Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №620/2804/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2804/26 суддя першої інстанції: Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 620/2804/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – апелянт, відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), у якій просила суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови їй у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,0345, у розмірі 1,048 відповідно;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області провести їй перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0345 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,048 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2026 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року позовну заяву задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачці у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,0345 та 1,048 та зобов`язано відповідача провести позивачці перерахунок (індексацію) і виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 12236,71 грн на зазначені коефіцієнти з виплатою недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 березня 2026 року, а також стягнуто на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі – Порядок № 124), не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а тому під час щорічної індексації пенсії збільшенню на встановлені Урядом коефіцієнти підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховувався для обчислення пенсії позивачки, а не показник станом на 01 жовтня 2017 року.

Такий висновок суд першої інстанції обґрунтував правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та у справі № 200/5836/24.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ в Чернігівській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що частина друга статті 42 Закону № 1058-IV наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями визначати порядок перерахунку пенсій з метою їх індексації, на виконання чого затверджено Порядок № 124, пунктом 5 якого передбачено збільшення на відповідні коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01 жовтня 2017 року, що становить 3764,40 грн.

За твердженням апелянта, оскільки зазначений показник, послідовно збільшений на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, становить 7994,47 грн, що менше показника 12236,71 грн, з урахуванням якого обчислено пенсію позивачки, з 01 березня 2024 року їй правомірно встановлено щомісячну доплату в розмірі 100 грн, а з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,0345 та 1,048, передбачених постановами Кабінету Міністрів України № 209 та № 236.

Крім того, ГУ ПФУ в Чернігівській області зауважило на тому, що судом першої інстанції не наведено доводів щодо перевищення Кабінетом Міністрів України повноважень під час затвердження Порядку № 124, який не визнаний нечинним у встановленому порядку та в силу статті 117 Конституції України є обов`язковим для виконання органами Пенсійного фонду України, які відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Чернігівського окружного адміністративного суду.

Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 02 січня 2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

Пенсію позивачці обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн.

З 01 березня 2024 року відповідач, керуючись пунктом 5 Порядку № 124, збільшив на коефіцієнт 1,0796 не цей показник, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01 жовтня 2017 року в розмірі 3764,40 грн, послідовно збільшений на коефіцієнти попередніх років, що склало 7994,47 грн.

Оскільки отримана величина є меншою за показник, з урахуванням якого обчислено пенсію позивачки, відповідач індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,0796 не провів, а встановив щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн.

З 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року відповідач провів перерахунок пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнтів 1,0345 та 1,048 відповідно, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України № 209 та № 236, без попереднього збільшення показника 12236,71 грн на коефіцієнт 1,0796. Крім того, як убачається з матеріалів справи, позивачці встановлювалися щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100 грн.

29 січня 2026 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок (індексацію) та виплату її пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року та на коефіцієнт 1,0345 з 01 березня 2025 року.

Листом від 03 березня 2026 року № 4272-2826/С-02/8-2500/26 відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для такого перерахунку, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості, а згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон № 1058-IV, преамбулою якого закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий частини другої статті 42 Закону № 1058-IV).

Абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

На виконання наведених приписів постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок № 124, абзацом першим пункту 5 якого встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – постанова № 185) установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови № 185 до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком № 124, встановлено щомісячну доплату в розмірі 100 гривень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі – постанова № 209) коефіцієнт збільшення з 1 березня 2025 року встановлено в розмірі 1,115.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209 передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення, зокрема для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, – 1,0345.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі – постанова № 236) коефіцієнт збільшення з 1 березня 2026 року встановлено в розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови № 236 пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209, зокрема для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, – на коефіцієнт 1,048.

Отже, частина друга статті 42 Закону № 1058-IV прямо визначає об`єкт щорічного збільшення – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто той показник, із застосуванням якого обчислено конкретну пенсію.

Натомість пункт 5 Порядку № 124 об`єктом збільшення визначає інший показник – показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, з подальшим його збільшенням на коефіцієнти наступних років.

Таке регулювання призводить до того, що пенсії, обчислені із застосуванням показника, вищого за індексований показник станом на 01 жовтня 2017 року, фактично не індексуються, а передбачене законом підвищення замінюється фіксованою доплатою.

Повноваження Кабінету Міністрів України, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, стосуються визначення розміру та порядку збільшення показника, однак не охоплюють права змінювати сам показник, який підлягає збільшенню, оскільки його визначено безпосередньо законом.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Саме такого висновку щодо застосування наведених норм дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, не знайшовши підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що положення Порядку № 124 не узгоджені з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: закон – показник, який враховується для обчислення пенсії, а Порядок – показник станом на 01 жовтня 2017 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно із Законом № 1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 цього Закону.

При цьому Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV, а застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним.

За наслідками розгляду зазначеної справи Верховний Суд визнав такими, що не відповідають вимогам законодавства, дії органу Пенсійного фонду України, який замість застосування коефіцієнтів збільшення, у тому числі коефіцієнта 1,0796, до показника, що безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, встановлював фіксовані щомісячні доплати.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, пенсію позивачці призначено з 02 січня 2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн.

Отже, спірні правовідносини є подібними до тих, щодо яких Верховний Суд сформулював наведений висновок, оскільки йдеться про індексацію пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV у 2023 році, із застосуванням коефіцієнта 1,0796, встановленого постановою № 185.

З огляду на це, з 01 березня 2024 року відповідач був зобов`язаний збільшити на коефіцієнт 1,0796 саме показник 12236,71 грн, а наступні перерахунки з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року проводити з урахуванням уже збільшеного показника.

Такий послідовний характер щорічного збільшення показника узгоджується з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124, який у цій частині закону не суперечить, а також з підпунктом 6 пункту 2 постанови № 236, яким передбачено застосування коефіцієнта 1,048 з урахуванням коефіцієнтів збільшення, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209.

Натомість відповідач, застосувавши пункт 5 Порядку № 124 всупереч частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, з 01 березня 2024 року індексації пенсії позивачки не провів, що спричинило заниження бази для подальших перерахунків її пенсії у 2025 та 2026 роках.

Доводи апелянта про те, що частина друга статті 42 Закону № 1058-IV наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями визначати порядок проведення перерахунку пенсій, колегія суддів відхиляє, оскільки делеговані Урядові повноваження стосуються розміру та порядку збільшення показника і не надають права заміняти визначений законом показник іншим.

Не спростовує висновків суду першої інстанції і твердження відповідача про те, що Порядок № 124 не визнано нечинним, оскільки, як неодноразово наголошував Верховний Суд, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, обов`язкові до виконання, в межах своєї компетенції, а тому положення підзаконного акта, які суперечать закону, не можуть бути підставою для обмеження права особи, гарантованого законом.

Посилання ГУ ПФУ в Чернігівській області на частину другу статті 19 Конституції України також не свідчить про правомірність його дій, оскільки застосування органом Пенсійного фонду України підзаконного акта всупереч закону, який має вищу юридичну силу, не є діяльністю у спосіб, передбачений законами України.

Не обмежуючись доводами апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році частина друга статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак наведені положення не змінюють визначеного частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV об`єкта збільшення, а постанови № 185 та № 209, прийняті на їх виконання, не встановлюють іншого показника, ніж той, що визначений законом.

Більше того, підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 Уряд сам передбачив збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який використовувався для призначення/перерахунку пенсії, тобто саме того показника, який визначено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 оцінював аналогічне за змістом положення пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і, незважаючи на нього, дійшов висновку про протиправність застосування пункту 5 Порядку № 124 під час індексації пенсій.

Крім того, колегія суддів зауважує, що розрахунки, наведені відповідачем, є суперечливими, оскільки в листі від 03 березня 2026 року відповідач зазначав про перерахунок пенсії позивачки з 01 березня 2026 року з урахуванням показника за 2018– 2020 роки в розмірі 9118,81 грн, тоді як в апеляційній скарзі вказує на застосування показника за 2020– 2022 роки в розмірі 12236,71 грн.

Водночас добуток показника 9118,81 грн та коефіцієнтів 1,0345 і 1,048 становить 9886,21 грн, а не 10231,37 грн, як зазначено відповідачем у листі від 03 березня 2026 року.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який такого обов`язку не виконав.

Частинами першою – третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 620/2804/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі № 620/2804/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова