Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №496/2746/21 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2746/21

Провадження № 2/496/424/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сосненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору позики, оформленого розпискою, фіктивним, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви.

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати договір позики, оформленого розпискою, фіктивним, а саме договору позики оформленого розпискою, датованою 10 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до умов договору позики цільовим використанням коштів у розмірі 40 000, 00 доларів США сторонами визначено створення бізнесу із встановлення сонячної електростанції потужністю 100кВт та реконструкція житлового будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є спадкоємцем за законом, разом з відповідачем ОСОБА_3 (братом померлого батька), після смерті свого дідуся ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що її дід ОСОБА_4 , 1938 р. народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 рік. Після його смерті відкрилася спадщина – будинок в с. Нерубайське, Біляївського району, Одеської області. Вона своєчасно звернулась до Біляївської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_3 також звернувся до нотаріальної контори. На початку вересня 2020 р. на ім`я позивачки від нотаріуса Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кифоренко Р.Б. надійшов лист № 414/02-14 від 28.08.2020 р. – повідомлення про претензії кредитора – ОСОБА_2 . За змістом розписки, якою оформлено договір позики, її 81 – річний дідусь разом зі своїм сином ОСОБА_3 вирішив зайнятися «бізнесом в галузі електроенергетики» – встановленням автономної сонячної електростанції міцністю 100 Квт, для чого позичили на один рік 40 000,00 доларів США та зобов`язалися повернути 44 000,00 тис. доларів США.

Позивач вважає, що договір позики, оформлений розпискою, датованою 10 січня 2020р., складеною власноруч ОСОБА_3 , є фіктивним, укладеним після смерті ОСОБА_4 з метою позбавити її спадщини. ОСОБА_2 ніяких грошей ОСОБА_4 не надавав, нічого не підписував, а лише погодився, як вона вважає, на прохання ОСОБА_3 , або його дружини, взяти участь у позбавленні її спадщини за таких підстав: - за даними мережі Інтернет, які є загальновідомими та загальнодоступними, для домогосподарств України до продажу та встановлення пропонуються сонячні електростанції потужністю від 3 до 30 кВт. Для розміщення електростанції в 10 кВт. потрібна площа покрівлі в 100 – 120 кв.м. Потужність у 100 кВт є промисловою та потребує площі у десять разів більше, тобто приблизно 1000 – 1200 кв.м, яких у дідуся немає. Також за даними мережі Інтернет, дохід від зазначених електростанцій складає від 5 до максимально 17 % річних. Тобто, затрати в 40000 тис. доларів США можуть повернутися не раніше ніж через 5-7 років, а не через рік. Тобто викладені у розписці дані про «бізнес» є цілковитою нісенітницею і через відсутність необхідної площі і неможливість повернення грошей, ще з процентами, через рік; - текст розписки виконаний не померлим ОСОБА_4 , про що стверджується в самій розписці, хоча саме позичальник повинен написати розписку власноруч, а ні хтось інший; - підпис під розпискою виконаний не померлим ОСОБА_4 , що, може бути підтверджено судовою експертизою ; - що під час спілкування з ОСОБА_3 останній неодноразово висловлювався, що розписку можливо знищити, якщо позивачка відмовиться від спадщини. Ці розмови були записані. Ці розмови відбувалися в присутності ОСОБА_5 , якого буде просити суд допитати в якості свідка. Також вважає, що зі змісту телефонних розмов з відповідачем ОСОБА_3 вбачається, що метою складення боргової розписки з боку відповідача ОСОБА_3 було усунення її від спадкування під загрозою стягнення боргу; - розписка складена вже після смерті ОСОБА_4 , що може бути підтверджено судовою експертизою з встановленням дати її написання; - зміст розписки про «бізнес» та повернення грошей через рік є безглуздим з огляду на неможливість розміщення на земельній ділянці або на крівлі будинку, належному ОСОБА_4 , електростанції зазначеної потужності (100 квт), неможливість повернути через рік у разі витрачання грошей, відсутність інтересу ОСОБА_4 до усіх видів бізнесу, відсутністю планів щодо реконструкції будинку.

Рух справи: вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2021 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2021 року - клопотання представника позивача про витребування доказів – задовольнити.

15.07.2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме: витребувати у приватного нотаріуса Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кифоренко Р.Б. належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи №20/2020 року, заведеної відносно майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, на виконання ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2021 року суду від 24.06.2021 року щодо витребування з Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня «Одеської обласної ради» – на адресу суду надійшла відповідь про те, що вказані документи не представляється можливим надати, оскільки видача лікарського свідоцтва про смерть форми 106/о не входить до компетенції лікарні та для отримання інформації необхідно звернутись з даного питання до комунальної установи Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи (Суворовське відділення судово-медичної експертизи, яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 26, корпус 5).

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2021 було направлено на адресу Одеського акціонерного товариства «Укрпошти», щодо витребування доказів, для виконання.

На адресу Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2021 року суду від Одеського акціонерного товариства «Укрпошта» надійшла відповідь №08-04/103п від 15.07.2021 року, в якій зазначено, що для вилучення оригіналів пенсійних відомостей по виплаті пенсійного забезпечення на ОСОБА_4 , необхідно направити уповноважену особу для складання протоколу вилучення.

19.10.2021 року, 11.11.2021 року та 20.12.2021 року судом повторно скеровано листи на адресу Одеського акціонерного товариства «Укрпошта» щодо виконання ухвали суду від 24.06.2021 року із зазначенням про витребування доказів по справі та попереджено особу, у якої витребовуються докази про відповідальність за невиконання ухвали суду.

24.01.2022 року на адресу суду надійшла відповідь від Одеського акціонерного товариства «Укрпошта» №08-04/113п від 21.01.2022 року, згідно якої зазначено, що відповідно до ухвали суду від 24.06.2021 року для вилучення оригіналів пенсійних відомостей по виплаті пенсійного забезпечення на ім`я ОСОБА_4 за період з 01.01.2017 року по 03.03.2020 року необхідно направити уповноважену особу для складання протоколу вилучення та згідно ухвали суду від 24.06.2021 року, ОД АТ «Укрпошта» підготувала пенсійні відомості для подальшого вилучення.

Також 04.02.2022 року надійшов лист Одеського акціонерного товариства «Укрпошта» згідно якого вказано, що з метою поглибленого вивчення питання, запит суду, що надійшов 07.11.2021 року до Одеської Дирекції Укрпошти було передано до відповідального підрозділу, який надав свою відповідь та надано копію відповіді №08-04/113п.

З вказаного приводу судом було направлено лист на адресу Одеського акціонерного товариства «Укрпошта» із роз`ясненням, що докази, які вказані в ухвалі суду від 24.06.22021 року «не вилучаються», як про це вказується неодноразово у листах Одеського акціонерного товариства «Укрпошта», а згідно вимоги ст. 84 ЦПК України підлягають саме «витребуванню», та за минуванням потреби повертаються на адресу ОД АТ «Укрпошта».

Однак ухвала суду від 24.06.2021 року не виконана, витребуванні докази до суду не надано.

Оскільки у судовому засіданні встановлено обставини створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства, які полягали у невиконанні вимог ухвали суду від 24.06.2021 року, неповідомленні суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподанні таких доказів без поважних причин, до особи, у якої було витребувано докази, суд ухвалою від 08 вересня 2022 року застосував заходи процесуального примусу у виді штрафу до Одеського Акціонерного Товариства «Укрпошта» у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 774,30 грн. (сімсот сімдесят чотири гривні тридцять копійок) в дохід загального фонду Державного бюджету України.

Ухвалу судді Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2021 було направлено на адресу відповідача, ОСОБА_2 для виконання. У зв`язку з невиконанням вказаної ухвали суду, на адресу відповідача неодноразово надсилались листи та попереджено відповідача про відповідальність за неподання доказів без поважних причин та неповідомлення суду про неможливість подати докази у встановлений строк згідно із ст. 84 ЦПК України.

Однак витребувані документи до суду не надійшли.

Як вбачається з відповіді Кур`єрсько - Почтового Сервісу від 18.11.2021 р. документи не вручені, так як за місцем реєстрації ОСОБА_2 був відсутнім. В телефонному режимі він відмовився від отримання кореспонденції та заборонив її отримувати дружині. Про зміст документів був повідомлений.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року клопотання було задоволено та стягнено з ОСОБА_2 штраф у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681,0 грн. та повторно витребувано оригінал розписки від 10 січня 2020 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, адвокат Євценко Р.І. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені клопотання про застосування заходів процесуального примусу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20.04.2023року по справі №496/2746/21, номер провадження:22-ц/813/2470/23 апеляційну скаргу адвоката Євценко Р.І. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 08 грудня 2021 року залишено без змін.

15 листопада 2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката - Мамчур О.А. про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення обставин, щодо виконання підпису ОСОБА_4 у розписці від 10.01 2020 року.

Ухвалою суду від 15.11.2022 року клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено.

24.01.2023 року на адресу суду надійшло клопотання від ОНДІСЕ про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Відповідачу ОСОБА_2 судом було надіслано клопотання ОНДІСЕ № 22-6483 від 16.01.2023 в частині надання оригінала розписки від 10.01.2020 від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_6 про отримання боргу 40000 (сорок тисяч) доларів США для виконання.

24.02.2023 р. на виконання клопотання експерта ОНДІСЕ № 22-6483 від 16.01.2023 «про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи» до суду надійшла заява представника позивача адвоката Мамчур О.А. в якої зазначено перелік документів наявних в матеріалах справи в яких знаходяться зразки почерку та підписів ОСОБА_4 , а саме: оригінали відомостей про виплату пенсій, соціальних допомог на ім`я ОСОБА_4 за період з березня 2018 по лютий 2020, наданих Біляївському районному суду Одеської області СЕД АТ «Укрпошта» ; оригінал заяви – приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) на ім`я оператора ГРМ ПАТ «Одесагаз» від ОСОБА_4 та доданих до неї оригінали, отриманих від ПАТ «Одесагаз»; оригінал заяви від ОСОБА_4 на ім`я начальника Біляївського РУ ПФУ від 11.11.2005 р. російською мовою «о назначении – перерасчете пенси в комиссии по назначении пенсии при исполкоме Біляевского района от 23.09.1998.

18.08.2023 року на адресу суду від ОНДІСЕ повернулася цивільна справа без виконання ухвали суду та повідомлення щодо неможливості надання висновку судової почеркознавчої експертизи оскільки у встановлений нормативним актом термін протягом 45 календарних днів (Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (в чинній редакції), клопотання експерта задоволено не у повному обсязі, запитаний експертом документ, а саме – оригінал розписки від 10.01.2020 від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 про отримання в борг 40000 (сорок тисяч) дол. США до експертної установи не надійшов, проведення експертизи не є можливим.

Суд ухвалою від 21 серпня 2023 року відновив провадження у справі та призначив слухання справи на 20.09.2023 року на 11год 00хв.

20.09.2023 року представники відповідачів до судового засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили. Слухання справи призначено на 28.11.2023р. об 11год.00 хв.

24 листопада 2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, якою ОСОБА_2 повідомляє суд, що 21.11. 2023 року Одеським апеляційним судом було розглянуто апеляційну скаргу у справі №496/2955 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24.06.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу та винесено постанову, якою вирішено: Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом борг в сумі по 20000 доларів з кожного, що за курсом Національного Банку України станом на час ухвалення судового рішення ставить по 720992 грн з кожного, але в межах вартості спадкового майна. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по 13137,50 грн з кожного.

Відповідач заявляє, що таким чином, Одеським апеляційним судом вже перевірено та надано оцінку доводам ОСОБА_1 щодо нібито фіктивності розписки від 10.01.2020року, які не знайшли підтвердження. У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору позики, оформленого розпискою фіктивним - відмовити.

28.11.2023 року представником позивача було надано клопотання про приєднання до матеріалів справи запис очної розмови ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на 20 листах.

28.11.2023 р. відповідачі до судового засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили. Наступне засідання призначено на 23.01.2024 р.

22.01.2024 року від відповідача ОСОБА_6 до суду надійшла заява в якій зазначав, що йому випадково стало відомо про призначення на 23.01.2024 слухання справи. Просив відкласти розгляд справи на іншу дату для забезпечення можливості належним чином реалізувати своє право на отримання правової допомоги, у зв`язку з тим, що зі своїм адвокатом, ОСОБА_10 , який був у нього раніше, посварився через втрату адвокатом оригіналу розписки.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про причини не явки суд не повідомив. Наступне засідання призначено на 12.03.2024 р.

12.03.2024 року відповідачі у судове засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили. Наступне засідання призначено на 01.05.2024 р.

12.05.2024 року відповідачі у судове засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили. Наступне засідання призначено на 30.07.2024р.

30.07.2024 року відповідачі у судове засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили. Наступне засідання призначено на 23.10.2024р.

23.10.2024 року у судовому засіданні з`явився представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Євценко Є.І.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про причини не явки суд не повідомив.

В судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача.

На пропозицію судді закрити підготовче засідання, представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Євценко Р. І. просив надати йому час для ознайомлення з матеріалами справи, тому як недавно отримав повноваження.

Наступне засідання призначено на 16.01.2025 р.

15.01.2025 року до суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_3 в якому висловив свою думку щодо позовної заяви. Вважає дану позовну заяву безпідставною, такою, що містить ознаки фіктивного спору, докази, які надані позивачкою до суду та якими вона обґрунтовує свої вимоги є неспроможними. Просив поновити строк для клопотання про виклик та допит свідків у справі

16.01.2025 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача - адвоката Мамчур О.А. про відкладання у зв`язку з хворобою, також від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Долгова В.М. клопотання про виклик та допит свідків.

Наступне засідання призначено на 06.03.2025 р.

06.03.2025 року відповідачі у судове засідання не з`явилися. Надали клопотання про відкладання розгляду справи на іншу дату у зв`язку із тим, що один із свідків заявлених відповідачем ОСОБА_3 не може з`явитися. Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Євценко Р.І. не може з`явитися до суду у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні. Наступне засідання призначено на 29.04.2025р.

29.04.2025 р. до підготовчого судового засідання позивач та її представник не з`явилися, проте від представника позивача надійшла заява щодо призначення справу до розгляду по суті.

Представники відповідачів до підготовчого судового засідання не з`явилися, проте надали заяви про відкладання судового засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначити цивільну справу до судового розгляду по суті на 15.07 2025 року на 11.00 годину.

15.07.2025 року до судового засідання представники відповідачів не з`явилися, проте представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Євценко Р.І. надав заяву про відкладання судового засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Наступне засідання призначено на 28.11.2025 р. на 12 год.00 хв.

28.11.2025 року у судовому засіданні були заслухані представник позивача адвокат Мамчур О.А. та позивачка ОСОБА_1 , які підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Наступне засідання призначено на 26.02.2026р. та резервна дата 17.03.2026 р.

26.02.2026 року до судового засідання представники відповідачів не з`явилися, проте представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Євценко Р.І. надав заяву про відкладання судового засідання, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Наступне засідання призначено на 17.03.2025 р. на 12 год.00 хв.

16.03.2026 до суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_3 про виклик та допит свідка.

При розгляді 17.03.2026 справи було виявлено непрацездатність (несправність) системи відеоконференцзв`язку та неможливість налагодження її коректної роботи. Система не встановлює з`єднання та не відновлюється шляхом стандартних дій (перезапуск, повторна спроба підключення). У зв`язку з цим використання системи відеоконференцзв`язку під час засідання стало неможливим.

Наступне засідання призначено на 02.06.2026 р. та узгоджена резервна дата 04.06.2026 р.

02.06.2026 року до судового засідання представники відповідачів не з`явилися, проте представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Євценко Р.І. надав заяву про відкладання судового засідання, у зв`язку хворобою. Наступне засідання призначено на 04.06.2026р.

04.06.2026 року до судового засідання представники відповідачів не з`явилися, проте представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Євценко Р.І. надав заяву про відкладання судового засідання, у зв`язку хворобою. Наступне засідання призначено на 11.09.2026 р.

11.09.2026 року представник позивача надала до суду заяву та просила приєднати до матеріалів справи ухвалу Одеського апеляційного суду від 18.06.2026 року по справі 496/2955/20, якою судом зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2021 року у складі судді Дранікова С.М., до розгляду справи № 496/2746/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договору позики, оформленого розпискою, фіктивним. Зазначила, що таким чином ухвала Одеського апеляційного суду від 18.06.2026 року по справі №496/2955/20 спростовує заяву відповідача ОСОБА_6 від 24 листопада 2023 року (т.2. а.с 66) в якій ОСОБА_6 зазначає, що Одеським апеляційним судом вже перевірено та надано оцінку доводам ОСОБА_1 , щодо нібито фіктивності розписки від 10.01.2020 року, які не знайшли підтвердження.

09.11.2026 року до судового засідання представники відповідачів не з`явилися, проте представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Євценко Р.І. надав заяву про відкладання судового засідання, у зв`язку з виїздом 10.09.2026 року за межі України, до Барселони. В якості доказу надав копію авіаквітка. Представник відповідача Кудименко С.В. також надав клопотання про відкладання розгляду справи у зв`язку з хворобливого нападу, який виник 10.09.2026 року.

Щодо заявлених клопотань представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мамчур О.А. зазначила, що представники відповідачів на протязі шести років неодноразово зверталися до суду із заявами про відкладання розгляду справи, ігнорували ухвалу суду, пропозицію ОНДІСЕ про надання розписки від 10.01.2020 року про отримання позики для проведення почеркознавчої експертизи, що стало неможливим отримання висновку судово-почеркознавчої експертизи та вважаючи на те що, відповідачі висловили свою думку щодо заявлених позовних вимог, вважає, що судове засідання можливо за їх відсутністю.

Позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи адвоката Мамчур О.А., при цьому звернула увагу суду на тривалий розгляд справи та поведінку учасників справи, зазанчила що відповідачі через своїх представників у такій спосіб навмисно затягують розгляд справи, тому наполягала на продовженні розгляду та заперечувала щодо відкладення слухання справи.

Оцінивши доводи клопотань представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Євценка Р.І. та представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Долгова В.М., заслухавши у судовому засіданні 11.09.2026 року думку представника позивача – адвоката Мамчур О.А. та позивачки ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України обов`язкове відкладення розгляду справи у зв`язку з поважними причинами неявки передбачене у разі першої неявки належним чином повідомленого учасника справи. У цій справі неявки відповідачів та їх представників мали неодноразовий характер, а справа перебуває на розгляді суду з 2021 року.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу не виконував ухвалу суду про надання оригіналу розписки, яка має істотне доказове значення для вирішення спору, та одночасно неодноразово не з`являвся у призначені судові засідання. Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Євценко Р.І. також неодноразово не з`являвся у судові засідання, при цьому підстави заяв про відкладення змінювалися. Така процесуальна поведінка об`єктивно призводила до відкладення розгляду справи та ускладнювала проведення необхідних процесуальних дій, зокрема дослідження оригіналу розписки та проведення експертного дослідження.

Суд також враховує, що 10.09.2026 року, тобто напередодні призначеного на 11.09.2026 року судового засідання, представник відповідача – адвокат Євценко Р.І. звернувся із заявою про відкладення розгляду справи у зв`язку з виїздом за кордон, хоча про дату слухання був обізнаний завчасно, ще у червні 2026 року. На підтвердження заявленої причини долучено копію авіаквитка до м. Барселона, водночас доказів фактичного перетину державного кордону матеріали справи не містять.

Суд окремо враховує і процесуальну поведінку представника другого відповідача ОСОБА_3 – адвоката Долгова В.М., який також неодноразово не з`являвся у судові засідання.

Таким чином, неявка відповідачів та їх представників не була одиничною чи випадковою процесуальною подією, а систематично повторювалася протягом тривалого розгляду справи.

При цьому відповідачі та їх представники були обізнані про перебування справи у провадженні суду, користувалися процесуальними правами, подавали заяви та клопотання, оскаржували постановлені судом процесуальні рішення, а отже мали реальну можливість належним чином організувати свою участь у судовому розгляді та викласти суду свою правову позицію.

Суд враховує, що розгляд цієї справи триває з 2021 року, а її неодноразове відкладення було пов`язане, зокрема, з неявкою відповідачів та їх представників, заявленням клопотань про відкладення розгляду справи, а також ненаданням доказу, витребуваного судом та необхідного для проведення призначеної судом експертизи.

За таких обставин чергове відкладення розгляду справи виключно з підстав повторної неявки представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та мали достатній час для організації своєї участі у ньому, не відповідало б завданню цивільного судочинства та вимозі розгляду справи упродовж розумного строку.

Водночас суд наголошує, що розгляд справи за відсутності відповідачів та їх представників не є наслідком позбавлення їх можливості реалізувати процесуальні права. Матеріали справи свідчать, що протягом тривалого часу вони мали та фактично реалізовували можливість висловити свою позицію, подати докази, заяви та клопотання, а тому їх повторна неявка не може сама по собі перешкоджати вирішенню спору по суті.

Також раніше у судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що був присутній при телефонній розмові ОСОБА_11 з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 намагалася з`ясувати питання хто такий ОСОБА_6 , у котрого дідусь ОСОБА_4 нібито взяв в борг 40000 дол. США на установку сонячних батарей. Однак відповіді не отримала. На прохання надати номер телефону ОСОБА_6 щоб з`ясувати питання боргу, відповів, що у нього не має номеру телефона ОСОБА_2 , але може надати номер телефону адвоката Унтілова С.В. На питання що це за розписка про отримання дідусем 40000 дол. США ОСОБА_3 відповів, що це заспокійливий документ. На питання ОСОБА_1 як він бачить вихід із цієї ситуації, може її написати відмову від будинку, то отримано відповідь «Можеш написати відмову від хати і він, тобто ОСОБА_6 забере заяву. Пред`яви жодної не буде.» ОСОБА_7 сказав, що якщо ОСОБА_9 відмовиться від хати, то він зустрінеться з ОСОБА_2 і порвуть розписку.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що була свідком телефонної розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ОСОБА_3 сказав, що якщо ОСОБА_9 відмовиться від хати, то він зустрінеться з Унтіловим і порвуть розписку.

Фактичні обставини справи. Застосовані норми права. Мотиви прийнятого рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

На підставі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено у судовому засіданні, 10.01.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, оформленого розпискою. Відповідно до умов договору позики цільовим використанням коштів у розмірі 40 000,00 доларів США сторонами визначено створення бізнесу із встановлення сонячної електростанції потужністю 100кВт та реконструкція житлового будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати договір позики, оформленого розпискою, недійсним. Позивач у своїх поясненнях посилався на те, що текст спірної розписки виконаний ОСОБА_3 , тоді як підпис під розпискою виконаний не ОСОБА_4 .

Саме з метою перевірки зазначених обставин ухвалою суду від 15 листопада 2022 року було призначено судову почеркознавчу експертизу, перед експертом, зокрема, поставлено питання щодо особи, якою виконано підпис у розписці, а також щодо того, чи виконані рукописний текст та підпис однією особою.

Проведення експертизи стало неможливим не внаслідок відсутності необхідності в її проведенні, а через ненадання відповідачем оригіналу розписки, який експерт визначив необхідним матеріалом для дослідження.

При цьому суд враховує, що відповідач був обізнаний про необхідність надання оригіналу спірної розписки. Ще на стадії відкриття провадження судом було запропоновано надати зазначений документ, а за його ненадання до відповідача було застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Ухвала про накладення штрафу була оскаржена відповідачем, однак апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Після призначення експертизи матеріали справи були направлені експертній установі. Експерт звернувся до суду з повідомленням про необхідність надання оригіналу розписки для проведення дослідження. Зазначене повідомлення судом було направлено відповідачу, однак оригінал розписки ним повторно наданий не був.

Таким чином, відповідач не лише не виконав первинну вимогу суду про надання оригіналу розписки, а й після призначення експертизи та повідомлення судом про конкретну необхідність надання оригіналу документа для проведення експертного дослідження не подав його, чим фактично унеможливив проведення експертизи.

Особливого значення у цій справі набуває процесуальна поведінка відповідача ОСОБА_2 щодо оригіналу спірної розписки. Саме на цю розписку відповідач посилається як на документ, що підтверджує виникнення правовідносин позики, передачу грошових коштів та існування відповідного боргового зобов`язання.

Водночас, незважаючи на істотне доказове значення цього документа, його оригінал не був наданий ані на виконання ухвали суду про витребування доказів, ані після застосування до відповідача заходу процесуального примусу, ані після призначення судом почеркознавчої експертизи та безпосередньої вимоги експертної установи про його надання.

Таким чином, відповідач, який обґрунтовує існування спірного зобов`язання саме цим документом, фактично унеможливив перевірку його достовірності у передбачений законом спосіб. Неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи виникла не внаслідок відсутності необхідності у її проведенні чи недостатності порівняльних матеріалів, а саме через ненадання оригіналу документа, який експерт визначив необхідним для дослідження.

За таких обставин ненадання оригіналу спірної розписки не може залишатися процесуально нейтральною обставиною та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами і процесуальною поведінкою учасників справи.

З огляду на наведене суд встановлює наявність ухилення відповідача від подання експерту необхідного матеріалу для проведення призначеної судом експертизи.

Частиною 10 ст. 84 ЦПК України передбачено що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто саме ухиляється, а також яке значення для цієї особи має експертиза, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до пункту 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5, та пункту 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених цим же наказом Міністерства юстиції України, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, а не їх копії.

Не надавши оригіналу розписки від 10.01.2020 від імені ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_6 про отримання боргу 40000 (сорок тисяч) доларів США на виконання ухвали суду – відповідач ОСОБА_2 фактично ухилився від проведення експертизи, висновки якої мають вирішальне значення у даній справі, оскільки вона призначається саме для вирішення питання, чи виконаний підпис саме ОСОБА_4 .

З урахуванням предмета призначеної експертизи, доводів відповідача ОСОБА_2 та встановлених судом обставин його ухилення від надання оригіналу розписки суд вважає можливим застосувати передбачені статтею 109 ЦПК України процесуальні наслідки та визнати встановленими обставини, для з`ясування яких призначалася експертиза, а саме: підпис у спірній розписці виконаний не ОСОБА_4 ; рукописний текст спірної розписки та підпис під нею виконані однією і тією самою особою.

Зазначені обставини спростовують доводи відповідача про те, що рукописний текст розписки виконаний ОСОБА_3 , а підпис під нею — ОСОБА_4 .

Суд також враховує показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , які повідомили про зміст розмови з ОСОБА_3 , під час якої можливість припинення претензій за спірною розпискою пов`язувалася з відмовою позивачки від спадкового майна.

Суд не розглядає зазначені показання ізольовано як самодостатній доказ фіктивності правочину, однак оцінює їх відповідно до статті 89 ЦПК України у сукупності та взаємному зв`язку з іншими встановленими у справі обставинами, зокрема з ненаданням оригіналу спірної розписки, неможливістю у зв`язку з цим проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи та встановленими судом із застосуванням статті 109 ЦПК України обставинами щодо виконання підпису у спірному документі.

У своїй сукупності зазначені обставини мають значення для оцінки того, чи було оформлення спірного документа спрямоване на реальне виникнення та виконання позикового зобов`язання, чи переслідувало іншу мету, не пов`язану з настанням правових наслідків, характерних для договору позики.

Вирішуючи питання щодо правової природи та дійсності спірного договору позики, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, розписка у правовідносинах позики має доказове значення саме як документ, що підтверджує укладення договору позики та його умови, а також передачу позичальнику визначеної суми коштів. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статті 1047 ЦК України розписка є одним із документів, якими може підтверджуватися укладення договору позики та його умови.

У цій справі відповідач посилався на спірну розписку як на підтвердження існування відповідних договірних правовідносин та зазначав, що рукописний текст розписки виконаний ОСОБА_3 , тоді як підпис під нею виконаний ОСОБА_4 .

Разом з тим судом, із застосуванням передбачених статтею 109 ЦПК України процесуальних наслідків ухилення від подання необхідного для проведення експертизи матеріалу, встановлено, що підпис у спірній розписці виконаний не ОСОБА_4 , а рукописний текст та підпис виконані однією і тією самою особою.

Отже, встановлені судом обставини спростовують твердження відповідача про те, що текст розписки виконаний ОСОБА_3 , а підпис під нею — ОСОБА_4 .

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою — третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України .

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відповідно до частини п`ятої цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, за змістом статті 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним у разі встановлення дефекту волі та волевиявлення або відсутності спрямованості правочину на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

У свою чергу, відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно зазначає, що для кваліфікації правочину як фіктивного необхідно встановити, що сторони не мали наміру створити передбачені ним правові наслідки, а також що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін такого правочину. Самого лише невиконання договору недостатньо для визнання його фіктивним.

При цьому фіктивність правочину полягає у невідповідності зовнішнього волевиявлення сторін їхній дійсній внутрішній волі: правочин вчиняється лише для виду, без наміру створити передбачені ним цивільно-правові наслідки.

Оцінюючи у сукупності встановлені у справі обставини, суд бере до уваги не лише зміст спірної розписки, а й обставини її складення, належність виконаних у ній рукописного тексту та підпису, поведінку відповідача щодо надання оригіналу документа, а також результати процесуальних дій, спрямованих на перевірку достовірності розписки.

Судом установлено, що відповідач протягом розгляду справи не надав оригінал спірної розписки, незважаючи на вимогу суду. За ненадання документа до нього було застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Ухвала про накладення штрафу була оскаржена відповідачем, однак апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Надалі, після призначення судової почеркознавчої експертизи ухвалою від 15 листопада 2022 року, яка набрала законної сили 30 листопада 2022 року, матеріали справи були направлені експертній установі.

Експерт, дослідивши надані матеріали, звернувся до суду та повідомив про необхідність надання оригіналу спірної розписки для проведення експертного дослідження. Суд направив відповідний лист відповідачу, однак оригінал розписки знову наданий не був, унаслідок чого проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи стало неможливим.

За таких обставин суд враховує, що відповідач, посилаючись на розписку як на основний документ, що підтверджує існування договору позики, одночасно не забезпечив можливості перевірити її справжність шляхом проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи, хоча така експертиза була призначена саме для перевірки обставин, на які він посилався.

Відсутність оригіналу розписки має істотне значення, оскільки відповідно до статті 1047 ЦК України саме розписка позичальника або інший документ може підтверджувати укладення договору позики та його умови. При цьому у цій справі судом встановлено обставини, які ставлять під сумнів достовірність розписки як документа, що походить від особи, яка відповідно до позиції відповідача повинна була її підписати.

Суд також враховує, що встановлені обставини не зводяться лише до факту невиконання договору позики. Йдеться про обставини, які характеризують саме момент оформлення правочину та його документальне підтвердження, зокрема невідповідність фактичного виконання тексту та підпису тій версії походження розписки, на яку посилається відповідач.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд виходить із того, що жодна з них окремо не покладається в основу висновку про фіктивність правочину. Вирішальне значення має сукупність встановлених фактів: походження спірного документа та підпису на ньому, ненадання оригіналу розписки попри неодноразові вимоги суду, унеможливлення внаслідок цього призначеної судом експертизи, застосовані судом процесуальні наслідки такого ухилення, а також показання свідків щодо пов`язування подальшої долі розписки з відмовою позивачки від спадкового майна.

Така сукупність доказів і встановлених обставин стосується не лише подальшого невиконання позикового зобов`язання, а безпосередньо питання про дійсну спрямованість волевиявлення при оформленні спірного правочину та наявність наміру створити правові наслідки, характерні для договору позики.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сукупність установлених у справі обставин свідчить про відсутність спрямованості спірного правочину на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором позики, та про його фіктивний характер у розумінні статті 234 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України зазначене є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази в їх сукупності та взаємному зв`язку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, №63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

На підставі безпосередньо досліджених доказів, поясненні сторін та свідків у їх сукупності та взаємному зв`язку, з урахуванням установлених обставин і процесуальних наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 215, 234, 1047 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати договір позики від 10 січня 2020 року оформлений розпискою від імені ОСОБА_4 ОСОБА_3 - недійсним.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: І.М. Горяєв

З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість – 12 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час – 5 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, яку було складено 05.10.2026 року.