Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №580/8981/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/8981/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: – Осіпової О.О.,

суддів: – Златіна С.В., Воловика С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,–

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2024р. у справі №580/8981/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити перерахунок основної пенсії позивача за період з 01 липня 2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №580/8981/24 ухвалено нове судове рішення, яким:

позовні вимоги за період з 01 липня 2021 року до 09 березня 2024 року - залишено без розгляду;

позовні вимоги за період з 10 березня 2024 року - задоволено частково;

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати позивача пенсії згідно з вимогами Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України 2Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року;

зобов`язано відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача за період з 10 березня 2024 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

27.03.2026р. у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2024р. у справі №580/8981/24.

Ухвалою від 31.03.2026р. суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) протягом 1 місяця з часу отримання цієї ухвали подати суду звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №580/8981/24.

На виконання вказаної ухвали Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало суду звіт від 07.04.2026 (вх. від 23.04.2026 №21427/26) про виконання рішення суду, в якому зазначено, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 10 березня 2024 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

Розмір нарахованої пенсії з 10.03.2024 становить 23951,64 грн: 23 610,00 грн. - основна пенсія інвалідам ЧАЕС (2361,00 грн (прожитковий мінімум станом на березень 2024 року) х 10); 341,64 грн - додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа потерпілих від аварії на ЧАЕС.

Щодо виплати перерахованої пенсії вказано, що вона здійснюється відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 14.07.2025р. № 821.

Головним управлінням здійснено усіх можливих заходів, спрямованих на виконання рішення суду у справі № 580/8981/24, зокрема: проведено перерахунок пенсії позивача; рішення суду включено в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою; сплачено позивачу 18065,52 грн. відповідно до Порядку № 821; направлено звернення до Пенсійного фонду України щодо сприяння у вирішенні питання про фінансування коштів для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми доплати за рішенням суду у справі № 580/8981/24.

Вирішуючи питання прийняття звіту, суд першої інстанції зазначив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025р. у справі №580/8981/24 щодо перерахунку пенсії відповідачем виконана, а виплата позивачу перерахованої пенсії залишок доплати пенсії нарахованої на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025р. у справі №580/8981/24 складає 326004,30 грн, виплата якого буде здійснюватись відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. №821, у межах відповідного фінансового ресурсу.

Зважаючи, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025р. у справі №580/8981/24 відповідачем фактично виконана (здійснено перерахунок пенсії, нараховано доплату), а встановлення порядку виплати перерахованих коштів згідно з вимогами Порядку №821 зумовлене зміною правового регулювання, суд першої інстанції дійшов висновку про виникнення між сторонами нових правовідносин, що не були предметом дослідження у справі №580/8981/24.

Таким чином, відповідач в особі керівника Головного управління вжив конкретні заходи з метою виконання вказаного вище рішення Черкаського окружного адміністративного суду, а тому Черкаський окружний адміністративний суд дійшов висновку прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23.04.2026 (вх. від 23.04.2026 №21427/26) про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №580/8981/24.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ним ухвалу, оскільки КМУ не наділений повноваженнями встановлювати додаткове право Пенсійного фонду України та його органів проводити ревізію рішень судів та приймати рішення щодо наявності або відсутності підстав для їх виконання.

Зазначає, що шляхом прийняття Постанови №821 КМУ фактично встановив інший порядок виконання судових рішень, боржниками за якими є органи ПФУ, відмінний від установленого законом, внаслідок чого він є таким, що обтяжує права громадян на отримання соціального захисту.

Водночас виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-VI визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, про що вказано в ч.2 ст.5 цього Закону, яким не передбачено виплату перерахованої пенсії окремими частинами, зокрема, за процедурою, наведеною в Порядку №821.

Тому після проведення перерахунку пенсії особа має отримувати перераховану пенсію в повному розмірі у встановленому Законом №1058-VI порядку не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Відсутність фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних сум пенсій.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2026р. апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

04.06.2026р. за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання відзиву учасниками справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та оскаржувану ухвалу залишити без змін, оскільки судове рішення у справі №580/8981/24 виконане ГУ ПФУ в Черкаській області відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду, а саме проведено перерахунок пенсії позивача; рішення суду включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою; сплачено позивачу відповідно до Порядку №821 (чинного на день здійснення виплат); направлено звернення до Пенсійного фонду України щодо сприяння у вирішенні питання про фінансування коштів для забезпечення виконання рішення суду в частині виплати нарахованої суми доплати за рішенням суду у цій справі.

Ухвалою від 17.08.2026р. призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №580/8981/24 позивачу протоколом від 23.10.2025 здійснено перерахунок пенсії з 10.03.2024 та нараховано її у розмірі 23951,64 грн: 23 610,00 грн основна пенсія інвалідам ЧАЕС (2361,00 грн (прожитковий мінімум станом на березень 2024 року) х 10); 341,64 грн - додаткова пенсія інвалідам 1 групи з числа потерпілих від аварії на ЧАЕС.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №580/8981/24 щодо перерахунку пенсії відповідачем виконана.

При цьому, згідно з листом відповідача від 13.03.2026. виплата сум пенсії, нарахованих на виконання рішення суду, як доплат за минулий період (з моменту виконання рішення суду), так і доплат після виконання перерахунку за рішенням суду буде здійснюватися відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025р. № 821.

Пенсія ОСОБА_1 продовжує виплачуватися у розмірі 10197,35 грн., встановленому до виконання рішення суду, з 01.03.2026р. - 11389,89 грн.

На забезпечення виплати, нарахованої на виконання рішення суду, щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Доплату до пенсії за період із 10.03.2024р. до 31.03.2026р. у сумі 342986,82 грн. обліковано в реєстрі судових рішень.

В листопаді-грудні 2025 року та в січні-березні 2026 позивачу виплачено частину заборгованості в розмірі 16982,52 грн.

Залишок доплати пенсії нарахованої на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025р. у справі №580/8981/24 складає 326004,30 грн., виплата якого буде здійснюватись відповідно до Порядку № 821 в межах відповідного фінансового ресурсу.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025р. у справі №580/8981/24 відповідачем фактично виконана (здійснено перерахунок пенсії, нараховано доплату), а встановлення порядку виплати перерахованих коштів згідно з вимогами Порядку №821 зумовлене зміною правового регулювання, зазначивши про виникнення між сторонами нових правовідносин, що не були предметом дослідження у справі №580/8981/24.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі № 320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.

Крім того, у постанові від 15.09.2026р. у справі №580/490/26 Верховний Суд вважав за необхідне відступити від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.

Водночас колегія суддів вважає правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на його думку, виконання відповідачем судового рішення у справі №580/8981/24.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі №580/8981/24, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

При цьому встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Підставою для звернення позивача до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі №580/8981/24, застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, що, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення його прав.

Фактично доводи позивача зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, яка, на думку позивача, не підлягала застосуванню або була застосована помилково. Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивача є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі №580/8981/24.

Отже, якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення у справі №580/8981/24, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, то належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі №580/8981/24, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому він має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, внаслідок чого суд першої інстанції, дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття звіту відповідача, оскільки прийняття судом такого звіту, як належного виконання судового рішення, суперечить статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтям 14, 370 КАС України.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним «заходам щодо виконання судового рішення» відповідачем.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі, яке застосовується з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи, а контроль покладається на суд першої інстанції, колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених порушень вимог процесуального права постановлена судом першої інстанції ухвала про прийняття звіту є передчасною, тому підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про прийняття звіту.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року про прийняття звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі №580/8981/24 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року про прийняття звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі №580/8981/24 скасувати.

Справу №580/8981/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик