Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №756/12769/26 — Оболонський районний суд міста Києва

08.09.2026 Справа № 756/12769/26

№ 756/12769/26

№ 3/756/3607/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 вересня 2026 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев`ятко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕП1 № 697059, 19 червня 2026 року, о 10 год. 16 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 17, керував транспортним засобом «Citroen C4 Cactus», державний номерний знак НОМЕР_1 , та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинивши правопорушення повторно протягом року, згідно з постановою серії ЕНА № 6712337 від 23.02.2026, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не подав.

Враховуючи, що участь особи під час розгляду справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП України не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд вважає, що ця справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Так, правилами статей 245, 251, 252, 280 КУпАП України передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та, залежно від установленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

До таких ознак належать: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї із цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння, його шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Водночас диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться, зокрема, у посвідченні водія відповідної категорії.

Натомість ч. 2 ст. 126 КУпАП України передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, законодавець розмежовує керування транспортним засобом особою, яка має право керування, однак не має при собі або не пред`явила посвідчення водія, та керування транспортним засобом особою, яка взагалі не має права керування таким транспортним засобом.

Однак у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕП1 № 697059, складеному 19.06. 2026, зазначено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, саме «не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Крім того, у цьому ж протоколі в розділі щодо встановлення особи зазначені відомості про посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане ОСОБА_1 .

Крім того, під час дослідження відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції судом встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу пред`явив поліцейським посвідчення водія.

Отже, зазначені у протоколі відомості про те, що ОСОБА_1 не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, спростовуються дослідженим судом відеозаписом.

Водночас відеозапис не містить будь-яких відомостей, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, був позбавлений такого права або стосовно нього було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕП1 № 697059, не лише не відповідають диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП України, а й безпосередньо спростовуються відеозаписом із нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції.

При цьому, в протоколі не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, був позбавлений такого права або стосовно нього було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Саме по собі зазначення поліцейським у протоколі формулювання «керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом» за відсутності викладення відповідних фактичних обставин та належних доказів не підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Таким чином, судом установлено, що викладене у вказаному протоколі та інкриміноване ОСОБА_1 діяння щодо відсутності при собі посвідчення водія за своїми об`єктивними ознаками не підпадає під диспозицію частин другої – четвертої ст. 126 КУпАП України, повторне вчинення яких утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Вищевикладене свідчить про недотримання відповідного доказового забезпечення, яке передбачає такий рівень доказування, що не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення або самої події правопорушення.

Суд законодавчо позбавлений права самостійно збирати докази вини особи та перебирати на себе функції сторони обвинувачення.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. Закон не покладає на суд обов`язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, та на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з посиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини», відповідно до якої доказування має випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак чи неспростовних презумпцій, а за відсутності таких ознак не можна констатувати доведеність вини особи поза розумним сумнівом.

На обґрунтування вини ОСОБА_1 суду не надано об`єктивних доказів, які б дозволяли на підставі ст. 252 КУпАП України зробити висновок про доведеність факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 5 ст. 126 КУпАП України.

Відповідно до ст. 284 КУпАП України у справі про адміністративне правопорушення орган або посадова особа виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП України; про закриття справи.

Положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП України визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За вищевикладених обставин суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за відсутності у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на закриття провадження у справі судовий збір у порядку ст. 40-1 КУпАП України стягненню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 40-1, 245, 247, 251, 252, 280, 283–286 КУпАП України, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП України стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.В. Дев`ятко