Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/17141/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17141/26

Суддя першої інстанції - Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №420/17141/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 10 квітня 2026 року без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року позовні вимоги задоволені.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №420/17141/26, в якій воно просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

01 вересня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

16 вересня 2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - без змін.

17 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

06 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28 квітня 2025 року у справі №160/5221/25. При цьому, розмір пенсії встановлено на рівні 2980,00 грн, з 01 березня 2025 року - 3 323,00 грн, з 01 березня 2026 року - 3 725,00 грн.

На виконання рішення суду борг за період з 31 серпня 2024 року по 30 квітня 2026 року складає 65 302,13 грн.

Борг за період з 26 листопада 2025 року по 30 квітня 2026 року становить 17972,83 грн, виплата якого проводиться відповідно до Порядку №821.

Згідно Порядку №821 позивачу на виконання рішення суду нараховано до виплати заборгованість в сумі 9741,97 грн (лютий 2026 року - 3 535,83 грн, березень 2026 року - 3 155,57 грн, квітень 2026 року - 3 050,57 грн). Залишок боргу згідно Порядку №821 складає 8 230,86 грн та обліковується в переліку боргів Постанови КМУ №821 в електронній пенсійній справі позивача.

Позивач 10 квітня 2026 року звернулась із заявою до пенсійного органу з метою здійснення виплати їй пенсії без врахування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821.

Водночас, листом від 08 травня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що сума коштів, що обчислена на виконання рішення суду, виплачується в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву та дійшла наступного висновку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що застосування відповідачем Порядку №821 призводить до обмеження права позивача на отримання пенсії та фактично перешкоджає належному виконанню судового рішення, а тому визнав відповідні дії Пенсійного фонду протиправними та зобов`язав відповідача здійснювати виплату пенсії без застосування зазначеного Порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, однак не з мотивів, наведених в апеляційній скарзі щодо правомірності самого застосування Порядку №821, а з огляду на неправильне визначення судом належного способу розгляду заявлених позовних вимог у процесуальному полі.

Так, відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Водночас, законодавцем передбачений спеціальний процесуальний механізм контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати такий контроль у порядку, встановленому, зокрема, статтями 382-382-3 та 383 цього Кодексу.

За приписами статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, законодавством встановлений спеціальний механізм перевірки належності виконання судового рішення, який передбачає звернення саме до суду, що ухвалив відповідне рішення.

При цьому, предметом такого контролю можуть бути, зокрема, дії суб`єкта владних повноважень, вчинені ним безпосередньо на виконання судового рішення, у тому числі, дії щодо визначення способу, порядку, обсягу та строків його виконання.

У цій справі позивач фактично не оспорює виникнення нового самостійного публічно-правового правовідношення. Її вимоги безпосередньо пов`язані з виконанням рішення від 28 квітня 2025 року у справі №160/5221/25.

Зміст позовних вимог свідчить, що позивач вважає неналежним виконанням саме цього судового рішення застосування відповідачем під час виплати нарахованих на його виконання сум положень Порядку № 821.

Таким чином, визначальним для правильного вирішення питання про належний спосіб захисту є не те, що відповідачем було складено новий розрахунок чи надано відповідь на заяву позивача, а безпосередній зміст і мета таких дій та їх зв`язок із виконанням попереднього судового рішення.

Саме такий підхід сформульований Верховним Судом у постанові від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26, предметом розгляду якої були правовідносини щодо застосування Пенсійним фондом Порядку №821 під час виконання судового рішення про перерахунок пенсії.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення або вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення.

Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Верховний Суд також дійшов висновку, що застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України №821 під час виконання судового рішення саме по собі не змінює процесуальної природи спірних правовідносин та не є підставою для звернення особи з новим адміністративним позовом. Законність таких дій має перевірятися в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.

Колегія суддів враховує, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду Верховного Суду у справі №580/490/26.

Як і у зазначеній Верховним Судом справі, позивач у цій справі пов`язує порушення своїх прав із тим, що Пенсійний фонд під час виконання попереднього судового рішення застосував положення Порядку №821, що, на її думку, призвело до неналежної виплати сум пенсії, нарахованих за судовим рішенням.

Отже, застосування Порядку №821 у спірних правовідносинах не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини, а є способом, обраним відповідачем при реалізації обов`язку, покладеного на нього попереднім судовим рішенням.

Тому доводи позивача щодо неправомірності застосування Порядку №821 фактично є доводами щодо неналежного виконання судового рішення, а не щодо виникнення нового самостійного спору між нею та Пенсійним фондом.

При цьому, висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача в межах цієї справи здійснювати виплату пенсії без застосування Порядку №821 фактично призводить до повторного судового вирішення питання, яке стосується реалізації рішення суду, ухваленого в іншій адміністративній справі.

Такий підхід не відповідає встановленому КАС України порядку судового контролю за виконанням судових рішень та створює можливість фактичного обходу спеціальної процедури, передбаченої статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3, 383 КАС України.

При цьому, колегія суддів наголошує, що закриття провадження у цій справі не позбавляє позивача права на судовий захист.

Навпаки, позивачу законом гарантований спеціальний та безпосередній процесуальний механізм захисту її прав у зв`язку з неналежним виконанням судового рішення — шляхом звернення до суду першої інстанції, який ухвалив рішення у справі №160/5221/25, із відповідною заявою в порядку статті 383 КАС України та, за необхідності, із заявою про встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України.

Саме в межах такого провадження суд, який ухвалив первісне рішення, має можливість перевірити, чи відповідають фактичні дії суб`єкта владних повноважень змісту та обсягу обов`язків, визначених судовим рішенням, та надати оцінку доводам щодо способу його виконання.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, розглянувши заявлені позивачем вимоги по суті та задовольнивши їх, неправильно застосував норми процесуального права, оскільки спір у цій справі стосується не нового самостійного публічно-правового правовідношення, а порядку виконання судового рішення в іншій адміністративній справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Судова практика розглядає цю підставу також як таку, що застосовується у випадках, коли для відповідного спору законом встановлений спеціальний процесуальний порядок його вирішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі — закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

При цьому, правова оцінка питання щодо правомірності застосування Порядку №821 та належності виконання рішення від 28 квітня 2025 року у справі №160/5221/25 у межах цієї справи не надається, оскільки такі питання мають бути вирішені судом у порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції підлягають врахуванню, однак з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись статтями238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №420/17141/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії скасувати та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв