Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №495/1531/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/1531/26

№ провадження 2/495/1993/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Вініченко О.В.

справа № 495/1531/26

розглянувши у судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стрезєв А.І., до Головного управління ДФС в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, про зняття арешту з майна, у якому просить скасувати арешт усього майна ОСОБА_1 , де б воно не знаходилось, накладений постановою про накладення арешту на майно, б/н від 06.05.2010 р., винесеною слідчим відділом податкової міліції ДПА в Одеській області, слідчий Скрипський Р.В., зокрема на квартиру, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження: 9823253) та автомобіль CHEVROLET LACETTI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

В обґрунтування вимог позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стрезєв А.І., зазначає, що у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала справа № 495/4129/14-К (кримінальне провадження) відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 2, 3, 4 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування, слідчим відділом податкової міліції ДПА в Одеській області 06.05.2010 року в рамках розслідування кримінальної справи № 201200900035 винесено постанову про накладення арешту на майно.

Згідно даної постанови накладено арешт на все майно обвинуваченої ОСОБА_1 , де б таке не знаходилось.

На підставі даної постанови, зареєстровано наступні обтяження:

квартира, адреса: АДРЕСА_1 (Тип обтяження: арешт нерухомого майна, Реєстраційний номер обтяження: 9823253, Зареєстровано: 13.05.2010 17:23:52 за № 9823253 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса / м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, (048) 717-52-12, Підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, б/н, 06.05.2010, СВ ПМ ДПА в Одеській області, слідчий Скрипський Р.В. Об?єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , Власник: ОСОБА_1 Обтяжувач: СВ ПМ ДПА в Одеській області, Код: 01292140, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 59, Заявник: СВ ПМ ДПА в Одеській області);

2) автомобіль CHEVROLET LACETTI, KLINA353E6К297946, НОМЕР_2 .

Для з`ясування підстав та отримання копій документів на підставі яких накладено арешт та чи було його знято слідчим органом, ОСОБА_2 звернулась із відповідною заявою до Одеської обласної прокуратури.

Згідно відповіді Одеської обласної прокуратури, від 25.04.2025 року № 08-2374-25, «.. інформую, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.03.2013 повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування матеріали кримінальної справи № 201200900035 від 19.08.2009 стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідні відомості СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області 17.07.2013 за № 320131700000000352 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування.

За результатами досудового розслідування, 30.05.2014 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 320131700000000352 ... скеровано до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для розгляду по суті».

Ознайомившись з матеріалами даного кримінального провадження в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області (справа № 495/4129/14-к), стало відомо, що ухвалою суду від 11.08.2016 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212, ч. 1, ст. 366, ч. 2,3,4 ст. 358 КК України - закрито.

Запобіжний захід - скасовано.

Витрати на залучення експерта та цивільний позов - залишено без розгляду.

У подальшому, цивільний позов до ОСОБА_6 - не пред?являвся.

Таким чином, на теперішній час відпали підстави для існування вказаного арешту, а кримінальне провадження - закрито.

22.07.2025р. ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з відповідним клопотанням про зняття арешту з майна.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025р дане клопотання було повернуте Заявнику як таке, що не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства у зв`язку із накладенням даного арешту в порядку передбаченому КПК України 1960 року.

У зв`язку із наведеним, ОСОБА_1 , змушена звернутись до суду з даним цивільним позовом.

Відповідач Одеська обласна прокуратура, ознайомившись із вимогами позовної заяви, у додаткових поясненнях по справі зазначає наступне.

Слідчим управлінням ФР ГУ Міндоходів в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32013170000000352 від 17.07.2013 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 2, 3, 4 ст. 358 КК України.

Підставою для реєстрації вказаного кримінального провадження стала кримінальна справа № 201200900035.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.08.2016 у кримінальному провадженні № 32013170000000352 (судова справа № 495/4129/14-к) обвинувачену ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а вказане кримінальне провадження закрито, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, зазначеною ухвалою суду заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов залишено без розгляду.

При цьому Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області звільняючи 11.08.2016 ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності рішення щодо арештованого майна не прийняв.

Ураховуючи те, що кримінальне провадження № 32013170000000352 (колишня кримінальна справа № 201200900035) закрито судом і ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, підстави для подальшого арешту належного їй майна в рамках кримінального судочинства у даному кримінальному провадженні (справі) відсутні.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

05 березня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито загальне позовне провадження по справі.

05 травня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі закрито підготовче провадження.

23 липня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача Одеської обласної прокуратури.

27 липня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області витребувано докази по справі.

06 жовтня 2026 року представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Згідно постанови про накладення арешту на майно від 06.05.2010 слідчим відділом податкової міліції ДПА в Одеській області в рамках розслідування кримінальної справи № 201200900035 винесено постанову про накладення арешту на все майно обвинуваченої ОСОБА_1 , де б таке не знаходилось. /а.с. 9/

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.07.2025 № 435914694, на підставі постанови про накладення арешту на майно, б/н, 06.05.2010, СВ ПМ ДПА в Одеській області, слідчий Скрипський Р.В., на квартиру, адреса: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , накладено арешт нерухомого майна, реєстраційний номер 9823253.

У листі Одеської обласної прокуратури від 25.04.2025 № 08-2374-25 повідомлено, зокрема наступне: «за результатами досудового розслідування 30.05.2014 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 320131700000000352 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2-4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, скеровано до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для розгляду по суті»./а.с. 15/

08 грудня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/4129/14-к заяву ОСОБА_1 про скасування арешту майна повернуто як таку, що не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства./а.с. 18-19/

11 серпня 2016 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/4129/14-к клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності – задоволено. Закрито кримінальне провадження за обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 2, 3, 4 ст. 358 КК України. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки на невиїзд – скасовано. Витрати на залучення експерта ОНДІСЕ – за проведення експертиз залишено без розгляду з правом пред`явити їх в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов в особі прокуратури Одеської області на загальну суму 319 287 грн. залишено без розгляду з правом пред`явити його в порядку цивільного судочинства. /а.с. 20-24/

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 , яка мала статус обвинуваченої у кримінальному провадженні № 320131700000000352, звернулась до суду із позовом, предметом якого є скасування арешту, накладеного на її майно, зокрема квартиру та машину, що мав місце в рамках зазначеного кримінального провадження на підставі постанови слідчого від 06.05.2010 за правилами КПК України 1960 року.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно із статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Після закриття кримінальної справи (в тому числі у зв`язку із скасуванням постанови про її порушення, винесеної за процедурою КПК України 1960 року) відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції головному обов`язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття після припинення кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, у виниклих правовідносинах кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Ця норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі.

Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом у зв`язку з неприйняттям обов`язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи, КПК України 1960 року не встановлював.

Згідно із статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 363/2043/20 зазначається: « з урахуванням цього, а також тривалого періоду часу, що минув після закриття кримінального провадження стосовно позивача, вирішення питання про припинення втручання у право власності ОСОБА_1 шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Крім того, позивач звертався з таким питанням, і незважаючи на наявність постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року, таке звернення результатів не дало.

Разом із тим, слідчий суддя наділений повноваженнями вирішувати такі клопотання під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у припиненій кримінальній справі, чинний Кодекс не передбачає.

Водночас слідчий суддя, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства.

Оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону вирішення питання про зняття арешту з майна можливе лише в межах кримінального провадження, розгляд відповідного клопотання ОСОБА_1 за правилами кримінального судочинства вимагав би повторного порушення кримінальної справи стосовно нього. Проте початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки позивача і таким чином призведе до погіршення її правового становища. Означений спосіб розв`язання порушеного ОСОБА_1 питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту його прав та законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 28 КПК України 1960 року суд кримінальної юстиції компетентний розглядати цивільний позов лише разом із кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом не у зв`язку з завданням йому шкоди, а з підстави необґрунтованого обмеження його права власності рішенням слідчого.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.

Після припинення кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин.

Судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, яку припинено, не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

За таких обставин вирішення цього питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юстиції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження».

З матеріалів справи встановлено, що за результатами досудового розслідування 30.05.2014 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 320131700000000352 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2-4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, скеровано до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для розгляду по суті.

11 серпня 2016 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 495/4129/14-к клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності – задоволено. Закрито кримінальне провадження за обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 2, 3, 4 ст. 358 КК України. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки на невиїзд – скасовано. Витрати на залучення експерта ОНДІСЕ – за проведення експертиз залишено без розгляду з правом пред`явити їх в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов в особі прокуратури Одеської області на загальну суму 319 287 грн. залишено без розгляду з правом пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Матеріали справи не містять доказів того, що у подальшому до ОСОБА_6 пред?являвся цивільний позов.

Водночас, питання щодо скасування арешту майна не вирішено, згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 17.07.2025, вищеописаний арешт майна, накладений слідчим в рамках кримінального провадження, яке у подальшому закрито постановою суду, продовжує діяти.

За таких обставин, на глибоке переконання суду, підстави для існування арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , машину CHEVROLET LACETTI KL1NF353E6K297946, НОМЕР_2 , на теперішній час відпали.

За висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17, провадження № 14-181цс19, якщо арешт, накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

Враховуючи викладене, оцінивши обставини справи, кожен доказ окремо на предмет його належності, допустимості та достовірності, а також докази у сукупності, логічному взаємозв`язку, на предмет їх достатності, з урахуванням того, що спірний арешт накладався постановою слідчого на майно позивача (обвинуваченої у кримінальному провадженні) за правилами КПК України 1960 року, кримінальне провадження закрито, втім питання про скасування арешту майна після закриття кримінальної справи не вирішено, що у своїй сукупності свідчить про наявність передумов для вирішення даного спору за правилами цивільної юрисдикції, а також з огляду на право позивача на мирне володіння майном, яке за фактичних обставин справи є порушеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стрезєв А.І., до Головного управління ДФС в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про зняття арешту з майна.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 316-319, 321 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стрезєв А.І., до Головного управління ДФС в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про зняття арешту з майна – задовольнити.

Скасувати арешт усього майна ОСОБА_1 , де б воно не знаходилось, накладений постановою про накладення арешту на майно, б/н від 06.05.2010 р., винесеною слідчим відділом податкової міліції ДПА в Одеській області, слідчий Скрипський Р.В., зокрема на квартиру, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження: 9823253) та автомобіль CHEVROLET LACETTI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області, ЄДРПОУ 39398646, адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5.

Відповідач: Одеська обласна прокуратура, ЄДОПОУ 03528552, адреса: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Італійська, 3.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя: