Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №400/13554/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13554/25

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 16.02.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 400/13554/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 19.11.2025 № 9910/12-05,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.11.2025 № 9910/12-05 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року суд відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт зауважує, що висновки оскаржуваного наказу про наявність у нього приватного інтересу, який міг вплинути на об`єктивність вчинення дій або прийняття рішень стосовно ОСОБА_2 під час реалізації ним службових повноважень, і як наслідок - наявність конфлікту інтересів, про який він повинен був повідомити керівника відповідно до пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", є необґрунтованими та безпідставними.

Так, у наказі відповідача не наведено конкретних обставин, які б свідчили про існування у позивача потенційного конфлікту інтересів, а відповідний висновок ґрунтується виключно на суб`єктивних припущеннях відповідача, а не на фактичних даних чи належних і допустимих доказах. При цьому ОСОБА_2 у розумінні статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" не є близькою особою позивача.

Крім того, позивач звернув увагу на відсутність у його діях (бездіяльності) складу дисциплінарного проступку, зокрема вини та причинно-наслідкового зв`язку між його діянням і ймовірними шкідливими наслідками. Також апелянт вказав, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності відбулося поза межами встановленого законом строку проведення дисциплінарного провадження.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві представник управління зазначає, що доводи апелянта про порушення строків дисциплінарного провадження є безпідставними, оскільки наказ про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження був належним чином направлений на електронну адресу позивача.

Окрім того, відповідач наголошує, що наявність спільної дитини із ОСОБА_2 зумовлює наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу, який міг вплинути на об`єктивність вчинення дій або прийняття рішень стосовно вказаної особи під час реалізації ним службових повноважень. Хоча між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб не зареєстрований, між ними існують позаслужбові стосунки, пов`язані із виконанням обов`язку щодо спільного утримання та виховання дитини. У розумінні Закону України "Про запобігання корупції" такі стосунки створюють передумови для виникнення конфлікту інтересів. Поряд з цим, ОСОБА_1 був наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо ОСОБА_2 , оскільки виконував обов`язки начальника відділу. Враховуючи, що ОСОБА_1 не повідомив про наявність потенційного конфлікту інтересів, він порушив вимоги пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" та пункту 5 частини 1 статті 65 Закону України "Про державну службу".

З огляду на вказане, відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) з 12.06.2023.

Також, наказами Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.01.2024 № 385/12-05, від 10.02.2025 № 893-к, від 13.06.2025 № 4088/12-05, від 23.06.2025 № 3590-к на ОСОБА_1 тимчасово було покладено виконання обов`язків начальника Дpyгoгo відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

До Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від Департаменту моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов припис в порядку п. 5-3 ч.1, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон). Департаментом моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції було винесено припис в порядку пункту 5 частини першої, частини шостої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції», що стосується дій (бездіяльності) заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Управління юстиції Шевченка Віталія Миколайовича.

На виконання припису міжрегіональним управлінням видано наказ від 24.09.2025 № 8311/12-05 «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 », з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

02.10.2025 наказом міжрегіонального управління № 8597/12-05 «Про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження та строку формування дисциплінарної справи» продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження до 60 календарних днів, відповідно до статті 68 Закону України «Про державну службу» та пунктів 5 та 27 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039.

В ході опрацювання матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що ОСОБА_1 спільно працює із ОСОБА_2 , яка перебуває на посаді провідного спеціаліста Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Управління юстиції. Згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину.

В приписі Департаментом моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції зазначено, що хоча між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб не зареєстрований, проте між ними існують позаслужбові стосунки, пов`язані з необхідністю спільного вирішення питань щодо утримання та виховання їхньої дитини.

Наявність спільної дитини з ОСОБА_2 зумовлює наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу, який міг вплинути на об`єктивність вчинення дій/прийняття рішень стосовно ОСОБА_2 під час реалізації ним своїх службових повноважень.

Відповідно до посадової інструкції заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області міжрегіонального управління Шевченка В.М., затвердженої в.о. начальника міжрегіонального управління Інною Фірсовою від 02.05.2024, встановлено, що одним із посадових обов`язків ОСОБА_1 є додержання вимог законодавства щодо запобігання корупційним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, запобігання виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів.

Дисциплінарною комісією дії заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області міжрегіонального управління ОСОБА_1 визнано такими, що вчинені з порушенням вимог посадової інструкції, так як за весь час зі спільною роботою із ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не повідомляв про наявність потенційного конфлікту інтересів.

Дисциплінарна комісія за результатами здійснення дисциплінарного провадження дійшла до висновку про наявність підстав для притягнення заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області міжрегіонального управління ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме неналежне виконання посадових обов`язків.

Наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.11.2025 № 9910/12-05 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », на підставі п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», за неналежне виконання посадових обов`язків позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани.

Позивач не погоджуюсь з вказаним наказом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що, зіставивши повноваження позивача під час виконання службових обов`язків та факт роботи ОСОБА_2 - матері дитини позивача, яка обіймає посаду провідного спеціаліста Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідач правомірно дійшов висновку про наявність потенційного конфлікту інтересів.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

Пунктом 1 статті 1 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За правилами частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Одним із видів дисциплінарних проступків, відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», зокрема, є:

- невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5).

Згідно з положеннями частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Колегія суддів зауважує, що спірним питанням у даній справі є підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Варто зазначити, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі Закон - № 1700-VII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1700-VII приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Частиною першою статті 28 Закону № 1700-VII передбачено, що, зокрема, державні службовці зобов`язані:

вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року (справа № 826/15347/17) виклав правовий висновок щодо застосування частини 1 статті 28 Закону № 1700-VII, зазначивши, що поняття потенційного конфлікту інтересів, включає в себе поняття неупередженості та об`єктивності при вчиненні чи не вчиненні певних дій під час виконання повноважень. При цьому поняття потенційного конфлікту інтересів значно ширше і потребує з`ясування інших ознак, а саме наявності у особи приватного інтересу.

Потенційний конфлікт інтересів - це конфлікт інтересів, який може виникнути в майбутньому. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три елементи.

Перший елемент - це наявність у державного службовця повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу.

Другий елемент - це наявність у державного службовця приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження.

І третій елемент - це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому.

При цьому всі три елементи повинні бути доведені, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв`язки особи, обсяг її службових/представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення.

Приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових / представницьких повноважень, що є дискреційними. Суперечність між приватним інтересом та повноваженнями полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов`язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2023 року у справі № 420/27509/21, від 17 липня 2025 року у справі № 300/3881/25, від 13 лютого 2025 року у справі № 380/13896/23.

Апелянт зауважує, що ОСОБА_2 не є його близькою особою. Проте в розумінні вищевказаних приписів потенційний (реальний) конфлікт інтересів не обмежується виключно наявністю відносин із близькими особами в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Так, аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що у позивача були наявні повноваження, які могли бути використані для задоволення приватного інтересу. Зокрема, ОСОБА_1 вносив пропозиції щодо встановлення премій та надбавок, а також щодо організації діяльності під час тимчасового виконання обов`язків начальника відділу, в якому працювала ОСОБА_2 .

Щодо наявності приватного інтересу, то колегія суддів зазначає, що факт перебування позивача та ОСОБА_2 у позаслужбових відносинах (зокрема наявність спільної дитини) свідчить про наявність немайнового приватного інтересу. Оскільки ОСОБА_2 працює підпорядкованим працівником у тому ж відділі, реалізація позивачем своїх розпорядчих та організаційно-управлінських повноважень об`єктивно створює ризик впливу вказаного приватного інтересу на неупередженість і об`єктивність прийняття рішень. За таких обставин висновок відповідача про наявність потенційного конфлікту інтересів є правомірним та обґрунтованим.

Посилання апелянта на те, що висновок відповідача про наявність потенційного конфлікту інтересів ґрунтується виключно на суб`єктивних припущеннях відповідача, а не на фактичних даних чи належних і допустимих доказах, колегія суддів вважає помилковим, адже матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем факт наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільної дитини. При цьому наявність рішення суду про стягнення аліментів не скасовує інших батьківських обов`язків та не спростовує існування між ними спільних відносин щодо виховання й утримання дитини.

Щодо відсутності наслідків та вини в діях позивача колегія суддів зауважує, що в цьому випадку за наявності потенційного конфлікту інтересів особа зобов`язана повідомити про це не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вона дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, свого безпосереднього керівника. При цьому обов`язок повідомлення про наявність конфлікту інтересів виникає безпосередньо з моменту настання факту його існування та не пов`язується з настанням будь-яких негативних наслідків. Позивач, як державний службовець, мав усвідомлювати свій обов`язок дотримуватися вимог законодавства, а тому посилання на відсутність вини є необґрунтованим. Сам факт обіймання посади державної служби передбачає високий рівень обізнаності вимог законодавства, незнання яких не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

Відповідно до частини другої статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд у постановах від 01 листопада 2022 року у справі № 380/3045/21, від 09 грудня 2019 року у справі № 813/3820/17, дійшов висновку про те, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Зазначення в рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретних обставин вчинення порушення, виду дисциплінарного проступку і його юридичної кваліфікації дозволяє чітко визначити, як кваліфікував дії чи бездіяльність посадової особи саме той орган (посадова особа), який прийняв рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також перевірити правильність застосування до державного службовця певного виду стягнення.

Аналізуючи спірний наказ, колегія суддів вважає його обґрунтованим. Так, у тексті оскаржуваного наказу зазначено суть допущеного позивачем порушення, наведено мотиви та фактичні обставини його вчинення, наведено належне обґрунтування застосованого виду дисциплінарного стягнення. За таких обставин підстави для скасування спірного наказу відсутні.

Щодо порушення строків проведення службового розслідування колегія суддів зауважує, що у встановленому порядку відповідачем було видано наказ про продовження строків службового розслідування. Посилання апелянта на те, що він не отримував копію спірного наказу, спростовуються матеріалами справи, а саме скриншотами відправлення електронного листа.

Колегія суддів також зауважує, що навіть допущені процедурні порушення, які не змінили й не могли змінити правильність висновків відповідача про наявність складу дисциплінарного проступку, не можуть слугувати самостійною підставою для скасування правомірного наказу. У зв`язку з цим колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову законними та обґрунтованими.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 400/13554/25 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 400/13554/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 19.11.2025 № 9910/12-05 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

СуддіЮ.В. Осіпов В.О. Скрипченко