Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №600/4502/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4502/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні йому пенсії за віком;

- зобов`язати відповідачів зарахувати до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року;

- зобов`язати відповідачів призначити йому пенсію за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійний орган відмовив позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, не зарахувавши період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року. Позивач вважає, що відсутність відомостей про сплату внесків у системі персоніфікованого обліку не є достатньою підставою для неврахування зазначеного періоду, оскільки він здійснював підприємницьку діяльність та сплачував відповідні платежі.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20 серпня 2025 року № 241670089030 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву позивача від 13 серпня 2025 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, зарахувавши до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2006 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування та сплати єдиного податку в період із 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2006 року. Суд дійшов висновку, що відсутність відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку за встановлених обставин не є підставою для неврахування цього періоду. Належним способом захисту визначено повторний розгляд заяви органом, який прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Апелянт зазначає, що після 01 січня 2004 року страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку з урахуванням сплати страхових внесків. Оскільки в Реєстрі відсутні відомості про сплату позивачем внесків за спірний період, відповідач вважає його неврахування правомірним.

Також апелянт посилається на обов`язок фізичної особи - підприємця самостійно подавати відомості до системи персоніфікованого обліку та наголошує, що вирішення питання про призначення пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Зазначає, що відсутність у системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату внесків за період здійснення підприємницької діяльності не може позбавляти його права на зарахування цього періоду до страхового стажу, оскільки він сплачував єдиний податок, а невнесення відповідних відомостей до Реєстру відбулося з незалежних від нього причин.

ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

До заяви позивачем додано: трудову книжку серія НОМЕР_1 від 25.06.1986; диплом серія НОМЕР_2 від 01.03.1987 виданий Чернівецьким політехнічним технікумом; військовий квиток НОМЕР_3 від 16.09.1983; довідку № 1713/АП/24-13-50-12 від 23.05.2025 видана Державною податковою службою України Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

За результатами розгляду заяви, 20.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення № 241670089030 про відмову позивачу в призначенні пенсії.

У вказаному рішенні зазначено, що вік заявника 60 років 10 днів. Працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Необхідний стаж, визначений ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01.01.2015 пор 31.12.2025 - становить не менше 32 років.

Згідно з витягом з ЄРС для ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа підприємець з 28.08.2001 по 22.05.2014. За наданими документами страховий стаж особи становить 29 років 4 місяці. Починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислено за даними Реєстру з урахуванням сплати страхових внесків по 31.07.2025.

До страхового стажу за доданими документами не зараховано періоди:

- навчання з 01.09.1982 по 27.02.1987 у Чернівецькому політехнічному технікумі за дипломом від 01.03.1987 серії НОМЕР_4 , оскільки перетинається з проходженням строкової військової служби (підлягає уточненню довідкою про період і форму навчання);

- ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 30.09.2006, з 01.09.2009 по 31.11.2009, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.05.2010, з 01.08.2010 по 31.08.2010, з 01.10.2010 по 30.11.2010, з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.04.2011 по 30.09.2011, з 01.01.2012 по 22.05.2014 у зв`язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За наведених підстав, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно поданих документів 04.08.2028.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові засади призначення пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 26 цього Закону для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років у 2025 році необхідна наявність страхового стажу не менше 32 років.

За частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частина друга статті 24 цього Закону передбачає обчислення страхового стажу територіальними органами Пенсійного фонду за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством.

Разом із тим для визначення права на пенсію законодавець установив спеціальні правила врахування окремих періодів підприємницької діяльності.

Підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено включення до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону періодів підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також фіксованого податку з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно за умови сплати страхових внесків незалежно від їх розміру, крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску.

Таким чином, для визначення права на пенсію за віком період підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування може враховуватися за спеціальними правилами, які не вимагають сплати внеску в розмірі мінімального страхового внеску.

При цьому необхідно встановити факт здійснення відповідної діяльності та сплати платежів, які за чинним у відповідний період законодавством зараховувалися в рахунок пенсійних внесків.

У спірний період діяв Указ Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва».

За передбаченим цим Указом механізмом частина сплаченого фізичною особою - підприємцем єдиного податку в розмірі 42 відсотків підлягала перерахуванню органами Державного казначейства до Пенсійного фонду України.

Отже, сплата єдиного податку в той період передбачала спрямування частини відповідного платежу на пенсійне страхування. Пенсійний фонд у своїх роз`ясненнях також зазначає, що у 2004-2010 роках частина сплачених єдиного та фіксованого податків зараховувалася в рахунок страхових внесків, хоча могла не забезпечувати мінімального страхового внеску.

Тому під час визначення права позивача на пенсію підлягають урахуванню як спеціальні правила пункту 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV, так і встановлений на час здійснення діяльності механізм розподілу єдиного податку.

Колегія суддів зазначає, що сам факт державної реєстрації особи як підприємця після 01 січня 2004 року не є достатнім для зарахування всього періоду її підприємницької діяльності до страхового стажу.

Так само відсутність податкової заборгованості на дату видачі довідки сама по собі не доводить сплату страхових внесків за кожний місяць спірного періоду.

Однак у цій справі суд першої інстанції встановив не лише реєстрацію позивача як підприємця, а й застосування ним спрощеної системи оподаткування та сплату єдиного податку в період із 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2006 року.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженою судом довідкою податкового органу та оцінені в сукупності з іншими наданими доказами, зокрема платіжними документами.

Апелянт не навів обставин, які спростовують установлені судом факти сплати єдиного податку за відповідний період. Його заперечення ґрунтуються переважно на відсутності інформації в Реєстрі.

Колегія суддів погоджується, що дані системи персоніфікованого обліку мають значення для обчислення страхового стажу. Водночас відсутність таких даних не звільняє пенсійний орган від оцінки інших документів, які підтверджують сплату відповідних платежів.

Відсутність запису в Реєстрі та відсутність факту сплати внесків не є тотожними обставинами.

За наявності документів про здійснення платежів пенсійний орган повинен з`ясувати причини розбіжностей між цими документами та відомостями персоніфікованого обліку, використавши передбачені законом повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати документи, необхідні для оформлення пенсії, та перевіряти достовірність поданих відомостей.

Тому посилання лише на відсутність відомостей у Реєстрі без належної оцінки поданих позивачем документів не підтверджує обґрунтованості неврахування спірного періоду.

Посилання апелянта на обов`язок фізичної особи - підприємця подавати відомості до системи персоніфікованого обліку не спростовує цього висновку.

Обов`язок подання звітності та факт сплати платежів є окремими обставинами. Неподання чи відсутність звітних відомостей не можуть автоматично прирівнюватися до несплати внесків, якщо здійснення відповідних платежів підтверджене доказами.

Водночас колегія суддів не пов`язує саму відсутність відомостей у Реєстрі з безумовним установленням вини пенсійного органу. Для вирішення цього спору визначальними є підтвердження сплати платежів та можливість урахування відповідного періоду за спеціальними правилами визначення права на пенсію.

Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність зарахування періоду з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2006 року для визначення права позивача на пенсію за віком є обґрунтованим.

Зобов`язання зарахувати цей період у контексті заявленого спору та мотивів рішення стосується визначення права на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Питання розміру пенсії та показників її обчислення в цій справі не вирішувалося.

Щодо доводів апелянта про втручання суду в повноваження пенсійного органу колегія суддів зазначає таке.

Рішенням суду першої інстанції відповідача не зобов`язано безпосередньо призначити позивачу пенсію. Суд зобов`язав повторно розглянути заяву з урахуванням установлених обставин та правової оцінки щодо спірного періоду підприємницької діяльності.

Такий спосіб захисту не підміняє повноважень органу Пенсійного фонду, а забезпечує повторне вирішення питання на підставі належного врахування документально підтверджених обставин.

При цьому додавання періоду з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2006 року тривалістю 2 роки 6 місяців до визначеного пенсійним органом стажу 29 років 4 місяці саме по собі не підтверджує наявності необхідних 32 років страхового стажу.

Тому скасування рішення про відмову в призначенні пенсії не означає встановлення судом безумовного права позивача на її призначення. Під час повторного розгляду заяви відповідач має здійснити належний розрахунок стажу з урахуванням періоду, визначеного судом, та прийняти мотивоване рішення відповідно до вимог законодавства.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо виключної компетенції Пенсійного фонду з питань призначення пенсії не спростовують правомірності обраного судом способу захисту.

Колегія суддів також погоджується з покладенням обов`язку повторно розглянути заяву саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

За правилами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, орган, який розглядає заяву про призначення пенсії, визначається за принципом екстериторіальності.

У цій справі заяву позивача розглянуло та рішення про відмову в призначенні пенсії прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Тому саме цей орган зобов`язаний усунути встановлене порушення шляхом повторного розгляду заяви. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оскаржуваного рішення не приймало, що враховано судом першої інстанції під час вирішення позовних вимог до цього відповідача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують установлених судом обставин та не підтверджують обґрунтованості неврахування періоду підприємницької діяльності позивача з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2006 року.

Загальні посилання на норми щодо сплати внесків, подання звітності та компетенції пенсійного органу без урахування встановлених обставин сплати єдиного податку не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.