Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №454/2593/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2593/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Сокаль справу за позовом

ОСОБА_1

до Сокальської міської ради Львівської області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся в суд з даним позовом, який мотивовано тим, що розпорядженням від 28.05.2026р. його звільнено на підставі п.7 ч.1 ст.41 КЗпП України з посади директора закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради у зв`язку з вчиненням винних дій, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно. Контракт розірвано достроково.

З оскаржуваним розпорядженням позивач не погоджується, оскільки первинні документи про нарахування заробітної плати були подані позивачем до КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради 05.09.2025р. Щодо даних документів в Сокальської міської ради були зауваження до цих первинних документів в частині врахування ним 10-го класу, з огляду на що не була нарахована і виплачена заробітна плата вчителям. Він виніс наказ про переведення учнів 9-х класів до 10-х класів, оскільки в нього не було жодних законних підстав їх відрахування або переведення в інший заклад, так як їх батьки не зверталися з відповідними заявами, а розпорядження міського голови не належить ні до законів, ні до підзаконних нормативних актів.

В свою чергу, дисциплінарне стягнення у виді звільнення застосовано до позивача прийняте 28.05.2026р., тобто поза межами строку, визначеного ст.148 КЗпП України.

Вчителі 10-го класу викладали в період вересня-жовтня 2025 року, а тому він врахував останніх в первинних документах для забезпечення оплати їх праці. Листи КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради про коригування наданих ним документів зводилися до вимоги про виключення ним оплати праці вчителів 10-х класів.

З приводу невиплати вчителям 10-х класів заробітної плати він звертався в поліцію та за його заявою було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зазначив, що під час службового розслідування щодо нього не було враховано приписи Державної служби з питань праці про зобов`язання директора КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради усунути порушення законодавства про працю, а саме нарахувати та виплатити заробітної плати за вересень-жовтень 2025 року всім працівникам директора закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради.

За видачу ним наказу, на підставі якого учнів переведено в 10-й клас на наступний 2025/2026 навчальний рік до нього вже було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, яку він оскаржив до суду.

Представник відповідача подав відзив, у якому на заперечення позовних вимог зазначив, що Сокальська міська рада є засновником закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради. Рішенням Сокальської міської ради від 18.07.2023р. затверджено план трансформації закладів середньої освіти, яким передбачено припинення набору учнів до 10-х класів з 01.09.2025р. Зауважень до даного рішення на стадії підготовки та після прийняття і оприлюднення не було.

Всупереч вказаного рішення позивачем видано наказ, на підставі якого учнів 9-х класів переведено до 10-х класів на 2025/2026 навчальний рік і допущено до навчання учнів 01.09.2025р. Такими діями позивач проігнорував лист голови Сокальської міської ради від 05.08.2025р. про непередбачення міським бюджетом відсутність фінансування 10-х класів на 2025 рік.

Надалі позивачем була подана первинна документація для нарахування заробітної плати працівникам закладу освіти, яка містила вчителів 10-х класів, про необхідність коригування якої останній неодноразово був повідомлений листами. Оскільки позивач не виконував вимоги та не коригував первинну документацію, в КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради не було правової підстави нараховувати та виплачувати заробітну плату.

Актом службового розслідування встановлено в діях ОСОБА_1 порушення, що призвело до виникнення заборгованості з виплати заробітної плати за вересень-жовтень 2025 року, з яким позивач був ознайомлений 27.01.2026р.

Вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення за переведення учнів 9-х класів у 10-і класи на 2025/2026 навчальний рік не свідчить про протиправність оскаржуваного розпорядження про звільнення останнього.

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 29.01.2026р. по 27.05.2026р., а тому строк його притягнення до дисциплінарної відповідальності не порушено.

Оскільки позивач допустив до навчання учнів 10-х класів всупереч рішення засновника, то саме він був зобов`язаний забезпечити оплату праці педагогів 10-х класів.

Постанову управління Держпраці про притягнення директора КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради до адміністративної відповідальності скасовано і тому вважає такі посилання позивача такими, що не виправдовують його.

Листом Державної служби якості освіти, на який покликається позивач, не надано оцінки правомірності оскаржуваного рішення. В свою чергу у висновку Державної служби якості освіти від 09.01.2026р. встановлено протиправність дій позивача при переведенні учнів 9-х класів до 10-х класів.

Законність рішення про затвердження плану трансформації закладів середньої освіти встановлено рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 .

Інші процесуальні дії

Ухвалою суду від 13.07.2026р. позов прийнято до розгляду та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

30.06.2020р. між Сокальською районною радою Львівської області та ОСОБА_1 укладено контракт, за яким позивача призначено на посаду керівника Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради Львівської області на строк дії контракту, який визначено до 30.06.2026р.

Додатковою угодою №01 від 25.11.2021р. змінено сторону вищезазначеного контракту – Сокальську районну раду Львівської області на Сокальську міську раду Львівської області.

Посадовою інструкцією визначено обов`язки та права керівника закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради Львівської області, якою визначено прав та посадові обов`язки.

29.10.2025р. за зверненням ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України щодо не здійснення Сокальською міською радою Львівської області виплати заробітної плати працівникам Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради Львівської області за вересень – жовтень 2025 року.

З акта від 27.01.2026р. встановлено, що комісією, до складу якої входили перший заступник Сокальського міського голови, начальника відділу кадрової роботи Сокальської міської ради, заступник Сокальського міського голови з питань діяльності виконавчих комітетів, начальник юридичного відділу Сокальської міської ради, за наслідками службового розслідування рекомендувала Сокальському міському голові притягнути керівника ЗЗСО Сокальський ліцей №3 Миколу Бобрецького до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення за винні дії, які виразилися в свідомому невиконанні своїх посадових обов`язків, передбачених Контрактом від 30.06.2020р., недодержанні вимог ч.1 ст.17, ч.ч.1, 3 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.115 Кодексу законів про працю України, внаслідок чого заробітна плата працівникам закладу освіти за вересень-жовтень 2025 року виплачена несвоєчасно.

Розпорядженням №72/03-40 від 28.05.2026р. ОСОБА_1 звільнено з посади директора закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради Львівської області на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України уз в`язку з вчиненням винних дій, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно, що встановлено актом службового розслідування від 27.01.2026р.

Відповідно до наказу т.в.о. директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради Львівської області №02-04/21 від 15.07.2026р., відраховано учнів на підставі заяв батьків у зв`язку з переходом на навчання до іншого навчального закладу та на підставі довідок з подальшого місця навчання.

Приписом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/ЛВ3571/023618/П від 11.11.2025р. зобов`язано директора КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради Львівської області ОСОБА_3 усунути порушення законодавства про працю, які полягають в ненарахуванні та невиплаті всім працівникам Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальський ліцей №3 Сокальської міської ради Львівської області заробітної плати за відпрацьований час за вересень та жовтень 2025 року.

Приписом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/ЛВ/315/025779/П від 15.01.2026р. зобов`язано т.в.о. директора КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради Львівської області Грушу І.Д. усунути порушення та забезпечити дотримання норм законодавства про працю, а саме в період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не здійснено не пізніше як до запровадження таких умов, роботодавцем не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Листом Державної служби якості освіти України від 05.02.2026р., за результатами звернення керівників закладів середньої освіти Сокальської територіальної громади, повідомлено Сокальську міську раду Львівської області про необхідність вжиття заходів щодо врегулювання ситуації, яка слалася в Сокальському ліцеї №3. Одночасно зазначено, що учні дев`ятих класів переводяться до десятого класу цього самого закладу загальної середньої освіти або випускаються із закладу загальної середньої освіти за заявою одного з батьків, інших законних представників.

Листом Державної служби якості освіти України від 20.03.2026р. ОСОБА_1 повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства в частині відрахування, переведення та зарахування здобувачів освіти до закладів загальної середньої освіти, а саме Розпорядження голови Сокальської міської ради Львівської області від 30.05.2025р. №90/02-10 «Про вжиття заходів щодо виконання Плану трансформації мережі закладів загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальської міської ради Львівської області», яким зобов`язано керівників закладів середньої освіти І-ІІІ ступенів до 25.06.2025р. видати накази щодо відрахування та переведення учнів; зобов`язання керівника Сокальського ліцею №1 імені Олега Романіва видати наказ щодо зарахування здобувачів освіти до цього закладу в десяті класи; зобов`язання відділ освіти, молоді і спорту сформувати мережу класів закладів загальної середньої освіти на 2025/2026 навчальний рік. Розпорядження Сокальського міського голови в цій частині видано поза межами повноважень, визначених законодавством.

З відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.08.2026р. встановлено, що ненарахування та не виплата вчителям закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради Львівської області заробітної плати за навчання в 10-му класі за вересень-жовтень 2025 року, не відображення такого відпрацьованого вчителями часу в табелях обліку використаного робочого часу, подальше складання нових табелів обліку робочого часу за минулий період без відображення часу фактично виконаної роботи, зміна тарифікаційного списку за минулий період в сторону погіршення педагогічним працівникам, шляхом зменшення вчителям 10-х класів педагогічного навантаження на години навчання в 10-х класах, не виконано приписи про порушення трудового законодавства, чим працівниками КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради Львівської області, а також Сокальською міською радою як вищим органом управління та засновником, грубо порушено законодавство про працю, в тому числі право вчителів на оплату праці. Встановлені перевірками порушення щодо ненарахування та невиплати дев`ятнадцяти педагогічним працівникам за виконану роботу відповідно до розкладу уроків у вересні-жовтні 2025 року можуть містити ознаки кримінальних правопорушень в діях працівників ЗЗСО Сокальський Ліцей №3, КУ ЦОЗО» СМР ЛО, Відділу освіти, молоді та спорту Сокальської міської ради Львівської області та Сокальської міської ради Львівської області, про що повідомлено Шептицький РВП ГУНП у Львівській області та Шептицьку окружну прокуратуру для надання юридичної оцінки.

Висновком за результатами здійснення управлінням Державної служби якості освіти у Львівській області аналізу діяльності Сокальської міської ради, відділу освіти, молоді та спорту Сокальської міської ради визначено, що директором ліцею №3 Сокальської міської ради 30.05.2025р. видано наказ про переведення учнів 9-х класів на наступний 2025/2026 навчальний рік. Такими діями не виконано розпорядження голови Сокальської міської ради від 30.05.2025р. «Про вжиття заходів щодо виконання Плану трансформації мережі закладів загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальської міської ради Львівської області», яким окрім іншого зобов`язано прийняти наказ про відрахування та переведення здобувачів освіти.

28.01.2026р. Сокальською міською радою Львівської області складено повідомлення ОСОБА_1 про завершення щодо нього службового розслідування та запрошення останнього на розгляд акта службового розслідування.

28.05.2026р. Сокальською міською радою Львівської області складено запрошення ОСОБА_4 на 28.05.2026р. для надання пояснень щодо невиконання ним службових обов`язків.

28.05.2026р. складено акт №1 про неприбуття ОСОБА_1 та ненадання ним пояснень та акт №2 про відмову ОСОБА_1 ознайомлюватися з розпорядженням про №72/03-40 від 28.05.2026р. про його звільнення.

28.05.2026р. Сокальською міською радою Львівської області складено повідомлення ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки.

Згідно довідки №02-10/108 від 24.07.2026р., заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2025 року складала 15147,64грн., за жовтень 2025 року – 19602,83грн.

Оцінка суду

Позивачем ставиться питання про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до положень частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до абзацу другого пункту 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про освіту" державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції Україні здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про освіту" юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Права та обов`язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов`язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти. Заклади освіти всіх форм власності мають рівні права і обов`язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 37 Закону України «Про загальну середню освіту» органи місцевого самоврядування у галузі загальної середньої освіти в межах їх компетенції: забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; виконують функції засновника закладів загальної середньої освіти на відповідній території; створюють умови для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти; створюють умови для розвитку закладів освіти усіх форм власності.

Статтею 25 Закону України "Про освіту" встановлено, що права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти. Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа, зокрема: приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти.

Засновник закладу освіти зобов`язаний: забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов; у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти; забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

Відповідно до п.5 Порядку переведення учнів закладу загальної середньої освіти на наступний рік навчання, учні дев`ятих класів, які завершили здобуття базової середньої освіти, переводяться з використанням АІКОМ або онлайн-сервісів до десятого класу цього самого закладу загальної середньої освіти відповідно до пункту 2 цього Порядку чи випускаються із закладу загальної середньої освіти (за власною заявою (у разі досягнення повноліття) чи заявою одного з батьків, інших законних представників).

Відповідно до п.2 цього Порядку, переведення учнів закладу загальної середньої освіти (крім перших та других класів) на наступний рік навчання здійснюється на підставі результатів підсумкового (семестрового та річного) оцінювання учнів та/або їх державної підсумкової атестації (для учнів четвертих і дев`ятих класів) згідно з рішенням педагогічної ради та відповідно до наказу керівника закладу загальної середньої освіти, виданого в електронній формі з використанням АІКОМ або онлайн-сервісів, що упродовж п`яти робочих днів з дати прийняття має бути оприлюднений з дотриманням Закону України «Про захист персональних даних» на інформаційному стенді закладу загальної середньої освіти та на його вебсайті (у разі відсутності вебсайту закладу загальної середньої освіти - на вебсайті (вебсайтах) його (своїх) засновника (засновників).

З матеріалів справи встановлено, що рішення про переведення учнів дев`ятих класів до десятих класів прийнято ОСОБА_1 30.05.2025р. після завершення ними дев`ятих класів та на той час були відсутні заяви їх батьків про випуск їх із закладу загальної середньої освіти або про їх переведення. На підставі зазначеного наказу було видано первинні документи про нарахування заробітної плати (в тому числі педагогам десятих класів).

Окрім цього, наказ виконуючого обов`язки директора ліцею №3 Сокальської міської ради, виданий лише 15.07.2026р. (після звільнення позивача), яким учнів відраховано саме на підставі заяв батьків у зв`язку з переходом на навчання до іншого навчального закладу та на підставі довідок з подальшого місця навчання. Зазначене свідчить про те, що відрахування учнів здійснено за наявності підстав, про відсутність яких на момент винесення ним наказу про переведення учнів зазначає позивач.

Також судом встановлено, що розпорядження голови Сокальської міської ради «Про вжиття заходів щодо виконання плану трансформації мережі закладів загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальської міської ради Львівської області» прийнято 30.05.2025р. та доведено до відома позивача після прийняття ним наказу про переведення учнів дев`ятих класів до десятих класів.

Суд враховує приписи про усунення порушень законодавства про працю, а також рішення про притягнення вказаного керівника до адміністративної відповідальності за невиконання припису, відповідно до яких затримання нарахування та виплати заробітної плати вчителям зумовлено саме з вини керівника Комунальної установи «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради Львівської області. В свою чергу, службове розслідування щодо ОСОБА_1 здійснювалося комісією, до складу якої входили перший заступник Сокальського міського голови, начальника відділу кадрової роботи Сокальської міської ради, заступник Сокальського міського голови з питань діяльності виконавчих комітетів, начальник юридичного відділу Сокальської міської ради, тобто особи, які підпорядковані голові Сокальської міської ради, який виніс оскаржуване розпорядження про звільнення ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, суд визнає неоднозначними розцінювання відповідачем дій позивача щодо переведення учнів дев`ятих класів у десяті класи, допуск їх до навчання та складання і погодження первинних бухгалтерських документів з врахуванням навчання в десятих класах було підставою невиплати вчителям заробітної плати, оскільки саме орган місцевого самоврядування повинен забезпечити оплату праці, чого ним не було здійснено.

Поряд з цим, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 КЗпП України).

Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає можливість оцінки дій працівника як дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне стягнення накладене правомірно лише в тому випадку, якщо працівник порушив обов`язки, які є складовими його трудових функцій, а не обов`язків, які покладені на іншого працівника.

Місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку. Днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок. Пунктом 1-1 ч.1 ст.41 КЗпП України визначено, що трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Суд враховує, що у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Судом встановлено що викладені в оскаржуваному розпорядженні про звільнення від 28.05.2026р., а також акті службового розслідування від 27.01.2026р. обставини мали місце у вересні-жовтні 2025 року, зокрема невиплата заробітної плати працівникам ЗЗСО Сокальський ліцей №3 Сокальської міської ради Львівської області.

05.08.2025р. голова Сокальської міської ради Львівської області повідомив ОСОБА_1 про неможливість фінансування заробітної плати вчителів десятих класів. Також підставою невиплати заробітної плати представник відповідача вказує незгоду з Робочим навчальним планом закладу на 2025-2026 навчальний рік, наказом «Про встановлення педагогічного навантаження на 2025-2026 навчальний рік» та Тарифікаційним списком вчителів та інших працівників на 01.09.2025р., які погоджені та видані ОСОБА_1 30.08.2025р. та надані ним до КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради Львівської області для нарахування заробітної плати 05.09.2025р.

В період з 10.09.2025р. по 06.10.2025р. керівником КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Сокальської міської ради Львівської області та головою Сокальської міської ради Львівської області неодноразово направлено листи про незгоду з поданими ним вищевказаними документами та необхідність їх коригування для нарахування заробітної плати.

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Таким чином, з моменту виникнення обставин, якими відповідач зазначає як підставу ненарахування і невиплату заробітної плати педагогам школи, а також з моменту коли ці обставини стали відомі відповідачу, минуло понад шість місяців.

Відповідно до ч.2 ст.148 КЗпП України, після закінчення шестимісячного строку власник позбавляється права застосовувати дисциплінарне стягнення, оскільки такий строк є обмежувальним.

За таких підстав, позовна вимога про скасування розпорядження про звільнення позивача підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про поновлення позивача на посаді директора закладу загальної середньої освіти, то суд дійшов такого висновку.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами ч.1 та ч.3 ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Вирішуючи позовну вимогу про поновлення на роботі, суд враховує, що закінчення строку трудового договору припиняє трудові відносини. Можливість поновлення працівника на цій же посаді після закінчення строку дії трудового договору в судовому порядку законодавством не передбачена.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій стані 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Частинами 1 та 2 ст.235 КЗпП України регламентовано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання, нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 344/12581/16-ц вказував, що оскільки позивача було звільнено незаконно і він підлягав би поновленню на роботі, однак строк дії контракту закінчився до ухвалення оскаржених судових рішень, апеляційний суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення і до закінчення строку дії контракту.

Таким чином, означений період є періодом вимушеного прогулу з вини роботодавця та тягне за собою виникнення у останнього обов`язку виплатити середній заробіток за цей період, а у позивача в свою чергу відповідне право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням.

Враховуючи вищезазначене, позовна вимога про стягнення середнього заробітку підлягає за період з дня незаконного звільнення по день припинення дій контракту, тобто з 28.05.2026р. по 30.06.2026р.

Одночасно, як випливає з вищевказаних норм та практики Верховного Суду, стягнення середнього заробітку в жданому випадку відбувається без поновлення на роботі, оскільки строк дії контракту завершився до ухвалення рішення у справі.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, необхідно здійснювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, з подальшими змінами та доповненнями.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

З довідки від 24.07.2026р. встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 становить 868,76грн

Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу (з 28.05.2026р. по 30.06.2026р. включно) становить 24 дні.

Таким чином середній заробіток становить: 868,76грн. х 24 дні = 20850,24 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Скасувати розпорядження голови Сокальської міської ради Львівської області «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до ОСОБА_6 та дострокове розірвання контракту» №72/03-40 від 28.05.2026р.

Стягнути з Сокальської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 20850 (двадцять тисяч вісімсот п`ятдесят)грн. 24коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді директора закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Сокальського ліцею №3 Сокальської міської ради Львівської області з 28.05.2026р. – відмовити.

Стягнути з Сокальської міської ради Львівської області в дохід держави 3328 (три тисячі триста двадцять вісім)грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26205171, місцезнаходження: вул.Шептицького,44, м.Сокаль, Шептицький район, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович