Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №120/16349/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16349/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Ладжитлосервіс "Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування акта ревізії, вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Ладжитлосервіс» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області звернулося до суду із позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, в якому просило:

- визнати акт ревізії № 260206-30/27 протиправним та скасувати його;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.09.2025 № 260206-14/3112-2025.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позов задоволено частково, ухвалено:

- визнати протиправним та скасувати п. 3 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 11.09.2025 № 260206-14/3112-2025;

- в решті заявлених вимог, - відмовити.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пунктом 3 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 11.09.2025 № 260206-14/3112-2025 зобов`язано КП «Ладжитлосервіс» забезпечити надходження орендної плати за нерухоме майно та її індексації до бюджету громади на загальну суму 3 519 932,26 грн та до КП «Ладжитлосервіс» - 245 905,65 грн, відповідно до норм ст.ст. 611, 629 Цивільного кодексу та умов укладених договорів оренди.

Так, у ході ревізії встановлено, що ТОВ "МХП-РІТЕЙЛ" не сплачено КП «Ладжитлосервіс» оренду за період з 01.05.2024 по 30.06.2024, 01.08.2024 по 30.04.2025 на загальну суму 378 000 грн, що призвело до недоотримання доходів бюджетом громади у сумі 189 000 грн та КП «Ладжитлосервіс» у сумі 189 000 грн.

Відтак, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що орендар не сплатив кошти лише до бюджету громади. Скасовуючи вказаний пункт вимоги, суд першої інстанції надав оцінку виключно висновкам аудиту щодо орендної плати за нерухоме майно, яка підлягає сплаті до бюджету громади, однак жодним чином не спростував висновки аудиту у частині орендної плати за нерухоме майно, яка підлягає виплаті КП «Ладжитлосервіс» та щодо індексації орендної плати за нерухоме майно.

Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 30.05.2025 по 08.08.2025 відповідно до пункту 2.4.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на II квартал 2025 року, на підставі направлень працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Ладжитлосервіс» за період з 01.01.2021 по 30.04.2025.

За результатами проведеної ревізії 08.08.2025 складено акт №260206-30/27 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ладжитлосервіс» за період з 01.01.2021 по 30.04.2025, в якому відображено виявлені порушення.

Не погоджуючись із зафіксованими у акті висновками КП «Ладжитлосервіс» Ладижинської міської ради подало свої заперечення на нього.

За наслідком розгляду заперечень управління листом від 03.09.2025 №262206-14/1360-2025 надіслало висновок на заперечення до Акта ревізії, яким відмовило у прийнятті та врахуванні заперечень.

11.09.2025 аудитслужбою сформовано вимогу «Про усунення виявлених порушень» №260206-14/3112-2025, в якій вимагає забезпечити:

- пункт 1: розгляд результатів проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників КП «Ладжитлосервіс», які допустили порушення із прийняттям відповідних розпорядчих документів ;

- пункт 2: відшкодування, відповідно до норм ст.ст.611, 629 Цивільного кодексу на користь бюджету громади завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 3258193,64 грн;

- пункт 3 : надходження орендної плати за нерухоме майно та її індексації до бюджету громади на загальну суму 3519932,26 грн та до КП «Ладжитлосервіс» - 245905,65 грн, відповідно до норм ст.ст. 611, 629 Цивільного кодексу та умов укладених договорів оренди;

- пункт 4: дотримання вимог нормативно -правових актів, що регламентують використання бюджетних коштів на проведення ремонтно - будівельних робіт, публічні закупівлі, ведення бухгалтерського обліку.

Не погоджуючись із вимогою та актом перевірки, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у частині коштів, що підлягають зарахуванню до бюджету, особою, що має право вимоги є саме Орендодавець (Рада), відповідно, саме на нього покладено обов`язок вживати заходів щодо їх стягнення у разі порушення орендарем умов договору. Балансоутримувач (КП «Ладжитлосервіс») ж має право та обов`язок вживати заходів виключно щодо тієї частини орендної плати, яка належить йому, і не наділений повноваженнями здійснювати примусове стягнення коштів до бюджету громади.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26 січня 1993 року № 2939-XII (Закон №2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Стаття 3 Закону №2939-ХІІ визначає, що державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

У пункті 45 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (Порядок №550), передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Згідно із пунктами 46, 48 Порядку №550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

У разі проведення ревізії на підставі звернення правоохоронних органів, а також коли ревізією, проведеною з інших підстав, виявлено порушення, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних правопорушень, акти таких ревізій з додатками до акта ревізії у визначені в пункті 46 цього Порядку строки передаються до правоохоронних органів.

Пункт 13 частини 1 статті 10 Закону №2939-XII передбачає обов`язок органу державного фінансового контролю при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Згідно із пунктом 35 Порядку №550 акт ревізії містить констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об`єкту контролю внаслідок таких порушень.

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17 вказав, що “законна вимога” контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкта (об`єкта контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. Під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема, обов`язки для свого адресата, а відтак, наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення з відповідним позовом.

З огляду на окреслені межі апеляційного перегляду апеляційний суд надає оцінку висновкам суду першої інстанції виключно у частині визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 11.09.2025 №260206-14/3112-2025 та зазначає наступне.

Вказаним пунктом вимоги позивача зобов`язано забезпечити надходження орендної плати за нерухоме майно та її індексації до бюджету громади на загальну суму 3519932,26 грн та до КП «Ладжитлосервіс» - 245905,65 грн, відповідно до норм ст.ст. 611, 629 Цивільного кодексу та умов укладених договорів оренди.

У акті ревізії вказано, що ТОВ "МХП-РІТЕЙЛ" не сплачено оренду за період з 01.05.2024 по 30.06.2024, 01.08.2024 по 30.04.2025 на загальну суму 378 000 грн.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ладижинської міської територіальної громади №324 від 01.08.2022, укладеного між Ладижинською міською радою та ТОВ "МХП-Рітейл", установлено, що Орендар сплачує орендну плату до місцевого бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п.16 Умов, а саме: Балансоутримувачу 50% та бюджету громади 50% (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача (КП «Ладжитлосервіс»). Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до місцевого бюджету.

Враховуючи зазначене у позивача відсутні правові підстави отримувати від орендарів та перераховувати Ладижинській міській територіальній громаді 50% орендної плати, яка згідно пунктів 3.3 договорів оренди нерухомого майна, прямо перераховується орендарями у бюджет громади.

Відповідно до пункту 3.7 Договору оренди №324 від 01.08.2022, Орендна плата перерахована несвоєчасно (просторочення оплати більш ніж на 30 календарних днів) або не в повному обсязі (просторочення оплати більш ніж на 30 календарних днів), стягується Орендодавцем (в частині належній державному бюджету) та /або Балансоутримувачем (в частині належні Балансоутримувачу).

Отже, умовами договору прямо визначено, що функція стягнення заборгованості є розмежованою і залежить від належності коштів.

З огляду на статтю 611 Цивільного кодексу України, правові наслідки порушення зобов`язання (зокрема, стягнення заборгованості, застосування санкцій тощо) можуть застосовуватись виключно тією стороною, якій належить відповідне право вимоги.

Відтак, у частині коштів, що підлягають зарахуванню до бюджету, особою, що має право вимоги є саме Орендодавець (Рада), відповідно, саме на нього покладено обов`язок вживати заходів щодо їх стягнення у разі порушення орендарем умов договору.

У свою чергу, Балансоутримувач (КП «Ладжитлосервіс») ж має право та обов`язок вживати заходів виключно щодо тієї частини орендної плати, яка належить йому, і не наділений повноваженнями здійснювати примусове стягнення коштів до бюджету громади.

Тому, у вказаній частині пункт 3 вимоги є незаконним, що має наслідком визнання протиправним та скасування такого пункту вимоги у повному обсязі.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЗалімський І. Г.

СуддіСушко О.О. Мацький Є.М.