Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №420/39388/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39388/25

Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,

повний текст судового рішення

складено 31.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – ГУПФ) та просила:

- визнати протиправними дії ГУПФ щодо визначення стажу судді у розмірі 32 (тридцять два) роки 3 (три) місяці, 06 (шість) днів судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУПФ визначити ОСОБА_1 стаж судді станом на 29 травня 2025 року у розмірі 36 (тридцять шість) років 2 (два) місяці 24 (двадцять чотири) дні з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82 (вісімдесят два) відсотки місячної суддівської винагороди працюючого судді з 29 травня 2025року;

- зобов`язати ГУПФ провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 36 (тридцять шість) років 2 (два) місяці 24 (двадцять чотири) дні в розмірі 82 (вісімдесят два) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 29 травня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання (у разі наявності таких на час набуття рішення суду законної сили).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 місяців, та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 2 роки.

Зобов`язано ГУПФ провести ОСОБА_1 зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців, та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки.

Зобов`язано ГУПФ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 29.05.2025 року виходячи із 36 повних років суддівського стажу в розмірі 82 % суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 рішенням ХІІ сесії Херсонської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 26.01.1993 року №238 обрана народним суддею Суворовського районного народного суду міста Херсона.

Указом Президента України від 27.06.1996 року №482/96 призначена на посаду судді Херсонського обласного суду.

Постановою Верховної Ради України від 16.11.2006 року №365-V обрана на посаду судді Апеляційного суду Херсонської області безстроково.

Указом Президента України від 28.09.2018 року №297/2018 переведена на роботу на посаді судді Херсонського апеляційного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя №1049/0/15-25 від 20.05.2025 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У рішенні Вищої ради правосуддя зазначено: “За результатами вивчення доданих до заяви належним чином завірених копій документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: паспорта громадянина України; актів про призначення, обрання, переведення на посаду судді; трудової книжки; диплома та інших матеріалів, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню:

стаж роботи на посаді судді – 32 роки 3 місяці 24 дні;

половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 місяців;

стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 2 роки.

Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 36 років 2 місяці 24 дні.”.

Наказом Херсонського апеляційного суду від 27.05.2025 року №130-ОС позивачка 28.05.2025 року була відрахована зі штату Херсонського апеляційного суду у відставку, що підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку від 28.05.2025 року №08-27/61/2025, наданого Херсонським апеляційним судом, стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання позивачки, складає 36 років 03 місяці 05 днів, з яких:

- 1 рік 11 місяців - студентка Харківського юридичного інституту з 01.08.1982 до 01.07.1984;

- 02 роки - нотаріус Першої Херсонської державної нотаріальної контори з 26.01.1991 до 25.01.1993;

- 03 роки 07 місяців 23 дні - народний суддя Суворовського районного народного суду м. Херсона, суддя Суворовського районного суду м.Херсона з 26.01.1993 до 17.09.1996;

- 04 роки 11 місяців 23 дні - суддя судової колегії з розгляду цивільних справ Херсонського обласного суду з 18.09.1996 до 09.09.2001;

- 17 років 01 місяць 07 днів - суддя Апеляційного суду Херсонської області з 10.09.2001 до 09.10.2018;

- 06 років 07 місяців 19 днів - суддя Херсонського апеляційного суду з 10.10.2018 до 28.05.2025.

05.06.2025 року позивачка звернулася до ГУПФ з заявою про призначення щомісячно довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням №213050008940 від 03.07.2025 року позивачці з 29.05.2025 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці виходячи зі стажу на посаді судді 32 роки 3 місяці 6 днів у розмірі 74% суддівської винагороди.

Згідно форми РС-право до спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям, позивачці зараховано періоди: з 26.01.1993 по 17.09.1996, з 18.09.1996 по 09.09.2001, з 10.09.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 09.10.2018, з 10.10.2018 по 30.04.2025.

Не погодившись із розрахунком відповідачем стажу судді та, відповідно, визначеного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, виходив з того, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Також суд зазначив, що для ефективного захисту прав позивачки необхідно вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУПФ щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 місяців та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 2 роки; зобов`язання ГУПФ провести ОСОБА_1 зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки; зобов`язання ГУПФ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 29.05.2025 року виходячи із 36 повних років суддівського стажу в розмірі 82 % суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон №1402-VIII.

Відповідно до положень ст.4 Закону №1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із положеннями ст.135 Закону №1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Тобто, Конституцією України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів” закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Вищої ради правосуддя №1049/0/15-25 від 20.05.2025 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Так, спірним питанням у даних правовідносинах є не зарахування пенсійним органом до суддівського стажу ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.

Пунктом 34 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На день обрання ОСОБА_1 народним суддею Суворовського районного народного суду міста Херсона законодавство не встановлювало права судді на відставку та, відповідно, не регламентувало питання обчислення стажу, який дає право на відставку.

Під час роботи ОСОБА_1 на посаді судді набрав чинності Закон України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ “Про статус суддів” та вступив у дію Указ Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ “Про статус суддів” зі змінами, внесеними відповідно до Закону України від 24 лютого 1994 року №4015-XII “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус суддів””, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 навчалась в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського на денному факультеті з 1 вересня 1980 року до 1 липня 1984 року за спеціальністю “Правознавство”.

Таким чином, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право одержання щомісячного грошового утримання, підлягає зарахуванню половина строку навчання в зазначеному вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 місяців.

Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: “До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді”.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18, від 18 листопада 2021 року у справі №9901/15/21 дійшла висновку, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Так, закріплене в частині другій статті 137 Закону №1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття “стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді”, треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19).

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимоги до кандидатів на посаду судді були по-різному визначені законодавством України, що діяло на день їх призначення (обрання) на посаду судді, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, залежно від змісту цих вимог, визначених законодавством, яке було чинним на час призначення (обрання) на посаду судді.

Таким чином, при здійсненні обрахунку стажу обов`язково необхідно враховувати порядок призначення (обрання) кожного окремого судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше застосовувалися різні вимоги до стажу, необхідного для зайняття посади судді, які діяли на момент такого призначення (обрання).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 4 серпня 1989 року №328-I “Про статус суддів в СРСР” (у редакції, чинній на день обрання ОСОБА_1 народним суддею Суворовського районного народного суду міста Херсона), народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Як вбачається з матеріалів справи, після здобуття вищої юридичної освіти із 1 серпня 1984 року до 26 січня 1993 року позивачка обіймала посаду нотаріуса Першої Херсонської державної нотаріальної контори.

Тобто, суд 1-ї інстанції обґрунтовано зазначив, що у ОСОБА_1 наявне право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додатково 2 років роботи в галузі права, які вимагалися законом для призначення на посаду судді.

Більш того, рішенням Вищої ради правосуддя Вищої ради правосуддя №1049/0/15-25 від 20.05.2025 року чітко визначено, що до загального стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді підлягають зарахуванню спірні періоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що позивачка має право на зарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 місяців та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 2 роки.

Таким чином, оскільки загальний стаж роботи, який дає право позивачці на отримання довічного грошового тримання, складає 36 повних років, вона має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82% (50% за 20 років + 32% за 16 років) грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, про що також вірно зазначив суд 1-ї інстанції.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України та з урахуванням вимог ст.13 Конвенції, для ефективного захисту прав позивачки необхідно вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУПФ щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі – 1 рік 11 місяців та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді – 2 роки; зобов`язання ГУПФ провести ОСОБА_1 зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки; зобов`язання ГУПФ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 29.05.2025 року виходячи із 36 повних років суддівського стажу в розмірі 82 % суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

На переконання апеляційного суду, такий спосіб захисту прав позивачки не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

СуддіО.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк