Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №946/6491/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/6491/26

Провадження № 3/946/1534/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря – Лупу О.С.,

притягуваного – ОСОБА_1 , представника – Дрангоя Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали у справі про адміністративне правопорушення, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого начальником зміни ТОВ «Ізмаїл – Трансбалктермінал», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

До Ізмаїльського міськрайонного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 748221 від 17.08.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 17.08.2026 року о 19 годині 44 хвилин в с. Броска по вул. Левка Симиренка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом GIANT без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер відмовився, та у медичному закладі відмовився.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник просили закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення, посилаючись на обставини, викладені в письмових поясненнях щодо складеного протоколу.

Відповідно до письмових пояснень щодо складеного протоколу, представник правопорушника зазначає, що 17.08.2026, перебуваючи вдома у с. Броска Ізмаїльського району, ОСОБА_1 вирішив купити певні продукти в магазині, який знаходиться неподалік його дома, а саме внизу по вулиці. Для того щоб дістатися магазину швидше, ОСОБА_2 вирішив взяти самокат своєї доньки. При цьому дружина ОСОБА_3 була проти цього, оскільки донька незадовго до цього прикотила його додому, та він не міг рухатися за допомогою встановленого електродвигуна, оскільки розрядився, та не міг рухатися, тобто потребував підзарядки. Рештки заряду вистачало виключно на підсвічування табла приборів. На вказане ОСОБА_2 сказав дружині, що покотиться на самокаті за рахунок відштовхування ногою від поверхні землі, і це було не складно, оскільки магазин знаходиться внизу схилу. Також ОСОБА_2 попросив доньку згодом спуститися до магазину, та відкотити самокат до дому. В подальшому, коли ОСОБА_2 рухався до магазину саме заявленим способом, тобто за допомогою власної мускульної сили, без включення двигуна, він був зупинений нарядом поліції, уповноважені особи якого висунули йому вимогу щодо проходження огляду на стан сп`яніння, та в подальшому склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, описавши правопорушення як відмову від проходження огляду. Електросамокат є легковим персональним електричним транспортним засобом, та для того щоб мати статус транспортного засобу в розумінні ст. 130 КУпАП, має рухатися за допомогою електричного тягового двигуна, а не за допомогою мускульної сили водія. Для водіїв транспортних засобів, що рухаються за допомогою мускульної сили, законодавець встановив окрему відповідальність з окремим складом правопорушення. Пункт 1.10 ПДР визначає, що велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка заходиться на ньому. Отже за своєї природою самокат, який приводиться до руху за допомогою мускульної сили людини, більш схожий на велосипед, та не підпадає під поняття «механічний транспортний засіб». При цьому відповідальність за порушення ПДР для велосипедистів, у тому числі за водіння у стані сп`яніння, наступає за ст. 127 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП. Отже вбачається, що ОСОБА_3 інкриміновано правопорушення, якого він не вчиняв. 17.08.2026 ОСОБА_2 керував засобом, який не можна вважати транспортним в розумінні статті 130 КУпАП, а значить його дії не утворили склад адміністративного правопорушення за вказаною статтею.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав правову позицію представника та просив закрити провадження у справі. Також пояснив, що екран на самокаті був вимкнутий, оскільки батарея була розрядженою, а коли заряд є, то на екрані відображається рівень заряду у шкалах.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 її чоловік. У ввечері 17.08.2026 року разом відпочивали вдома, після чого чоловік взяв самокат доньки, який був практично розряджений, та поїхав в магазин, проте він не вмикав двигун, а їхав шляхом відштовхування ногою. Коли він повернув за кут вже не бачила як він їхав. Також пояснила, що коли чоловік поїхав на самокаті вона попросила брата поїхати за ним. Потім коли дізналася, що її чоловіка зупинила поліція вона з донькою пішли на місце зупинки та після чого донька забрала самокат та поїхала на ньому додому та по дорозі він повністю розрядився.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 його двоюрідний брат. 17.08.2026 року він був у гостях у брата. У його присутності брат не вживав алкогольні напої. Потім брат зібрався їхати в магазин та вважаючи що він був на автомобілі він запропонував підвезти, але ОСОБА_1 сказав, що сам поїде на дитячому самокаті. Під час руху він відштовхувався ногою, самокат був розряджений про що було повідомлено поліцейським після його зупинки, але було складено протокол. Потім донька брата прийшла і відкотила самокат. Донька брата сказала, що батарея самоката розряджена. Також свідок пояснив, що на екрані самокату є шкала, що відображає рівень заряду, однак така шкала показувала червоним.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1 та його представника, допитавши свідків, оцінивши надані докази в їх сукупності, дослідивши відеозаписи, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.

Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Зокрема, розділом Х вказаної Інструкції визначено Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз наведеного законодавства, що регулює виниклі правовідносини, свідчить про те, що законодавцем встановлено обов`язковість використання під час проведення ним огляду особи на стан сп`яніння технічних засобів відеозапису, і лише в разі неможливості їх застосування - фіксування результатів огляду у присутності двох свідків.

Вказане також свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеорегістратора) ознак найважливішого доказу для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Як встановлено судом, 17.08.2026 року о 19 годині 44 хвилин в с. Броска по вул. Левка Симиренка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом GIANT без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Алкотест Драгер відмовився, та у медичному закладі відмовився.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що ОСОБА_1 17.08.2026 року о 19:44 хв. керуючи транспортним засобом відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Долучений представником правопорушника відеозапис, який було досліджено у судовому засіданні, не є доказом невинуватості ОСОБА_1 . Так, вказаний відеоматеріал відображає імітований ОСОБА_1 рух на електросамокаті, начебто без увімкнення електродвигуна. Втім з долученого відеозапису неможливо встановити включення/відключення електродвигуна на електросамокаті під час імітованого руху на ньому, прилади управління не перебували під постійним відеоспостереженням. Більш того, такі дії ОСОБА_1 не свідчать про застосування аналогії права, а саме приписів ст.240 КПК України, і, відповідно, не є слідчим експериментом, що може мати для суду доказове значення.

Суд критично оцінює зміст пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки такі показання мають на меті допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Вони суперечать фактичним обставинам справи та повністю спростовуються іншими матеріалами справи, зокрема відеозаписом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим суд відхиляє показання свідків і визнає їх недостовірними.

Щодо стосується тверджень представника правопорушника про те, що ОСОБА_1 рухався на електросамокаті виключно за допомогою власної мускульної сили, без включення двигуна, а рештки заряду вистачало виключно на підсвічування екрану приборів, суду зазначає таке.

Технічні характеристики транспортного засобу, а саме наявність встановленого електродвигуна певної потужності, визначають його статус як механічного транспортного засобу незалежно від режиму його фактичного використання в конкретний момент правопорушення. Крім того, матеріали справи, зокрема відеозапис, фіксують динаміку руху електросамоката, яка за швидкістю та траєкторією повністю виключає можливість його переміщення виключно за рахунок мускульної сили людини.

Крім того, свідок ОСОБА_4 показала, що після складання адміністративних матеріалів їх донька забрала самокат та поїхала на ньому додому та по дорозі він повністю розрядився. З такого суд вбачає, що самокат мав заряд батареї, за допомогою якої електродвигуном було приведено самокат до руху.

Також як свідок ОСОБА_5 показав, що на екрані самокату є шкала, що відображає рівень заряду, однак така шкала показувала червоним, так й сам ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що екран на самокаті був вимкнутий, оскільки батарея була розрядженою, а коли заряд є, то на екрані відображається рівень заряду у шкалах.

Втім, з дослідженого відеофайлу «00000_00000020260817194403_0007A» на відрізку часу 19:53:00-19:53:02, чітко вбачається, що електросамокат є увімкненим та на екрані приладів відображеються 4 (чотири) поділки заряду батареї, що свідчить про високий або повний рівень заряду.

Відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі.

У даному випадку надані суду відеоматеріали є безперервними та цілком і повно відображають повний хід обставин справи, послідовно відображаючи дії як працівників поліції, так само і ОСОБА_1 .

Отже вказані відеозаписи є належним та достатнім доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Протилежного стороною захисту суду не доведено.

На переконливу думку суду, це прямий доказ того, що електросамокат перебував у робочому, увімкненому стані та мав достатній заряд батареї в момент фіксації подій.

Такі розбіжності можуть свідчити про спробу ввести суд в оману або приховати важливі обставини справи.

Окрім цього, на обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 та його представником не було надано суду належних та допустимих технічних доказів (висновку експерта, акту технічного огляду тощо), які б підтверджували повну розрядку акумуляторної батареї або технічну несправність двигуна на момент зупинки.

Крім того, позиція захисту виключає віднесення даного засобу до категорії механічних транспортних засобів та унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Водночас чинне законодавство України та Правила дорожнього руху визначають правовий статус транспортного засобу за його конструктивними особливостями, а не за способом приведення його в рух у момент фіксації правопорушення, тому факт вимкненого двигуна не звільняє особу від виконання вимог, що висуваються до водіїв. З підстав чого суд відхиляє твердження ОСОБА_1 та його представника про невірну правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Посилання на висновки судів вищих інстанцій суд не бере до уваги, оскільки вказані позиції не є релевантними до обставин цієї справи.

Наявні в матеріалах справи докази є належними, достатніми та достовірними, підтверджують встановлені обставини справи, які у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.

Таким чином, суд вважає, що працівниками поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку проходження огляду водія, який керував транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння та зафіксовано відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Події зафіксовані на відеозаписах свідчать про свідому та чітку позицію ОСОБА_1 , яка була виражена у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так й в закладі охорони здоров`я.

Інших переконливих доводів, які б спростовували обставини встановлені судом та були підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, стороною захисту суду не наведено і під час розгляду справи судом не встановлено.

За таких обставини, вина ОСОБА_1 підтверджується беззаперечними доказами, які були досліджені та перевірені у судовому засіданні, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №748221 від 17.08.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.08.2026 року;

- відеозаписами, долученим до матеріалів справи та іншими доказами в їх сукупності.

Враховуючи викладене, матеріалами справи в повному обсязі доведено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на строк 1 (один) рік.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.10. ПДР учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є також низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Пунктом 1.5 ПДР України встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

В вищенаведених постановах Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.

Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.

Згідно довідок, наданих 18.08.2026 року начальником САП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 отримав 16.11.2013 року.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення враховуються обставини згідно ст. ст. 33-35 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, з урахуванням чого застосовується адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, вважається за необхідне в силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами), а саме в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 130, 251, 268, 280, 283 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп., зарахувавши його до спеціального фонду державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення, або отримання.

Повний текст постанови складено 05.10.2026 року.

Суддя О.О. Бурнусус