Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №320/31634/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/31634/23 cуддя першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 320/31634/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – апелянт, відповідач, військова частина), у якій просив суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 в неналежному (зменшеному) розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.01.2016;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.01.2016 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) – січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44);

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця – січня 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 в неналежному (зменшеному) розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.10.2019;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.10.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078), з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 17.10.2019 по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 із визначенням місяця підвищення посадових окладів – січня 2008 року та зобов`язано відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням базового місяця – січня 2008 року; а також визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.10.2019 із визначенням місяця підвищення посадових окладів – березня 2018 року та зобов`язано відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням базового місяця – березня 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що базовим для проведення індексації є місяць, у якому змінюється посадовий оклад військовослужбовця. Посадові оклади, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008, залишалися незмінними до 01.03.2018, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а тому, на думку суду, місяцями для обчислення індексу споживчих цін є січень 2008 року та березень 2018 року.

Суд першої інстанції також зазначив, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиплати індексації, а вимогу про компенсацію втрати частини доходів визнав передчасною, оскільки суми індексації за спірний період відповідачем не обчислено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що до 01.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 пов`язував базовий місяць з місяцем прийняття працівника на роботу та з місяцем зростання грошових доходів, у тому числі за рахунок постійних складових, а тому застосування січня 2008 року як єдиного базового місяця для періоду з 01.01.2008 по 30.11.2015 суперечить нормативному регулюванню, чинному в той період.

На підтвердження цих доводів апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, а також на архівну довідку від 06.09.2023 № 179/1/6945 і картку особового рахунку військовослужбовця, які, на його думку, свідчать про нарахування та виплату позивачу індексації з урахуванням базових місяців, у яких відбувалося підвищення грошового забезпечення.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що в грудні 2015 року на підставі рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/1/1150, військовослужбовцям збільшено розміри премії та щомісячної додаткової грошової винагороди, а тому грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів, з огляду на що обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації має здійснюватися з січня 2016 року.

Також відповідач посилається на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 та від 26.03.2018 № 248/1485, на відсутність у Міністерства оборони України фінансового ресурсу для виплати індексації за січень 2016 року – лютий 2018 року, на статтю 51 Бюджетного кодексу України, на правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, та на практику Європейського суду з прав людини щодо залежності реалізації соціально-економічних прав від фінансового становища держави.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу військової частини призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 по 17.10.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на різних посадах.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.10.2019 № 239 позивача виключено зі списків особового складу частини.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання інформації про всі види та розміри грошового забезпечення позивача, у тому числі індексації грошового забезпечення, помісячно за період з 01.01.2008 по 17.10.2019.

Отримавши відповідь та вважаючи, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 17.10.2019 нараховано та виплачено не в повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас згідно з частиною другою цієї статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи, що апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, а суд першої інстанції не надав оцінки дотриманню позивачем строку звернення до суду, колегія суддів насамперед перевіряє це питання, оскільки його вирішення передує розгляду спору по суті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 виснувала, що стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю, і поширює свою дію, зокрема, на осіб, які проходять публічну службу.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, якою для звернення до суду з такими вимогами встановлено тримісячний строк.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 дійшов висновку, що в разі тривалих правовідносин, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в попередній редакції, правовідносини, які мали місце до 19.07.2022, регулюються статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній до цієї дати, а з 19.07.2022 – у редакції Закону № 2352-IX.

При цьому судова палата відступила від висновків, згідно з якими до вимог про перерахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016– 2018 роки застосовувалася стаття 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент звернення до суду.

Спірний період у цій справі (з 01.01.2008 по 17.10.2019) повністю передує 19.07.2022, а правовідносини з проходження позивачем військової служби у відповідача припинилися 17.10.2019, тобто до набрання чинності Законом № 2352-IX.

Отже, звернення позивача до суду з вимогами щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період не обмежене будь-яким строком, а підстави для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин першої – третьої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який до 01.01.2016 становив 101 відсоток, а з 01.01.2016, після набрання чинності Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII, – 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII), який з цією метою затвердив Порядок № 1078. За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Крім того, статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, які відповідно до статті 19 цього Закону є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірний період охоплює дію двох відмінних редакцій пункту 5 Порядку № 1078, а тому правила визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, належить застосовувати з урахуванням того, в який період виникли відповідні правовідносини.

Так, абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, що застосовувалася до 01.12.2015, було передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймалося за 1 або 100 відсотків, індексація грошових доходів за цей місяць не провадилася, а з наступного місяця здійснювалося обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзацом третім пункту 10-1 Порядку № 1078 у тій самій редакції визначалося, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Своєю чергою пунктом 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції було передбачено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу, у разі, коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Застосовуючи наведені норми, Верховний Суд у постановах від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21 (пункт 45), від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 та від 30.04.2024 у справі № 260/1352/21 дійшов висновку, що до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу або місяць збільшення заробітної плати, у тому числі за рахунок будь-якої її постійної складової, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова № 1013), яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацами третім і четвертим пункту 5 Порядку № 1078 у цій редакції передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 у цій редакції визначено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Крім того, пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 встановлено, що для новоприйнятих працівників, а також працівників, яких переведено на іншу роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Аналізуючи наведені зміни, Верховний Суд у постановах від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22 та від 30.04.2024 у справі № 260/1352/21 зазначив, що з 01.12.2015 Порядок № 1078 не містить поняття «базовий місяць», а замість нього застосовується поняття «місяць підвищення доходу», тобто місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).

Відтак з 01.12.2015 зростання грошового забезпечення за рахунок інших постійних складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу, а розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 вказав, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 відповідач мав переглянути базовий місяць, визначений за попередніми правилами, змінивши його на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку займав військовослужбовець.

Схеми посадових окладів військовослужбовців до 01.03.2018 визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008.

Нові розміри посадових окладів військовослужбовців установлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018. Постанова № 1013 підвищення посадових окладів військовослужбовців не передбачала.

З огляду на це Верховний Суд у постановах від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 та від 30.04.2024 у справі № 260/1352/21 сформулював висновок, що місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, є січень 2008 року, і констатував відсутність підстав для відступу від цієї правової позиції.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін, лише в частині періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Натомість поширюючи цей висновок на період з 01.01.2008 по 30.11.2015, суд першої інстанції фактично застосував до правовідносин, які виникли і тривали до 01.12.2015, правила пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013, що суперечить як пункту 6 цієї постанови, так і закріпленому частиною першою статті 58 Конституції України принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

У період з 01.01.2008 по 30.11.2015 визначення базового місяця залежало не лише від підвищення посадового окладу, а й від прийняття (переведення) військовослужбовця на посаду та від зростання його грошового забезпечення за рахунок постійних складових, а тому січень 2008 року не міг бути єдиним і незмінним базовим місяцем для обчислення індексації позивача протягом усього цього періоду.

Колегія суддів ураховує, що в цій частині позовні вимоги ґрунтуються виключно на твердженні про обов`язковість застосування січня 2008 року як базового місяця, а предметом позову є саме зобов`язання відповідача провести перерахунок за цим правилом.

Інших підстав, з яких позивач вважав би неправильним визначення відповідачем базових місяців за правилами, чинними до 01.12.2015, зокрема посилань на конкретні місяці підвищення грошового забезпечення, у суді першої інстанції не заявлялося, тоді як відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Колегія суддів також не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 9 КАС України, оскільки обставини щодо інших можливих базових місяців у період до 01.12.2015 не були предметом спору, а визначення таких місяців і розрахунок сум індексації належать до повноважень відповідача.

При цьому обов`язок щодо доведення правомірності своєї поведінки, покладений на відповідача частиною другою статті 77 КАС України, не може бути підставою для задоволення вимоги, спосіб обчислення в якій прямо суперечить нормі матеріального права, чинній у відповідний період.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015 із застосуванням базового місяця – січня 2008 року задоволенню не підлягають, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Збільшення в грудні 2015 року розмірів премії та щомісячної додаткової грошової винагороди, на яке посилається відповідач, не є підвищенням тарифних ставок (окладів) у розумінні абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013, а за правилом абзацу п`ятого цього пункту зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових без підвищення окладів не зменшує суми індексації та не змінює місяця підвищення доходу.

Пунктом 3 Постанови № 1013 міністрам і керівникам інших державних органів доручено вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 посадових окладів, перегляду надбавок, доплат, премій та визначено, що обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації починається з січня 2016 року.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постановах від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 та від 30.04.2024 у справі № 260/1352/21, січень 2016 року визначено для обчислення індексу споживчих цін саме для працівників, яким з 01.12.2015 було підвищено посадові оклади, тоді як посадові оклади військовослужбовців у цей час не підвищувалися.

Посилання апелянта на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 та від 26.03.2018 № 248/1485 колегія суддів відхиляє, оскільки такі листи не є нормативно-правовими актами, не можуть змінювати чи обмежувати права, встановлені законом та актом Кабінету Міністрів України, і не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти відповідно до частини другої статті 19 Конституції України.

Так само безпідставними є доводи відповідача про відсутність фінансового ресурсу. Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22, з посиланням на попередню практику, зазначив, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення, а реалізація права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічного підходу дотримується Європейський суд з прав людини, який у пунктах 23 та 26 рішення від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що доки відповідні положення законодавства є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у передбачених ними виплатах, посилаючись на відсутність коштів.

Правова позиція Конституційного Суду України, викладена в Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, стосується допустимості зміни законодавцем механізму реалізації соціально-економічних прав, тоді як у спірний період право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення ні законом, ні актом Кабінету Міністрів України не скасовувалося і не обмежувалося. У зв`язку з цим ці висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Положення бюджетного законодавства, на які посилається апелянт, визначають порядок здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів, однак не скасовують і не обмежують гарантованого законом права на індексацію грошового забезпечення.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

З метою ефективного захисту порушеного права та виключення подвійного нарахування колегія суддів вважає за необхідне визначити, що нарахування та виплата індексації за цей період мають здійснюватися з урахуванням раніше виплачених сум, як про це і просив позивач у позовній заяві.

Колегія суддів також зауважує, що посилання суду першої інстанції на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України є помилковим, оскільки позивач проходив службу у Збройних Силах України. Однак ця помилка не вплинула на правильність вирішення спору щодо періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018, позаяк порядок індексації грошового забезпечення врегульовано Законом № 1282-XII та Порядком № 1078.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 17.10.2019 колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б стосувалися саме цієї частини рішення суду першої інстанції.

Перевіряючи рішення в цій частині в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує, що у зв`язку з набранням чинності з 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 березень 2018 року став для військовослужбовців місяцем підвищення доходу, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення.

Водночас Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22 зазначив, що у зв`язку з підвищенням у березні 2018 року доходу військовослужбовця військовій частині належало вирішити питання про його право на суму індексації-різниці відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, визначаючи суму можливої індексації в березні 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і в цій частині зміненим не був, а абзаци перший, третій та шостий цього пункту з 15.03.2018 діяли в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, однак у частині, що стосується підвищення тарифних ставок (окладів), їх зміст не змінився.

Суд першої інстанції зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію за цей період із застосуванням березня 2018 року відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, що охоплює й обов`язок застосувати абзаци третій – шостий пункту 5 цього Порядку, а тому рішення в цій частині відповідає наведеній практиці Верховного Суду і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про компенсацію втрати частини доходів позивач не оскаржував, а інтересів апелянта ця частина рішення не порушує, у зв`язку з чим підстав для її перегляду колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків колегії суддів не спростовують. При цьому колегія суддів ураховує, що Європейський суд з прав людини в пункті 58 рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначив, що обов`язок суду обґрунтовувати своє рішення не може тлумачитися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Частинами першою – третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 317 КАС України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак неправильно застосував норми матеріального права в частині вимог щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015, поширивши на цей період дію пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню в частині пунктів 2 і 3 його резолютивної частини з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018 та про відмову в їх задоволенні щодо періоду з 01.01.2008 по 30.11.2015. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 320/31634/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 320/31634/23 в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 із визначенням базового місяця – січня 2008 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням базового місяця – січня 2008 року – скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.11.2015 із застосуванням базового місяця – січня 2008 року – відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 320/31634/23 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328– 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова