Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №450/4092/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4092/25

Провадження № 2/450/369/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

за участю секретаря судових засідань Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому позивач просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2,2964 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області та право власності на земельну ділянку площею 0,9651 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову покликається на те, що за життя ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 2,2964 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради (до реорганізації) Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 001633, а також на земельну ділянку площею 0,9651 га з аналогічним цільовим призначенням, що знаходиться на цій же території, право власності на яку підтверджується Державним актом серії ІІІ-АВ № 001631. На випадок смерті ОСОБА_2 розпорядилася належним їй майном, склавши заповіт, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради, відповідно до якого земельні ділянки, право власності на які підтверджується зазначеними державними актами, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . Вказаний заповіт не змінений та не скасований. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, у зв`язку з чим відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина. Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради, на час смерті ОСОБА_2 разом із нею проживала ОСОБА_1 , вела спільне господарство, доглядала за нею до дня смерті та займалася її похованням. Відтак позивачка вважає, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . У зв`язку з цим позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання за нею права власності на спадкове майно. На підставі вищенаведеного, просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

20.01.2026 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала в суд заяву про розгляд справи у її відсутності. Заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України і ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19.06.2009 року Дмитрівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , у віці 88 років, про що складено актовий запис № 13.

Факт родинних відносин підтверджується долученими копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00001758096 від 08.12.2009 року, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.08.1951 року та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 04.06.1966 року, згідно якого позивач змінила прізвище із « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », у зв`язку із реєстрацією шлюбу.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої, увійшло право власності на земельну ділянку площею 2,2964 га в межах згідно з планом, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради (теп. Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області), згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 001633 від 02.07.2003 року, виданого на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 13.12.2002 року № 547; на земельну ділянку площею 0,9651 в межах згідно з планом, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради (теп. Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області), згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 001631 від 02.07.2003 року, виданого на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 13.12.2002 року № 547.

Вказане вище також підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину, виданим 09.11.2000 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С., зареєстрованим в реєстрі за № 2452 (спадкова справа № 587/2000), згідно якого, на підставі статті 529 Цивільного кодексу України спадкоємцем майна гр. ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дружина гр. ОСОБА_2 , яка проживає в с.Дмитре Пустомитівського району Львівської області, спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з права на середню земельну частку площею 0,96 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та передана для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, що належало померлому на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серія ЛВ № 4626, виданого Дмитрівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області 2 липня 1997 року на підставі розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації Львівської області № 253 від 16 травня 1997 року, який зареєстрований у Дмитрівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області в книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 02.07.1997 року за № 373.

Довідкою за № 171 від 01.04.2025 року, виданою Дмитрівським старостинським округом Львівського району Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 до дня смерті проживав та був зареєстрований із ОСОБА_2 , 1921 року народження.

За життя ОСОБА_2 своїм майном на випадок смерті розпорядилася, склавши 23.05.2005 року заповіт, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Пустомитівського (теп. Львівського) району Львівської області Кордюк Д. М., зареєстрований в реєстрі за № 28, яким спадкодавиця ОСОБА_2 заповіла на випадок своєї смерті, належне їй право на земельну частку, що підтверджується Державним Актом на право приватної власності на землю III-ЛВ № 001633 та Актом на право приватної власності на землю ІІІ-ЛВ № 001631, своїй дочці, ОСОБА_1 .

Даний заповіт не змінений, не скасований та є чинним, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 12.11.2025 року, номер витягу 83230751, наданим приватним нотаріусом Олефіром Р. В.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Відповідно до ч. 2 статті 1236 Цивільного кодексу України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як стверджує позивачка у позовній заяві, на день смерті ОСОБА_2 вона проживала разом із нею без реєстрації у с. Дмитре Пустомитівського району, вела з нею спільне господарство та займалася її похованням, а протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявляла про відмову від її прийняття. Зазначені обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи довідкою, виданою виконкомом Дмитрівської сільської ради від 19.06.2009 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 дійсно займалася похороном матері, ОСОБА_2 і проживала разом з нею без реєстрації в с. Дмитре Пустомитівського району і вели спільне господарство.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, Конституції України, Цивільного кодексу України, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивач позбавлена можливості здійснити своє право на спадкування в позасудовому порядку, у зв`язку із тим, що оригінали правовстановлюючих документів були втрачені, до дня смерті спадкодавиці, остання постійно проживала разом з нею, не заявила про відмову від спадщини, у встановлений законодавством строк, а тому прийняла її після смерті ОСОБА_2 , яка склала заповіт на корись позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення.

Таким чином, представлені суду докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на предмет їх достовірності та допустимості, а також їх достатності та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені обставини судом свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 64, 76-83, 247, 258, 315 ЦПК України, ст. ст. 328, 1216, 1233, 1235, 1236, 1270, 1273 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 2,2964 га в межах згідно з планом, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради (теп. Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області), згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 001633 від 02.07.2003 року, на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 13.12.2002 року № 547.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,9651 в межах згідно з планом, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради (теп. Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області), згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 001631 від 02.07.2003 року, на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 13.12.2002 року № 547.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.03.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук