Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №120/17456/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17456/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому оскаржив рішення про відмову в призначенні пенсії за віком та просив зобов`язати орган Пенсійного фонду України вчинити дії для відновлення його права на пенсійне забезпечення.

Позов обґрунтовано тим, що під час розгляду заяви про призначення пенсії відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи, зазначені у трудовій книжці від 26 січня 1988 року, та період військової служби з 25 жовтня 1981 року по 11 листопада 1983 року, підтверджений військовим квитком від 26 жовтня 1981 року.

Позивач вважав, що недоліки оформлення цих документів не спростовують відомостей про його трудову діяльність і проходження військової служби та не можуть бути достатньою підставою для неврахування відповідних періодів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26 грудня 2023 року №024650006415 про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 22 грудня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 26 січня 1988 року, а також період військової служби з 25 жовтня 1981 року по 11 листопада 1983 року згідно з військовим квитком від 26 жовтня 1981 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що формальні недоліки оформлення трудової книжки та військового квитка не спростовують факту роботи й проходження позивачем військової служби та не є достатньою підставою для незарахування відповідних періодів до страхового стажу.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що страховий стаж позивача за врахованими документами становить 12 років 4 місяці 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

На обґрунтування правомірності неврахування спірних періодів посилається на те, що на титульній сторінці трудової книжки дата народження позивача та дата її заповнення дописані чорнилом іншого кольору, а відмітка про правильність такого запису, засвідчена печаткою, відсутня. У військовому квитку прізвище та ім`я записані чорнилом одного кольору, а по батькові — іншого.

Апелянт вважає, що подані документи не відповідають вимогам щодо їх оформлення, а обов`язок надати достатні документи для підтвердження стажу покладено на заявника. Також зазначає, що орган Пенсійного фонду перевіряє подані документи, проте не наділений повноваженнями щодо підтвердження стажу та відповідних статусів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зазначає, що недоліки оформлення документів мають формальний характер і не спростовують факту роботи та проходження військової служби. Наголошує, що відповідальність за правильність ведення трудової книжки покладається на роботодавця, а орган Пенсійного фонду не скористався повноваженнями щодо перевірки документів та отримання додаткових відомостей.

Позивач також звертає увагу, що заява про призначення пенсії подана та рішення про відмову прийняте у грудні 2023 року, тоді як апелянт посилається на вимогу щодо тривалості страхового стажу, встановлену для 2024 року.

ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що 22.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

26.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішенням № 024650006415 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки загальний страховий стаж складає 12 років 4 місяці 5 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви не враховано: періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.01.1988 - дата народження та дата заповнення трудової книжки дописано різними чорнилами; згідно довідок №553, 554 від 22.12.2023 - прізвище та по батькові не відповідають даним паспорта; період проходження військової служби з 25.10.1981 по 11.11.1983 згідно військового квитка НОМЕР_2 від 26.10.1981 - дописано по батькові.

Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржив. Тому предметом апеляційного перегляду є обґрунтованість скасування рішення пенсійного органу та покладення обов`язку повторно розглянути заяву з урахуванням спірних періодів стажу.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке рішенням від 26 грудня 2023 року №024650006415 відмовило в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Врахований стаж становив 12 років 4 місяці 5 днів.

При цьому не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою від 26 січня 1988 року через особливості заповнення її титульної сторінки та період військової служби з 25 жовтня 1981 року по 11 листопада 1983 року через дописування по батькові у військовому квитку.

У рішенні пенсійного органу також зазначено про невідповідність прізвища та по батькові в довідках №553, №554 від 22 грудня 2023 року паспортним даним позивача. Однак доводи апеляційної скарги щодо спірного стажу зосереджені на оформленні трудової книжки та військового квитка.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, зокрема у старості.

Умови призначення пенсії за віком та порядок обчислення страхового стажу визначаються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом частини другої статті 24 цього Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частина четверта статті 24 Закону №1058-IV передбачає зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, на умовах, установлених законодавством, що діяло раніше, крім передбачених законом винятків.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній установлюється Кабінетом Міністрів України.

За пунктами 1 та 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, стаж підтверджується трудовою книжкою, а за її відсутності, відсутності необхідних записів або наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи — іншими документами, які містять відповідні відомості.

Отже, перевіряючи документи, пенсійний орган має оцінити, чи дозволяють виявлені недоліки встановити належність документа особі та підтвердити відповідні періоди роботи. Сам факт недотримання окремих вимог до оформлення документа не означає недостовірності всіх унесених до нього відомостей.

Апелянт посилається на різний колір чорнила, яким заповнено дату народження та дату оформлення трудової книжки. Проте не наводить конкретних розбіжностей між цими відомостями та документами, що посвідчують особу позивача, які перешкоджали б його ідентифікації.

Також апеляційна скарга не містить доводів щодо недостовірності конкретних записів про прийняття на роботу, переведення або звільнення чи їх суперечності іншим доказам.

Наведені апелянтом положення інструкцій про порядок ведення трудових книжок установлюють вимоги до оформлення записів. Однак використання чорнила різного кольору саме по собі не доводить підроблення документа, неправдивості зазначених у ньому відомостей або неналежності трудової книжки позивачу.

Відповідальність за організацію ведення трудових книжок та правильність унесення записів покладається на відповідальних посадових осіб роботодавця. Тому недоліки оформлення документа, які не спростовують підтвердженого ним факту роботи, не можуть без достатніх підстав спричиняти втрату працівником набутого стажу.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а та від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, щодо оцінки недоліків оформлення трудової книжки та визначального значення підтвердження факту роботи.

Такий підхід не звільняє заявника від необхідності підтвердити стаж. Водночас він виключає відмову в його врахуванні лише через формальні особливості оформлення документа без оцінки змісту записів і можливості їх перевірки.

Доводи апелянта про відсутність у пенсійного органу повноважень щодо підтвердження стажу також не можуть бути прийняті.

Саме територіальні органи Пенсійного фонду відповідно до статті 24 Закону №1058-IV обчислюють страховий стаж та оцінюють подані для цього документи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій №22-1 передбачає можливість вимагати дооформлення і подання додаткових документів, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Право на таку перевірку дозволяє усунути обґрунтовані сумніви щодо документів, а не обмежуватися їх зовнішнім оформленням.

Отже, обов`язок заявника надати документи не виключає повноважень пенсійного органу перевірити їх зміст, отримати необхідні уточнення та прийняти рішення на підставі належної оцінки всіх відомостей.

Як установив суд першої інстанції, відповідач не вчинив дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей для перевірки спірного стажу. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Щодо періоду військової служби колегія суддів зазначає таке.

Стаття 56 Закону №1788-XII передбачає зарахування до стажу роботи військової служби незалежно від місця її проходження.

За встановленими судом першої інстанції обставинами військовий квиток від 26 жовтня 1981 року підтверджує проходження позивачем строкової військової служби з 25 жовтня 1981 року по 11 листопада 1983 року.

Підставою для неврахування цього періоду стало дописування по батькові чорнилом іншого кольору.

Однак апелянт не навів конкретних суперечностей у відомостях про проходження служби та не обґрунтував, чому зазначена особливість оформлення унеможливлює встановлення належності військового квитка позивачу.

За відсутності доведених розбіжностей, які спростовують належність документа або зміст записів про службу, різний колір чорнила не є достатньою підставою для виключення підтвердженого періоду зі стажу.

Колегія суддів також оцінює посилання апелянта на вимогу про наявність не менше 31 року страхового стажу для призначення пенсії за віком у 2024 році.

Заяву позивача подано 22 грудня 2023 року, а оскаржуване рішення прийнято 26 грудня 2023 року. Тому посилання на вимогу, установлену для 2024 року, саме по собі не обґрунтовує законності відмови, прийнятої у 2023 році.

При визначенні необхідної тривалості стажу слід застосовувати положення статті 26 Закону №1058-IV з урахуванням дати досягнення особою відповідного пенсійного віку. Для осіб, які досягли 60 років у 2023 році, цією статтею передбачено не менше 30 років страхового стажу.

Водночас у цій справі суд не встановив остаточного загального розміру стажу після врахування спірних періодів і не зобов`язав безпосередньо призначити пенсію. Обраний спосіб захисту передбачає повторний розгляд заяви з урахуванням визначених судом періодів та перевірку інших установлених законом умов призначення пенсії.

Тому наведений апелянтом розмір стажу — 12 років 4 місяці 5 днів — не є самостійним підтвердженням правомірності відмови, оскільки його визначено без урахування періодів, незарахування яких і становить предмет спору.

Загальні посилання на правила персоніфікованого обліку також не спростовують висновків суду щодо формальних підстав відхилення документів.

Період військової служби позивача передує впровадженню персоніфікованого обліку та підтверджується документом про проходження служби. Щодо трудової діяльності апелянт не визначив конкретних періодів, які не можуть бути враховані за застосовними до них правилами обчислення стажу, а обґрунтував відмову недоліками титульної сторінки трудової книжки.

Під час повторного розгляду пенсійний орган має обчислити загальну тривалість страхового стажу відповідно до законодавства, застосовного до відповідних періодів, урахувавши висновки суду щодо неприйнятності наведених формальних підстав їх виключення.

Щодо способу захисту колегія суддів ураховує, що суд першої інстанції скасував рішення управління у Волинській області, яке прийняло відмову за принципом екстериторіальності, та зобов`язав управління у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача.

Апелянт не навів окремого обґрунтування, яке спростовувало б покладення обов`язку повторного розгляду на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Основні доводи скарги стосуються допустимості врахування стажу за поданими документами.

Зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням установлених судом обставин не підміняє повноважень пенсійного органу щодо остаточного обчислення стажу, перевірки інших умов та прийняття рішення про призначення пенсії.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №263/14242/17 щодо обов`язку органів влади діяти в межах наданих повноважень не спростовує наведених висновків.

Дотримання статті 19 Конституції України передбачає застосування всіх належних норм, зокрема щодо оцінки документів і перевірки стажу, та не виправдовує відмову лише через формальні особливості їх оформлення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.