Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/8646/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/8646/26

Суддя І інстанції – Прудник С.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Полевечко звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 113 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпустки не врахував складові грошового забезпечення Позивача, зокрема додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, що призвело до заниження розміру належних до виплати сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року позовні вимоги було задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що ключовим питанням яке мало бути досліджено судом, є питання застосування пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, а саме у редакції до 15.01.2025, а також вирішення питання стосовно того до якого виду винагороди слід відносити додаткову винагороду, установлену пунктом 1 Постанови № 168 – до щомісячних, чи одноразових додаткові видів грошового забезпечення. Зазначає, що рішення суду прийняте без повного і всебічного з`ясування всіх обставин в адміністративній справі, судом не враховано правової позиції щодо правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови КМУ №168 викладеної: у постанові від 29.08.2024 Великої Палати Верховного Суду у справі № 640/13029/22; у постанові від 10.12.2024 року Верховного Суду у справі № 580/9551/23, у постанові від 16.01.2025 Верховного Суду у справі № 200/1564/24; у постанові від 27.03.2025 Верховного Суду у справі № 240/2921/23. Також приймаючи рішення суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи і докази надані апелянтом, а саме картки особових рахунків позивача, згідно з яких додаткова винагорода позивачу виплачувалась не кожен місяць, а у місяцях у яких виплачувалась – виплачувалась у різних розмірах в залежності від кількості днів залучення позивача до виконання бойових та спеціальних завдань, що свідчить про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, та яка отримувалась позивачем за виконання ним бойових та спеціальних завдань у зоні бойових дій пропорційно часу залучення позивача до виконання таких завдань, відносяться до одноразових і не щомісячних виплат.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить копія посвідчення військової частини НОМЕР_2 від 29.06.2023 року, серія НОМЕР_3 .

З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 27.02.2022 року №4 вбачається: 9. Прапорщика ОСОБА_1 призначеного наказом на посаду командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_4 , який прибув на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», з 27 лютого 2022 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення, і вважати таким, що з 27 лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3170 гривень на місяць, шпк «молодший сержант», ВОС 100182A. Виплачувати на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 щомісячно премію у розмірі 239% грошову надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, за військове звання та надбавки за вислугу років з 27 лютого 2022 року. Вислугу років на час зарахування не має можливості установити. Згідно пункту 2.7.7 наказу Міністра оборони України від 28 січня 1998 року № 20 вступний інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки пройшов 27 лютого 2022 року. Підстава: укази Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та №69/2022.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 31.12.2024 року №384: 1. Виключити зі списків особового складу: 1.5. Штаб-сержанта ОСОБА_1 начальника служби засобів ближнього бою та розвідки логістики, який прибув на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стан в Україні» та від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №141-РС від 22 грудня 2024 року з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 (необхідність здійснювати внаслідок догляд за захворювання, дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) і числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, перебирального обов`язок паралічу або і військову інших паралітичних синдромів)) статті 26 Закону України «Про військовий службу», вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 2024 року виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення частини з 01 січня 2025 року. Вислугу років на день виключення становить: календарна - 05 років 02 місяці 14 днів, пільгова Припинити - 00 років допуск 00 місяців 00 днів, загальна - 05 років 02 місяці 14 днів. до роботи з документами Виплатити щомісячну «для службового користування». премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 420% від посадового окладу за період з 01 по 31 грудня 2024 року, надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцем окладу з урахуванням у розмірі 65% від посадового окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період 3 01 по 31 грудня 2024 року. Виплатити на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 надбавку за вислугу років на військовій службі у розмірі 30% посадового окладу, з урахуванням Матеріальну окладу за військовим званням з 01 по 31 грудня 2024 року. допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Сил України та деяким Збройних іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року вх. № 260 не отримував. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася. основна відпустка за 2023 рік не надавалася. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася. Грошову допомогу на оздоровлення отримав. Виплатити компенсацію за 25 (двадцять п`ять) діб не використаної щорічної основної відпустки за 2022 рік. Виплатити компенсацію за 30 (тридцять) діб не використаної щорічної основної відпустки за 2023 рік. Виплатити компенсацію за 30 (тридцять) діб не використаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. Виплатити компенсацію щорічної додаткової відпустки відповідно до статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2023 рік в кількості 14 (чотирнадцять) діб. Виплатити компенсацію щорічної додаткової відпустки відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2024 рік в кількості 14 (чотирнадцять ) діб. Виплатити допомогу при звільненні відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 «Про затвердження порядку та умов виплати деякими категоріями військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» за кожний прослужений календарний місяць - 34 місяців. Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім`ї та перевезення домашніх речей не отримував. Постійним або службовим житлом не забезпечувався. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_4 не перебував. Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №141-РС від 22 грудня 2024 року, рапорт про здачу справ та посади штабсержанта ОСОБА_2 вх. №7419 від 31.12.2024 року, рапорт на виплату компенсації щорічної додаткової відпустки вх. №7345/1 від 27.12.2024 року, копія посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_3 від 29.08.2023 року, обхідний лист.

Як вказує представник позивача у поданій до суду позовній заяві, оскільки зі змісту наказу про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток неможливо було встановити, чи враховувалась при її обрахунку додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, 27.05.2025 в інтересах позивача до військової частини НОМЕР_4 було направлено адвокатський запит з вимогою надати: 1. Довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_4 із відображенням усіх складових грошового забезпечення, у тому числі сум додаткової грошової винагороди; 2. Інформацію щодо того, чи враховувалась додаткова грошова винагорода, отримана Позивачем, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток як учаснику бойових дій за 2022– 2024 роки; 3. Відомості про період, який було взято за основу при визначенні розміру місячного грошового забезпечення для розрахунку одноденного грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані відпустки у 2022– 2024 роках.

31.05.2025 року на вказаний адвокатський запит було отримано відповідь від військової частини НОМЕР_1 , до якої долучено довідку про грошове забезпечення за відповідний період проходження служби.

01.09.2025 року до військової частини НОМЕР_1 повторно направлено адвокатський запит із вимогою надати інформацію щодо того, чи враховувалась додаткова грошова винагорода при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

У зв`язку з відсутністю відповіді на зазначений запит 17.11.2025 року до військової частини НОМЕР_1 було повторно направлено адвокатський запит щодо стану його розгляду.

Оскільки відповіді на звернення фактично не було отримано, 07.02.2026 року подано скаргу на бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 .

За результатами її розгляду представником позивача 13.02.2026 року отримано відповідь від військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2026 року №1143/2490, з якої вбачається, що додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ №168, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток не враховувалась.

Разом із тим, згідно з довідками про грошове забезпечення, позивач фактично отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби, що підтверджує її реальний характер як складової доходу військовослужбовця у спірний період.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що щна відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 в редакції до 15.01.2025 року не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення, як установлено у пункті 2 статті 9 Закону №2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-XII).

Приписами пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

У пунктах 2, 3 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №260), у пункті 2 розділу І якого внормовано, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану (доповнено згідно із наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року); допомоги.

Водночас у пункті 16 розділу І Порядку №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

28 лютого 2022 року КМУ на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову №168, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.

Згідно із пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Нормами пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (в редакції, чинній до набрання законної сили наказом Міністерства оборони від 15.01.2025 № 23 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Наказ №23)), розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Натомість, з 25.02.2025 (дня набрання чинності Наказом № 23) пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 викладено в такій редакції: «Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів».

Отже, з 25.02.2025 змінилось правове регулювання щодо видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при обчисленні розміру компенсації за всі невикористані дні відпусток, а саме з такого переліку виключено винагороди.

В той же час спірні правовідносини у даній справі виникли до 2025 року, а тому змінена редакція пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не є застосовною до спірних правовідносин.

За правилами пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема, звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

З приводу питання, чи ураховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпусток, то Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року в справі №240/32125/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2024 року в справі №240/23909/23, від 19 грудня 2024 року в справі №580/3483/24, від 10 вересня 2025 року в справі №240/2400/24, від 30 жовтня 2025 року в справах №240/33499/23, №240/3749/24 , від 29 січня 2026 року в справі № 240/31199/23 та інших.

Отже, ураховуючи, що Верховним Судом сформований правовий висновок щодо вказаного спірного питання, беручи до уваги, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачувалася позивачу у період проходження ним військової служби, ця винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток.

При цьому колегія суддів акценту увагу, що вказаний висновок сформований саме в редакції пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, чинній до набрання законної сили наказом Міністерства оборони від 15.01.2025 № 23 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Наказ №23)), а тому є релевантним до спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 06 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва