Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №466/6201/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6201/25

Провадження № 2/466/428/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Білінської Г.Б.,

секретаря судового засідання Богуш Ю.С.,

за участю: представника відповідача Баюш Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

30.06.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , у якому просить стягнути на її користь з відповідачки матеріальну та моральну шкоду за надання послуг неналежної якості, а саме: 30 790,50 грн – відшкодування матеріальної шкоди; 90 840 грн – моральної шкоди, а також 25 000 грн судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 покликається на те, що вона звернулась до салону краси, власницею якого є ОСОБА_2 , та який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для отримання послуги з висвітлення волосся. Послуга була надана 18.02.2025 за попереднім узгодженням. Однак, така послуга, як зазначає позивачка, була неналежної якості, через що після фарбування структура її волосся помітно погіршилась, після процедури волосся стало сухим та ламким, випадають пасма волосся. Вона вимушена була звертатись до трихолога, який надав консультативне заключення 06.06.2025 про пошкодження волосся. З 18.02.2025 по день звернення до суду позивачка вимушена проходити процедури з відновлення пошкодженого волосся після неякісного фарбування волосся у салоні відповідачки, на що витрачає значні грошові кошти на дорогі доглядові засоби. Окрім цього, у позовній заяві зазначає, що відповідачка не надала інформації щодо можливої шкоди від проведеної процедури, та припускає, що засоби, якими проводилось висвітлення, були фальсифіковані, або неякісні, або майстер не має певних знань в застосуванні засобів, які були використані під час процедури. Позивачка вважає, що послуга була надана відповідачкою неякісно, з порушенням законодавства України, а саме Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу України, а відтак вона має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Щодо розміру матеріальної шкоди, позивач ОСОБА_1 оцінює таку у 30 790,50 грн, яка включає в себе послуги відновлювальних засобів, глибокого зволоження волосся, вартість стрижки, вартість лікарських препаратів, консультації трихолога, вартість вітамінів, вартість лабораторних досліджень та вартість висвітлення волосся.

Щодо моральної шкоди позивач зазначає, що з моменту надання неякісної послуги відчуває дискомфорт та глибокі моральні страждання, оскільки після процедури висвітлення коріння волосся, її зовнішній вигляд суттєво змінився, а для її професійної діяльності зовнішній вигляд має неабияке значення. При визначенні розміру моральної шкоди позивачка виходить з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на одну працездатну особу та оцінює моральну шкоду у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 90 840 грн. Попередній орієнтовний розмір судових витрат складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

01.07.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі. 18.09.2025 поданий відзив на позов.

У відзиві відповідач ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю позовних вимог, покликаючись на те, що позивач ОСОБА_1 була постійним клієнтом перукарського салону, який належить ФОП ОСОБА_2 18.02.2025 позивачці була надана послуга з фарбування волосся. Перед процедурою перукар пропонувала позивачці проводити зволоження (живлення) волосся, оскільки вже на той час стало відомим те, що ОСОБА_1 станом на момент проведення процедури фарбування приймала системні ретиноїди (ізотретиноїн). В день надання послуги позивачка жодних претензій ні до відповідачки, ні до перукаря, яка послугу надавала, не висловлювала. Лише у травні 2025 року позивачка почала висловлювати претензії щодо наданої послуги. На думку відповідача, вказане свідчить про те, що якби у позивачки виникли проблеми із волоссям відразу після процедури 18.02.2025, вона б не розпочинала лікування через 4 місяці, а відразу. Окрім цього, відповідач у відзиві зазначає, що протягом цього часу позивач могла здійснювати ще численну кількість процедур з висвітлення волосся (фарбування), що могло б завдати їй шкоди, однак кошти намагається неправомірно стягнути з відповідачки. Позивачем не наведено однієї конкретної причини, яка, на її думку, завдала їй шкоду, а перераховано усі можливі варіанти протиправної поведінки надавача послуг. Разом з тим, жодних даних про використання фальсифікованого чи простроченого препарату, недоліків робіт, або щодо відсутності знань мною у цій сфері позивачем не наведено, усі її доводи є припущеннями. Щодо долучених позивачем до позовної заяви доказів, зазначає, що позивачкою не доведений причинно-наслідковий зв`язок між наданою послугою та негативним результатом. На думку відповідачки позивачка не довела факт заподіяння їй відповідачем матеріальної та моральної шкоди.

02.10.2025 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судові засідання позивачка не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи судом. Представник відповідачки подала заяву, у якій просить справу розглянути за її відсутності на підставі поданих доказів.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до змісту ч. ч. 3, 4, 6, 7, 10, 11 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов`язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.

Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд в постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 584/947/20 зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року в справі № 915/1456/15 зазначено, що обов`язок доведення факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 263/16183/18 суд зазначив, що при визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грошми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача – ФОП ОСОБА_2 , яка здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , щодо надання перукарських послуг. Сторонами було узгоджено дату проведення перукарських послуг з висвітлення коренів волосся та таку було проведено 18.02.2025.

На підтвердження своїх вимог позивач ОСОБА_1 долучила: - консультативне заключення трихолога від 06.06.2015, у якому зазначено, що при обстеженні пацієнта ОСОБА_1 останній встановлено діагноз активна ламкість волосся по довжині, відповідно призначено лікування лікарем. У даному заключенні відсутня інформація про причинний зв`язок ламкості і фарбування. Про це зазначено у заключенні в розділі «скарги» виключно зі слів ОСОБА_1 ; - акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) стосовно подальшого догляду за волоссям позивачки, та рахунки, фіскальні чеки та квитанції вартості таких послуг; - фото-скріни переписки із месенджеру та фото.

Суд вважає за необхідне, оцінюючи вказані докази, звернути увагу на те, що перукарська послуга, внаслідок якої, на думку позивача, було завдано шкоди, була проведена 18.02.2025, позивачка звернулась до лікаря-трихолога 06.06.2025, тобто по спливу трьох з половиною місяців. Суд приймає до уваги покликання представника відповідача на те, що у цей період міг бути інший негативний вплив на волосся позивачки, який спричинив зазначені наслідки. Те, що позивачка з червня 2025 року по даний час витратила певні кошти на лікування волосся, не означає, що такі витрати є наслідком дій працівників відповідача.

Окрім цього, позивачка ОСОБА_1 включає до вартості матеріальної шкоди у даній справі такі витрати, як стрижка (500 грн), лабораторні дослідження (1756,50 грн), купівля шампуню, кондиціонеру та маски для волосся (4730 грн), а також догляд (13224 грн), однак такі її витрати, на думку суду, не є збитками, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) у даній справі. Таке стосується і долученого позивачкою фіскального чека ТОВ «Аптека низьких цін Львів» від 23.06.2025 на загальну суму 2 520 грн про купівлю вітамінів, необхідність яких жодним чином не доказується із наданою послугою 18.02.2025 р.

Щодо долучених позивачкою до позовної заяви фото та фото-скрінів листування із відповідачкою, суд приходить до висновку, що ці фото не обґрунтовують позовні вимоги та не підтверджують обставин, зазначених у позовній заяві.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 року у справі №761/26815/17 визначив, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи предмет спору та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. В свою чергу відшкодування збитків, неможливо без наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

На переконання суду, позивачем ОСОБА_1 не доведено, що дії відповідача, як фізичної особи-підприємця, були протиправними при наданні їй перукарських послуг, та щодо завдання матеріальних збитків, а також та причинного зв`язку між протиправною поведінкою виконавця послуги та завданими збитками, а відтак позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.

Оскільки позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню, підстави для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди також відсутні.

Таким чином, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 недоведені та необґрунтовані, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Щодо вирішення питання судових витрат, слід зазначити таке. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, а у задоволенні позову відмовлено, судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а інші витрати, а саме на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у додатковій постанові від 19.02.2020 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Г. Б. Білінська