Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №760/5565/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5565/26 3-зв/760/13/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Педенко А.М., розглянувши заяву про самовідвід судді Солом`янського районного суду м. Києва Воронкіна О.А. -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до провадження Воронкіна О.А. як судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшла справа про адміністративне правопорушення (ЄУН 760/5565/26, провадження 3/760/2535/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 є сином судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2, колегою якої Воронкін О.А. являється.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала відвід судді. Проте діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді.

Відповідно до п. 4 рішення Ради суддів від 08 червня 2017 року №34 у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм,

що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Оскільки положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок вирішення відводу, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії найбільш близької галузі - кримінального процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших підстав, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя, слідчий суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ст. 81 КПК України, самовідвід судді розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 75, 80 КПК України, Воронкін О.А. , суддя Солом`янського районного суду міста Києва, заявляє собі самовідвід, оскільки вважає, що на даний час існують інші підстави, передбачені ст. 75 КПК України, які викликають сумнів у його неупередженості та виключають його участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (ЄУН 760/5565/26, провадження 3/760/2535/26).

Суд, дослідивши подану заяву про самовідвід, приходить до наступного.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка б передбачала відвід (самовідвід) судді та порядок розгляду таких заяв. Однак, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає підстави відводу (самовідводу) судді, а тому, при розгляді даної заяви про самовідвід, слід застосувати аналогію закону.

У Кримінальному процесуальному кодексі України питання відводів та самовідводів регулюється вимогами ст.ст. 75-83 КПК України.

Відповідно до статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De. Belgium»), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo. Spain»), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином,

на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За таких обставин, з метою недопущення існування у стороннього спостерігача сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді Солом`янського районного суду міста Києва Воронкіна О.А. відвести від розгляду судової справи №760/5565/26, провадження №3/760/2535/26, про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, суддя вважає, що наведені в заяві про самовідвід підстави є обґрунтованими та достатніми для її задоволення.

Керуючись статтями 75, 76, 80-82 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про самовідвід судді Солом`янського районного суду м. Києва Воронкіна О.А. - задовольнити.

Відвести суддю Солом`янського районного суду м. Києва Воронкіна О.А. від розгляду справи №760/5565/26, провадження №3/760/2535/26, про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.М. Педенко