Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/16447/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/16447/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/16447/26 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі – ЦВЛК) про:

визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, викладеного у листі від 11 червня 2026 року;

зобов`язання повторно розглянути зареєстровану 29 квітня 2026 року під номером Б-5034 скаргу на свідоцтво про хворобу № 103 від 19 березня 2024 року з урахуванням висновків суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Суд першої інстанції проігнорував вищі повноваження ЦВЛК, погодившись з тим, що комісія мала право просто надіслати «лист-роз`яснення». Проте наказ Міноборони № 402 чітко визначає, що ЦВЛК - це найвищий орган, який зобов`язаний переглядати, скасовувати або змінювати постанови будь-яких нижчих ВЛК, якщо є скарга, а посилання на те, що він мав отримати направлення ТЦК, є безпідставним, адже ЦВЛК фактично не розглянута скарга позивача, що свідчить про протиправну бездіяльність ЦВЛК.

Судом першої інстанції не досліджено медичні обставини, не звернув уваги на те, що під час лікування та огляду у Львівській психіатричній лікарні не враховано, що стан (психічний розлад) розвинувся саме після важкого бойового поранення, отриманого 10.11.2023 року під селом Мала Токмачка під час захисту Батьківщини. Зв`язок хвороби з фронтом взагалі не перевірявся ЦВЛК, а суд першої інстанції просто усунувся від оцінки цих порушень.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації.

24.07.2023 року позивач призваний на військову службу по мобілізації та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти Десантно-штурмового батальйону, у військовому званні солдат.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 року № 6195 УБД про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач у період з 02.10.2023 року по 10.11.2023 року безпосередньо брав участь у таких заходах, перебуваючи у районі виконання бойових завдань - АДРЕСА_1 .

Підставою для видачі зазначеної довідки були, зокрема, витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 10.11.2023 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 з основної діяльності № 4606 від 30.11.2023 року, а також витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 279 від 02.10.2023 року та № 320 від 10.11.2023 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.11.2023 року о 11 годині 00 хвилин під час виконання бойового завдання поблизу села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області позивач отримав поранення, у зв`язку з чим йому була оформлена довідка про обставини травми № 3935 від 11.12.2023 року.

Після отримання поранення позивач проходив лікування: у військовій частині НОМЕР_2 у період з 10.11.2023 року по 11.11.2023 року; у КНП “Міська лікарня № 7” Запорізької міської ради у період з 11.11.2023 року по 28.11.2023 року; у КНП Львівської обласної ради “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” у період з 09.02.2024 року по 19.03.2024 року, де одночасно проходив медичне обстеження та військово-лікарську комісію.

За результатами проходження військово-лікарської комісії складено свідоцтво про хворобу № 103 від 19.03.2024 року, відповідно до якого позивачу встановлено діагнози:

шизотиповий розлад - захворювання, яке визначено як таке, що не пов`язане з проходженням військової служби;

хронічний холецистит без порушення функції травлення;

зміцнілі рубці лівої половини грудної клітки, лівого плеча та правої сідниці після поранення 10.11.2023 року без порушення функції, яке визначено як таке, що пов`язане з проходженням військової служби та захистом Батьківщини.

Також у свідоцтві про хворобу зазначено наявність зміцнілих рубців обох ліктьових ямок та шиї зліва після самоушкодження у 2006 році, які визначено як травму, що не пов`язана з проходженням військової служби.

На підставі статті 16 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

02.05.2024 року позивач був звільнений із військової служби у відставку.

31.01.2026 року позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України зі скаргою на свідоцтво про хворобу № 103 від 19.03.2024 року, у якій просив його скасувати, посилаючись на порушення процедури проведення військово-лікарської комісії, зокрема на неналежне проведення медичного огляду, порушення принципів об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості висновків ВЛК, передбачених пунктом 2.1 глави 2 розділу І наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

Позивач зазначав, що під час проходження ВЛК посадовими особами КНП ЛОР “ЛОКПЛ” та членами ВЛК були допущені порушення процедури, які, на його думку, вплинули на правильність висновку, викладеного у свідоцтві про хворобу № 103 від 19.03.2024 року. Зокрема, позивач посилався на дії лікаря-психіатра, інших членів ВЛК та голови ВЛК, а також на неврахування окремих відомостей медичної документації.

22.04.2026 року позивач повторно звернувся із відповідною скаргою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, додавши документи на підтвердження проходження військової служби, участі у бойових діях, отримання поранення, проходження лікування та проходження військово-лікарського огляду.

Листом Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06.04.2026 року №598/8/8198 ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його звернення щодо незгоди з постановою військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” про ступінь придатності до військової служби, оформленою свідоцтвом про хворобу від 19.03.2024 року № 103. У зазначеному листі ЦВЛК ЗС України зазначила, що військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України організована відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402). ЦВЛК ЗС України послалася на положення пункту 3.13 глави 3 розділу ІІ Положення № 402, відповідно до якого громадяни, звільнені з військової служби у запас або у відставку, які не погоджуються з постановою ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби на момент фактичного звільнення та порушують питання про перегляд такої постанови, проходять медичний огляд військово-лікарськими комісіями закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України. При цьому такий медичний огляд проводиться незалежно від причин звільнення з військової служби, але не пізніше ніж через п`ять років після такого звільнення. Також у листі зазначено, що для вирішення питання щодо направлення на повторний медичний огляд особа повинна звернутися до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання із заявою, медичними документами та військово-обліковими документами. ЦВЛК ЗС України окремо звернула увагу, що стосовно осіб, звільнених з військової служби у зв`язку з психічними розладами, додатково подається висновок закладу охорони здоров`я про зміну або зняття раніше встановленого діагнозу, на підставі якого особу було визнано непридатною (обмежено придатною) до військової служби. Відповідно до роз`яснень ЦВЛК ЗС України, штатна військово-лікарська комісія у разі необхідності додатково витребовує та спільно з головними (провідними) медичними фахівцями військово-медичних клінічних центрів вивчає медичні та інші документи, що характеризують стан здоров`я особи як у період проходження військової служби, так і після звільнення. У випадку встановлення підстав для задоволення звернення особи штатна ВЛК через відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направляє її на огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби на теперішній час, за результатами якого оформлюється довідка ВЛК або свідоцтво про хворобу. Ураховуючи зазначене, позивачу було запропоновано, з метою отримання направлення на медичний огляд ВЛК, звернутись з відповідною заявою, медичними та військово-обліковими документами до ТЦК та СП за місцем проживання.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся до Офісу Президента України з заявою від 11.05.2026 року, яка за належністю була направлена до ЦВЛК ЗС України.

За результатами розгляду згаданої заяви листом №598/4/14347 від 11.06.2026 року ОСОБА_2 було повідомлено, що на його попереднє звернення з порушеного питання ЦВЛК ЗС України було надано вичерпну та обґрунтовану відповідь листом ЦВЛК ЗС України від 06.04.2026 року №598/9/8198, яку направлено на зазначену ним адресу для листування, та повторно направлено копію згаданої відповіді додатком.

Врахувавши, що відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у перегляді постанови ВЛК та не здійснював повторної оцінки медичних висновків, оскільки відповідно до положень Положення №402 така процедура передбачає проведення нового медичного огляду за направленням відповідного ТЦК та СП, а фактично відповідачем було роз`яснено позивачу встановлений нормативно-правовими актами порядок реалізації його права на перегляд постанови ВЛК, а також недоведеність позивачем, що він звертався до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про направлення на медичний огляд ВЛК та що йому було відмовлено у такому направленні, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ЦВЛК допущено протиправну бездіяльність.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у складі військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти Десантно-штурмового батальйону з 24 липня 2023 року.

Під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини поблизу с. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області ОСОБА_1 10 листопада 2023 року отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми № 3935 від 11 грудня 2023 року.

Після отримання поранення позивач проходив лікування у військовій частині НОМЕР_2 у період з 10 листопада 2023 року по 11 листопада 2023 року, у КНП «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради у період з 11 листопада 2023 року по 28 листопада 2023 року, у КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» в період з 09 лютого 2024 року по 19 березня 2024 року.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 103 від 19 березня 2024 року позивачу встановлено діагнози: шизотиповий розлад - захворювання, яке визначено як таке, що не пов`язане з проходженням військової служби; хронічний холецистит без порушення функції травлення; зміцнілі рубці лівої половини грудної клітки, лівого плеча та правої сідниці після поранення 10 листопада 2023 року без порушення функції, яке визначено як таке, що пов`язане з проходженням військової служби та захистом Батьківщини.

На підставі статті 16 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

ОСОБА_1 02 травня 2024 року звільнений із військової служби.

ОСОБА_1 31 січня 2026 року звернувся до ЦВЛК зі скаргою на свідоцтво про хворобу № 103 від 19 березня 2024 року, просив скасувати свідоцтво про хворобу, посилаючись на порушення процедури проведення військово-лікарської комісії, зокрема на неналежне проведення медичного огляду, порушення принципів об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості висновків ВЛК, передбачених пунктом 2.1 глави 2 розділу І наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

ОСОБА_1 22 квітня 2026 року повторно звернувся зі скаргою до ЦВЛК, додавши документи на підтвердження проходження військової служби, участі у бойових діях, отримання поранення, проходження лікування та проходження військово-лікарського огляду.

Листом ЦВЛК від 06 квітня 2026 року №598/8/8198 позивачу роз`яснено порядок оскарження постанови ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби, зокрема, вказано, що для вирішення питання щодо направлення на повторний медичний огляд особа повинна звернутися до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання із заявою, медичними документами та військово-обліковими документами. Звернуто увагу, що стосовно осіб, звільнених з військової служби у зв`язку з психічними розладами, додатково подається висновок закладу охорони здоров`я про зміну або зняття раніше встановленого діагнозу, на підставі якого особу було визнано непридатною (обмежено придатною) до військової служби. Позивачу запропоновано з метою отримання направлення на медичний огляд ВЛК звернутись з відповідною заявою, медичними та військово-обліковими документами до ТЦК та СП за місцем проживання.

Позивач 11 травня 2026 року звернувся до Офісу Президента України, яка за належністю направлена до ЦВЛК.

ЦВЛК листом від 11 червня 2026 року ОСОБА_2 повідомлено, що на його попереднє звернення з порушеного питання ЦВЛК надано вичерпну та обґрунтовану відповідь листом від 06.04.2026 року №598/9/8198, яку направлено на зазначену ним адресу для листування, та повторно направлено копію згаданої відповіді додатком.

Спірним в цій справі є питання допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду заяви позивача про перегляд рішення ВЛК.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною тринадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон № 2801-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі – Положення № 402, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 установлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 врегульоване питання діяльності Центральної військово-лікарської комісії, за підпунктом 2.3.1 якого ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Підпунктом 2.3.3 розділу І Положення №402 установлено, що на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до підпункту 2.3.4 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має, зокрема, право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

За положеннями підпункту 2.3.5 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відтак, до повноважень ЦВЛК належить розгляд, перегляд, скасування, відміна, затвердження, не затвердження, контроль за постановами будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Пунктами 3.1-3.3 розділу І Положенням №402 передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Згідно з пунктом 3.4 розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Судом встановлено, що позивач, вважаючи необґрунтованим рішення ВЛК КНП «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», оформлене свідоцтвом про хворобу від 19 березня 2024 року № 103, двічі звертався до ЦВЛК зі скаргою на це рішення.

ВЛК КНП «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» відповідно до підпункту 2.5.1 розділу І Положення №402 є позаштатною ВЛК, відтак, в силу положень пункту 3.3 розділу І Положення №402 рішення такої позаштатної ВЛК повинно оскаржуватися до штатної ВЛК регіону згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності.

Разом з тим, як вказано вище, до повноважень ЦВЛК відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 належить розгляд, перегляд, скасування, відміна, затвердження, не затвердження, контроль за постановами будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Відтак, ЦВЛК мала повноваження на перегляд рішення позаштатної ВЛК КНП «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» за скаргами позивача.

При цьому, як передбачено пунктом 3.4 розділу І Положення №402, у разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

В цьому випадку ЦВЛК листами від 06 квітня 2026 року та 11 червня 2026 року роз`яснено позивачу порядок оскарження рішень ВЛК та повідомлено про відсутність підстав для перегляду такого рішення.

Отже, відповідачем розглянуті скарги позивача, надана позивачу відповідне роз`яснення, що дає підстави для висновку про відсутність підстав для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Крім того, позивач просить скасувати рішення, викладене у листі від 11 червня 2026 року.

З цього питання суд вважає за необхідне зазначити, що листом від 11 червня 2026 року ОСОБА_2 повідомлено, що на його попереднє звернення з порушеного питання ЦВЛК надано вичерпну та обґрунтовану відповідь листом від 06.04.2026 року №598/9/8198, яку направлено на зазначену ним адресу для листування, та повторно направлено копію згаданої відповіді додатком.

При цьому лист від 11 червня 2026 року не є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якого індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тому цей лист не може бути оскаржений як рішення суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на наведене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд вважає за необхідне зазначити, що викладене у листі ЦВЛК від 06 квітня 2026 року №598/8/8198 роз`яснення щодо необхідності отримання направлення ТЦК та СП за місцем проживання направлення на медичний огляд ВЛК, не відповідає приписам Положення №402, адже позивач не ставив питання про проведення повторного медичного огляду, а просив переглянути рішення ВЛК.

Проте ця обставина не впливає на правильність вирішення судом першої інстанції справи, тому не є підставою для скасування рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року в справі № 160/16447/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року в справі № 160/16447/26 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 жовтня 2026 року та відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов