Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №754/12028/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/11851/26

Справа №754/12028/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.,

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.,

представниці Позивачки - адвоката Овдієнко Т.В., Відповідача - ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), представника Відповідача - адвоката Котовича І.О. (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

03.07.2026 Позивачка ОСОБА_2 через підсистему "Електронний суд" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання шлюбу, пояснила, що перебуває з Відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 26.09.2017. З 2023 року сімейні відносини між ними поступово погіршувалися, виникло відчуження та зникло взаєморозуміння через суттєві розбіжності в поглядах на сімейне життя. Подружжя понад три роки проживає окремо, спільне господарство та бюджет не веде. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам Позивачки й інтересам спільної дитини. Спору про поділ майна немає.

Також Позивачка просить стягнути з Відповідача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 40 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Вона зазначала, що Відповідач із січня по червень 2025 року припинив перерахування коштів на утримання дитини, ігнорував прохання про покриття витрат на лікування доньки та самостійно зменшував фінансову допомогу. Крім того, Позивачка просила стягнути з Відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1 064,96 грн (із застосуванням коефіцієнта 0.8 за подання позову в електронній формі) та витрат на правничу допомогу. Докази понесених витрат на правничу допомогу представниця Позивачки зазначила, що надасть після ухвалення рішення у справі відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

31.07.2026 представник Відповідача подав відзив на позовну заяву та клопотання про надання строку на примирення терміном на 6 місяців. Відповідач проти розірвання шлюбу заперечував, вважаючи за можливе зберегти сім`ю.

Щодо вимог про стягнення аліментів Відповідач заперечував проти розміру 40 000,00 грн, вважаючи його недоведеним, та просив стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) або у розмірі 50% від фактично доведених витрат на дитину.

У судовому засіданні 24.09.2026 року представниця Позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти надання строку на примирення категорично заперечувала, посилаючись на відсутність дій щодо примирення з боку Відповідача, здійснення ним психологічного тиску та остаточний розпад сім`ї.

Вона пояснила, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені понад три роки, Позивачка категорично відмовляється від примирення, а збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам дитини.

Щодо вимог про стягнення аліментів представниця Позивачки зазначила, що Позивачка просить стягнути з Відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 40 000,00 грн щомісячно. Обрана форма стягнення у фіксованій сумі зумовлена тим, що Відповідач проживає за межами України (у США), де рішення про стягнення аліментів у частці від доходу виконати неможливо.

Представниця Позивачки зазначила, що обставини справи зазнали змін: раніше малолітня донька відвідувала приватний дитячий садок, а з вересня 2026 року вступила до 1 класу державної загальноосвітньої школи. Крім того, у зв`язку з вимогами Відповідача та психологічним тиском Позивачка змушена була звільнити квартиру його матері та укласти 05.08.2026 договір оренди житла, сплачуючи 10 000,00 грн щомісячно плюс комунальні послуги.

Розмір аліментів у сумі 40 000,00 грн обґрунтовано потребами дитини, що включають: частку оренди житла (приблизно 5000,00 грн), комунальні платежі (приблизно 2000,00 грн), харчування (приблизно 10 000,00 грн), засоби особистої гігієни (приблизно 2000,00 грн), одяг (приблизно 1500,00 грн), а також медичні витрати на регулярні огляди лікаря-окуліста у зв`язку з погіршенням зору (1 раз в пів року).

Крім того, заявлений розмір враховує бажання Позивачки у майбутньому перевести дитину до приватної школи з облаштованим укриттям та гуртками, які наразі у державній школі призупинено через безпекову ситуацію та постійні повітряні тривоги.

Представниця Позивачки повідомила, що Позивачка працює лікарем-гінекологом, провадить приватну медичну практику як фізична особа-підприємець і має середньомісячний дохід приблизно 50 000,00 грн. Вона наголосила, що понад пів року Відповідач повністю припинив утримання дитини, а його фінансові можливості дозволяють сплачувати 40 000,00 грн (що еквівалентно приблизно 900,00 доларів США).

При цьому Позивачка припускає приховування Відповідачем статків, зокрема через переоформлення даруванням власної квартири на матір.

Щодо судових витрат представниця Позивачки заявила вимогу про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що детальний розрахунок та докази їх понесення будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

У судовому засіданні 24.09.2026 року Відповідач та його представник проти розірвання шлюбу заперечували, вважаючи за можливе зберегти сім`ю, та підтримали клопотання про надання строку для примирення.

Представник Відповідача пояснив, що Відповідач виїхав за кордон у травні 2023 року на законних підставах (для супроводу батька з інвалідністю II групи) з метою облаштування житла та подальшого переїзду сім`ї до США, однак Позивачка відмовилася від виїзду.

Представник Відповідача зазначав, що ініціювання Позивачкою справи про розірвання шлюбу стало відповіддю на звернення Відповідача до суду з позовом про визначення порядку спілкування з донькою, оскільки Позивачка чинила перешкоди та обмежувала спілкування батька з дитиною.

Також представник зауважив, що Позивачка з дитиною безкоштовно проживали у квартирі матері Відповідача, а рішення змінити місце проживання та орендувати іншу квартиру було прийнято Позивачкою самостійно без погодження з Відповідачем.

Щодо розміру аліментів представник Відповідача вказав, що вимога про стягнення 40 000,00 грн є недоведеною та необґрунтованою, а витрати на утримання дитини повинні ділитися між батьками навпіл з огляду на принцип рівності їхніх обов`язків.

Відповідач під час виступу пояснив, що з 09.05.2023 проживає у м. Сіетл (США) та працює слюсарем/сантехніком у готелі. Його щомісячний дохід варіюється від 2800 до 3200 доларів США на місяць залежно від кількості відпрацьованих годин. З цього доходу він сплачує 1300,00 доларів США на місяць за оренду соціального житла без урахування комунальних послуг, а також користується автомобілем 2014 року випуску. Інших осіб на утриманні Відповідач не має, окрім надання періодичної допомоги батькові.

Відповідач підтвердив, що раніше (до виникнення спору щодо спілкування з донькою) він добровільно перераховував Позивачці та передавав готівкою через родичів в середньому орієнтовно 800 доларів США на місяць (що за курсом становить орієнтовно 32 000 грн. Виплату коштів він призупинив з початку 2026 року у зв`язку з обмеженням спілкування з донькою (до 5-7 хвилин на тиждень) та необхідністю покриття витрат на правову допомогу у справі про визначення порядку спілкування з дитиною.

Також Відповідач зазначив, що бажає матеріально забезпечувати дитину, проте вважає заявлену Позивачкою суму 40 000,00 грн перебільшеною. На запитання головуючої судді про те, яку суму він вважає за можливе сплачувати, Відповідач зазначив "не менше 10 000 грн" і пояснив, що за порадою свого адвоката не називатиме точної граничної суми. Водночас Відповідач наголосив, що його прагненням є забезпеченість дитини в усім необхідному, тому визначення конкретного розміру аліментів він залишає на розсуд суду.

Стосовно нерухомості Відповідач пояснив, що квартира в Україні була придбана ним особисто у 2013 році (до укладення шлюбу у 2017 році) та згодом подарована матері. Він визнав, що писав Позивачці про необхідність звільнити квартиру, проте наразі не заперечує проти того, що Позивачка та дитина там не проживали.

ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спір у справі виник із сімейних правовідносин щодо розірвання шлюбу за позовом дружини, яка зазначає про відсутність бажання відновлювати подружнє життя та категорично заперечує проти клопотання Відповідача про надання строку для примирення.

Крім того, спірні правовідносини стосуються стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі в умовах окремого проживання батьків та перебування батька у США.

Також між сторонами існує спір щодо обґрунтованості заявленого Позивачкою розміру аліментів у сумі 40 000,00 грн щомісячно, що підлягає вирішенню судом із дотриманням засад змагальності сторін, рівності обов`язків обох батьків щодо утримання дитини та з урахуванням її найкращих інтересів.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26.09.2017 Позивачка та Відповідач зареєстрували шлюб у Подільському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 804 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ).

У шлюбі сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , актовий запис № 2910 від 26.06.2019).

Зареєстрованим місцем проживання Позивачки є адреса: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру територіальної громади від 03.07.2026 № 2026/011105808).

У зв`язку з припиненням шлюбних відносин та вимогами Відповідача звільнити квартиру його матері, у якій сім`я проживала раніше, Позивачка 05.08.2026 уклала договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_2 , із щомісячною орендною платою у розмірі 10 000,00 грн, де фактично проживає разом із дитиною.

Сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства, проживають окремо з весни 2023 року, коли Відповідач виїхав за кордон і наразі мешкає у м. Сіетл (США).

Позивачка є фізичною особою-підприємцем, провадить приватну медичну практику (лікар-гінеколог), її середньомісячний дохід становить приблизно 50 000,00 грн.

Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 10.09.2026, Відповідача було зобов`язано надати належні та допустимі докази на підтвердження розміру його доходів, отриманих за кордоном (у США). Водночас Відповідач не виконав зазначені вимоги суду та письмових підтверджень щодо рівня своїх доходів не надав, пояснивши це складністю отримання та збору відповідних довідок про доходи на території Сполучених Штатів Америки.

За даними ДРФО (відповідь № 3016055 від 10.07.2026), відомості про доходи Відповідача в Україні за період з 1 кварталу 2025 року по 4 квартал 2026 року відсутні. Відповідач працює в США, зі слів його дохід становить від 2800 до 3200 доларів США на місяць, він орендує житло у м. Сіетл вартістю 1300 доларів США на місяць. Інших осіб на утриманні Відповідач не має.

До початку 2026 року Відповідач брав участь у матеріальному забезпеченні дитини шляхом перерахування грошових коштів Позивачці. Згідно з довідкою та випискою АТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів за картковим рахунком Позивачки № НОМЕР_3 від 30.03.2026 за період з 01.03.2024 по 01.03.2026, на ім`я Позивачки від Відповідача через систему міжнародних грошових переказів "Western Union" у валюті США надійшли кошти на загальну суму 9 000,00 доларів США. Зазначені перекази здійснювалися 03.04.2024, 01.05.2024, 21.05.2024, 24.06.2024, 12.07.2024, 27.08.2024, 28.09.2024, 18.12.2024, 31.12.2024, 27.08.2025, 21.09.2025, 20.10.2025 та 18.11.2025.

Крім того, відповідно до виписки АТ КБ "ПриватБанк" про історію операцій за картковим рахунком № НОМЕР_4 за період з 18.04.2023 по 09.04.2026, Відповідач здійснював карткові перекази у гривні на картку Позивачки із зазначенням припризначення платежу ("Садочок Каріні", "Гроші для Каріни", "Забезпечення для Каріни", " ОСОБА_4 " тощо). Загальна сума P2P-переказів та сплачених комунальних платежів склала 292 859,00 грн, що становить у середньому 8 613,00 грн на місяць.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що окрім безготівкових переказів через Western Union та ПриватБанк, у 2023 році частина коштів також передавалася у готівковій формі через родичів/тестя.

Водночас у період з січня по серпень 2025 року та після листопада 2025 року перерахування коштів відбувалося з перервами, а з початку 2026 року Відповідач припинив надавати фінансову допомогу на утримання дитини, пояснивши це обмеженням спілкування з донькою та спрямуванням коштів на витрати на правничу допомогу в іншій цивільній справі.

Позивачка та її представниця підтвердили факт регулярного отримання зазначених міжнародних та карткових переказів від Відповідача за вказані періоди до початку 2026 року. Відповідач у своїх усних поясненнях особисто підтвердив, що виходив із середньомісячного розрахунку приблизно 800 доларів США.

До осені 2026 року дитина відвідувала приватний дитячий садок. З вересня 2026 року дитина вступила до 1 класу державної загальноосвітньої школи.

МОТИВИ СУДУ (ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН)

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 21 СК України).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (частини третя та четверта статті 56 СК України).

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).

Суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду (постанова Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 444/4951/24).

Ухвалою суду від 10.09.2026 у задоволенні клопотання Відповідача про надання строку для примирення відмовлено, оскільки Позивачка категорично відмовилася від примирення, збереження шлюбу суперечить її інтересам, а заходи примирення не дадуть позитивного результату та суперечитимуть принципу добровільності шлюбу.

Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком (постанова Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 442/6319/16-ц).

Примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя (постанова Верховного Суду від 26.11.2018 у справі № 761/33261/16-ц).

Отже, ураховуючи фундаментальний принцип, згідно з яким примусове збереження шлюбу є неприпустимим, а також відсутність бажання Позивачки продовжувати шлюбні відносини, і, зважаючи на те, що у цій справі воля Позивачки виражена недвозначно, подальше збереження шлюбу було б невиправданим і не відповідало б інтересам жодної зі сторін. Таким чином, позов про розірвання шлюбу має бути задоволений повністю.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (стаття 141 СК України).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181, частина перша статті 184 СК України). Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини (стаття 179 СК України).

Отже, право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі) належить виключно тому з батьків, разом з яким проживає дитина, тобто Позивачці. Законодавство України не наділяє платника аліментів правом обирати чи змінювати спосіб стягнення аліментів на власний розсуд чи вимагати від суду застосування іншого способу виконання батьківського обов`язку, ніж той, що обраний одержувачем аліментів.

Крім того, визначення розміру аліментів саме у твердій грошовій сумі зумовлено конкретними фактичними обставинами справи, а саме постійним проживанням та працевлаштуванням Відповідача за межами України (у м. Сіетл, США). Присудження аліментів у частці від заробітку (доходу) особи, яка отримує доходи за кордоном в іноземній валюті та не надала суду підтверджувальних документів про свій офіційний майновий стан, створює суттєві правові та процедурні перешкоди для адміністрування та подальшого примусового виконання рішення суду.

Визначення аліментів у твердій грошовій сумі забезпечує можливість визнання та виконання рішення українського суду на території іноземної держави у порядку, передбаченому міжнародно-правовими договорами України, та гарантує реальність, стабільність і безперебійність матеріального забезпечення малолітньої дитини.

Отже, заперечення Відповідачем щодо обраного Позивачкою способу стягнення аліментів є безпідставними та суперечать нормам матеріального й процесуального права, а тому стягнення аліментів у твердій грошовій сумі відповідно до обставин конкретної справи є належним і дієвим способом захисту прав та найкращих інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд виходить з того, що до таких істотних обставин належить, зокрема, відповідно до конкретних обставин справи збереження того рівня життя та матеріального забезпечення, до якого дитина звикла за час проживання батьків у шлюбі.

Суд встановив, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та ведення спільного господарства малолітня ОСОБА_3 мала високий та стабільний рівень матеріального забезпечення, який гарантувався спільною працею батьків і регулярною значною фінансовою допомогою з боку Відповідача.

Розрив сімейних стосунків між батьками або розірвання шлюбу самі по собі не повинні призводити до погіршення умов проживання дитини, зниження рівня її матеріального забезпечення чи обмеження її духовних, освітніх та побутових потреб.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2026 року для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512,00 грн.

Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку у 2026 році складає 1 756,00 грн (50 відсотків від прожиткового мінімуму), а мінімальний рекомендований розмір - 3 512,00 грн.

Водночас Суд також бере до уваги, що Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України оприлюднило інформацію щодо фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу та для основних соціальних і демографічних груп населення у цінах червня 2026 року, визначивши, що фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну ддитину віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць у червні 2026 року становив 10 115,78 грн, що в аспекті забезпечення належного утримання неповнолітньої дитини відображають реальну вартість споживчого кошика (харчування, непродовольчих товарів, медикаментів та базових послуг), необхідних для збереження здоров`я, гармонійного фізичного, інтелектуального та духовного розвитку дитини. Оприлюднені дані підтверджують суттєвий розрив між законодавчо зафіксованим у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковим мінімумом для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 512,00 грн та фактичними щомісячними витратами, необхідними для задоволення реальних потреб дитини.

Тому встановлені у законі мінімальні гарантовані та рекомендовані розміри аліментів є лише соціальними стандартами нижньої межі утримання дитини. Суд підкреслює, що визначення аліментів виключно на рівні законодавчо встановленого мінімального гарантованого (1 756,00 грн) чи рекомендованого (3 512,00 грн) розміру у випадках, коли платник має відповідні фінансові можливості, не дозволило б покрити навіть фактичний вартісний рівень проживання дитини, що суперечило б її найкращим інтересам та принципу забезпечення її гармонійного розвитку (частина друга статті 182 СК України).

Водночас цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, де кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України), тому на обох сторонах лежить обов`язок доказування тих обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Зокрема, на Позивачці як одержувачі аліментів лежить обов`язок довести розмір реальних витрат на утримання дитини, обґрунтувати її конкретні потреби у харчуванні, лікуванні, розвитку та надати суду належні, допустимі та достатні первинні розрахункові документи на підтвердження фактичного понесення цих витрат у заявленому розмірі

Натомість, на Відповідачеві як платникові аліментів лежить обов`язок довести свій майновий стан, рівень реальних доходів, наявність на утриманні інших осіб або надати докази того, що заявлений Позивачкою розмір аліментів є надмірним, суперечить його матеріальним можливостям чи засадничому принципу рівності обов`язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розміру аліментів у сумі 40 000,00 грн щомісячно, Позивачка посилалася на необхідність покриття витрат на оренду житла, комунальні послуги, харчування, засоби особистої гігієни, одяг, меблі, а також на медичні витрати у зв`язку з погіршенням зору дитини та на бажання у майбутньому перевести доньку до приватної школи.

Разом з тим, Позивачка не надала суду належних, допустимих та достатніх первинних розрахункових документів (квитанцій, товарних чеків, договорів про надання освітніх чи медичних послуг) на підтвердження фактичного понесення систематичних щомісячних витрат безпосередньо на утримання дитини у заявленому розмірі 40 000,00 грн.

Суд встановив, що з вересня 2026 року малолітня ОСОБА_3 вступила до першого класу державної загальноосвітньої школи, у зв`язку з чим попередні витрати Позивачки на оплату послуг приватного дитячого садка припинилися. Твердження представниці Позивачки про можливе зарахування дитини до приватної школи у майбутньому має гіпотечний характер, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Крім того, Суд бере до уваги аліменти на дитину у більшості випадків покривають лише базові потреби у харчуванні, одязі та проживанні. Разом з тим, стаття 185 СК України визначає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, за наявності особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини, або необхідні додаткові витрати, пов`язані з лікуванням, Позивачка не позбавлена права вирішувати це питання у спосіб пред`явлення окремого позову про фінансування додаткових витрат.

Суд встановив, що Позивачка також включила витрати на оренду житла у розмірі 10 000,00 грн та комунальні послуги, які покривають житлові потреби як дитини, так і самої Позивачки.

Незважаючи на те, що витрати Позивачки на дитину є важливим фактором, вони не визначають автоматично розмір аліментів. Суд зобов`язаний забезпечити баланс між потребами дитини та матеріальними можливостями платника, керуючись найкращими інтересами дитини. На Відповідача, як на батька, покладено однаковий з Позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини.

Суд враховує, що Позивачка має самостійний дохід від підприємницької діяльності в середньому приблизно 50 000,00 грн на місяць. Відповідач проживає та працює в США з доходом від 2800 до 3200 доларів США на місяць, не має інших утриманців. Відповідач мав у власності квартиру, проте подарував її матері.

Дослідивши надані банківські довідки АТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів за рахунком Позивачки, Суд встановив, що у період з 2023 року по листопад 2025 року Відповідач регулярно перераховував родині грошові кошти у валюті США через систему "Western Union" на загальну суму 9 000,00 доларів США, а також здійснював гривневі P2P-перекази та сплачував комунальні платежі на загальну суму 292 859,00 грн, що в середньому дорівнювало орієнтовно 800,00 доларів США на місяць (еквівалентно приблизно 32 000,00 грн).

Оцінюючи вказані перекази, Суд бере до уваги, що зазначена фінансова допомога надавалася Відповідачем під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та ведення спільного господарства, коли ці кошти спрямовувалися на забезпечення загальних потреб сім`ї, у тому числі й на утримання Позивачки як дружини.

Після розірвання шлюбу сімейні правовідносини між подружжям припиняються. У Відповідача відсутній обов`язок щодо подальшого матеріального утримання колишньої дружини за відсутності визначених законом підстав, а аліментне зобов`язання у цій справі виникає виключно стосовно утримання малолітньої доньки. При цьому обов`язок матеріально утримувати дитину покладається на обох батьків у рівній мірі, з огляду на принцип рівності їхніх прав та обов`язків (стаття 141, стаття 180 СК України).

Аналізуючи процесуальну поведінку Відповідача, Суд бере до уваги, що Відповідач, заперечуючи проти заявленого розміру аліментів 40 000,00 грн, не надав первинних додкументів щодо свого актуального матеріального стану та витрат.

Ухвалою суду від 10.09.2026 року Відповідача було зобов`язано надати письмові підтвердження розміру доходів, отриманих за кордоном, проте Відповідач вказану вимогу суду не виконав.

Водночас у судовому засіданні Відповідач особисто підтвердив, що отримує щомісячний дохід у розмірі від 2 800,00 до 3 200,00 доларів США, сплачує за оренду житла 1 300,00 доларів США на місяць, не має інших осіб на утриманні та вважає за можливе сплачувати аліменти у розмірі не менше 10 000,00 грн щомісячно, залишивши визначення остаточної суми на розсуд суду.

Відповідач, мешкаючи у м. Сіетл (США) та працюючи слюсарем/сантехніком у готелі, усвідомлював, що через його проживання за межами України самостійне витребування та збір доказів щодо його закордонних доходів Позивачкою та судом є суттєво утрудненим.

Відповідно до процесуальних норм, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду (частина десята статті 84 ЦПК України).

Тому, через невиконання Відповідачем ухвали суду про надання підтверджень його доходів у США, Суд розраховує розмір аліментів на основі фактично визнаних та доведених попередніх переказів коштів, які Відповідач раніше перераховував у добровільному порядку (орієнтовно 800,00 доларів США на місяць), що визнавалось обома сторонами.

Водночас Суд зазначає, що заявлений Позивачкою розмір аліментів у сумі 40 000,00 грн на місяць є безпідставно завищеним, оскільки зазначені 800,00 доларів США перераховувалися під час ведення спільного господарства і забезпечували потреби всієї родини, включаючи утримання самої Позивачки як дружини. Після розірвання шлюбу обов`язок щодо утримання колишньої дружини припиняється, а аліментні зобов`язання Відповідача виникають виключно стосовно дитини. Крім того, Позивачка не надала підтверджувальних документів щодо фактичного понесення систематичних витрат безпосередньо на утримання дитини у заявленому розмірі 40 000,00 грн.

Отже, ураховуючи те, що попередні перекази коштів Відповідачем у сумі близько 32 000,00 грн покривали утримання як дружини, так і доньки, а також беручи до уваги рівність обов`язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини та зважаючи на необхідність збереження для малолітньої ОСОБА_3 того матеріального рівня життя, до якого вона звикла за час перебування батьків у шлюбі, Суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог і визначення аліментів у розмірі 20 000,00 грн щомісячно.

Такий розмір аліментів суттєво перевищує мінімальний гарантований та рекомендований розміри аліментів, встановлений законом, вдівічі перевищує фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну дитину згідно з розрахунками Мінсоцполітики, є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку малолітньої доньки, відповідає реальним матеріальним можливостям Відповідача і забезпечує справедливий баланс інтересів обох батьків та дитини.

При цьому Суд зауважує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, і у разі зміни матеріального стану чи потреб дитини сторони не позбавлені права звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанова Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21)).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (частина перша статті 191 СК України, частина перша статті 191 ЦПК України), а саме з 03.07.2026.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Щодо судових витрат.

Суд, керуючись статтями 141 ЦПК України, розподіляє судові витрати таким чином.

За позовну вимогу немайнового характеру про розірвання шлюбу Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (із застосуванням коефіцієнта 0.8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви в електронній формі через підсистему "Електронний суд"). З огляду на повне задоволення цієї вимоги, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України зазначена сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивачки.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 5 та частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", зважаючи на звільнення Позивачки від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів, суд постановляє стягнути з Відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (із застосуванням коефіцієнта 0.8 за подання позову в електронній формі).

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу: представниця Позивачки у судовому засіданні та в поданих процесуальних документах зазначила, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України. З огляду на це, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цьому судовому засіданні не вирішується і підлягає розгляду в порядку статті 141, статті 246 та статті 270 ЦПК України після надання Позивачкою відповідних доказів у встановлений законом строк.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 246, 258, 259, 263-265, 268, 270, 430 ЦПК України, статтями 21, 24, 56, 110, 112, 141, 179, 180-184, 191 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 26 вересня 2017 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 804 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, починаючи стягнення з 03 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

У решті позовних вимог про стягнення аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір у сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Питання про розподіл витрат Позивачки на професійну правничу допомогу розглянути у порядку частини восьмої статті 141, статей 246, 270 ЦПК України після надання Позивачкою доказів їх понесення у строк, визначений законом.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу надсилається судом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 )

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 )

Рішення складено та підписано 06.10.2026 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО