Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/17233/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17233/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року (суддя Самойлюк Г.П., м. Одеса, повний текст рішення складений 18.08.2026) про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення у справі №420/17233/24,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі №420/17233/24 в редакції постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025:

- визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.08.2023 по 28.08.2023 включно, з 02.11.2023 по 08.11.2023 включно, з 12.02.2024 по 04.03.2024 включно;

- зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.08.2023 по 28.08.2023 включно, з 02.11.2023 по 08.11.2023 включно, з 12.02.2024 по 04.03.2024 включно, з урахуванням фактично виплачених сум.

- зобов`язано в/ч НОМЕР_1 одночасно з виплатою ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.08.2023 по 28.08.2023 включно, з 02.11.2023 по 08.11.2023 включно, з 12.02.2024 по 04.03.2024 включно, з урахуванням фактично виплачених сум, виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 за заявою позивача встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №420/17233/24 в порядку ст. 382 КАС України.

23.07.2026 позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 378 КАС України, в якій просив зміни спосіб та порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №420/17233/24 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 перерахованого грошового забезпечення у розмірі 142821,66 грн.

В обґрунтування заяви вказано, що з дати набрання рішенням законної сили по теперішній час відповідачем рішення суду не було виконано в повному обсязі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 у зміні способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу виконання рішення в повному обсязі.

На думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки тривалому невиконанню рішення суду з боку відповідача. Так, рішення набрало законної сили 09.05.2025 та станом на 18.08.2026 залишається невиконаним з огляду на відсутність фінансування для виконання рішення суду. Вказана обставина істотно ускладнює виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення, передбачені статтею 378 КАС України.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.

Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Поряд із цим колегія суддів також звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.

В ухвалі Верховного Суду від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20 виснувано, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, судом у справі №420/17233/24 зокрема зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.08.2023 по 28.08.2023 включно, з 02.11.2023 по 08.11.2023 включно, з 12.02.2024 по 04.03.2024 включно, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідачем на виконання судового рішення було проведено повний та детальний розрахунок сум грошового забезпечення, належних до виплати позивачу, з урахуванням періодів, визначених судом, а також з урахуванням раніше здійснених виплат. Крім того, здійснено відповідний розрахунок компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог чинного законодавства. Розраховані суми включено до потреби у коштах на відповідні бюджетні періоди. Виплата грошових коштів позивачу не здійснена у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування.

Ураховуючи, що виконання рішення суду залежить виключно від обсягу бюджетного фінансування, а не від обраного судом способу його виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №420/17233/24.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що після зміни способу виконання рішення суду у позивачем буде направлено рішення суду на виконання до органів казначейства, якими примусово буде стягнуто з військової частини суму перерахованого грошового забезпечення, оскільки у будь-якому випадку виконання рішень суду щодо виплат з державного бюджету виконується у порядку черговості та залежать від відповідного фінансування.

Резюмуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при вирішені спірного питання не повно з`ясовано обставини справи чи не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

З огляду на що підстави для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення у справі № 420/17233/24 — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов