Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №620/2343/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2343/26 суддя першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 620/2343/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - апелянт, відповідач, військова частина), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року з урахуванням попередньо виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року з урахуванням попередньо виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позов задоволено у повному обсязі.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не з місяця зростання інших складових грошового забезпечення.

Суд першої інстанції зазначив, що посадові оклади військовослужбовців, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, не змінювалися з 01.01.2008 до 01.03.2018, коли їх нові розміри було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а тому для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 підлягає застосуванню січень 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність його висновків обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що з 01.12.2015 Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 не містить поняття «базовий місяць», а оперує поняттям «місяць підвищення доходу», тоді як суд першої інстанції фактично застосував підхід, який діяв до внесення цих змін.

Апелянт посилається на статтю 58 Конституції України щодо незворотності дії в часі нормативно-правових актів, на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2024 у справі № 400/8139/21, від 30.01.2025 у справі № 600/4598/23-а, від 11.04.2025 у справі № 620/13468/23, та стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінки підвищенню у грудні 2015 року рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, здійсненому рішенням Міністерства оборони України, доведеним телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/1/1150, а також наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році».

Крім того, військова частина зауважила на тому, що позивач не надав помісячного розрахунку індексації та не довів конкретного розміру недоплати, а зобов`язання відповідача вчинити дії без визначення суми не відповідає вимогам визначеності та виконуваності судового рішення.

На переконання відповідача, він не наділений повноваженнями самостійно змінювати правила проведення індексації, а тому висновок суду першої інстанції про його протиправну бездіяльність є передчасним.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Чернігівського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційну скаргу військової частини призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на грошовому забезпеченні у цій військовій частині.

З метою нарахування і виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, представник позивача звернувся до відповідача з відповідним запитом, який залишився без відповіді та задоволення.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами статті 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-XII у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, яка застосовується з 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), пунктом 2 якого передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) до Порядку № 1078 внесено зміни, унаслідок яких пункт 5 цього Порядку застосовується в новій редакції з 01.12.2015.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзацом другим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Водночас абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013, яка застосовувалася з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачено, що, зокрема, для працівників, яких переведено на іншу роботу, та для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Схеми посадових окладів військовослужбовців у спірний період були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), яка відповідно до її пункту 13 набрала чинності з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018.

Нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів зважає на те, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць», який визначався індивідуально для кожного працівника, зокрема у разі зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової, прийняття на роботу чи переведення.

Унаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, а замість поняття «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», тобто місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).

Отже, з 01.12.2015 місяць підвищення доходу визначається лише в разі підвищення тарифної ставки (окладу), тоді як зростання грошового забезпечення за рахунок інших постійних його складових без підвищення посадового окладу не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» і запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не змінило правила обчислення індексу споживчих цін, оскільки в обох випадках індекс у відповідному місяці приймається за 1 або 100 відсотків, а для проведення подальшої індексації обчислюється наростаючим підсумком з наступного місяця.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у пунктах 76-81 постанови від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 та пунктах 66-77 постанови від 30.01.2025 у справі № 600/4598/23-а.

У цих постановах Верховний Суд зазначив, що з 01.12.2015 розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової, а відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Застосовуючи цей підхід, Верховний Суд у пунктах 85-89 постанови від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 виходив з того, що посадові оклади військовослужбовців, установлені Постановою № 1294, з січня 2008 року не змінювалися до березня 2018 року, а тому саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 380/11904/21, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, від 31.08.2023 у справі № 320/12469/21 і є сталою.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції застосував Порядок № 1078 у редакції, яка втратила чинність, оскільки висновок про застосування січня 2008 року ґрунтується саме на пунктах 5 та 10-2 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013, чинній у спірний період.

З цих же підстав безпідставним є посилання апелянта на статтю 58 Конституції України, адже до правовідносин за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 суд першої інстанції застосував саме ту редакцію Порядку № 1078, яка діяла у цей період.

Колегія суддів також зауважує, що наведені в апеляційній скарзі висновки Верховного Суду стосуються змісту понять «базовий місяць» і «місяць підвищення доходу» та уніфікованого механізму індексації, запровадженого з 01.12.2015.

Водночас саме з такого тлумачення Верховний Суд робить висновок, що місяцем підвищення доходу військовослужбовців до березня 2018 року є січень 2008 року, а тому зазначені висновки не підтверджують, а спростовують доводи апелянта.

З приводу доводів військової частини про підвищення у грудні 2015 року рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення колегія суддів зазначає, що таке збільшення не є підвищенням тарифної ставки (посадового окладу) у розумінні абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078.

За правилом абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення, а отже таке зростання не утворює нового місяця підвищення доходу.

Крім того, Верховний Суд у пунктах 72-74 постанови від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 звернув увагу на те, що передбачене пунктом 3 Постанови № 1013 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації з січня 2016 року стосується працівників, яким з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади, тоді як норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям.

Відповідач не стверджує, а матеріали справи не містять доказів того, що рішенням Міністерства оборони України, доведеним телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/1/1150, чи наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 змінено розміри посадових окладів військовослужбовців, установлені Постановою № 1294.

До того ж визначення порядку проведення індексації частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, а тому відомчі акти Міністерства оборони України не могли змінити встановлені Порядком № 1078 правила визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін.

За таких обставин ненадання судом першої інстанції окремої оцінки зазначеним телеграмі та наказу не вплинуло на правильність вирішення спору.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи апелянта про відсутність у військової частини повноважень самостійно змінювати правила проведення індексації.

Навпаки, частина друга статті 19 Конституції України зобов`язувала відповідача застосувати пункт 5 Порядку № 1078 відповідно до його змісту, а визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, не залежить від розсуду військової частини, оскільки безпосередньо випливає з факту останнього підвищення посадових окладів у січні 2008 року.

Стосовно доводів військової частини про недоведеність позивачем розміру недоплати колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Предметом позову у цій справі є не стягнення конкретної суми, а визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати індексації без застосування січня 2008 року та зобов`язання його провести таке нарахування і виплату з урахуванням попередньо виплачених сум.

За таких умов обов`язок доведення правомірності своєї бездіяльності покладався на відповідача, який володіє відомостями про нараховане позивачу грошове забезпечення та виплачені суми індексації, однак не надав доказів застосування у спірний період місяця, визначеного пунктом 5 Порядку № 1078.

Крім того, Верховний Суд у пункті 45 постанови від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21 та пункті 55 постанови від 31.08.2023 у справі № 320/12469/21 визнав необґрунтованими висновки про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січня 2008 року.

Верховний Суд також послідовно наголошує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію (пункти 62, 72 постанови від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24).

Зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за чітко визначений період, із застосуванням чітко визначеного місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, та з урахуванням попередньо виплачених сум є конкретним і може бути виконане без додаткового тлумачення, оскільки інші показники розрахунку визначені нормативно та наявні у відповідача.

Колегія суддів ураховує і те, що висновки Верховного Суду про необхідність визначення в судовому рішенні конкретних сум індексації, викладені, зокрема, у постановах від 30.01.2025 у справі № 600/4598/23-а та від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24, сформульовані у справах, у яких позивачі просили зобов`язати відповідача виплатити індексацію-різницю в конкретному розмірі.

Натомість у цій справі позивач вимог про стягнення конкретної суми не заявляв, а відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Отже, спосіб захисту, застосований судом першої інстанції відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, відповідає змісту позовних вимог та характеру порушеного права.

Поряд з наведеним колегія суддів, з огляду на частину третю статті 123 КАС України, за якою в разі виявлення факту пропуску строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження суд залишає позовну заяву без розгляду, перевірила дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки позов подано у 2026 році щодо виплат за 2016-2018 роки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю, та поширює свою дію, зокрема, на осіб, які проходять публічну службу.

До набрання 19.07.2022 чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» частина друга статті 233 КЗпП України передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшла висновку, що правовідносини, які мали місце до 19.07.2022, підлягають регулюванню згідно зі статтею 233 КЗпП України в попередній редакції.

У цій же постанові Судова палата відступила від висновків, за якими до вимог щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців за 2016-2018 роки застосовувалася стаття 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент звернення до суду.

Оскільки спірний період охоплює час з 01.01.2016 по 28.02.2018, звернення позивача до суду з цими вимогами не обмежене строком, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що висновок, наведений судом першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, про визнання базовим місяця підвищення суми постійних складових оплати праці за своїм змістом відповідає пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, що діяла до 01.12.2015.

Проте ця неточність у мотивах не вплинула на правильність висновку суду першої інстанції по суті спору, який ґрунтується на пункті 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 та узгоджується з наведеною практикою Верховного Суду.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 620/2343/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі № 620/2343/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова