Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/12091/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/12091/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року (суддя Ільков В.В., повне судове рішення складено 06 липня 2026 року) в справі № 160/12091/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №045750035571 від 05 березня 2026 року;

зобов`язання зарахувати до страхового стажу наступні періоди роботи: з 01.01.1993 по 31.01.1994 в Токмакській державній нотаріальній конторі та з 01.07.2000 по 25.12.2003 у ТОВ виробничий центр «ФЕДОР»;

зобов`язання повторно розглянути її заяву від 24 лютого 2026 року про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням висновків суду, а також призначити та виплачувати їй пенсію за віком.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №045750035571 від 05.03.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи: з 01.01.1993 року по 31.01.1994 року в Токмакській державній нотаріальній конторі та з 01.07.2000 року по 25.12.2003 року у ТОВ виробничий центр "ФЕДОР".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні, та зарахованих періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного дослідження доказів, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що відсутні правові підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача, оскільки цей період не підтверджений документами, згідно з вимогами та нормами чинного законодавства.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2026 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058).

До заяви були додані такі документи: довідка про присвоєння позивачу ідентифікаційного номеру; номер НОМЕР_1 , виданий Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області, 20.08.2005; трудова книжка від 13.09.1981 серія НОМЕР_2 ; архівна довідка від 11.08.2025 № 20/261, видана НТУ “Дніпровська політехника”; заява про виплату пенсії через банківську установу, що підтверджується відповідним записом в особистому кабінеті позивача на офіційному сайті Пенсійного фонду України.

Відповідно до принципу екстериторіальності заяву позивача від 24.02.2026 року розглянуто Головним управлінням та прийнято рішення №045750035571 від 05.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Рішенням встановлено, що за результатами розгляду документів доданих до заяви відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 13.09.1981 до страхового стажу не зараховано:

за записами №9-№10 період роботи з 01.01.1993 по 31.01.1994, оскільки у графі 2 розділу “Дата, число, місяць, рік” дата прийняття на посаду містить виправлення 01.01.1993 не завірене належним чином, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58.

Вищезазначений період роботи можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження додатковими документами (підтверджуючих факт роботи (накази, особові рахунки або відомості по нарахуванню заробітної плати тощо) та довідки про повну реорганізацію організації або результатами перевірки.

За записами №16-№17 по періоду роботи з 17.09.1997 року по 25.12.2003 року по ТОВ виробничий центр “ФЕДОР”, встановлено за даними РЗО за період з 01.07.2000 року по 25.12.2003 року відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків, зазначений період не зараховано до страхового стажу.

Стаж зараховано з 17.09.1997 року по 30.06.2000 року.

Період роботи з 17.09.1997 року по 25.12.2003 року можливо зарахувати до страхового стажу за умови підтвердження додатковими документами (підтверджуючих факт роботи (накази, особові рахунки або відомості по нарахуванню заробітної плати тощо) або результатами перевірки.».

Так, згідно спірного рішення, за результатами розгляду документів доданих до заяви позивача від 24.02.2026 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 13.09.1981 до страхового стажу незараховано за записами № 9 - № 10 період роботи з 01.01.1993 по 31.01.1994, оскільки у графі 2 розділу “Дата, число, місяць, рік” дата прийняття на посаду містить виправлення 01.01.1993, не завірене належним чином, чим порушено вимоги Інструкції № 58.

Також, за результатами перевірки відповідачем записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 13.09.1981 за записами № 16 - № 17 по періоду роботи з 17.09.1997 по 25.12.2003 по ТОВ виробничий центр “ФЕДОР”, встановлено за даними РЗО, що за період з 01.07.2000 по 25.12.2003 відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 від 13.09.1981 НОМЕР_2 щодо спірного періоду підтверджується, зокрема: 01.01.1993 позивач була прийнята на посаду прибиральниці Токмакської державної нотаріальної контори, відповідно до наказу №1 від 02.01.1993 (запис №9).

При цьому, дата прийняття з виправленнями але дата наказу: “ 02.01.1993” без виправлень; 31.01.1994 позивач звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу № 1 від 31.01.1994 (запис № 10).

Суд першої інстанції вважав, що трудова книжки позивача, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача, підтверджує її роботу у спірні періоди і не потребує підтвердження додатковими документами, а працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Суд першої інстанції зауважив, що відсутність назви організації при прийнятті на роботу та некоректне занесення наказу про працевлаштування не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу, що дає мені право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У цьому випадку, записи про трудову діяльність в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим відсутність в трудової книжки записи про зміну назви підприємства, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу.

Доказів визнання недостовірним запису у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачем не надано, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що цей період безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Щодо відмови відповідача зарахувати до загального стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 25.12.2003 у ТОВ виробничий центр “ФЕДОР” (записи №№16-17 трудової книжки позивача) через відсутність інформації про нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків підприємством суд першої інстанції зазначив, що доказів визнання недостовірним запису у трудовій книжці щодо спірного періоду матеріали справи не містять, тому спірний період роботи має бути зарахований до загального стажу роботи позивача.

Суд першої інстанції вважав, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску не повинна порушувати мої законні права та інтереси, зокрема, порушувати право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення №045750035571 від 05.03.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи: з 01.01.1993 року по 31.01.1994 року в Токмакській державній нотаріальній конторі та з 01.07.2000 року по 25.12.2003 року у ТОВ виробничий центр "ФЕДОР" та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні, та зарахованих періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 .

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 24 лютого 2026 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, №045750035571 від 05 березня 2026 року відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

До страхового стажу не зараховано:

за записами №9-№10 період роботи з 01.01.1993 по 31.01.1994, оскільки у графі 2 розділу «Дата, число, місяць, рік» дата прийняття на посаду містить виправлення 01.01.1993 не завірене належним чином, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58;

за записами №16-№17 по періоду роботи з 17.09.1997 року по 25.12.2003 року по ТОВ виробничий центр «Федор» встановлено за даними РЗО за період з 01.07.2000 року по 25.12.2003 року відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків, зазначений період не зараховано до страхового стажу.

Стаж зараховано з 17.09.1997 року по 30.06.2000 року.

Спірним в цій справі є питання правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності страхового стажу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частинами першою та другою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, З 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі – Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Підставою, за якою не зараховані період роботи з січня 1993 року по 31 січня 1994 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 є тим, що у графі 2 розділу «Дата, число, місяць, рік» дата прийняття на посаду містить виправлення 01.01.1993, не завірене належним чином, чим порушено вимоги Інструкції № 58.

Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника містить записи про прийняття позивача на роботу 01.01.1993 на посаді прибиральниці Токмакської державної нотаріальної контори відповідно до наказу №1 від 02.01.1993 (запис №9).

Дата прийняття з виправленнями але дата наказу « 02.01.1993» без виправлень; 31.01.1994 позивач звільнена за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу № 1 від 31.01.1994 (запис № 10).

Судом встановлено, що записи у трудовій книжки засвідчені печатками підприємства та підписами уповноваженої особи, а також містять посилання на відповідні номери та дати наказів.

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, якщо й трудова книжка позивача має певні недоліки (у частині зазначення написання імені позивача у російській транслітерації, то у будь-якому випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Доводи відповідача зводяться до відсутності підстав для зарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, та спростовані приведеними вище висновками суду.

Стосовно питання зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності, у якому відсутні відомості про сплату роботодавцем страхових внесків, суд зазначає таке.

Як вказано вище, підставою для неврахування періодів роботи позивача з 01.07.2000 по 25.12.2003 у ТОВ виробничий центр «Федор» (записи №№16-17 трудової книжки позивача) є відсутність інформації про нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків підприємством.

Положенням про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Статтею 20 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відтак, обов`язок зі сплати страхових внесків покладається на роботодавця (страхувальника), саме страхувальник несе відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже несплата роботодавцем (страхувальником) страхових внесків не може бути підставою для неврахування отриманого особою доходу (заробітної плати).

Відповідно, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії у належному розмірі.

Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач як громадянин України за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Відтак, судом першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 25.12.2003 має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Доводи апелянта зводяться до правомірності незарахування спірних періодів до страхового стажу та спростовані наведеними висновками суду.

Стосовно аргументу апелянта, що ГУ ПФУ в Херсонській області, який на виконання принципу екстериторіальності, приймав рішення відносно заяви позивача від 24.02.2026, але повноваження відповідача виконано шляхом прийняття рішення про відмову, тому відсутні правові підстави для покладання вказаного зобов`язання на відповідача, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії є ГУ ПФУ в Херсонській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Таким чином, саме ГУ ПФУ в Херсонській області має вирішити питання зарахування спірних періодів та страхового стажу та призначення позивачу пенсії.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в справі № 160/12091/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року в справі № 160/12091/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов