Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №946/2858/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2858/26

Провадження № 2/946/4750/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Тюміній О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №729918360 від 30.06.2021 у розмірі 83 006,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.06.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 729918360 на суму 11000 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7Z64G. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами Кредитного договору, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 11 000,00 грн. шляхом перерахування через банкпровайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000,00 грн. Отже, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням (Додаток № 9). 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 підписали Реєстр прав вимоги № 152 від 21.09.2021, за яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83 006,00 грн. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договорам. Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 становить - 83 006,00 грн., яка складається з: 22 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61 006,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

30 квітня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року витребувано докази по справі.

Заочним рішенням суду від 19 червня 2026 року по справі № № 946/2858/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року у розмірі 83006 гривень, судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу 3000 гривень.

29.06.2026 до суду надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення по справі № 946/2858/26.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, представник відповідача зазначив, що судом не застосувано норм матеріального права, що підлягали обов`язковому застосуванню, а саме ст. 1048 ЦК України, порушення норм процесуального права, а саме ст. 263 ЦПК України. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Відповідно до ч. 7 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною. У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Згідно з п. 1.7 Кредитного договору № 729918360 від 30.06.2021 р. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). Аналогічний строк кредиту 30 днів - має Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 30.06.2021р. Згідно з п. 1.9.1 Договору протягом Дисконтного періоду нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 94,90 % річних, що становить 0,26 % від суми Кредиту за кожний день користування ним. Отже, за весь погоджений 30-денний Дисконтний період, навіть з розрахунку на максимальну суму кредитного ліміту (22 000,00 грн), проценти за користування Кредитом не могли перевищувати 22 000,00 ? 0,26 % ? 30 = 1 716,00 грн. Відповідно до п. 1.9.2 та п. 1.9.3 Договору Сторони погодили, що у разі продовження строку Дисконтного періоду чи у разі користування Кредитом понад встановлений строк Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою скасовуються, і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою (620,5 % річних), про що оновлений актуальний розрахунок відображається Кредитодавцем Позичальнику в Особистому кабінеті Позичальника. При цьому, в порушення ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування» повідомлення щодо зміни процентної ставки та новий (оновлений) графік розрахунків відповідачу не направлялись. Таким чином, проценти за користування Кредитом у межах погодженого 30-денного строку кредитування не могли перевищувати 1716,00 грн (а фактично, за розрахунком заборгованості, становили 1 315,60 грн), тоді як усі подальші нарахування за Базовою ставкою 620,5 % річних поза межами строку кредитування є неправомірними та суперечать ст. 1048 ЦК України. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. При стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 61 006,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту 22000,00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, тому розмір відсотків підлягає зменшенню. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у зв`язку з чим позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС». Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20). З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір № 729918360 був укладений 30.06.2021 року, а перший договір факторингу, на який посилається позивач як на підставу набуття права вимоги до відповідача та строк дії якого неодноразово продовжувався за допомогою додаткових угод, було підписано 28.11.2018 року. Тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а в подальшому і ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС». Отже, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору. За таких обставин ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні за Кредитним договором № 729918360, укладеним 30.06.2021 року, не набуло, таке право не могло бути передане позивачу на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року чи додаткових угод до нього, оскільки і зобов`язання відповідача щодо повернення коштів виникли після укладення цього договору. Позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС». ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» відсутні.

29.06.2026 представник позивача надав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, зазначивши, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» не є банківськими фінансовими установами. Товариство в межах виконання умов укладеного Договору здійснюють Розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Відповідно до п. 4.1. Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua. Правила є у відкритому доступі на Сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісного кредитора) за посиланням: https://moneyveo.ua/confidentiality/creditrules/ та відповідач погодився, що ознайомився з ними (п. 4.1. Договору) Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Згідно п. 1.1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»). Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 11000 грн. 00 коп. одразу після укладення Договору (п 1.3.) Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором. (п. 1.7.) Відповідно до п. 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 94,90 процентів річних, що становить 0,26 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним 30.06.202 р. тіло кредиту становить 11 000,00 грн. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 11 000,00 (сума виданого кредиту)* 0,26 (процентна ставка)/100 = 28,60 грн.(сума за один день користування кредитом), що здійснювалось 30.06.2021-13.07.2021 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 14.07.2021 р. тіло кредиту збільшилось на 11 000,00 грн, тим самим тіло кредиту становить 22 000,00 грн. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 22 000,00 (сума виданого кредиту)* 0,26 (процентна ставка)/100=57,20 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось16.07.2021-30.07.2021 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 22.07.2021 - відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» вніс суму в розмірі - 858,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами. За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.(п. 1.9.2.) Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 22 000,00 (сума виданого кредиту)* 1,70 (процентна ставка)/100=374,00 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось31.07.2021-21.08.2021 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). Згідно п 1.12. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним; Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 22 000,00 (сума виданого кредиту)* 2,30 (процентна ставка)/100=506,00 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось 26.08.2021 - 18.11.2021 (що підтверджується розрахунками підготовленими ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс»). Позиція щодо нібито неправомірного нарахування процентів є необґрунтованими, оскільки не враховують нарахування процентів другого типу - за прострочене користування кредитом. Таке нарахування відповідає умовам кредитного договору, нормам цивільного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17. Положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності. Відповідач здійснював часткові платежі на виконання умов кредитного договору, що свідчить про усвідомлення факту існування зазначеного договору та визнання зобов`язань за ним. Отже, наведені обставини є належним та достатнім доказом того, що Відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору та прийняла їх. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і , відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Строк чинності договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Клієнт) та між ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 21.09.2021, тобто після укладання Кредитного договору №729918360 від 30.06.2021. Отже, відповідач , не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги № 152 від 21.09.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. На момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало та відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги що є предметом договору факторингу №28/1118-01. Отже, відповідач зробив помилковий висновок щодо предмету факторингу.

Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року заочне рішення суду від 19 червня 2026 року по справі № № 946/2858/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у змішаній формі (паперовій та електронній).

11.08.2026 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначив, що у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Згідно з п. 1.7 Кредитного договору № 729918360 від 30.06.2021 р. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). Аналогічний строк кредиту 30 днів - має Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 30.06.2021р. Згідно з п. 1.9.1 Договору протягом Дисконтного періоду нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 94,90 % річних, що становить 0,26 % від суми Кредиту за кожний день користування ним. Отже, за весь погоджений 30-денний Дисконтний період, навіть з розрахунку на максимальну суму кредитного ліміту (22 000,00 грн), проценти за користування Кредитом не могли перевищувати 22 000,00 ? 0,26 % ? 30 = 1 716,00 грн. Відповідно до п. 1.9.2 та п. 1.9.3 Договору Сторони погодили, що у разі продовження строку Дисконтного періоду чи у разі користування Кредитом понад встановлений строк Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою скасовуються, і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою (620,5 % річних), про що оновлений актуальний розрахунок відображається Кредитодавцем Позичальнику в Особистому кабінеті Позичальника. При цьому, в порушення ст. ст. 11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування» повідомлення щодо зміни процентної ставки та новий (оновлений) графік розрахунків Відповідачу не направлялись. Таким чином, проценти за користування Кредитом у межах погодженого 30-денного строку кредитування не могли перевищувати 1716,00 грн (а фактично, за розрахунком заборгованості, становили 1315,60 грн), тоді як усі подальші нарахування за Базовою ставкою 620,5 % річних поза межами строку кредитування є неправомірними та суперечать ст. 1048 ЦК України. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 61 006,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту 22000,00 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, тому розмір відсотків підлягає зменшенню. Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначало, що отримало право вимоги до Відповідача за наступним ланцюгом відступлень: 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому, 05.08.2020, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023). 11.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021, згідно Договору факторингу № 11/07/25-Е, відступило ТОВ «ФК «ЕЙС». Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у зв`язку з чим позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС». Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Так, з матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір № 729918360 був укладений 30.06.2021 року, а перший договір факторингу, на який посилається позивач як на підставу набуття права вимоги до відповідача та строк дії якого неодноразово продовжувався за допомогою додаткових угод, було підписано 28.11.2018 року. Тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а в подальшому і ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС». Отже, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору. За таких обставин ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні за Кредитним договором №729918360, укладеним 30.06.2021 року, не набуло, таке право не могло бути передане позивачу на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року чи додаткових угод до нього, оскільки і зобов`язання відповідача щодо повернення коштів виникли після укладення цього договору. Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС». З урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» відсутні. Витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову, а тому не підлягають стягненню з відповідача або підлягають зменшенню. Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Позивач не довів належним чином набуття права вимоги за кредитним договором, оскільки не надав достатніх доказів безперервності переходу права вимоги та виконання умов договорів факторингу. Крім того, заявлений до стягнення розмір процентів не відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства, оскільки проценти за користування кредитом могли нараховуватися лише протягом погодженого сторонами строку кредитування, а доказів належного продовження цього строку або встановлення іншої правової підстави для подальшого нарахування процентів матеріали справи не містять. Заявлені до стягнення проценти є явно непропорційними сумі отриманого кредиту, порушують принципи добросовісності, справедливості та розумності, а також призводять до істотного дисбалансу прав і обов`язків сторін на шкоду споживачу.

12.08.2026 представником позивача надано відповідь на відзив, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №729918360 від 30.06.2021 року у розмірі 83006,00 грн., яка складається з наступного: 22000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 61006,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Крім цього, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. покласти на відповідача. Зазначає, що заперечення представника відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до п.15 Прикінцевих положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Відповідно до ст.549 ЦК України відсотки не є видом неустойки 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. 2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Кредитним договором № 729918360від 30.06.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Представник Відповідача стверджує, що позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору. За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України (сторінка 10 позовної заяви). Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. (відповідно до п.4.3. Кредитного договору). 1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку: «проценти за користуванням кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування». Отже, відповідно до позиції Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування можливе на підставі ст. 625 ЦК України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом». Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України). Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, строк чинності договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Клієнт) та між ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 21.09.2021 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги 152 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 53 658,00 грн (копія долучена до позовної заяви). Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 21.09.2021, тобто після укладання Кредитного договору №729918360 від 30.06.2021. Отже, відповідач , не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 152 від 21.09.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Відповідач стверджує: «Так, з матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір № 729918360 був укладений 30.06.2021 року, а перший договір факторингу, на який посилається позивач як на підставу набуття права вимоги до відповідача та строк дії якого неодноразово продовжувався за допомогою додаткових угод, було підписано 28.11.2018 року. Тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а в подальшому і ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС».». Проте, слід зазначити, що відповідно до умов договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено Кредитний договір №729918360 від 30.06.2021 укладено 21.09.2021, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач. Істотними умовами договору факторингу є предмет договору та ціна відступлення права вимоги. Оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, це підтверджує належне відступлення права вимоги. Крім того, сторони погодили викласти зазначені умови договору в реєстрі. Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Враховуючи викладене, позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Перехід права вимоги за кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, 2.1. Строк чинності договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820- 01 (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (копія долучена до позовної заяви) та №3 від 30.12.2022 (копія долучена до позовної заяви) - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Таким чином, додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. 2.2. Предмет договору факторингу № 05/0820 -01 від 05.08.2020 Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто предметом Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 3 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності Сторін. Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог , по формі установленій у відповідному додатку. Щодо, факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83006,00 грн (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до п.1.6. Договору Факторингу «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього договору». Відповідно до п.3.1.1. Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Отже, договір № 05/0820 - 01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р. Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Тобто, створення Реєстрів прав вимог до договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та №05/0820-01 від 05.08.2020 відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках . Таким чином, вбачається, що вищезгадані Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів. Щодо Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, то 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до п.1.1. за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Ціна Продажу - сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3. цього Договору. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (п.1.1.). Витяг з Реєстру Боржників долучено до позовної заяви. Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2. Відповідно до Договору Реєстр Боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою в відповідному Додатку (форма Реєстру Боржників) до цього Договору. Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 83006,00 грн. (додаток долучено до позовної заяви). Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору . На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (копію долучено до позовної заяви). Щодо оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості. Акт звірки набуває значення належного доказу у підтвердження існування чи відсутності заборгованості між сторонами. Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача. Боржник як особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати свій обов`язок.». Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 30.06.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 729918360 на суму 11 000,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7Z64G.

Саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не був би укладений.

Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно п. 4.3. Договору кредитної лінії №№ 729918360 від 30.06.2021, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно 4.4. Договору кредитної лінії №№ 729918360 від 30.06.2021, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61- 16243ск20).

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 11 000,00 шляхом перерахування через банк-провайдер.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000,00 грн.

Згідно інформації АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27.05.2026 за №20.1.0.0.0/7- 260521/60777-БТ, яка надійшла до суду 11.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 30-06-2021 - 05-07-2021 14-07-2021 - 19- 7-2021p.: номер телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_4 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку(ах) НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 11000 UAH за період 30.06.2021-05.07.2021р.: - від 30.06.2021р. По рахунку(ах) НОМЕР_3 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 11000 UAH за період 14.07.2021-19.07.2021р.: - від 14.07.2021р., про що надано банком суду виписку по рахунку(ах) НОМЕР_6 ) за періоди з 30-06-2021 - 05-07-2021 та 14-07-2021 - 19- 7-2021р.

Тобто докази перерахування коштів за вказаним договором суду надані.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 становить 83 006,00 грн., яка складається з: 22 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61 006,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку на період на період 14.07.2025 -26.12.2025 (Додаток №23).

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Пунктом 1.2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 підписали Реєстр прав вимоги №152 від 21.09.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (Додаток № 12).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 13).

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

Розділом 2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу№ 05/0820-01 від 05.08.2020 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (Додаток № 15).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) позивачем надано Платіжну інструкцію (Додаток 16).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 83 006,00 грн.

Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (Додаток № 18).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №Б/Н від 14.07.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.20255 (Додаток №19), платіжною інструкцією (Додаток 20).

Право вимоги по Кредитному договору відступлено ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" на підставі Реєстрів прав вимоги (Реєстрів Боржників/ Акту прийому-передачі Реєстру Боржників), які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.

Умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу.

У період відступлень права грошової вимоги до відповідача по Кредитному договору між кредиторами, розмір суми боргу за Кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у Реєстрах прав вимог (Реєстрі боржників).

Розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 становить 83 006,00 грн., яка складається з: 22 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61 006,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитами, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами не виконав.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 000,00 грн. за кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року є обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" за кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом в розмірі 61 006,00 грн., то суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 вказала, що Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Так само, якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Велика Палата ВС у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно Паспорту споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до Договору № 729918360 від 30.06.2021р.:

Тип кредиту - Кредитна лінія;

Сума/ліміт кредиту - 100 - 22000 грн.;

Строк кредитування - 1-30 днів (з можливістю продовження строку);

Мета отримання кредиту - на споживчі цілі;

Спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7), шляхом переказу грошових коштів Позичальнику, після заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів;

Процентна ставка, процентів річних - Дисконтна процентна ставка: 3,65%-620,5% Індивідуальна процентна ставка: 310,25% - 620,5% Базова процентна ставка: 620,5%

Загальні витрати за кредитом - 180 грн.;

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) - 1 180 грн.;

Реальна річна процентна ставка, процентів річних - 649%;

Застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Враховуючи, що на момент ознайомлення споживача з паспортом споживчого кредиту не можливо визначити модель поведінки споживача по отриманню та поверненню кредитних коштів в рамках кредитного ліміту по кредитній лінії,

Загальні витрати за кредитом / Орієнтовна загальна вартість кредиту / Реальна річна процентна ставка розраховані для умовного характеру використання кредитної лінії, з припущення надання суми кредиту в розмірі 1 000 грн на 30 календарних днів зі сплатою процентів у розмірі 0,6% від суми Кредиту в день.

Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 839,50% річних.

Відповідно до Договору кредитної лінії № 729918360 від 30.06.2021р.:

1.1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»).

1.2. Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.

1.3. Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 11000 грн 00 коп. (одинадцять тисяч грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору.

1.4. Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

1.5. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору.

1.6. Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.

1.7. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

1.8. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору, строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (Х - Y), де:

Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;

Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;

Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

При цьому Сторони узгоджують що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів.

1.9. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 94,90 (дев`яносто чотири цілих дев`ять десятих) процентів річних, що становить 0,26 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.9.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати Сторінка 4 із 8 надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

1.10. Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

1.11. Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

1.12. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.12.3. можливість отримання нових Траншів по Договору блокується.

1.13. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

1.14. Враховуючи, що на момент укладення Договору не можливо визначити модель поведінки Позичальника, щодо отримання додаткових Траншів за Договором в рамках Кредитного ліміту та щодо повернення кредитних коштів по Кредитній лінії, Загальні витрати за кредитом / Орієнтовна загальна вартість кредиту / Реальна річна процентна ставка розраховані для умовного характеру використання Коштів в рамках Кредитного ліміту, а також всі припущення, використані для обчислення цих значень наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору. Сторони погодили, що у зв`язку з наданням Кредиту у формі Кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" графік платежів по Договору не надається. Припущення використані при розрахунку орієнтовної реальної процентної ставки, ґрунтуються на середніх арифметичних значеннях розміру процентної ставки для клієнтів продукту Смарт в минулих звітних періодах.

1.14.1. Орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п.

1.3. Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою складає 11858 грн 00 коп. (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім грн. нуль коп.) та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 858 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 11000 грн. 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 149,38 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 107,80 % від суми першого Траншу.

1.14.2 У разі настання передбаченої п. 1.9.3. Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у Позичальника зобов`язань по оплаті процентів, за встановлений в п. 1.2. Договору строк, у розмірі що розрахований за Базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 16610 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч шістсот десять грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 5610 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 11000 грн. 00 коп.

1.15. Продовження строку Дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання Кредиту, застосування Базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення Дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього Договору та не потребує змін цього Договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови Сторінка 5 із 8 Договору, в тому числі порядок продовження строку дії Договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені Сторонами під час укладення цього Договору.

1.16. Збільшення розміру Дисконтної, Індивідуальної, Базової процентних ставок та розмір процентів що нараховується після закінчення Дисконтного періоду в порядку, що не визначений цим Договором в односторонньому порядку Кредитодавцем без згоди Позичальника не допускається.

Згідно п. 4.3. Договору кредитної лінії №№ 729918360 від 30.06.2021, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тому, нарахування відсотків повинно було б здійснюватися кредитором в такому порядку:

- за 30 днів Дисконтного періоду відповідно до п.1.9.3. цього Договору у розмірі 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, а саме:

22 000,00 (тіло кредиту) / 100% * 1,70 % * 30 = 11 220,00 грн.

- за 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду відповідно до п.1.12.-п.1.12.2. цього Договору у розмірі 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, а саме:

22 000,00 (тіло кредиту) / 100% * 2,20 % * 90 = 43 560,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 складає 54 780 грн. (11220 + 43560).

Тому, враховуючи зазначене, з огляду на те, що як первісним так і новим кредитором з моменту відступлення права вимоги нарахування штрафних санкцій не здійснювалося, суд доходить до висновку про те, відсотки у розмірі 61 006,00 грн. по несплаченим відсоткам за користування кредитом нараховані неправомірно.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що позов ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості кредитними договорами у загальному розмірі 76780,00 грн. (22 000,00 грн. (тіло кредиту) + 54 780 грн. (заборгованість за процентами).

Тому, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року підлягає частковому задоволенню, шляхом останнього суми боргу у розмірі 76780,00 грн.

При цьому, щодо тверджень відповідача, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС», то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1. ст. 1077 ЦК України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи.

Так, ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Клієнт) та між ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Право вимоги за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 21.09.2021, тобто після укладання Кредитного договору №729918360 від 30.06.2021. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.

Відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру. Зокрема, реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 , до якого включено Кредитний договір №729918360 від 30.06.2021 укладено 21.09.2021, тобто через три місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім. Реєстр прав вимоги, підписаний сторонами, містить всі необхідні дані (сума вимоги, боржник, дата переходу, підписи), то він є достатнім доказом передачі права вимоги. Відповідно до ст. 203 ЦКУ, правочин є дійсним, якщо він відповідає волевиявленню сторін та не суперечить закону.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів відповідного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору факторингу є предмет договору та ціна відступлення права вимоги. Оскільки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, це підтверджує належне відступлення права вимоги. Крім того, сторони погодили викласти зазначені умови договору в реєстрі.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820- 01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Таким чином, додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Договір № 05/0820 - 01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024 р.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено, що: Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

За договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів виконання договорів факторингу від 05 серпня 2020 року та від 26 грудня 2024 року, зокрема сплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам.

Положеннями п. 1.6. Договору Факторингу №28/1118-01 «Фінансування» - сума коштів, що сплачується Фактором Клієнту за відступлення Права вимоги на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 5.2.1. Договору фактор зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати Фінансування в порядку, передбаченому цим договором. Положеннями пункта 5.4.3. зазначеного Договору, у випадку невиконання Фінансування має право призупинити Фактору формування та передачу нового Реєстру прав вимоги до моменту здійснення Фінансування в повному обсязі за попередньо передані Реєстри прав вимоги.

На підставі п. 5.4.4. Договору має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку в разі систематичного (2 (два) і більше раз) порушення виконання Фактором зобов`язань щодо Фінансування шляхом направлення повідомлення за 5 (п`ять) робочих днів до планової дати розірвання. Згідно з Розділом 9 п. 9.2. при неможливості вирішення суперечки Сторонами шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в компетентному суді відповідно до встановленої законодавством України підвідомчості та підсудності.

Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості.

Якщо акт звірки підписано сторонами без застережень і ним зафіксовано відсутність непогашених зобов`язань (нульове сальдо), такий документ слід розцінювати як підтвердження факту належного виконання сторонами взаємних обов`язків та відсутності фінансових претензій одна до одної. Саме у цьому полягає його основна мета - юридичне засвідчення відсутності заборгованості.

Надання позивачем актів звірки взаєморозрахунків у матеріали справи не є його процесуальним обов`язком, оскільки вимоги про підтвердження переходу права вимоги та обсягу заборгованості належним чином підтверджуються договорами факторингу, протоколами погодження та витягами з відповідних реєстрів прав вимоги. Подання актів звірки має виключно допоміжне доказове значення та було здійснене позивачем з метою підтвердження відсутності непогашених фінансових зобов`язань між сторонами. Таким чином, зазначені документи лише додатково узгоджують і відображають стан взаєморозрахунків, однак самі по собі не впливають на факт доведеності переходу права вимоги.

Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача.

Крім того, суд спростовує і твердження відповідача про те, що згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, а умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 30.06.2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Так, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог зустрічних про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 07.09.2026 року у справі №552/672/23.

При цьому, щодо посилання відповідача на свободу кредитного договору, несправедливі умови договору, то суд зазначає, що відповідач мав право вільно вирішувати, чи укладати йому кредитний договір № 729918360 на вказаних умовах (сума, строк, відсотки) з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Ніхто не може примусити підписати кредитний договір. До підписання договору, відповідач мав право відмовитися від кредиту, якщо умови йому не підходять.

Встановлено, що згідно п. 4.3. Договору кредитної лінії №№ 729918360 від 30.06.2021, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Договору кредитної лінії № 729918360 від 30.06.2021р., Процентна ставка, процентів річних: Дисконтна процентна ставка: 3,65%-620,5%, Індивідуальна процентна ставка: 310,25% - 620,5%, Базова процентна ставка: 620,5%. Тип процентної ставки фіксована. Реальна річна процентна ставка, процентів річних - 649%. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 839,50% річних. П. 1.8. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. П. 1.9. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 94,90 ( процентів річних, що становить 0,26 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; П. 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Строк кредитування, днів 1-30 днів (з можливістю продовження строку).

З огляду на вищезазначене, відповідач, під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладу не висловив та з ним погодився, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчать його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор).

Підписавши Паспорт споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до Договору №729918360 від 30.06.2021р., Заявку на отримання грошових коштів в кредит від 30.06.2021, кредитний договір № 729918360, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився з відповідними умовами кредитного договору, взяв на себе певні зобов`язання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 ; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 ; від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

При цьому будь-яких позовних вимог щодо визнання недійсним договору, його окремих положень тощо, відповідача не заявляв.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно із ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" та Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» було укладено Договір № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року про надання правничої допомоги та Додаткова угода від 01.09.2025 №25770900268 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025.

Згідно Акту від 29.12.2025 прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 20/08/25-01 від 20.08.2025, витрати на професійну правничу допомогу склали 7000 грн.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням принципу пропорціональності, оцінюючи складність правовідносин та самої позовної заяви, враховуючи велику кількість однотипних позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» по всій Україні, з огляду на що складення вказаних позовів не вимагає більших часових і фінансових затрат, відсутність судових засідань та додаткових процесуальних документів з боку позивача, то за таких обставин, суд приходить до висновку щодо завищення та непропорційності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, та про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно платіжної інструкції № 43571 від 15.04.2026р. позивач сплатив судовий збір за подачу позову до суду в розмірі 2662,40 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 83 006,00 грн., розмір задоволених позовних вимог 76780,00 грн., тому підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2462,70 грн. (76780,00 ? 2662,40 ? 83 006,00).

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що доказів проти наданого позивачем розрахунку та надання послуг, суду відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми боргу за кредитним договором у розмірі 27148,00 грн. та частково у стягненні судових витрат.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ЕЙС" (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 729918360 від 30.06.2021 року у загальному розмірі 76780,00 (сімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір в розмірі 2462 (дві тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:А.С.Адамов