Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №447/2075/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1527/26

Справа №447/2075/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

05.10.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Павліва В.Р. за участю секретаря судового засідання Янкевич М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням,

позивачка ОСОБА_1

представник позивачки адвокат Кусь Ю.О.

представник відповідачів адвокат Ратич Т.М.

встановив:

04.06.2026 представник позивачки ОСОБА_1 , адвокатка Снігур Галина Михайлівна звернулася у Миколаївський районний суд Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у якій просить стягнути із з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000.00 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000.00 грн.

Стягнути з солідарно з відповідачів понесені судові витрати в розмірі 15 000.00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те що, 06 грудня 2025 року близько 14 год. 59 хв. у громадському місці на перехресті вулиць Озерна та Вишнева у с. Гранки-Кути відповідач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 ображали позивачку, нецензурно висловлювалися, погрожували та ображали лайливими словами. Вище наведені дії були зафіксовані ОСОБА_1 ..

23 грудня 2025 року Миколаївським районним судом Львівської області, відповідачку ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. 10 лютого 2026 року Миколаївським районним судом Львівської області, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Представник позивачки зазначив, що протиправна поведінка відповідачів викликала моральні страждання. Протягом кількох днів після інциденту вона пережила нервові стреси, не могла нормально спати та працювати. Дії відповідачів були спрямовані на приниження честі та гідності та в результаті вплинути на її психоемоційний стан, внаслідок чого вона пережила стрес.

Доказами вини відповідачів ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 у заподіянні моральної шкоди є постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 23.12.2025 року в справі № 447/4134/25 та від 10.02.2026 в справі № 447/4133/25 про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного хуліганства.

Наголосив, що розмір відшкодування моральної шкоди визначено з міркувань розумності та справедливості, відповідно до чинного законодавства України, яке регулює відшкодування моральної шкоди та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, умислу відповідачів на заподіяння шкоди та глибини моральних страждань, заподіяних позивачу неправомірною поведінкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 15 000,00 на правову допомогу та витрат на сплату судового збору.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

03.07.2026 від представника позивачки адвоката через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08.07.2026 від представника позивачки адвоката через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.

09.07.2026 представник відповідачів адвокат Ратич Т.М. подав заяву про ознайомлення із матеріалами справи.

13.07.2026 відповідачі подали відзив на позовну заяву. Вважають позов необґрунтованим, покликаючись на таке. Позивачкою в порушення вказаних вимог не доведено належними та допустимими доказами, в т.ч.: наявність шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями та як наслідок нанесення шкоди (матеріальної, моральної). Отже, позивачка обґрунтовує моральну шкоду, виключно, словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння такої та відповідно розміру її компенсації, мотивів нарахування, в сумі, яка становить саме 100 000 грн., а тому такі вимоги не підлягають до задоволення. Позивачка є співмешканкою ОСОБА_4 , колишнього чоловіка дружини ОСОБА_2 – ОСОБА_5 .

Рішеннями Миколаївського районного суду Львівської області від 18.12.2025 у справі № 447/1914/24 розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , рішенням 447/1672/25 проведено поділ майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а згідно судового наказу Миколаївського районного суду Львівської області від 14.08.2024 у справі №447/2313/24 присуджено стягнення аліментів з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_10 .

Підставою для розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 є зрада першого з позивачкою. ОСОБА_10 проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , де також проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_10 відомо про розлучницю-позивачку. 06.12.2025 ОСОБА_12 в телефонному режимі повідомив ОСОБА_13 про бажання зустрічі з ОСОБА_10 , мотивуючи врученням подарунку від Святого Миколая. За місцем їхнього проживання з ОСОБА_6 06.12.2025 прибула також позивачка. Відповідачі вважають, що позивачка діяла умисно, передбачала, що її дії призведуть до сварки чи конфлікту. Відтак, її "моральні страждання" є прямим та очікуваним наслідком її власної поведінки, а не їхніх дій.

Зважаючи на поведінку позивачки можна зробити висновок, що подання позову, включає намір «помсти» за поділ майна, аліменти свого співмешканця так як:

- правовий статус позивачки - співмешканка колишнього чоловіка ОСОБА_13 ;

- використаний приватно-правовий інструментарій для здійснення спроби «покарати» родичів колишньої дружини свого співмешканця.

Дана обставина з процесуальних міркувань є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідачі просять суд в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, відмовити. Присудити, їм, судові витрати – витрати на професійну правничу допомогу.

17.07.2026 від представника позивачки адвоката через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Вважає, що ні відповідач ОСОБА_3 , ні відповідач ОСОБА_2 , ні їх представник адвокат Ратич Тарас Михайлович не розуміють суті позову і створили собі інший предмет спору. Предметом судового розгляду є стягнення моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням. Відтак, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування немайнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві немайнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (постанова ВС від 06.11.2024 року в справі № 202/10602/22).

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 23.12.2025 в справі № 447/4134/25 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме за те, що вона 06.12.2025 року о 14:59 год. перебуваючи у громадському місці на перехресті вулиць Озерна та Вишнева, що у с. Гранки-Кути висловлювалась нецензурною лайкою та словесно погрожувала ОСОБА_1 , внаслідок чого порушила громадський порядок та спокій громадян.

Постанова набрала законної сили 03.01.2026 року. В письмових поясненнях від 15.12.2025 року ОСОБА_3 визнала, що 06.12.2025 року на підставі неприязних відносин із ОСОБА_1 (позивачка) вступила у словесний конфлікт.

В заяві від 23.12.2025 відповідачка ОСОБА_3 визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 10.02.2026 року в справі № 447/4133/25 ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме так, що останній ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 14:59 год., перебуваючи у громадському місці на перехресті вулиць Озерна та Вишнева, що в с. Гранки-Кути, висловлювався нецензурною лексикою та словесно погрожував ОСОБА_1 , чим порушив громадський порядок. 21.02.2026 року постанова суду набрала законної сили.

В заяві від 09.02.2026 року відповідач ОСОБА_2 визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000.00 грн. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000.00 грн. Стягнути з солідарно з відповідачів понесені судові витрати в розмірі 15 000.00 грн.

17.08.2026 від представника відповідачів адвоката Ратича Т.М. надійшла заява про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, без руху.

17.08.2026 представник відповідачів адвокат Ратич Т.М. подав заяву про виклик у судове засідання свідка ОСОБА_5 .

17.08.2026 позивачкою долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. №f9edb644-c7b0-4c21-8f4a-5674c4c4c57e від 17.08.2026, та квитанцію №9459-0461-9129-0557 від 04.06.2026 у сумі 1064,96 грн., на загальну суму 2129, 92 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням, на 29.09.2026 на 14 год. 00 хв. Заяву представника відповідачів адвоката Ратича Т.М. про виклик свідка – задоволено. В судове засідання викликати осіб, які беруть участь у справі, та свідка: ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

24.09.2026 від представника позивача адвоката Кусь Ю.О. через систему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення із матеріалами справи.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що до медичних закладів та до психолога вона не зверталася, тому жодних медичних документів чи довідок щодо її морального стану у неї немає.

Стосовно своєї трудової діяльності зазначила, що раніше працювала майстром із нарощування вій, проте була змушена звільнитись із роботи, оскільки не могла спокійно працювати через тремтіння рук. За її словами, їй було важко засинати, і вона постійно переживала події, пов`язані з образами на її адресу. Водночас уточнила, що до роботодавиці вона ходила, проте офіційної заяви на звільнення не писала - ініціатором звільнення була вона сама через свій важкий моральний стан.

Також позивачка зазначила, що ОСОБА_14 є її співмешканцем. 06.12.2025 вони разом із ОСОБА_6 приїхали у с. Гранки-Кути, де останній попросив свого сина ОСОБА_10 вийти на сусідню вулицю для того, щоб вручити йому подарунки. На сусідню вулицю його кликали спеціально для того, щоб не спровокувати конфлікту.

Позивачка також зазначила, що її співмешканець ОСОБА_15 сплачує аліменти на утримання свого сина ОСОБА_10 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу.

Щодо відеозапису, який судом було досліджено у судовому засіданні позивачка пояснила, що конфлікт виник між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які розмовляли на підвищених тонах. Вона добровільно вийшла з автомобіля та взяла участь у конфлікті, оскільки це була її свідома реакція. За її словами, вона вирішила зняти відео з метою захисту свого співмешканця ОСОБА_15 , враховуючи, що він був працівником поліції, а працівник поліції не може вчиняти бійки.

Чому просить відшкодувати саме 100 000 грн. моральної шкоди пояснити не могла.

Представник позивачки адвокат Кусь Ю.О. позовну заяву підтримав, просив задовольнити у повному обсязі. Вважає, що зібрані у справі докази є достатніми та переконливими для захисту порушених особистих немайнових прав позивачки.

Правовою підставою для задоволення позову є доведений факт заподіяння позивачці моральних страждань. Вони полягають у тому, що відповідачі у публічному конфлікті нецензурно висловлювалися на її адресу та відверто ображали. Даний факт повністю підтверджується двома постановами у справах про адміністративні правопорушення, які долучені до матеріалів позовної заяви. Оскільки ці постанови набрали законної сили, вони мають преюдиційне значення для цього розгляду відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Фактично сторона відповідачів не спростувала і не заперечувала проти обставин того, що в бік позивачки лунала нецензурна лексика та образливі висловлювання. Наявність самих протиправних дій з боку відповідачів є базовим доказом заподіяння людині душевного болю та страждань.

Щодо визначення розміру моральної шкоди, позивачка усвідомлює складність точної грошової оцінки немайнових втрат, оскільки їх межі не визначені законом прямо. Виходячи з рівня перенесеного стресу, глибини душевних страждань і порушення нормального життєвого укладу, позивачка вважає справедливою сатисфакцією сукупну суму в розмірі 100 000 гривень, яку просить стягнути з відповідачів у рівних долях — по 50 000 гривень з кожного.

Окремо звернув увагу суду на безпідставність тверджень сторони відповідачів про нібито «провокацію» з боку позивачки. Стверджував, що позивачка перебувала всередині автомобіля і не вчиняла жодних активних чи агресивних дій, спрямованих на розпалювання конфлікту.

Щодо заявлених представником відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх явно завищеними. З огляду на категорію справи (малозначний спір), її фактичну складність та обсяг зібраних доказів, такі витрати підлягають суттєвому зменшенню.

Представник відповідачів адвокат Ратич Т.М. категорично заперечив проти задоволення позовних вимог та вважає позов необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню. Позивачкою не надано жодних об`єктивних доказів заподіяння їй моральних страждань. Тривалий час після подій вона свідомо нікуди не зверталася — ані до профільних спеціалістів (психологів, психотерапевтів), ані навіть до сімейного лікаря для фіксації погіршення стану здоров`я чи призначення лікування.

Спроби позивачки прив`язати втрату роботи до наслідків конфлікту повністю спростовуються матеріалами справи. Як підтверджено в судовому засіданні, наказ про звільнення з`явився виключно за її власною ініціативою (вона сама звернулася до роботодавця). Тобто бажання звільнитися виходило від неї особисто.

Досліджений відеозапис чітко демонструє, що позивачка не намагалася уникнути конфлікту чи залишитися в безпеці. Перебуваючи в автомобілі та маючи всі можливості зачинити двері й вікна, вона свідомо покинула транспортний засіб і вийшла на вулицю виключно з метою відеофіксації конфлікту, який відбувався між іншими особами. Її поява у супроводі співмешканця (діючого працівника поліції, який, до речі, не вжив жодних законних заходів для припинення сутички) свідчить про заздалегідь сплановану провокацію.

Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. Водночас наголосив на тому, що відповідачі понесли витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору від 03 липня 2026 року. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю та стягнути на користь відповідачів понесені судові витрати.

У судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_5 , яка повідомила, що коли позивачка приїхала за місцем її проживання у с. Гранки-Кути, вона не могла не передбачити негативного ставлення до себе з боку її рідних — матері ОСОБА_18 та теперішнього чоловіка ОСОБА_2 , оскільки вони добре знають причину їхнього розлучення: позивачка довгий час вела таємний роман із її колишнім чоловіком.

Щодо причин розірвання шлюбу свідок уточнила, що вони полягали у тривалій зраді колишнього чоловіка ОСОБА_15 із позивачкою. На даний час аліменти на утримання дитини він сплачує у розмірі близько 1100–1300 гривень.

Коментуючи події які відбулися 06.12.2025, свідок зазначила, що на той момент ОСОБА_14 був діючим працівником поліції. Її теперішній чоловік ОСОБА_19 підійшов до нього винятково для того, щоб запитати, де дитина. Сама свідок прибула на місце події дещо пізніше — вже під час конфлікту — і підійшла лише тоді, коли побачила, що позивачка ОСОБА_20 сидить в автомобілі з приопущеним вікном і веде відеозйомку на телефон.

Свідок наголосила, що поїздка її колишнього чоловіка ОСОБА_15 та позивачки була свідомо спланованою провокацією з метою фільмування подій і подальшого звинувачення. У її присутності ОСОБА_15 конфлікту не провокував: він не реагував на слова матері свідка та не вступав у розмову.

Після завершення конфлікту позивачка покидала місце події у цілком нормальному стані: вона не виглядала зляканою чи розгубленою, не плакала, не кричала і не проявляла жодних ознак афекту, тобто ситуація була для неї абсолютно звичною.

Крім того, свідок зазначила, що зустрічі з позивачкою є стресом для дитини.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази:

Щодо заяви про залишення позову без руху. Недолік позовної заяви (несплата судового збору) позивачка усунула: 17.08.2026 подала платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. №f9edb644-c7b0-4c21-8f4a-5674c4c4c57e від 17.08.2026, та квитанцію №9459-0461-9129-0557 від 04.06.2026 у сумі 1064,96 грн., на загальну суму 2129, 92 грн. (по 1 064,96 грн. за кожною вимогою). Підстав для залишення позову без руху немає, тому в задоволенні заяви відповідачів слід відмовити.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 10.02.2026 у справі №447/4133/25 ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме так, що останній 06.12.2025 близько 14:59 год., перебуваючи у громадському місці на перехресті вулиць Озерна та Вишнева, що в с. Гранки-Кути, висловлювався нецензурною лексикою та словесно погрожував ОСОБА_1 , чим порушив громадський порядок. 21.02.2026 року постанова суду набрала законної сили.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 23.12.2025 в справі № 447/4134/25 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме за те, що вона 06.12.2025 року о 14:59 год. перебуваючи у громадському місці на перехресті вулиць Озерна та Вишнева, що у с. Гранки-Кути висловлювалась нецензурною лайкою та словесно погрожувала ОСОБА_1 , внаслідок чого порушила громадський порядок та спокій громадян. Постанова набрала законної сили 03.01.2026 року.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а також у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінюючи докази, суд враховує показання свідка ОСОБА_5 , в тій частині де вони підтвердженні зафіксованими подіями на відеозаписі оскільки свідок є близькою родичкою відповідачів (дружиною та донькою відповідно), що може сприйматись як одностороннє висвітлення подій та викривляти істину через емоційне забарвлення конфлікту на фоні неприязного ставлення до позивачки. Разом з тим, суд усуває суперечності між твердженням представника позивачки (що позивачка весь час перебувала в авто) та фактичними обставинами. З безпосередньо дослідженого у судовому засіданні відеозапису чітко встановлено, і це підтверджено особисто позивачкою, що вона свідомо вийшла з транспортного засобу та брала активну участь у конфлікті, фіксуючи його на телефон. Це свідчить про сприяння ескалації конфлікту з боку позивачки, що має значення для визначення розміру компенсації.

Водночас суд зазначає, що вчинення відповідачами адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство), що супроводжувалося публічною нецензурною лайкою та погрозами на адресу позивачки відповідачами, за своєю суттю не є порушенням її особистих немайнових прав (приниження честі та гідності)хоча спрямовані на це. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України ці факти мають преюдиційне значення та підтверджують сам факт подій та обставини за яких відбувся конфлікт, а не наявність чи спричинення моральних страждань.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд критично оцінює заявлену позивачкою суму у розмірі 100 000,00 грн (по 50 000,00 грн з кожного з відповідачів), оскільки позивачкою не надано переконливих доказів на підтвердження завдання їй страждань такого ступеня (у матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, довідки про звернення за психологічною допомогою тощо, а факт звільнення з роботи відбувся за її власною ініціативою. Твердження, що це пов`язано з конфліктом у якому така взяла участь добровільно та проявила ініціативу щодо фіксації подій на камеру мобільного телефону підтверджують це). Крім того, суд враховує наявність провокаційної поведінки самої позивачки та обстановку, що виникла на ґрунті тривалих неприязних сімейних відносин. А також як компенсацію за пережитий публічний сором притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності, що суттєво підвищує рівень вже отриманої сатисфакції та компенсації за пережитий стрес.

Суд зазначає, що звільнення з роботи за ініціативою самої позивачки не підтверджено жодними документами. Причинний зв`язок між ним і діями відповідачів не доведений, тому суд його не враховує.

Позивачка не пояснила, чому оцінює шкоду саме в 100 000 грн, і не надала доказів страждань такого ступеня. Те, що відповідачів притягнуто до адміністративної відповідальності, суд не розглядає як компенсацію моральної шкоди, бо це публічно-правова санкція.

З огляду на викладене, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. загалом (по 1 000,00 грн. з кожного з відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачкою було сплачено судовий збір на суму 2129,92 грн, позовна заява подана через систему «Електронний суд», а позов задоволено частково на 2%, пропорційно до задоволених вимог судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 42,60 грн. підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки (по 21,30 грн. з кожного — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

Витрати зі сплати судового збору в частині відхилених вимог (98% або 2087,32 грн.) залишаються за позивачкою.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 4 ст. 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення 15 000 грн. витрат. Відповідачами заявлено по 10 000 грн. за кожним із договорів від 03.07.2026 (загалом 20 000 грн.).

Крім того, суд зазначає, що представництво обох відповідачів здійснювалося одним адвокатом, процесуальна робота (зокрема складання одного відзиву) була спільною, а відтак заявлені 20000 грн. мають ознаки необґрунтованого дублювання гонорару та підлягають зменшенню на 50%.

Оскільки позивачка не довела понесення своїх витрат і позов задоволено лише на 2%, у задоволенні її вимог про стягнення правничої допомоги слід відмовити.

Водночас, з урахуванням зменшення суми витрат відповідачів до 10 000 грн. (по 5 000 грн. на кожного) та пропорційного розподілу відповідно до відмовленої частини позову (98%), з позивачки на користь кожного з відповідачів підлягає стягненню по 4900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 21 (двадцять одна) гривня 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 21 (двадцять одна) гривня 30 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомо.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомо.

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Суддя Павлів В. Р.