Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №443/1650/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1650/26

Провадження №1-кп/443/114/26

ВИРОК

іменем України

06 жовтня 2026 року Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Худльово Ужгородського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ромської національності, громадянина України, неодруженого, без освіти, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в:

20.06.2026 близько 01:40 год. ОСОБА_4 перебуваючи разом із своїм братом ОСОБА_7 у приміщенні залізничного вокзалу, що по вул. Привокзальна, 10 у м. Ходорів, Стрийського району Львівської області, помітили раніше незнайомого їм ОСОБА_8 , який також перебував у приміщенні вокзалу та біля якого знаходилася матерчата сумка з особистими речами, та той час у них виник раптовий умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_8 , за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, за попередньою змовою групою осіб із своїм братом ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізовуючи спільний злочинний умисел, підійшли до потерпілого ОСОБА_8 та розпочали розмовляти з ним, після цього вийшли разом з приміщення вокзалу.

Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , продовжуючи діяти спільно та узгоджено, супроводили потерпілого через залізничний міст до малолюдної ділянки місцевості поблизу будівлі електричної станції, розташованої неподалік залізничної колії по вул. В`ячеслава Чорновола у м. Ходорів, де з метою подолання можливого опору потерпілого та заволодіння його майном почали наносити йому численні удари руками та ногами в область голови, обличчя, тулуба та кінцівок.

У результаті застосованого фізичного насильства потерпілий впав на землю, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , продовжили наносити удари ОСОБА_8 ногами та руками по тілу, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді синця у ділянці справа, синця в правій навколоочній ділянці, субкон`юнктивального крововиливу правого очного яблука, синця в лобній ділянці зліва з переходом в ліві навколоочну, виличну ділянки та ділянку лівої щоки, субкон`юнктивального крововиливу лівого очного яблука, синця на підборідді, синця в правій привушній ділянці, синця в правій підключичній ділянці, синця на правій боковій поверхні грудної клітки, в ділянці ІІ-го міжребер`я по передній аксілярній лінії, синця на лівій боковій поверхні грудної клітки, синця на лівій боковій поверхні грудної клітки, в ділянці V-го міжребір`я по пригруднинній лінії, синця на лівій боковій поверхні грудної клітки, в ділянці ІV-V-го міжребір`я по передній аксілярній лінії, синця на лівій боковій поверхні грудної клітки, в ділянці ІV-V-го міжребір`я по середній аксілярній лінії, синця в лівій клубові ділянці, синця на передній поверхні ділянки проекції правого плечового суглобу, садна на задній поверхні нижньої третини правого передпліччя, синця на передній поверхні ділянки проекції лівого плечового суглобу, синця на передній поверхні верхньої третини лівого плеча, синця на внутрішній поверхні середньої третини лівого плеча, переривчасте садно на задній поверхні ділянки проекції лівого ліктьового суглобу з переходом на задню поверхню верхньої третини лівого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Надалі, скориставшись тим, що потерпілий внаслідок застосованого до нього насильства не міг чинити належного опору, ОСОБА_7 відкрито заволодів сумкою потерпілого.

Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вміст сумки, у якій знаходилися грошові кошти в сумі 1760 гривень та інше майно, яке для потерпілого матеріальної цінності не становить, та реалізуючи спільний злочинний умисел на заволодіння чужим майно, виявлені грошові кошти розподілили між собою, якими надалі розпорядились на власний розсуд, а решту речей разом із сумкою залишили, після чого покинули місце події.

Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спричинили потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 1760 гривень.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно з братом побили потерпілого. Вказав, що обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам справи. Шкодує про вчинене.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у пред`явленому обвинуваченні повністю та об`єктивно стверджується наступними дослідженими по справі доказами.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого за №12026141130000433 22.06.2026 внесено відомості до кримінальне правопорушення за ознаками ч.4 ст.186 КК України.

Заявою ОСОБА_9 від 21.06.2026, згідно якої просить прийняти міри до двох невідомих чоловіків , які 20.06.2026 в м.Ходорів неподалік залізничного вокзалу застосували фізичне насильство до її брата – ОСОБА_8 та відкрито заволоділи його сумкою, в якій знаходились кошти в сумі 1760 грн., лікарські засоби, зошити, телефон без сім-картки, годинник чорного кольору, пенсійне посвідчення, калькулятори, завдавши матеріальної шкоди та тілесних ушкоджень.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.06.2026 під час якого ОСОБА_4 розказав та показав як 20.06.2026 вночі він із братом зайшли до залізничного вокзалу у м.Ходорів, як побачили потерпілого, який був одягнений у військову форму, як намагались забрати у нього сумку, як вийшли слідом за ним із вокзалу, вхопили попід руки та потягнули праворуч від вокзалу, де на вдстані близько 300 метрів від вокзалу на польовій дорозі, наносили йому удари, забрали сумку з якої викрали грошові кошти в сумі близько 1700 грн., а решту речей, серед яких були таблетки, зошити, викинули у кущі.

Протоколом огляду місця події від 21.06.2026, згідно якого під час огляду місцевості на вул.Стрийська в м.Ходорів, неподалік залізничного мосту, виявлено та вилучено упаковку таблеток «Карбамазепін-ФС 200 мг», два зошити на 12 та 48 аркушів, календар за 2026 рік, бавовняну футболку червоного кольору, гумовий тапок чорного кольору, які постановою слідчого від 22.06.2026 визнані речовими доказами.

Протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 22.06.2026, згідно якого ОСОБА_10 упізнав ОСОБА_4 (фото під №3) як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження та викрала сумку.

Протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 22.06.2026, згідно якого ОСОБА_10 упізнав ОСОБА_7 (фото під №3) як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження та викрала сумку.

Висновком експерта №34/20206 від 23.046.2026, згідно якого у ОСОБА_8 виявлено: синець в лобній ділянці справа, синець в правій навколоочній ділянці, субкон`юнктивальний крововилив правого очного яблука, синець в лобній ділянці зліва з переходом в ліві навколоочну, виличну ділянки та ділянку лівої щоки, субкон`юнктивальний крововилив лівого очного яблука, синець на підборідді, синець в правій привушній ділянці, синець правій підключичній ділянці, синець на правій боковій поверхні грудної клітки, в ділянці ІІ-го міжребер`я по передній аксілярній лінії, синець на лівій боковій поверхні грудної клітки, в ділянці V-го міжребер`я по пригрудинній лінії, синець на лівій боковій поверхні грудної клітки, в ділянці IV-V-го міжребер`я по передній аксілярній лінії, синець на лівій боковій поверхні грудної клітки, в ділянці IV-V-го міжребер`я по середній аксілярній лінії, синець в лівій клубовій ділянці, синець на передній поверхні ділянки проекції правого плечового суглобу, садно на задній поверхні нижньої третини правого передпліччя, синець на передній поверхні ділянки проекції лівого плечового суглобу, синець на передній поверхні верхньої третини лівого плеча, синець на внутрішній поверхні середньої третини лівого плеча, переривчасте садно на задні поверхні ділянки проекції лівого ліктьового передпліччя, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), могли виникнути 20 червня 2026 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження малоймовірно могли бути заподіяні самостійно, а також внаслідок власної необережності.

Протоколом огляду предмету від 23.06.2026, згідно якого оглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження, розташованих поблизу та в приміщенні залізничного вокзалу за адресою: м.Ходорів, вул.Привокзальна, 10, на яких видно як о 01:42 в приміщення вокзалу зайшли двоє чоловіків ромської національності, спілкуються з особою, яка перебувала у приміщенні вокзалу у військовій формі, о 01:57 год. разом виходять на вулицю, рухаються в ліву частину екране та зникають з відеозапису о 01:58 год.

Протоколом огляду предмету від 23.06.2026, згідно якого оглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження, розташованих на фасаді магазину «Напої тютюн» за адресою: м.Ходорів, вул.Б.Хмельницького, 65, на яких видно як о 01:26 20.06.2026 до дверей магазину підходять двоє осіб ромської національності та через вікно магазину дають грошові кошти продавцю.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України є правильною, оскільки останній вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.

У відповідності до ст.12 КК України кримінальне правопорушення скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 є тяжким злочином.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

При цьому, те що обвинувачений повідомив, що шкодує про вчинене суд не розцінює, як обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, оскільки обвинувачений повідомив це не з своєї ініціативи, а відповідаючи на запитання прокурора, не проявив співчуття потерпілому та жодних емоцій, які б вказували саме на щирість каяття. Під час судових засідань не просив вибачення у потерпілого. Той факт, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення на переконання суду само по собі не свідчить про його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень (ч.1,2 ст.65 КК України).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено, наслідки, відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він визнав вину, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, молодий вік.

Таким чином, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення в межах санкції статті за якою кваліфіковано його дії, оскільки саме такий вид покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення.

Захисник просив застосувати до обвинуваченого ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України .

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Однак, судом не встановлено жодної обставини, що пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому доводи захисника щодо застосування ст.69 КК України, є цілком безпідставними.

Крім цього, у даній справі представником потерпілого заявлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування завданої внаслідок вчинення злочину майнової шкоди в розмірі 1760 гривень та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

Майнова шкода складається із суми грошових коштів, якими обвинувачений незаконно заволодів.

Завдана моральна шкода полягає у тому, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого потерпілий пережив і продовжує переживати сильний стрес, відчуває постійний душевний біль, нервові переживання та стривоженість, що призвело, зокрема до безсоння. Із-за отриманих тілесних ушкоджень, втрати значної суми коштів та враховуючи наявні хвороби у позивача, у останнього почастішали прояви емоційних спалахів, дратівливість, збудливість. Також діями обвинуваченого була принижена честь та гідність потерпілого, який є особою з інвалідність І групи з дитинства. Вважає грошову компенсацію у 30 000 грн. розумною та достатньою для відновлення життєдіяльності, та справедливості.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявлений до нього цивільний позов визнав повністю.

Вирішуючи цивільний позов, суд враховує наступне.

Згідно вимог ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я , у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.п.1,2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Згідно п.п.4,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінивши позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вчиненим злочином позивачу дійсно було завдано майнової та моральної шкоди та погоджується з обґрунтуваннями потерпілого.

Таким чином, зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав цивільний позов, суд прийшов до висновку, що така майнова та моральна шкода знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненим ОСОБА_4 злочином, а тому цивільний позов підлягає задоволенню.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який слід залишити без змін.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Питання накладених ухвалами слідчого судді арештів на майно необхідно вирішити в порядку ст.174 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 – тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 24 червня 2026 року, тобто з моменту взяття під варту.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 25.06.2026 на упаковку таблеток «Карбамазепін-ФС 200 мг», два зошити на 12 та 48 аркушів, календар за 2026 рік бавовняну футболку червоного кольору, гумовий тапок чорного кольору – після набрання вироком законної сили скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі:

- відеозаписи із камер відеоспостереження, що розташовані поблизу та в приміщенні залізчниного вокзалу за адресою: м.Ходорів, вул.Привокзальна, 10, які містяться на компакт диску «MyMedia», відеозаписи із камери відеоспостереження, що розташована на фасаді магазину «Напої тютюн» за адресою: м.Ходорів, вул.Б.Хмельницького, 65, які містяться на компакт диску «MyMedia» - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- упаковку таблеток «Карбамазепін-ФС 200 мг», два зошити на 12 та 48 аркушів, календар за 2026 рік бавовняну футболку червоного кольору, гумовий тапок чорного кольору - повернути ОСОБА_8 .

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень відшкодування завданої майнової шкоди та 30 000 (двадцять тисяч) гривень відшкодування завданої моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, представнику потерпілого та прокурору.

Головуючи суддя ОСОБА_1