Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №400/3368/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3368/26

Суддя першої інстанції - Брагар В. С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №400/3368/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахунку пенсії її чоловіка - ОСОБА_2 , виконаного на підставі рішень Миколаївського окружного адміністративного суду в справах №400/11259/21 та №400/15647/23, та неодержаної ним у зв`язку зі смертю.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суму пенсії, що підлягала виплаті згідно з рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року (справа №400/11259/21) та від 31 січня 2024 року (справа №400/15647/23), та залишилася недоодержаною у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без застосування при виплаті Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року позовні вимоги задоволені.

До п`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №400/3368/26, в якій апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №400/3368/26.

17 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

23 вересня 2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - без змін.

30 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , є вдовою ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі — Закон №2262).

Головним управлінням на виконання рішення суду у справі №400/11259/21 від 21 лютого 2022 року проведено перерахунок пенсії особи та нараховано заборгованість в розмірі 205815,5 грн та на виконання рішення суду у справі №400/15647/23 від 31 січня 2024 року проведено перерахунок пенсії особи та нараховано заборгованість в розмірі 66000 грн.

31 січня 2025 року позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 , звернулась із заявою щодо виплати недоотриманої пенсії, яка нарахована за життя її чоловіку.

Відповідач вніс до Реєстру судових рішень ІКІС ПФУ по справах №400/11259/21, №400/15647/23 в розділ “Інформація про персональні дані спадкоємця у зв`язку зі смертю стягувача та після виділення відповідних коштів здійснюватиметься виплата заборгованості за датою набрання рішенням суду законної сили.

11 лютого 2026 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату належних їй сум в порядку перерахунку пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2

25 лютого 2026 року ГУ ПФУ в Миколаївській області було відмовлено в проведення повного розрахунку, визнаної судовими рішеннями заборгованості, зокрема, посилаючись на те, що виконання рішень суду та виплата заборгованості на виконання рішень суду проводиться з урахуванням Постанови КМУ від 14 липня 2025 року за №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного утримання суддям у відставці) призначених (перерахованих на виконання судових рішень)» .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 61 Закону України №2262-XII суми пенсії, що належали пенсіонерові та залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, виплачуються членам його сім`ї за правилами, визначеними цією статтею.

Таким чином, законодавством безпосередньо передбачено право членів сім`ї померлого пенсіонера на отримання сум пенсії, які належали пенсіонерові та залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю. Така виплата є реалізацією вже набутого права пенсіонера на відповідні пенсійні суми, а не призначенням нового виду пенсії його члену сім`ї.

У цій справі відповідачем не заперечується ані факт проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 на виконання судових рішень, ані факт визначення відповідних сум заборгованості, ані факт їх невиплати за життя пенсіонера.

Отже, спірні суми були нараховані ОСОБА_2 за його життя та входять до складу належних йому, але не отриманих пенсійних виплат, право на отримання яких у зв`язку з його смертю виникло у визначених законом членів сім`ї.

При цьому, смерть пенсіонера не припиняє обов`язку органу Пенсійного фонду України виплатити суми пенсії, які були нараховані та належали пенсіонерові до дня смерті.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача здійснити виплату позивачу, не врахував положення постанови Кабінету Міністрів України №821, а також положення бюджетного законодавства щодо здійснення видатків лише в межах відповідних бюджетних призначень.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими.

Дійсно, відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Разом з тим, наведені положення бюджетного законодавства регулюють порядок бюджетного фінансування та не можуть тлумачитися як такі, що надають органу Пенсійного фонду України право не виконувати або відкладати на невизначений строк виконання обов`язку щодо виплати сум, право на які встановлено законом та підтверджено судовими рішеннями.

За змістом статей 129, 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб та підлягає виконанню на всій території України.

При цьому, обов`язковість судового рішення означає не лише формальне проведення відповідачем перерахунку, а й реальне виконання покладеного на нього судом обов`язку, якщо судовим рішенням визначено саме перерахунок та виплату відповідних сум.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 було встановлено механізм, за яким виплата пенсійних сум, нарахованих на виконання судових рішень, фактично ставилася у залежність від обсягу бюджетних асигнувань та передбачала їх виплату пропорційно виділеним коштам.

Саме такі положення постанови №821 стали предметом судового аналізу у справі №320/51895/25.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25 постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 визнано протиправною та нечинною. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року зазначене рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 вересня 2026 року у справі №320/51895/25 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. Верховний Суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати підзаконним нормативним актом черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень залежно від обсягу бюджетних асигнувань.

Верховний Суд також зазначив, що застосування положень постанови №821 призводить до обмеження права особи на належне та своєчасне виконання судового рішення, а посилання на недостатність бюджетного фінансування, воєнний стан та особливості бюджетного процесу не можуть бути підставою для виправдання невиконання остаточного судового рішення.

Таким чином, на момент апеляційного перегляду справи правомірність застосування постанови №821 вже отримала остаточну судову оцінку, а сама постанова не може бути покладена в основу відмови у виплаті позивачу сум пенсії, які були нараховані її померлому чоловікові.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26, відповідно до якої у випадках, коли особа оскаржує саме спосіб виконання вже ухваленого судового рішення, належним процесуальним механізмом є судовий контроль за виконанням такого рішення, зокрема, в порядку статті 383 КАС України. Визначальним при цьому є зміст, мета та безпосередній зв`язок оскаржуваних дій із його виконанням.

Разом з тим, правовідносини у цій справі не можуть бути ототожнені з правовідносинами, які були предметом розгляду у справі №580/490/26.

Позивач у цій справі не була стороною судових справ №400/11259/21 та №400/15647/23. Вона звернулася до суду після смерті свого чоловіка як член його сім`ї, посилаючись на статтю 61 Закону №2262-XII та на своє право на отримання сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові та залишилися неодержаними.

Отже, предметом цього спору є не перегляд порядку виконання судових рішень у справах №400/11259/21 та №400/15647/23 і не зміна встановленого цими рішеннями розміру пенсії, а правомірність відмови органу Пенсійного фонду у виплаті члену сім`ї померлого пенсіонера сум пенсії, які були нараховані за його життя та залишилися неодержаними у зв`язку із його смертю.

Саме тому звернення позивача з окремим адміністративним позовом у цій справі не підміняє механізм судового контролю за виконанням вказаних судових рішень.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв