Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №320/27180/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/27180/24 суддя першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача - Воловика С.В.,

суддів - Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Бетіна М.О.,

представника позивача - Мельника О.В.,

представника відповідача - Черчелюк Д.О.,

представника третьої особи - Горбача А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/27180/24 за позовом Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» до Головного управління ДПС у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Київгазенерджи» (далі - позивач, апелянт, ДП «Київгазенерджи») звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2024 № 159320411.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що надані позивачем скріншоти з програмного забезпечення «M.E.Doc» про дату надсилання постачальником і дату отримання позивачем розрахунку коригування є неналежними доказами, оскільки дата й час відправлення документа, які фіксує це програмне забезпечення, залежать від системних налаштувань комп`ютера, а інших об`єктивних доказів своєчасної реєстрації розрахунку коригування позивач не надав.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період граничні строки реєстрації розрахунків коригування визначалися з урахуванням пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а датою надання розрахунку коригування до контролюючого органу є дата, зафіксована у квитанції.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП «Київгазенерджи» звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає про те, що розрахунок коригування № 1512 від 04.07.2022 до податкової накладної № 2131 від 31.05.2022, яким зменшено суму компенсації вартості послуг постачальнику, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України», постачальник) підписало кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи та надіслало позивачу лише 13.08.2022, а позивач зареєстрував його в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.08.2022, тобто в межах встановленого строку.

Апелянт наголошує, що отримувач не має технічної можливості змінити дату й час надсилання постачальником розрахунку коригування, а суд першої інстанції безпідставно визнав електронні докази неналежними та не врахував висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 28.04.2020 у справі № 810/198/16 та від 12.03.2025 у справі № 380/3834/24.

Крім того, ДП «Київгазенерджи» зауважило на тому, що відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності оскаржуваного рішення та сам визнав відсутність у Податковому кодексі України механізму фіксації дати отримання покупцем розрахунку коригування, у зв`язку з чим застосуванню підлягають підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, ГУ ДПС у м. Києві у відзиві зазначило, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неналежність скріншотів з програмного забезпечення «M.E.Doc», оскільки розробник цього програмного забезпечення підтвердив залежність дати й часу відправлення документа від системних налаштувань комп`ютера, а Верховний Суд у постанові від 19.08.2021 у справі № 520/11447/19 вказав на недостатність протоколу з програми «M.E.Doc» як доказу.

Водночас відповідач звернув увагу на те, що пункти 89 та 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які набрали чинності 08.02.2023, не поширюються на правовідносини, що виникли до цієї дати.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2026 апеляційну скаргу ДП «Київгазенерджи» призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.10.2026 о 10 год 30 хв.

Заслухавши суддю-доповідача та повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ДП «Київгазенерджи» є постачальником природного газу та провадить діяльність на відповідному ринку на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18.05.2017 № 674.

Між позивачем (замовник) і ТОВ «Оператор ГТС України» (оператор) укладено договір транспортування природного газу № 1910000152, за яким оператор надає позивачу послуги з транспортування природного газу.

За газовий місяць травень 2022 року ТОВ «Оператор ГТС України» оформило акт № 05-2022-1910000152 від 31.05.2022 врегулювання щодобових небалансів, склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну № 2131 від 31.05.2022 на вартість обсягів негативних добових небалансів у сумі 180 022 184,99 грн, в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) - 36 004 436,98 грн.

Після цього 29.07.2022 ДП «Київгазенерджи» отримало в електронній формі коригуючий акт № 05-2022-1910000152-07 від 04.07.2022, відповідно до якого вартість обсягів негативних добових небалансів за травень 2022 року зменшено на 179 995 040,89 грн, в тому числі ПДВ - 35 999 008,18 грн.

До податкової накладної № 2131 від 31.05.2022 постачальник склав розрахунок коригування № 1512 від 04.07.2022 (далі - РК № 1512), яким передбачено зменшення суми компенсації вартості послуг постачальнику і який, відповідно, підлягав реєстрації в ЄРПН отримувачем - позивачем.

Згідно зі скріншотом з програмного забезпечення «M.E.Doc» за вкладкою «Отримано» часом відправлення РК № 1512 ТОВ «Оператор ГТС України» вказано 13.08.2022 о 09:15.

Відповідно до квитанції № 1 РК № 1512 доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.08.2022 о 10:43:36 та присвоєно йому реєстраційний номер 9159551083. Реєстрацію РК № 1512 в ЄРПН 15.08.2022 підтверджено також витягом з ЄРПН, і ця обставина відповідачем не заперечується.

ГУ ДПС у м. Києві провело камеральну перевірку своєчасності реєстрації позивачем у ЄРПН податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених у липні 2022 року, за результатами якої склало акт від 07.02.2024 № 9053/Ж5/26-15-04-11-03/39835779.

Згідно з висновками акта перевірки РК № 1512 зареєстровано в ЄРПН 15.08.2022 з порушенням граничного строку реєстрації на 15 календарних днів.

Заперечення позивача від 20.02.2024 № 36/01 на акт перевірки відповідач залишив без задоволення, про що повідомив листом від 04.03.2024 № 3234/і/26-15-04-11-08.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.03.2024 № 159320411, яким на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України застосував до позивача штраф у розмірі 3 599 900,82 грн, що становить 10 відсотків суми ПДВ, зазначеної в РК № 1512.

За результатами розгляду скарги позивача Державна податкова служба України рішенням від 17.05.2024 № 14613/6/99-00-06-03-01-06 залишила податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Допитана в судових засіданнях 21.10.2025 та 18.11.2025 свідок ОСОБА_1 (головний бухгалтер позивача) пояснила, що коригуючий акт від 04.07.2022 надійшов позивачу 29.07.2022, натомість розрахунок коригування позивач отримав лише 15.08.2022 і того ж дня він вже був зареєстрований в ЄРПН.

У матеріалах справи також наявні листи розробника програмного забезпечення «M.E.Doc» від 26.03.2024 № 26/03-01 та від 03.09.2024 № 03/09-7993, у яких зазначено, зокрема, що квитанції формує та надсилає контролюючий орган, а дата й час відправлення, що фіксуються програмним забезпеченням, залежать від системних налаштувань дати й часу на комп`ютері, з якого відправляється документ.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням частини другої статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Зокрема, цим Кодексом визначаються вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Предметом спору в цій справі є правомірність застосування до позивача штрафу за порушення граничного строку реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування, складеного постачальником, яким зменшено суму компенсації вартості послуг постачальнику.

Відтак для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати, з якої події обчислюється граничний строк реєстрації такого розрахунку коригування, яка редакція ПК України підлягає застосуванню та чи довів відповідач, що позивач цей строк порушив.

Оскільки РК № 1512 зареєстровано в ЄРПН 15.08.2022, а граничний строк його реєстрації, за твердженням відповідача, сплив у липні 2022 року, спірні правовідносини підлягають оцінці за нормами ПК України в редакції, чинній у липні - серпні 2022 року.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Положення про обчислення строку реєстрації такого розрахунку коригування з дня його отримання покупцем включено до пункту 201.10 статті 201 ПК України Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII з 01.01.2018, і воно було чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Цим же пунктом передбачено, що датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, у розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, що обов`язок покупця зареєструвати розрахунок коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг виникає лише після отримання ним такого розрахунку від постачальника, а граничний строк його реєстрації законодавець пов`язав саме з днем отримання, а не з датою складення розрахунку коригування.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який встановлює 18-денний строк реєстрації таких розрахунків коригування.

Цей пункт включено до ПК України Законом України від 12.01.2023 № 2876-IX, який набрав чинності 08.02.2023 і не містить положень про надання йому зворотної дії в часі, у зв`язку з чим до реєстрації РК № 1512, здійсненої 15.08.2022, він застосуванню не підлягає.

У цій частині доводи ГУ ДПС у м. Києві про дію пунктів 89 та 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в часі є обґрунтованими, проте вони свідчать не про правомірність оскаржуваного рішення, а про застосування судом першої інстанції закону, який не підлягав застосуванню.

Не впливає на обчислення спірного строку й підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки, як зазначив і суд першої інстанції, він стосується податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, тоді як РК № 1512 складено 04.07.2022.

За таких обставин колегія суддів робить висновок про те, що граничний строк реєстрації РК № 1512 становив 15 календарних днів з дня його отримання позивачем як то встановлено пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 28.04.2020 у справі № 810/198/16 та від 03.03.2023 у справі № 300/1765/19 дійшов висновку, що отримувач має можливість зареєструвати розрахунок коригування за умови виконання постачальником свого обов`язку зі своєчасного надіслання складеного ним розрахунку коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг отримувачу.

У постанові від 23.01.2025 у справі № 280/4889/24 Верховний Суд зазначив, що строки реєстрації таких розрахунків коригування обраховуються від дня їх отримання покупцем, а не від дати складання, тому обов`язковою умовою встановлення факту порушення граничного строку реєстрації є саме встановлення дати отримання розрахунку коригування покупцем.

У тій же справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом порушення строку реєстрації, з огляду на відсутність в акті перевірки та в розрахунку до податкового повідомлення-рішення відомостей про дату отримання покупцем розрахунків коригування.

Розвиваючи цей підхід, Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі № 380/3834/24 зробив висновок, що формулювання «з дня отримання» вказує на те, що відлік строку починається з моменту, коли розрахунок коригування надійшов до покупця, а не з дати його складання чи іншої події, і ці норми не містять нечітких чи умовних конструкцій.

Верховний Суд також зауважив, що абзац пункту 201.10 статті 201 ПК України про дату та час, зафіксовані у квитанції, регулює інший етап документообігу - взаємодію з контролюючим органом після подання розрахунку коригування на реєстрацію, а тому не може застосовуватися для визначення дати його отримання покупцем.

Окрім того, у зазначеній постанові наголошено, що відсутність у ПК України механізму фіксації дати отримання покупцем розрахунку коригування не дає правових підстав для обчислення строку з дня його складення, а податковий орган не має права самостійно встановлювати не передбачені законом умови чи строки.

Поряд з цим Верховний Суд підкреслив, що за наявності спору суд має повноваження дослідити й оцінити всі наявні докази, які можуть свідчити про дату фактичного отримання розрахунку коригування покупцем, і з урахуванням заперечень сторін встановити конкретну дату такого отримання.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач кваліфікував дії позивача як порушення граничного строку реєстрації на 15 календарних днів.

Така кількість днів відповідає відліку від 31.07.2022, тобто від граничного строку, обчисленого для розрахунків коригування, складених з 1 по 15 календарний день місяця, за датою складення РК № 1512 - 04.07.2022.

Отже, відповідач визначив граничний строк реєстрації РК № 1512 не від дня його отримання позивачем, а від дати складення, що суперечить пункту 201.10 статті 201 ПК України та наведеним висновкам Верховного Суду.

При цьому ні зміст акта перевірки, ні зміст оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не свідчать про те, що відповідач установлював дату отримання позивачем РК № 1512.

Колегія суддів враховує, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України предметом камеральної перевірки може бути своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відтак, якщо такі інформаційні бази не містять відомостей про дату отримання покупцем розрахунку коригування, контролюючий орган не може підмінити цю юридично значущу обставину датою складення документа, а висновок про порушення строку в такому разі не ґрунтується на встановлених фактах.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас за частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а частиною четвертою передбачено, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме ГУ ДПС у м. Києві зобов`язане довести, що РК № 1512 надійшов позивачу в такий день, з якого до 15.08.2022 сплинуло більше 15 календарних днів.

Проте відповідач жодних доказів отримання позивачем РК № 1512 раніше 13.08.2022 не надав, зокрема не послався на дані електронного сервісу обміну документами між контрагентами чи на інформацію, отриману від постачальника в порядку статті 73 ПК України, а обмежився запереченням достовірності доказів позивача.

Колегія суддів також зауважує, що у постанові від 12.03.2025 у справі № 380/3834/24 Верховний Суд не встановив обов`язковості використання платником податків сервісу ДПС для обміну такими розрахунками коригування, а відповідач у цій справі на обов`язковість його використання позивачем у 2022 році не посилався.

Єдиною датою липня 2022 року, що фігурує в матеріалах справи, крім дати складення РК № 1512, є 29.07.2022 - дата отримання позивачем коригуючого акта, тобто первинного документа, а не розрахунку коригування як податкового документа в електронній формі.

Пункт 201.10 статті 201 ПК України пов`язує початок перебігу строку саме з отриманням розрахунку коригування, а тому дата отримання первинного документа не може бути ототожнена з датою отримання розрахунку коригування.

До того ж відповідно до частини другої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, як уже зазначено, ґрунтується на відліку строку від дати складення РК № 1512.

З приводу оцінки судом першої інстанції доказів, наданих позивачем, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, а також показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скріншоти з програмного забезпечення «M.E.Doc», квитанція № 1 та витяг з ЄРПН містять інформацію про дату надсилання постачальником, дату отримання та дату реєстрації позивачем РК № 1512, тобто безпосередньо стосуються предмета доказування, а тому висновок суду першої інстанції про їх неналежність не узгоджується зі змістом статті 73 КАС України.

По суті, суд першої інстанції поставив під сумнів не належність, а достовірність цих доказів, однак зробив це лише з огляду на абстрактну можливість зміни системного часу комп`ютера, не встановивши жодних конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей саме щодо РК № 1512.

Із листів розробника програмного забезпечення «M.E.Doc», на які послався суд першої інстанції, вбачається, що дата й час відправлення документа залежать від налаштувань комп`ютера, з якого здійснюється відправлення.

Проте РК № 1512 відправляв не позивач, а постачальник, тому з цих листів не вбачається можливість позивача вплинути на відображений у вкладці «Отримано» час відправлення РК № 1512 постачальником 13.08.2022 о 09:15.

Натомість ці ж листи підтверджують, що квитанції формуються та надсилаються контролюючим органом, а програмне забезпечення лише відображає зафіксовану в них інформацію, тобто дата реєстрації РК № 1512 - 15.08.2022 - об`єктивно підтверджена даними самого контролюючого органу і сторонами не оспорюється.

Відтак висновок суду першої інстанції про те, що лист розробника програмного забезпечення підтверджує можливість штучного створення дати отримання розрахунку коригування від постачальника, виходить за межі змісту цього доказу.

Покликання суду першої інстанції та відповідача на постанову Верховного Суду від 19.08.2021 у справі № 520/11447/19 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як убачається з оскаржуваного рішення, зазначений висновок стосувався доведення факту направлення платником податкової накладної на реєстрацію, тобто обставини, яка фіксується квитанцією контролюючого органу.

У цій же справі дата реєстрації РК № 1512 підтверджена квитанцією і не є спірною, а спір стосується дати отримання розрахунку коригування від постачальника, будь-яких відомостей про яку відповідач суду не надав.

Крім того, суд першої інстанції помилково вважав скріншоти єдиним доказом позивача, залишивши поза оцінкою показання свідка ОСОБА_1 , які узгоджуються з даними програмного забезпечення щодо отримання РК № 1512 у серпні 2022 року, та не навівши мотивів відхилення цих показань, що суперечить частині четвертій статті 90 КАС України.

Сукупність наявних у справі доказів, а саме скріншотів з програмного забезпечення «M.E.Doc», квитанції № 1, витягу з ЄРПН та показань свідка, які між собою узгоджуються і не спростовані відповідачем, дає колегії суддів підстави вважати встановленим, що РК № 1512 постачальник надіслав позивачу 13.08.2022, а позивач отримав його не раніше цієї дати.

З огляду на те, що РК № 1512 зареєстровано в ЄРПН 15.08.2022, позивач зареєстрував його в межах 15 календарних днів з дня отримання, визначених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, незалежно від того, чи вважати днем отримання 13.08.2022, чи 15.08.2022.

Отже, відповідач не довів наявності в діях позивача складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та не на підставі, що визначена законом.

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, з огляду на частину четверту статті 9 КАС України, не був позбавлений можливості вжити заходів для з`ясування дати надсилання РК № 1512 постачальником, однак, не вчинивши таких дій, поклав на позивача негативні наслідки недоведеності обставини, тягар доказування якої в цій категорії справ покладено на відповідача.

З приводу доводів апелянта про необхідність застосування підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України колегія суддів зазначає, що пункт 201.10 статті 201 ПК України в частині обчислення строку з дня отримання розрахунку коригування, як указав Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі № 380/3834/24, не містить нечітких чи умовних конструкцій.

У зв`язку з цим протиправність оскаржуваного рішення зумовлена не неоднозначністю норм, а неправильним їх застосуванням відповідачем і недоведеністю ним складу правопорушення, що свідчить про відсутність потреби в застосуванні презумпції правомірності рішень платника податків.

Посилання апелянта на подання ним у 2024 році скарг на постачальника та на непроведення контролюючим органом перевірки постачальника не впливають на результат вирішення спору, позаяк ці обставини виходять за межі предмета перевірки законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі № 380/3834/24 зазначив, що механізм подання заяви зі скаргою, передбачений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, не охоплює випадків несвоєчасного надіслання постачальником розрахунку коригування покупцеві.

Протокол руху документа, сформований 01.06.2026 та доданий до апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до розгляду з огляду на частину четверту статті 308 КАС України, оскільки апелянт не надав доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Водночас висновки колегії суддів ґрунтуються на доказах, які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, застосував закон, який не підлягав застосуванню, неправильно розподілив тягар доказування та не надав оцінки всім доказам у справі, що призвело до неправильного вирішення спору та свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/27180/24 за позовом Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» до Головного управління ДПС у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/27180/24 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Дочірнього підприємства «Київгазенерджи» до Головного управління ДПС у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 159320411 від 04.03.2024.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328-329 КАС України.

В повному обсязі постанова складена 06.10.2026.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова