Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №560/5999/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5999/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити відповідну компенсацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належну позивачу індексацію грошового забезпечення відповідач виплатив із порушенням установлених строків на виконання судового рішення, однак компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації не здійснив.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною невиплату Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки її виплати на один і більше календарних місяців по дату фактичної виплати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що індексацію грошового забезпечення позивачу виплачено несвоєчасно, а тому відповідач зобов`язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». При цьому право на таку компенсацію не залежить від попереднього нарахування відповідного доходу.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що компенсація втрати частини доходів здійснюється в разі затримки виплати нарахованого доходу. Оскільки індексація грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 16 грудня 2021 року позивачу своєчасно не нараховувалася, апелянт вважає відсутньою обов`язкову умову для здійснення компенсації.

Крім того, на переконання апелянта, виплачені на виконання судового рішення кошти в сумі 108 308,04 грн мають разовий характер, а тому не належать до доходів, у разі несвоєчасної виплати яких здійснюється компенсація.

Також відповідач посилається на відсутність у рішенні суду першої інстанції належної оцінки викладених у відзиві доводів та заперечень.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №560/21952/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 16.12.2021, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

На виконання рішення суду 10.03.2026 позивачу виплачено 108308,04 грн. індексації грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи, що має право на компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", звернувся до суду.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові підстави здійснення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначені Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі — Закон № 2050-III).

За змістом статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено здійснення компенсації в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

До доходів, на які поширюється дія зазначеного Закону, належать грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення та сума індексації грошових доходів.

Стаття 3 Закону № 2050-III визначає порядок обчислення компенсації з урахуванням суми невиплаченого доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів і показників інфляції за період його невиплати.

Відповідно до статті 4 цього Закону компенсація виплачується в тому самому місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Механізм реалізації зазначених положень визначений Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі — Порядок № 159).

Пункти 2 та 3 Порядку № 159 передбачають здійснення компенсації в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, які не мають разового характеру. До таких доходів належать, зокрема, грошове забезпечення та сума індексації грошових доходів громадян.

За пунктом 4 Порядку № 159 компенсація визначається окремо щодо невиплаченого доходу за відповідний місяць із застосуванням приросту індексу споживчих цін за період затримки. Індекси споживчих цін місяця, за який виплачується дохід, та місяця виплати доходу до розрахунку не включаються.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що компенсація спрямована на відшкодування знецінення належного особі доходу внаслідок його несвоєчасної виплати.

Її здійснення пов`язане з наявністю доходу, який не має разового характеру, та порушенням строків його виплати на один і більше календарних місяців.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що відсутність попереднього нарахування індексації виключає право позивача на компенсацію.

Ненарахування відповідачем доходу, який підлягав нарахуванню та виплаті відповідно до закону, не усуває наслідків порушення строків його виплати. Протилежне тлумачення ставило б реалізацію права особи на компенсацію в залежність від виконання відповідачем власного обов`язку щодо своєчасного нарахування належних їй коштів.

Визначальним є те, що позивач мав право на відповідний дохід у спірному періоді, однак отримав його із затримкою.

У цій справі право позивача на перерахунок і доплату індексації за період із 01 березня 2018 року по 16 грудня 2021 року підтверджене судовим рішенням, на виконання якого відповідач здійснив виплату 10 березня 2026 року.

Судове рішення про перерахунок та доплату індексації забезпечило поновлення порушеного права позивача на отримання належного йому доходу. Воно не змінює періоду, за який такий дохід мав бути виплачений, і не переносить початок затримки його виплати на дату ухвалення судового рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував наведені в його рішенні висновки Верховного Суду, зокрема викладені в постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, щодо відсутності залежності права на компенсацію від попереднього окремого нарахування відповідного доходу.

Необґрунтованим є також твердження апелянта про разовий характер коштів у сумі 108 308,04 грн, виплачених позивачу на виконання судового рішення.

Спірні кошти є індексацією грошового забезпечення за визначений період проходження військової служби. Вони становлять заборгованість із щомісячного доходу, яка накопичилася внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем обов`язку щодо її нарахування та виплати.

Виплата цієї заборгованості однією сумою не змінює її правової природи та не надає їй ознак разового доходу. Крім того, індексація грошових доходів безпосередньо віднесена Законом № 2050-III та Порядком № 159 до доходів, у разі порушення строків виплати яких здійснюється компенсація.

Отже, наведені апелянтом обставини щодо нарахування та виплати індексації на виконання судового рішення не звільняють відповідача від обов`язку компенсувати втрату частини цього доходу.

Установлений судом першої інстанції факт виплати індексації 10 березня 2026 року в сумі 108 308,04 грн апелянт не спростовує. Його заперечення стосуються правових підстав здійснення компенсації, а не факту та тривалості затримки виплати відповідного доходу.

Оскільки компенсація мала бути виплачена в місяці погашення заборгованості з індексації, невиконання цього обов`язку свідчить про порушення права позивача.

При цьому компенсація має обчислюватися щодо належних сум індексації за кожний відповідний місяць із застосуванням установленого Законом № 2050-III та Порядком № 159 механізму.

Зазначення в оскаржуваному рішенні дати фактичної виплати як кінцевої межі затримки не означає включення індексу споживчих цін місяця виплати доходу до розрахунку компенсації. Відповідний розрахунок здійснюється з дотриманням пункту 4 Порядку № 159.

Оцінюючи посилання відповідача на неналежне мотивування рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні викладено обставини виникнення заборгованості, встановлено дату її виплати, наведено застосовані норми права та мотиви задоволення позову.

Зокрема, суд першої інстанції прямо зазначив, що право на компенсацію не залежить від попереднього окремого нарахування доходу. Отже, основний довід відповідача щодо відсутності попереднього нарахування індексації отримав правову оцінку.

Посилання апелянта на разовий характер виплачених коштів також не спростовує висновку суду про застосування до спірних правовідносин Закону № 2050-III, оскільки предметом виплати була саме індексація грошового забезпечення.

Загальні твердження апелянта про відсутність оцінки доводів та клопотань не підтверджують наявності процесуального порушення, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не підтверджують правомірності невиплати позивачу компенсації та не спростовують установлених судом першої інстанції підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність невиплати компенсації втрати частини доходів та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити відповідну виплату.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.