Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/22623/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22623/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (суддя Попов В.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складений 25.11.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

10.07.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" стосовно визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг стосовно визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 05.05.2023 року 05.05.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування поданої скарги зазначається, що відповідно до Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України для внесення відповідних змін може звернутися до відповідного органу як у паперовій, так і в електронній формі, і такі зміни вносяться протягом 5 днів. Відповідно, передбачена варіація звернення із заявою про внесення змін до Реєстру. В той же час, обов`язок підтримувати актуальну інформацію в Реєстрі покладений на ТЦК та СП прямими приписами Закону незалежно від того, звертався заявник із заявою до ТЦК та СП чи ні. Необхідність внесення доповнень/змін/актуалізації інформації у Реєстрі покладено на ТЦК та СП задля, зокрема, фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил тощо. При цьому Порядок № 559 не передбачає обов`язку апелянта особисто прибути до приміщення ТЦК та СП та звернутися із відповідною заявою для внесення відомостей у Реєстр. Аналогічного висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.10.2025 у справі № 420/8938/25.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За наявними в справі матеріалів колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного Серія НОМЕР_1 від 05.05.2023 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби на підставі гр. ІІ, статті 52 "А" наказу МОУ №402 від 2008 року.

Згідно з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.05.2023 №1373 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби на підставі статті 52 "А" графи ІІ.

09.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою, у якій просив виправити недостовірні відомості в Єдиному Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вказана заява була вручена 12.05.2025, що підтверджується трек-номером АТ "Укрпошта" (6501230222585).

13.06.2025 представником ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит вих. №1-1/13.06/2025 від 13.06.2025 щодо стану розгляду заяви від 09.05.2025, який був вручений 16.06.2025.

Оскільки станом на 23.06.2025 відповідь не надійшла, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із скаргою на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 у якій просив:

1. Здійснити перевірку щодо зазначених обставин у даній скарзі та прийняти рішення про застосування відповідних заходів реагування для недопущення подібних порушень у подальшому.

2. Надати відповідь на заяву ОСОБА_1 про виправлення недостовірних відомостей у Єдиному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 09.05.2025 р. та адвокатський запит №1-1/13.06/2025 від 13.06.2025.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.07.2025 №943/13-050 заявника повідомлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та являється порушником Правил ведення військового обліку з 01.12.2024 (неявка за викликом, повістка №485020 направлена ПАТ Укрпошта, дата явки до 20.10.2024). Тому довести або спростувати статус громадянина ОСОБА_1 , як "Визнаного ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку" не представляється можливим.

У зв`язку із чим заявнику запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 для підтвердження свого статусу.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг", ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що розбіжність щодо наявності документів у позивача та одночасна їх відсутність у відповідача не може бути усунута лише направленням таких документів відповідачу поштовим відправленням, оскільки вони підлягають вивченню, дослідженню та зіставленню з даними, що є у розпорядженні органу, та їх перевірці на достовірність, оскільки, як було зазначено вище, у разі, коли відомості, зазначені у графах 1– 5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним. Таким чином, суд виснував, що іншого способу усунення розбіжностей, окрім прибуття та надання документів, а в разі необхідності і проходження медичного обстеження на підтвердження висновку ВЛК, що надає позивач, не існує. Стан придатності до військової служби може бути визначено тільки шляхом медичного обстеження на підставі медичних документів та медичного огляду особи.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року (справа №П/9901/137/18 (800/426/17) зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тобто, бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1, 3 статті 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частини 1 статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Відповідно до пункту 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина 1 статті Закону №1951-VIII).

Відповідно до частини 5, пункту 2 частини 6, частини 8 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органи адміністрування Реєстру: забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя га розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: відомості про встановлення, зміну групи інвалідності; відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру,

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

На виконання частини 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації ведення військового обліку військовозобов`язаних, призовників та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі – Порядок №1487), п.2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних (п. 6 Порядку №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (п.20 Порядку №1487).

Відповідно до приписів пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

організовують взаємодію з державними органами, підприємствами, установами та організаціями щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку та карток первинного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також їх оповіщення;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки покладено обов`язок вносити до Реєстру передбачені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.05.2023 №1373 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби на підставі статті 52 "А" графи ІІ (а.с. 15).

У зв`язку із чим, 05.05.2023 позивачу було видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного Серія НОМЕР_1 від 05.05.2023, яким його визнано непридатним до військової служби на підставі гр. ІІ, статті 52 "А" наказу МОУ №402 від 2008 року та знято з військового обліку (а.с. 16, 17).

Водночас, відповідно до інформації з Електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Резерв+" Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" категорія обліку позивача станом на 08.05.2025 військовозобов`язаний, ТЦК та СП – ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 18).

Зважаючи на те, що ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є обов`язком відповідача, колегія суддів вважає, що така інформація повинна була внесена ним ще під час проходження позивачем військово-лікарської комісії та зняття з військового обліку.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 559, встановлено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру відомостей про військовозобов`язаних здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку у паперовій формі або в електронній формі.

Таким чином, з аналізу положень Порядку №559 слідує, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі. Порядком №559 не передбачено вимоги особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, який був відповідальним за внесення відомостей до реєстру про виключення позивача з військового обліку та до компетенції якого належить вирішення питання щодо ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви від 09.05.2025 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення про внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку або про відмову у задоволенні заяви.

Відсутність належним чином оформленого рішення свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Щодо відновлення порушеного права, то колегія суддів вважає наступне.

За приписами частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п. 10).

За висновками Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України").

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Правові висновки аналогічного змісту у подібних правовідносинах були наведені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі №420/5833/19 та від 11 січня 2024 року у справі №320/368/22.

Колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність його рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.

За такого правового регулювання колегія суддів вважає, що оскільки відповідач як орган, уповноважений на вирішення питання по суті звернення позивача, не приймав за заявою позивача будь-якого рішення, яке могло б бути предметом перегляду в судовому порядку, колегія суддів вважає, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде визнання такої бездіяльності протиправної та зобов`язання розглянути заяву позивача про виключення з військового обліку та виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система "Оберіг"), та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення (вчинити дії), з урахуванням висновків суду у цій справі.

Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, оскільки суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив належним чином доводів позивача та не надав правової оцінки діям відповідача у спірних правовідносинах.

З урахуванням того, що висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

За встановлених обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви (1211,20 грн) та за подачу апеляційної скарги (1816,80 грн) підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року — скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 09.05.2025 про виправлення недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про виправлення недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_9 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов