Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №120/4583/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4583/26 Головуюча у 1-й інстанції: Бошкова Юлія Миколаївна

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Гайсинського відділу державної виконавчої служби, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1878 від 05 листопада 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу правопорушення;

- визнати зазначену постанову такою, що не підлягає виконанню у зв`язку зі спливом строків, передбачених статтею 303 КУпАП;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Гайсинського відділу державної виконавчої служби Довбуша А.Г. від 12 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження №80474696.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року справу передано за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу позивача задоволено, зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено здійснювати без повідомлення учасників у письмовому провадженні.

Ухвалою від 13 липня 2026 року суд роз`єднав позовні вимоги. У справі №120/4583/26 залишено вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постанови №1878 від 05 листопада 2025 року.

Вимогу про скасування постанови державного виконавця від 12 березня 2026 року виділено в самостійне провадження, якому присвоєно номер №120/10851/26. Ухвалою від 20 липня 2026 року цю справу прийнято до провадження Вінницького окружного адміністративного суду.

Оскаржуваною ухвалою від 22 липня 2026 року справу №120/4583/26 передано за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області.

Суд першої інстанції виходив із того, що після роз`єднання вимог предметом розгляду в цій справі залишилося оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а такі спори відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Апелянт зазначає, що підсудність справи вже була визначена під час попереднього апеляційного перегляду. На його переконання, роз`єднання пов`язаних вимог не могло бути підставою для повторної передачі справи іншому суду.

Також посилається на частину третю статті 21 та частину шосту статті 172 КАС України, пов`язаність оскаржуваної постанови про адміністративне стягнення з постановою про відкриття виконавчого провадження, а також на негативний вплив повторної передачі справи на своєчасність судового захисту.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів осіб від порушень із боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас правила визначення підсудності кількох пов`язаних вимог установлені статтею 21 КАС України. За частиною першою цієї статті позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до частини третьої статті 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої — місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Отже, правило пункту 1 частини першої статті 20 КАС України застосовується з урахуванням спеціальних приписів щодо розгляду пов`язаних вимог.

У первісному позові ОСОБА_1 поєднав вимоги про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання.

Таким чином, ці вимоги стосувалися послідовних правовідносин щодо накладення адміністративного стягнення та його примусового виконання.

При цьому постанова державного виконавця прийнята під час виконання рішення несудового органу. Вимога про її оскарження не належить до категорії справ, визначеної п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України, яка стосується виконання судових рішень у передбачених цією нормою справах.

Зазначений склад пов`язаних вимог зумовлював застосування частини третьої статті 21 КАС України.

Як підтверджується оскаржуваною ухвалою, питання передачі цієї справи до Гайсинського районного суду вже було предметом апеляційного перегляду. Постановою від 11 травня 2026 року ухвалу про передачу скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Після повернення справи суд першої інстанції 10 червня 2026 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження.

Відповідно до частини третьої статті 30 КАС України справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Ця норма забезпечує стабільність підсудності та запобігає зміні компетентного суду внаслідок подальших процесуальних обставин після правомірного відкриття провадження.

Оскаржувана ухвала не містить висновку про те, що на час відкриття провадження 10 червня 2026 року справа була прийнята з порушенням правил підсудності. Єдиною обставиною, з якою суд пов`язав необхідність передачі справи, стало роз`єднання позовних вимог ухвалою від 13 липня 2026 року. Однак подальше роз`єднання вимог саме по собі не свідчить про порушення правил підсудності та не усуває необхідності застосування частини третьої статті 30 КАС України.

За частиною шостою статті 172 КАС України суд вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про їх роз`єднання.

Ухвала від 13 липня 2026 року не є самостійним предметом цього апеляційного перегляду. Однак саме роз`єднання вимог суд першої інстанції визначив підставою передачі справи. Тому його процесуальні наслідки підлягають оцінці в обсязі, необхідному для перевірки законності оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів зауважує, що обидві категорії спорів мають спеціальні строки розгляду. Частина перша статті 286 КАС України передбачає вирішення справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів із дня відкриття провадження. Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України справи щодо рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця вирішуються протягом двадцяти днів після відкриття провадження; у виняткових випадках цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів.

Провадження у справі відкрито 10 червня 2026 року, а вимоги роз`єднано 13 липня 2026 року, тобто більш ніж через місяць. З огляду на терміновий характер спорів суд мав обґрунтувати, яким чином роз`єднання на цьому етапі та подальша передача частини справи іншому суду сприятимуть її своєчасному вирішенню.

Посилання на різних відповідачів і відмінність предметів доказування не є достатнім обґрунтуванням, оскільки постанова про адміністративне стягнення є підставою відкриття оскаржуваного виконавчого провадження. Визначаючи належний суд лише за предметом вимог, які залишилися після роз`єднання, суд першої інстанції мав навести мотиви, за яких роз`єднання вимог після такого часу та подальша передача частини справи іншому суду сприятимуть своєчасному вирішенню спору. Таких мотивів, як і правових підстав для незастосування частини третьої статті 30 КАС України до належно прийнятої справи, в оскаржуваній ухвалі не наведено.

Посилання суду першої інстанції на пункт 2 частини першої статті 29 КАС України також не обґрунтовує прийнятого рішення. Ця норма передбачає передачу справи, якщо при відкритті провадження суд установив її належність до територіальної юрисдикції іншого суду.

Натомість оскаржувану ухвалу постановлено після відкриття провадження, а її мотиви стосуються розмежування предметної компетенції окружного адміністративного та місцевого загального судів.

Загальні положення про необхідність розгляду справи судом, установленим законом, не звільняють суд від застосування всіх відповідних процесуальних норм, зокрема статей 21 та 30 КАС України.

Крім того, повторно вирішуючи питання передачі справи, суд першої інстанції мав урахувати результат попереднього апеляційного перегляду та навести конкретні правові підстави, які дозволяли б передати правомірно прийняту справу після роз`єднання вимог. Таких підстав в оскаржуваній ухвалі не наведено.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних підстав для передачі справи є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, ухвала від 22 липня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа — направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Питання розподілу судових витрат належить вирішити за результатами подальшого розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.