Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №444/594/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/594/26

Провадження № 2/444/1058/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

03 вересня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно за законом. В позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 листопада 2001 року, серія НОМЕР_1 .

Після смерті матері ОСОБА_1 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме: будинок садибного типу, який складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд (сарай, літня кухня, комора, ворота, огорожа, огорожа, навіс, криниця), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку становить 73,9 кв.м., (житлова площа 59,4 кв.м., допоміжна площа 14,3 кв.м.).

Позивач ОСОБА_1 , зазначає, що вона є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 .

Позивач звернулася із заявою до Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа №661/2017), однак постановою державний нотаріус Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Галань О.Я. від 03.09.2025 року відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з причини ненадання необхідних правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, яке підлягає реєстрації.

Позивач зазначає, що її мати, ОСОБА_2 , була зареєстрована і проживала у житловому будинку АДРЕСА_1 до дня смерті, а вказаний будинок належав до робітничого двору, головою якого вона була, що підтверджується довідками Магерівського старостинського округу №1 Добросинсько - Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області № 1292, 1291 від 08.12.2025 року.

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 25.08.2025 року, будинок садибного типу складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, який побудований у 1950 році. Загальна площа житлового будинку 73,9 кв.м., (житлова площа 59,4 кв.м., допоміжна площа 14,3 кв.м.) та господарські будівлі та споруди (сарай, літня кухня, комора, ворота, огорожа, огорожа, навіс, криниця).

З огляду на зазначене, позивач вказує, що має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя його матері ОСОБА_2 , однак через відмову нотаріуса позбавлений можливості здійснити це в позасудовому порядку.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Таким чином, позивач вказує, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері, ОСОБА_2 , спадщину після її смерті прийняв, однак, не може юридично оформити спадщину за законом на будинок садибного типу, господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які належали їй, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на таке майно, які водночас не можуть бути видані на її ім`я.

У зв`язку із зазначеним вище, позивач звернулася до суду та просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за нею ОСОБА_1 , на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 73,9 кв.м, житлова 59,4 кв.м, допоміжна площа 14,3 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель та споруд (сарай, літня кухня, комора, ворота, огорожа, огорожа, навіс, криниця).

Ухвалою суду від 21.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі на 02.06.2026 року. Крім того для з`ясування обставин справи, які мають істотне значення, з метою своєчасного розгляду справи, повноти дослідження обставин вважаю, що необхідно витребувано від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) належним чином завірену (прошиті та пронумеровані всі аркуші, скріплені гербовою печаткою) копію спадкової справи №661/2017, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02.06.2026 року підготовче судове засідання у даній справі закрито, призначено справу до судового розгляду на 03.09.2026 року.

Позивач в судове засідання не прибула, однак подала на адресу суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду подано клопотання, в якому відповідач зазначає, що заперечень щодо позову немає, та просить слухати справу у відсутності їх представника.

Представник третьої особи - Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з`явився, однак нотаріальна контора на адресу суду подала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності. Заперечень проти позовних вимог немає. Окрім того, на ухвалу суду надіслано належно засвідчену копію спадкової справи № 661/2017, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

А тому, судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності учасників справи та на підставі поданих до суду доказів.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 19 (арк. спр. 5).

Із копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками позивачки є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (арк.спр. 6).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_4 , позивач ОСОБА_4 змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » у зв`язку з одруженням (арк.спр. 7)

Після смерті матері ОСОБА_2 , позивач звернулася до Жовківської державної нотаріальної контори, де на підставі її заяви від 08.12.2017 року про прийняття спадщини, було відкрито спадкову справу №661/2017 та надано їй Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі (№ витягу 50210116), що встановлено з копій документів у спадковій справі витребуваній за ухвалою Жовківського районного суду Львівської області.

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу ОСОБА_1 було відмовлено з причини неподання заявником необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке підлягає реєстрації, що встановлено із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 809/01-16 від 03.09.2025 року (арк. спр. 13).

Відповідно до довідок виданих Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області Магерівського старостинського округу №1 за №1291, №1292 від 08.12.2025 року, ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент своєї смерті дійсно була головою двору житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 25.08.2025 року, будинок садибного типу складається з житлового будинку, господарських будівель та споруд, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок, який побудований у 1950 році складається з приміщень: коридор (площею 9,5 кв.м.), санвузол (площею 4,8 кв.м.), житлова (площею 13,9 кв.м.), житлова (площею 13,9 кв.м.), житлова (площею 12,4 кв.м.), житлова (площею 19,6 кв.м.) та господарські будівлі та споруди (сарай, літня кухня, комора, ворота, огорожа, огорожа, навіс, криниця). Загальна площа житлового будинку 73,9 кв.м., (житлова площа 59,4 кв.м., допоміжна площа 14,3 кв.м.) (арк.спр.22-27).

Таким чином, право власності робітничого двору було зареєстроване згідно з вимогами чинного на той час законодавства.

Так, з паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що остання з 11.09.1980 року зареєстрована за адресою: с.Зубейки, Жовківського району, Львівської області (спадкова справа).

Однак, реєстрація права власності на одноповерховий, цегляний житловий будинок АДРЕСА_2 станом на 31 грудня 2012 року не проводилась, що засвідчується довідкою виданою Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське МБТІ» за № Ф 2/2682 від 20.10.2025 року (арк. спр. 12).

Тобто, з вищенаведеного встановлено, що право власності на будинок АДРЕСА_1 , хоча належним чином не зареєстроване, проте фактично належало спадкодавцю – ОСОБА_2 , як голові робітничого двору.

Оскільки заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, суд дійшов висновку, що спадкування після її смерті відбувається за законом.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

А тому, позивач, як донька померлої ОСОБА_2 , є спадкоємцем першої черги за законом після її смерті.

До спадкового майна, серед іншого, відноситься будинок АДРЕСА_1 , що було зареєстроване згідно з вимогами чинного на той час законодавства, що відносилося до суспільної групи «робітничий двір».

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

- реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

- на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обовязкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного встановлено, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1218 цього Кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З огляду на зазначене, спадкове майно, а саме будинок АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, що належить позивачеві як спадкоємцю за законом з моменту відкриття спадщини.

Згідно з статтею 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 після смерті матері – ОСОБА_2 звернулася із заявою до Жовківської нотаріальної контори про прийняття спадщини, на підставі якої було відкрито спадкову справу № 661/2017, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , позиваці було відмовлено з підстави ненадання нею необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке підлягає реєстрації.

Отже, з вищенаведеного випливає, що позивачка є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак свідоцтва про право на спадщину за законом отримати не може, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296/5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, що стало причиною звернення позивача до суду.

Оскільки спадкодавець – ОСОБА_2 за час свого життя не оформила правовстановлюючих документів на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому на даний час позивач як спадкоємець за законом звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або законність набуття такого права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд також враховує те, що відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права на власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, дане право ніким не оспорюється, інші спадкоємці з відповідними вимогами не звертались.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази та встановивши дійсні обставини справи дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 73,9 кв.м, житлова 59,4 кв.м, допоміжна площа 14,3 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель та споруд (сарай, літня кухня, комора, ворота, огорожа, огорожа, навіс, криниця) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 14.09.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.