Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №946/7485/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/7485/26

Провадження № 3/946/1745/26

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2026 року м.Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Караман К.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу превенції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 30.04.2025 органом 5119, РНОКПП – НОМЕР_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення від 24.09.2026 серії ВБА № 182592, 24.09.2026 о 13 год. 15 хв. ОСОБА_1 , за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку з бабусею ОСОБА_2 , під час якої виганяв її з кухні та ображав нецензурними словами, чим своїми діями вчинив домашнє насильство психологічного характеру, що призвело до поганого емоційного самопочуття потерпілої.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні притягуваний ОСОБА_1 визнав факт побутової сварки зі своєю бабусею ОСОБА_2 , та підтвердив, що під час конфлікту висловлювався нецензурною лайкою, а також висловив осуд своєї поведінки. Разом з тим, заперечив погрози ножем або застосування його як засобу погроз. Пояснив, що того дня перебував на кухні та готував їжу, а ніж знаходився у його руках виключно тому, що різав картоплю. Коли почав злитися, поклав ніж на стіл, після чого продовжив конфлікт вже без ножа в руках; ніж на бабусю не направляв і не погрожував їй ним. Вважає, що його дії не завдали шкоди потерпілій. З урахуванням вказаного зазначив, що вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнає, та просив суд закрити провадження у справі за відсутністю у його діях складу правопорушення. Просив під час вирішення справи врахувати наявність тривалого побутового конфлікту між ним та бабусею ОСОБА_2 , на підтвердження чого надав письмові пояснення свідка – своєї матері ОСОБА_3 , відповідно до яких остання підтвердила, що між її сином та ОСОБА_2 періодично виникають побутові конфлікти та суперечки. Зазначила, що точних дат окремих розмов вона не пам`ятає, однак особисто неодноразово чула від ОСОБА_2 висловлювання про те, що її син повинен залишити квартиру, та що вона буде домагатися цього. Також вона вказала у письмових поясненнях, що особисто чула від ОСОБА_2 висловлювання про те, що коли приїде ОСОБА_4 , то він «покарає» та «вижене» з домівки її сина ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, частиною 1 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Водночас організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII (далі - Закон України від 07.12.2017).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017, психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння (дія або бездіяльність) фізичного, психологічного чи економічного характеру, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення від 24.09.2026 серії ВБА №182592 не вказано, у чому саме виразилася заподіяна шкода, хоча її наявність прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП. Фактично об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства, як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи. Також не зазначено, чи викликали дії ОСОБА_1 будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017. Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні ст. 173-2 КУпАП.

Суд звертає увагу, що для кваліфікації дій особи як психологічного домашнього насильства необхідно встановити не лише факт сімейної сварки чи використання нецензурної лайки, а й наявність умислу саме на спричинення емоційної невпевненості, страху або нездатності захистити себе, що характерно для відносин контролю та підпорядкування. Відповідно до пояснень учасників провадження, між ОСОБА_1 та його бабусею ОСОБА_2 наявні тривалі неприязні стосунки, обтяжені побутовим конфліктом з приводу користування житлом. Звичайна сімейна сварка, яка супроводжується взаємними претензіями, за відсутності ознак системного психологічного тиску та залякування, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, згідно зі ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Проте матеріали справи не містять об`єктивних доказів (наприклад, висновків психолога, медичних довідок), які б підтверджували факт завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 . Формулювання посадової особи поліції у протоколі про те, що дії ОСОБА_1 «призвели до поганого емоційного самопочуття», є загальним, суб`єктивним та не розкриває суті психологічного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості, оскільки це становитиме порушення принципу неупередженості, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1988 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому відсутні підстави для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт № НОМЕР_1 , виданий 30.04.2025 органом 5119, РНОКПП – НОМЕР_2 ), до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя К.В. Караман