Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №758/9597/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9597/25

Категорія 65

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., представника співпозивачів ОСОБА_1 , представника співвідповідачів ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -

У С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (надалі за текстом - разом найменовані співпозивачі) з позовом до ОСОБА_6 (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_7 (надалі за текстом - відповідач 2), ОСОБА_8 (надалі за текстом - відповідач 3, разом найменовані співвідповідачі), про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обгрунтовані тими підставами, що у період від 23.03.2011 року і по даний час співвідповідачі, без поважних причин та за відсутності будь яких перешкод більше шести місяців на день пред?явлення даного позову відсутні у спірній квартирі та обрали інше постійне місце проживання, співпозивачі змушені нести витрати на утримання житла, а відтак, вважаються такими, що втратили право на користування житловим приміщенням. Крім того, співпозивачі у судовому засіданні вказують, що постало питання можливої приватизації спірної квартири, чому перешкоджає реєстрація співвідповідачів.

Співвідповідачі 1 та 2 заперечують проти позову виходячи з того, що наявні поважні відсутності у спірній квартирі, а позовні вимоги необґрунтовані.

Відповідач 3 визнала позовні вимоги повністю.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Гребенюку В.В.

Ухвалою від 27.06.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено по даній справі судове засідання.

21.11.2025 року до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

28.11.2025 року від відповідача 3 надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без участі.

04.12.2025 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 16.06.2026 року позовну заяву залишено без руху.

19.06.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.06.2026 продовжено розгляд справи та призначено судове засідання.

У судовому засіданні 19.08.2026 взяли участь представники учасників судової справи.

Суд, керуючись приписами ч.1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення оголосивши дату та час його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників та дослідивши докази, суд встановив наступне.

12.04.1982 року на підставі ордеру Міністерства оборони України № 955 ОСОБА_9 та членам його родини, яка на той час складалася з дружини ОСОБА_10 , дочок - ОСОБА_11 , 1969 р.н., ОСОБА_12 , 1975р.н., ОСОБА_13 , 1981 р.н. було надано право на зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (надалі за текстом - спірна квартира).

На підставі Розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.06.2007 №803 укладено Договір найму з ОСОБА_10 .

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 24.08.2024.

Сторонами визнається, що відповідач 1 не проживає у спірній квартирі з 1995 року, у зв`язку з народженням дочок (співвідповідачів 2 та 3) та переїздом до іншого місця проживання.

Відповідач 1 вказує, що проживає у гуртожитку без реєстрації, перебуває на квартирному обліку, іншого постійного житла не має.

Згідно відповіді Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.07.2025 у квартирі зареєстровані співпозивачі та особи 4, 5, 6 та 7.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23.03.2011 у справі №2-2110/11 ухвалено відмовити у задоволенні позову ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , і як законного представника неповнолітніх дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи: Подільське РУГУ МВС України в м. Києві та Комунальне підприємство «Виноградар», - про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 та зняття з реєстраційного обліку.

У Рішенні від 23.03.2011 у справі №2-2110/11 зазначено, що позивачі просили визнати відповідачку ОСОБА_6 , з неповнолітніми доньками - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , 1995 року народження, такими, що втратили право користування жилим приміщенням -квартирою АДРЕСА_2 та зобов`язати Подільське РУ ГУ МВС України в місті зняти їх з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири.

Після смерті батька, мати - ОСОБА_10 стала вимагати знятись з реєстраційного обліку, поміняла замки у вхідних дверях, не надала ключі, того вимагають і сестри, бажають приватизувати квартиру лише на себе, з розрахунку трьох осіб, із цього приводу між ними склалися неприязні відносини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (частина друга статті 64 ЖК України).

За змістом статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У статті 379 ЦК України зазначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Судом встановлено, що співвідповідачі тривалий час не проживають у спірній квартирі.

Співвідповідачі 1 та АДРЕСА_3 вказують, що поважними причинами не проживання є те, що з 2007 року не мають доступу до квартири, замки в квартирі змінені, в квартирі відсутні умови для проживання 3 сімей з дітьми, а між сторонами наявний конфлікт.

Враховуючи наведені пояснення співвідповідачів, які не спростовані та підтверджені позивачами, суд доходить до висновку про наявність поважних причин відсутності співвідповідачів у спірній квартирі.

Стосовно інших доводів співпозивачів, які по суті зводяться до того, що співпозивачі несуть витрати на оплату комунальних послуг відповідно до кількості зареєстрованих осіб (оплата комунальних послуг, купівля техніки, проведення ремонту тощо), а також, що обставина реєстрації співвідповідачів у квартирі перешкоджає приватизації квартири, суд зазначає, що доводи у цій частині не стосуються предмету доказування у справі, а можливі суперечності між сторонами можуть бути вирішенні між сторонами у інший встановлений законодавством ефективний спосіб.

Підсумовуючи викладене вище, суд залишає позовні вимоги без задоволення.

Оскільки суд залишив без задоволення позовні вимоги, у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача 3 про визнання позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати співпозивачів покладаються на співпозивачів у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - залишити без задоволення;

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк