Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №580/1352/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1352/26 суддя першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 580/1352/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Черкаській області), у якій, з урахуванням меж, у яких ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 відкрито провадження у справі, просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 19.07.2022 з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), із суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 19.07.2022 включно з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період її служби з 01.02.2016 до 28.02.2018 та з 01.04.2018 до 31.12.2019, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за вказані періоди, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що за вказані періоди відповідач індексацію грошового забезпечення позивачці не нараховував та не виплачував, тоді як за період із січня 2020 року до 19.07.2022 таку індексацію виплатив. При цьому суд виходив з того, що для періоду до 28.02.2018 базовим місяцем є січень 2016 року, а для періоду з 01.04.2018 - березень 2018 року, і що індексація підлягала нарахуванню у разі перевищення індексом інфляції порогу 100 %.

Відмовляючи у застосуванні січня 2008 року як базового місяця, суд першої інстанції зазначив, що інформації щодо незмінності розміру посадового окладу позивачки у спірному періоді не надано, а у задоволенні вимог щодо індексації-різниці відмовив з огляду на недоведеність сукупністю доказів підстав для її нарахування відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального, у зв`язку з чим просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову за період з 01.01.2020 до 19.07.2022 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання вимог абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті їй індексації грошового забезпечення за цей період і зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, розраховану як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу, виходячи із суми індексації у березні 2018 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка зазначає про те, що з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 березень 2018 року став місяцем підвищення її доходу, а розмір такого підвищення був меншим за суму індексації, що склалася у цьому місяці. Відтак відповідач був зобов`язаний вирішити питання про нарахування їй індексації-різниці та виплачувати її до чергового підвищення посадових окладів, якого у спірному періоді не відбулося, однак цього не зробив.

ГУ ДСНС у Черкаській області також не погодилося з рішенням суду першої інстанції та звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 не встановлювала підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а тому січень 2016 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), тоді як посадовий оклад позивачки з січня 2008 року не змінювався до березня 2018 року.

Крім того, ГУ ДСНС у Черкаській області зауважило на тому, що у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивачки не перевищило суму індексації, яка склалася у цьому місяці (4 463,15 грн), проте визначення розміру індексації належить до компетенції відповідача, а суд не має повноважень здійснювати такий розрахунок, у зв`язку з чим вимоги щодо нарахування індексації-різниці є передчасними.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами сторін, встановлено строк для подання відзивів на апеляційні скарги, витребувано справу з Черкаського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги відповідача, позивачка у відзиві зазначила, що індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією, обов`язковою для всіх роботодавців незалежно від форми власності, а відповідач не довів відсутності обставин, з якими закон пов`язує її нарахування, тому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову - без змін.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивачки не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУ ДСНС у Черкаській області призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 у період з 09.11.2000 до 20.11.2025 проходила службу в ГУ ДСНС у Черкаській області. Наказом від 20.11.2025 № 551 позивачку знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу відповідача з 20.11.2025.

05.02.2026 представниця позивачки звернулася до відповідача з адвокатським запитом та заявою, у яких просила надати розрахунок, нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до дня звільнення із застосуванням січня 2008 року та березня 2018 року як місяців підвищення посадового окладу, а також з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078.

У відповідь відповідач повідомив про відсутність підстав для такого нарахування, пославшись на те, що кошти на ці цілі з державного бюджету не виділялися.

Згідно з довідкою відповідача від 08.02.2026 № 11 за період із січня 2020 року до липня 2022 року позивачці виплачено індексацію грошового забезпечення, обчислену з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу. Те, що за період із січня 2016 року до грудня 2019 року індексація грошового забезпечення позивачці не нараховувалась і не виплачувалась, встановлено судом першої інстанції і відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується.

Індексація-різниця, передбачена абзацами четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078, позивачці не нараховувалась і не виплачувалась, що відповідач також не заперечує, обґрунтовуючи свою позицію передчасністю відповідних вимог.

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначив, що у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивачки у зв`язку зі зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалася у цьому місяці, яку він визначив у розмірі 4 463,15 грн як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 (1 762,00 грн) та величини приросту індексу споживчих цін (253,30 %), поділений на 100 відсотків. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач визнав, що від січня 2008 року посадовий оклад позивачки не змінювався до березня 2018 року.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст апеляційних скарг, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, яке оскаржує відповідач, та в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.01.2020 до 19.07.2022, яке оскаржує позивачка. В іншій частині, зокрема щодо відмови у задоволенні вимог про застосування січня 2008 року як базового місяця за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 та щодо індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 31.12.2019, рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а тому колегією суддів не переглядається.

Відповідно до частин першої, другої статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» з метою надання соціальної підтримки населенню встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, а статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), за змістом статті 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що діє з 01.01.2016) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно з частинами третьою, четвертою цієї статті для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, а підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078, згідно з пунктом 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, а індексація проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Абзацом другим пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків, що до 15.03.2018 було врегульовано абзацом шостим, а з цієї дати - тотожним за змістом абзацом п`ятим пункту 4 Порядку № 1078.

Пункт 5 Порядку № 1078 з 01.12.2015 застосовується в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013). У подальшому його абзаци перший, третій, шостий з 15.03.2018 викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 (далі - Постанова № 141), а абзаци перший, п`ятий, шостий з 02.04.2021 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 278 (далі - Постанова № 278), при цьому зміст правил, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, по суті не змінився.

Так, згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів, а з 02.04.2021 - посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а відповідно до абзацу другого цього пункту обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

За змістом абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Натомість згідно з абзацом четвертим цього пункту, який з 01.12.2015 діє в незмінній редакції Постанови № 1013, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати (з 02.04.2021 - грошового доходу) за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення, а у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 як у редакції Постанови № 141, так і в редакції Постанови № 278 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Посадові оклади у спірний період визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008 і застосовувалася до 01.03.2018, а з 01.03.2018 - постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Аналізуючи наведене правове регулювання, Верховний Суд у постанові від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24 (пункти 63-79), підтримавши сталу практику, сформовану, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 та від 20.03.2025 у справі № 160/13345/24, зазначив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації, а саме поточної індексації та індексації-різниці, суми яких можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної.

Право на індексацію-різницю виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У такому разі сума індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації у розмірі 103 відсотка.

За висновком Верховного Суду, з урахуванням набрання чинності з 01.03.2018 Постановою № 704 та правил пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, і саме у зв`язку з цим відповідачу належало вирішити питання, чи має особа право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

Для правильного застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен установити розмір підвищення доходу у березні 2018 року (А), що визначається як різниця між сумами грошового забезпечення у березні та лютому 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру, суму можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б), що визначається як результат множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків, а також чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби, а її сума розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Крім того, у зазначеній постанові (пункти 72, 81, 85) Верховний Суд наголосив, що з огляду на правила й умови нарахування індексації-різниці, встановлені абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, обмежене фінансування не впливає на право особи отримати такий вид індексації, а встановивши, що право особи на індексацію-різницю порушене, суд має забезпечити ефективний захист такого права, який вносить юридичну визначеність у спірні правовідносини.

Наведені висновки Верховного Суду, хоча й сформульовані у справах за позовами військовослужбовців, підлягають врахуванню відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України і у цій справі, оскільки особи рядового і начальницького складу є суб`єктами індексації згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, а посадовий оклад позивачки з 01.03.2018 визначався Постановою № 704, що відповідач не заперечує.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує наявності у позивачки права на індексацію грошового забезпечення у спірних періодах, а також того, що за період з 01.02.2016 до 28.02.2018 та з 01.04.2018 до 31.12.2019 індексація їй не нараховувалась і не виплачувалась. Своєю чергою, у відповіді на заяву позивачки відповідач пов`язував відмову у нарахуванні індексації виключно з відсутністю бюджетних коштів.

Проте виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати таку індексацію (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19), а реалізація права, яке базується на чинних нормативно-правових актах, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 до 28.02.2018 та з 01.04.2018 до 31.12.2019 і обґрунтовано зобов`язав його нарахувати та виплатити таку індексацію.

Доводи відповідача про те, що січень 2016 року не став для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), а посадовий оклад позивачки з січня 2008 року не змінювався до березня 2018 року, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21 (пункти 55, 58, 60). Однак ці доводи не спростовують, а навпаки, підтверджують наявність у позивачки права на індексацію грошового забезпечення у період до 28.02.2018, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

Водночас питання щодо місяця, з якого підлягає обчисленню індекс споживчих цін для проведення індексації у період до 28.02.2018, було предметом окремої позовної вимоги позивачки, у задоволенні якої судом першої інстанції відмовлено, і в цій частині рішення позивачкою не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 308 КАС України колегією суддів не переглядається.

Колегія суддів також зауважує, що висновок суду першої інстанції про нарахування індексації при перевищенні індексом інфляції порогу 100 % не відповідає частині першій статті 4 Закону № 1282-XII та абзацу другому пункту 1-1 Порядку № 1078, які з 01.01.2016 встановлюють поріг індексації у розмірі 103 відсотка. Проте резолютивна частина рішення суду першої інстанції не визначає іншого порогу індексації, ніж встановлений законом, а покладений на відповідача обов`язок нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення підлягає виконанню відповідно до Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, тому ця неточність мотивувальної частини не призвела до неправильного вирішення спору в оскаржуваній відповідачем частині.

Доводи відповідача про передчасність вимог щодо нарахування індексації-різниці стосуються частини позовних вимог, у задоволенні якої судом першої інстанції відмовлено, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення в частині задоволення позову. Отже, апеляційна скарга ГУ ДСНС у Черкаській області не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги позивачки, колегія суддів зазначає, що з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704 посадовий оклад позивачки підвищено, а тому березень 2018 року став місяцем підвищення її доходу, у якому відповідач був зобов`язаний вирішити питання про наявність у неї права на індексацію-різницю та про її розмір.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі визнав, що підвищення грошового доходу позивачки у березні 2018 року у зв`язку зі зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалася у цьому місяці. Зазначену суму відповідач визначив у розмірі 4 463,15 грн як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 (1 762,00 грн) та величини приросту індексу споживчих цін (253,30 %), поділений на 100 відсотків, що відповідає порядку визначення суми можливої індексації, наведеному у постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обґрунтованих сумнівів щодо достовірності визнаних відповідачем обставин чи добровільності їх визнання колегія суддів не має, оскільки їх викладено у заявах по суті справи, поданих відповідачем як у суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду, а позивачка ці обставини не заперечує і посилається на них в обґрунтування своїх вимог.

Таким чином, умова, передбачена абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078, з настанням якої виникає право на індексацію-різницю, визнана відповідачем і не потребує доказування, а сума можливої індексації у березні 2018 року (Б) становить 4 463,15 грн. Відтак висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для нарахування індексації-різниці зроблено без урахування частини першої статті 78 КАС України, а також частини другої статті 77 цього Кодексу, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності такої бездіяльності покладається на відповідача.

Попри визнання наведених обставин, індексацію-різницю відповідач позивачці не нараховував і не виплачував, а питання про її розмір не вирішував, що свідчить про його протиправну бездіяльність. Доводи відповідача про те, що визначення розміру індексації належить до його виключної компетенції, а тому вимоги позивачки є передчасними, спростовуються наведеними висновками Верховного Суду, відповідно до яких повноваження відповідача у цій частині не є дискреційними.

Відповідач не стверджує та не надав доказів того, що після березня 2018 року і до 19.07.2022 відбувалося чергове підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а позивачка в цей період продовжувала проходити службу, тому згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця, визначена у березні 2018 року, підлягала щомісячній виплаті позивачці і у період з 01.01.2020 до 19.07.2022, визначений в апеляційній скарзі.

Колегія суддів враховує, що виплачена позивачці за період із січня 2020 року до липня 2022 року поточна індексація та індексація-різниця є різними видами індексації, які нараховуються одночасно, а тому виплата поточної індексації не свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо нарахування та виплати індексації-різниці і не зменшує її розміру.

Щодо способу захисту порушеного права колегія суддів зауважує, що позивачка не заявляла вимоги про нарахування індексації-різниці у конкретно визначеній сумі, а просила зобов`язати відповідача нарахувати її відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із суми індексації у березні 2018 року.

З огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, а матеріали справи не містять відомостей про суми грошового забезпечення позивачки у лютому та березні 2018 року, необхідних для визначення розміру підвищення доходу (А), колегія суддів, з метою забезпечення юридичної визначеності, вважає за необхідне у резолютивній частині судового рішення визначити встановлену суму можливої індексації у березні 2018 року (Б) та нормативний порядок обчислення індексації-різниці. Такий спосіб захисту виключає можливість дискреційного вирішення відповідачем питання про наявність у позивачки права на індексацію-різницю та її розмір і відповідає заявленим позовним вимогам.

Ураховуючи, що відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, колегія суддів ухвалює нове рішення в межах позовних вимог, заявлених позивачкою щодо застосування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, та в межах періоду, визначеного в її апеляційній скарзі.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини спору, однак в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо індексації-різниці за період з 01.01.2020 до 19.07.2022 неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права щодо оцінки визнаних відповідачем обставин, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині і свідчить про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки, скасування оскаржуваного судового рішення у відповідній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Водночас в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 580/1352/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 580/1352/26 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 580/1352/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 19.07.2022 з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 19.07.2022 включно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, виходячи із суми індексації у березні 2018 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу і розрахованої як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18029, м. Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка, буд. 1; код ЄДРПОУ 38646021) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 19.07.2022 включно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, виходячи із суми індексації у березні 2018 року, розрахованої як різниця між сумою можливої індексації у березні 2018 року в розмірі 4 463,15 грн та розміром підвищення грошового доходу у березні 2018 року.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 580/1352/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова