Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №754/9796/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10551/26

Справа №754/9796/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В. О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2025 між ТОВ «Клай Інвест» (первісний кредитор) та відповідачкою в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 279600, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 90 днів під 0,72% на добу. Кредитні кошти перераховано на картковий рахунок відповідачки 18.03.2025, що підтверджується інформаційною довідкою. Відповідачка своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала. 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, включених до реєстру боржників, зокрема до відповідачки. Згідно з випискою з особового рахунку станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки становить 7620,00 грн, з яких: 4000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2620,80 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1000,00 грн - заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 договору. Позивачем направлено відповідачці вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка залишена без виконання. У зв`язку з вище викладеним позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09.06.2026 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідачка не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.03.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 279600, відповідно до якого, відповідака отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 4000,00 грн, строком на 90 днів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,72% в день та комісією за обслуговування кредиту у розмірі 25% від суми фінансового кредиту.

Згідно з п. 4.4.2 договору позичальник зобов`язався своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію в порядку встановленому договором.

Згідно п.5.3 договору у разі якщо клієнт не повернув кредит у строк, він зобов`язаний виплатити товариству пеню у розмірі 39,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

На підтвердження видачі Первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 26.03.2025 на картковий рахунок відповідачки було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

На виконання вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач повідомляє, що останнім на адресу відповідачки була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачкою без виконання.

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, за умовами якого ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «ФК «Венера Фінанс» належне йому право вимоги до відповідачки, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Клай Інвест».

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач є належним кредитором у зазначених правовідносинах.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, кошти у встановлені строки не повернула.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 20.02.2026 року заборгованість становить 7620,00 грн (тіло кредиту 4000,00 грн, відсотки 2680,80 грн, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту 1000,00 грн).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 4000,00 грн, а отже акцептовано умови Договору.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору а відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідачка не скористалась своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно наданим позивачем розрахунку про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 279600 від 23.03.2025 станом на 20.02.2026 складає 7620,00 грн, що складається з: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками - 2620,80 грн, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту - 1000,00 грн.

Приймаючи до уваги вище наведені положення чинного законодавства, а також те, що відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» укладено договір про надання правової допомоги №09/04.2026 від 09.04.2026, видано довіреність на представництво інтересів позивача від 09.04.2026, складено акт про отримання правової допомоги від 25.08.2026, на підставі яких вартість надання правової допомоги (зустріч та консультація, складання та подання позовної заяви, інші клопотання та заяви, канцелярські витрати та відправка поштової кореспонденції), склала 15500,00 грн, які були сплачені відповідно до платіжної інструкції №5118 від 25.08.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 (провадження 61-10774св18).

Судом встановлено, що у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, представник у судові засідання не з`являвся, тобто фактично правова допомога, яка надавалась позивачу, полягала у складанні процесуальних документів, а саме позовної заяви.

Крім того, в акті про отримання правової допомоги з-поміж іншого адвокатом визначені послуги з подання клопотань та заяв до суду, складання процесуальних документів, проте як убачається з матеріалів справи, представником позивача крім заяви про розподіл судових витрат до суду жодних процесуальних документів, в тому числі заяв чи клопотань, не подавалось.

Водночас, суд зазначає, що у відповідності до висновків наведених Верховним Судом у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, подання стороною заяви про розподіл судових витрат (заяви про ухвалення додаткового рішення) не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Суд також зауважує, що визначені адвокатом послуги такі як зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості та складення та подання позовної заяви, підготовка доказів, моніторинг/аналіз судової практики є взаємопов`язаними послугами, натомість адвокатом у вказаному акті вони розписані як окремі дії, які фактично входять до послуги складення позовної заяви, у зв`язку з чим було штучно збільшено кількість та вартість наданих адвокатом послуг.

Щодо компенсації канцелярських витрат на виготовлення копій документів та відправки поштової кореспонденції судом встановлено, що позивачем направлялась відповідачу позовна заява з додатками, що потягло за собою поштові витрати на суму 48,00 грн. Будь-які докази того на що саме позивачем були понесені витрати у розмірі 500 грн в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи акт про отримання правової допомоги від 25.08.2026, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн за складання позовної заяви, інши наведені послуги охоплюються п. 2, що вказний в акті.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 279600 від 26.03.2025 в розмірі 7620,80 грн, судові витрати у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, буд.23, оф.703.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено - 05.10.2026.

Суддя В.О.Сенюта