Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №445/1663/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1663/26

провадження № 2/445/1687/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золочеві Львівської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в обґрунтування якого вказує, що 25.06.2016 у Золочівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказала, що вони з відповідачем мають різні погляди на життя, сімейні обов`язки та цінності. Повна відсутність взаєморозуміння призвела до того, що сторони стали зовсім чужими людьми і припинили сімейні стосунки. У зв`язку з наведеним, вважає, що збереження шлюбу між ними є неможливим та просить шлюб розірвати.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву, де просила розгляд справи проводити у її відсутності. Окрім того, вказала, що вони з відповідачем не проживають однією сім`єю та не ведуть спільного господарства з 2022 року, тобто вже понад 4 роки до дня подання позовної заяви, що свідчить про те, що шлюб є фактично припиненим, а подальше збереження формального шлюбного зв`язку не відповідає дійсному стану відносин між ними. Зазначила, що, відповідно до частини першої статті 111 Сімейного кодексу України, надання строку для примирення є правом, а не обов?язком суду, і застосовується лише тоді, коли є реальні підстави вважати, що примирення подружжя можливе. У їхньому випадку такі підстави відсутні. Рішення позивача про розірвання шлюбу є остаточним, свідомим та таким, що не піддається перегляду. Подальше відкладення розгляду справи лише продовжує стан невизначеності та конфлікту між сторонами, не сприяючи жодній законній меті. На підставі викладеного просить позов задовольнити, бо довга тривалість судового процесу лиш робить гірше їхній малолітній дитині.

Відповідач у судове засідання не прибув, надіслав клопотання, у якому просив розгляд справи відкласти та надати сторонам строк для примирення.

Суд розцінює клопотання відповідача про відкладення судового засідання як необґрунтоване та таке, поважність причин якого не підтверджується будь-якими доказами.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у клопотанні відповідача про відкладення судового засідання та продовжувати розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного.

Щодо клопотання відповідача про надання сторонам строку для примирення, суд зазначає наступне.

Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком, згідно висновку Верховного Суд у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18.

Закріплена у ст. 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок щодо застосування статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком». Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).

Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 127/16963/22-ц, провадження № 61-203св23.

Враховуючи категоричні заперечення позивачки, відсутність об`єктивних обставин, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача.

Суд також зазначає, що наявність наміру для примирення лише в однієї сторони, без згоди на це іншої сторони, не є правовою підставою для надання сторонам строку для примирення. При цьому, надання строку на примирення є правом, а не обов`язком суду.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони 25 квітня 2011 року у виконавчому комітеті Ушковицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області, уклали шлюб між собою, актовий запис №3.

Ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст.112 СК України.

Як вбачається зі ст. 104 ч.2 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Стаття 105 ч.1 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , сторони зареєстрували такий 25.06.2016 у Золочівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено відповідний актовий запис № 81.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 судом встановлено, що у сторін за час шлюбу народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння у сторін, різні погляди на шлюб та сім`ю, внаслідок чого сторони не підтримують подружніх відносин та не бажають зберігати їх шлюб.

Відповідно до ч. 3, 4 ст 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст.115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим. Крім цього, суд, розриваючи шлюб між сторонами, враховує інтереси малолітньої доньки сторін, оскільки її повноцінний розвиток та виховання у сім`ї, у якій у батьків різні погляди на життя, шлюб, сім`ю, відсутнє взаєморозуміння, є неможливим, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що не має підстав для подальшого збереження шлюбу, тому доцільно такий розірвати, а позов відповідно задоволити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113, 114, 115 СК України, -

у х в а л и в :

у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про надання сторонам строку для примирення - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 25.06.2016 у Золочівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №81.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 25.09.2026.

Суддя В. М. Сивак