Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №450/636/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/636/26

Провадження № 2/450/1327/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

за участю секретаря судових засідань Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 2,4393 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, та складається з 3-х земельних ділянок: 1 площею 0,0798 га, 2-га площею 2,2036 га, 3 площею 0,1560 га.

В обґрунтування позову покликається на те, що за життя ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку загальною площею 2,4393 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області та складається з трьох земельних ділянок. Право власності на вказану земельну ділянку посвідчувалося державним актом серії ІІІ-ЛВ № 076624. 06 грудня 2019 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким розпорядилася належним їй майном на випадок смерті, який на час її смерті не змінений та не скасований. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Позивачка ОСОБА_1 є її дочкою та спадкоємицею першої черги, яка на момент смерті спадкодавиці проживала разом із нею, вела спільне господарство, доглядала за нею та займалася її похованням, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. Інших спадкоємців, які претендували б на прийняття спадщини, немає. Водночас оформити спадкові права у нотаріальному порядку позивачка не має можливості у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів на спадкове майно. У зв`язку з цим позивачка звернулася до суду з вимогою про визнання за нею права власності на спадкове майно. На підставі вищенаведеного, просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.02.2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

07.04.2026 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала в суд заяву про розгляд справи у її відсутності. Заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України і ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 11.08.2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 80 років, про що складено актовий запис № 4408.

Факт родинних відносин підтверджується долученими копією витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, із якого вбачається, що прізвище позивача було змінено із « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », у зв`язку із укладенням шлюбу, а також свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.01.1976 року.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої, увійшло право власності на земельну ділянку площею 2,4393 га в межах згідно з планом передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської (теп. Давидівської) сільської ради, та складається з 3-х земельних ділянок: НОМЕР_4 площею 0,0798 га, 2-га площею 2,2036 га, 3-я площею 0,1560 га. на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 076624 від 10.04.2002 року, виданого на підставі розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації № 132 від 05.04.2002 року.

За життя ОСОБА_2 своїм майном на випадок смерті розпорядилася, склавши 06.12.2019 року заповіт, посвідчений керуючим справами (секретарем) виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Дітчик М. С., зареєстрований в реєстрі за № 80, яким спадкодавиця ОСОБА_2 заповіла на випадок своєї смерті все майно, не б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те на, що вона буде мати право, своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Даний заповіт не змінений, не скасований та є чинним, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 10.02.2026 року, номер витягу 84117785, наданим приватним нотаріусом Олефіром Р. В.

Із Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84117777 від 10.02.2026 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкова справа не заводилась.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Відповідно до ч. 2 статті 1236 Цивільного кодексу України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як стверджує позивач у позовній заяві, вона на день смерті ОСОБА_2 постійно проживала разом із нею за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 з 2008 року до смерті спадкодавиці, та протягом шести місяців після відкриття спадщини не заявляла про відмову від її прийняття. Зазначені обставини підтверджуються долученим до матеріалів справи Актом обстеження житлово-побутових умов від 09.02.2026 року, складеним ОСББ «Інженерний 9» за вих. № 101, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, позивачка прийняла спадщину.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, Конституції України, Цивільного кодексу України, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивач позбавлена можливості здійснити своє право на спадкування в позасудовому порядку, у зв`язку із тим, що оригінали правовстановлюючих документів були втрачені, до дня смерті спадкодавиці, остання постійно проживала разом з нею, не заявила про відмову від спадщини, у встановлений законодавством строк, а тому прийняла її після смерті ОСОБА_2 , яка склала заповіт на корись позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення.

Таким чином, представлені суду докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на предмет їх достовірності та допустимості, а також їх достатності та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені обставини судом свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 64, 76-83, 247, 258, 315 ЦПК України, ст. ст. 328, 1216, 1233, 1235, 1236, 1270, 1273 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельну ділянку площею 2,4393 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Миколаївської (теп. Давидівської) сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та складається з 3 (трьох) земельних ділянок: площею 0,0798 га, площею 2,2036 га, площею 0,1560 га., відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 076624 від 10.04.2002 року, виданого на підставі розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації № 132 від 05.04.2002 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15.05.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук