Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №465/11328/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/11328/25

1-кп/465/532/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141370000817 від 24.10.2025 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 25 серпня 2026 року Залізничним районним судом м. Львова до покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, зокрема за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 23.11.2017 за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією всього особистого належного йому майна на праві приватної власності, при цьому останній на шлях виправлення не став.

Так, 21.10.2025 близько 15:00 год. ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи поблизу будинку №7, що по вулиці Тролейбусні в м. Львові, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, шляхом взлому замка дверей в автомобілі «ВАЗ 21083», д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 37 485, 50 гривень, що на праві користування належить ОСОБА_6 , проник в салон даного автомобіля та в подальшому, шляхом буксирування перемістив його з місця стоянки, чим незаконно заволодів даним транспортним засобом, після чого використовував його у власних потребах.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив вказані в обвинувальному акті обставини, дав пояснення аналогічні поясненням в ході досудового слідства. Розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку присутніх учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд переконався у правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз`яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після роз`яснення судом змісту норми ч. 3 ст.349 КПК України обвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. Від прокурора заперечень з цього приводу не поступило.

Крім цього, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст. 50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2023 у справі №127/10995/19, яку суд застосовує у відповідності до приписів ч.6 ст. 368 КПК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує суспільну небезпечність, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину та його поведінку після його вчинення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, стан здоров`я та матеріальний стан, судимості.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст.289 КК України.

Підстав для застосування до ОСОБА_4 ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у кримінальному провадженні сукупності обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Окрім того судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вироком Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2026 року засудженний за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень.

Штраф на момент розгляду даної справи не сплачено, відтак, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 29.05.2026 у виді штрафу слід виконувати самостійно.

Також обвинувачений ОСОБА_4 засуджений вироком Залізничного районного суду м. Львова від 25 серпня 2026 року за ч.1 ст. 286-1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Частиною 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України, 21.10.2025, тобто до ухвалення попереднього вироку Залізничного районного суду м. Львова від 25.08.2026 року і за таких обставин остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Тому арешти майна, накладені згідно ухвал слідчого судді підлягають скасуванню.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-25/26831-АВ від 28.11.2025 по даному кримінальному провадженню становлять 5348,40грн., витрати на проведення трасологічної експертизи №СЕ-19/114-25/26830-ТР від 31.10.2025 по даному кримінальному провадженню становлять 3565,60грн, відтак, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.2, 7, 100, 124, 174, 349, 351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання покарання, призначеного за цим вироком, покарання, призначеного за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 25.08.2026 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 4 (чотири) роки.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 29.05.2026 у виді штрафу виконувати самостійно.

Строк відбування покарання за даним вироком рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 8 914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 28.10.2026 у справі №465/9627/25 на:

- мобільний телефон торгової марки «redmi», в корпусі чорного кольору, який поміщено та опечатано в спец пакеті WAR 1919194;

- технічний паспорт на автомобіль марки ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , виданого Львівським МРЕВ від 10.12.2003, який поміщено та опечатано в спец пакет NPU 5016221;

- ключі від автомобіля, які поміщено та опечатано в спец пакет NPU 5016742;

- одну частину деталі замка запалення, які поміщено та опечатано в спец пакеті NPU 5016225;

- чотири фрагменти деталей замка запалення, які поміщені та опечатані в спец пакеті NPU 5016224;

- ключі від автомобіля у зв`язці в кількості двох штук, які поміщено та опечатано в спец пакеті NPU 5016788;

- транспортний засіб марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер кузова НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності та перебуває у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- 4 змиви з автомобіля марки ВАЗ 2108, які вилучені та поміщені в паперові конверти та опечатані пломбами NPU-3044823, NPU-3044822, NPU-3044821, NPU- 3044820;

- недопалки в кількості 2 штук, які вилучені та упаковані в паперовий конверт та опломбовані пломбою NPU-3044824.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон торгової марки «redmi», в корпусі чорного кольору, який поміщено та опечатано в спец пакеті WAR 1919194, - повернути власнику;

- технічний паспорт на автомобіль марки ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , виданого Львівським МРЕВ від 10.12.2003, який поміщено та опечатано в спец пакет NPU 5016221; ключі від автомобіля, які поміщено та опечатано в спец пакет NPU 5016742; одну частину деталі замка запалення, які поміщено та опечатано в спец пакеті NPU 5016225, чотири фрагменти деталей замка запалення, які поміщені та опечатані в спец пакеті NPU 5016224; ключі від автомобіля у зв`язці в кількості двох штук, які поміщено та опечатано в спец пакеті NPU 5016788; транспортний засіб марки ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, номер кузова НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності та перебуває у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - повернути потерпілій ОСОБА_6 ;

- 4 змиви з автомобіля марки ВАЗ 2108, які вилучені та поміщені в паперові конверти та опечатані пломбами NPU-3044823, NPU-3044822, NPU-3044821, NPU- 3044820; недопалки в кількості 2 штук, які вилучені та упаковані в паперовий конверт та опломбовані пломбою NPU-3044824, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Поряд з цим, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, котрі ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження котрих було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя ОСОБА_1