Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/11443/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/11443/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/11443/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Головне управління Пенсійного фонду у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області), про:

визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 104850012295 від 16 квітня 2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1983 року по 29 квітня 1988 року згідно з дипломом серії НОМЕР_1 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 10 червня 1988 року;

зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити з 07 березня 2026 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно з дипломом серії НОМЕР_1 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 10 червня 1988 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104850012295 від 16.04.2026 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_1 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.06.1988 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_1 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.06.1988 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга містить виклад обставин прийняття спірного рішення. Апелянтом не приведено доводів у спростування висновків суду першої інстанції, які слугували підстави для задоволення позову.

У відзиві позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , звернувся 08.04.2026 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Вказану заяву разом із доданими документами було передано на розгляд за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення №104850012295 від 16.04.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, страховий стаж позивача визначено у розмірі 28 років 6 місяців 10 днів. При цьому відповідачем не враховано до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома серії НОМЕР_1 , а також періоди його роботи у селянських фермерських господарствах “Славія” та “Юлія” з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року та з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року, оскільки, на думку пенсійного органу, відсутні документи, що підтверджують сплату страхових внесків.

Період навчання позивача з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , а періоди трудової діяльності у фермерських господарствах підтверджуються записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 10.06.1988 року, відповідно до яких позивач працював у СФГ “Славія” на посаді головного агронома, а у подальшому у СФГ “Юлія” на посаді голови фермерського господарства.

На підтвердження періоду роботи у СФГ “Юлія” позивачем було подано довідку фермерського господарства від 12.02.2026 року, відповідно до якої позивач працював у зазначеному господарстві з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином оформлені записи про його роботу у СФГ “Славія” та СФГ “Юлія”, які підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах із зазначеними господарствами.

Суд першої інстанції вважав, що відсутність у відповідача відомостей про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути безумовною підставою для неврахування таких періодів до страхового стажу позивача, оскільки обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладається на страхувальника (роботодавця), а не на застраховану особу.

Невиконання роботодавцем обов`язку щодо сплати страхових внесків не може позбавляти працівника права на зарахування фактично відпрацьованого періоду до страхового стажу, оскільки працівник не має повноважень контролювати виконання роботодавцем його обов`язків у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стосовно зарахування до страхового стажу періоду навчання зауважив, що належними доказами підтверджено, що позивач навчався за відповідною спеціальністю, був призваний на строкову військову службу під час навчання, після завершення служби продовжив навчання та надалі працював за отриманою спеціальністю.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що сам факт навчання позивача у спірний період підтверджений належними доказами, а обставини, на які посилається відповідач як на підставу для неврахування цього періоду, не спростовують права позивача на його зарахування до страхового стажу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №104850012295 від 16.04.2026 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_1 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.06.1988 року.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно диплома НОМЕР_1 та періодів роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року, з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10.06.1988 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд першої інстанції, враховуючи дискрецію пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 08 квітня 2026 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким заява розглянута за принципом екстериторіальності, від 16 квітня 2026 року №104850012295 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 6 місяців 10 днів.

До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року згідно з дипломом серії НОМЕР_1 та періоди роботи у селянських фермерських господарствах «Славія» та «Юлія» з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року та з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року з підстав відсутності документів, що підтверджують сплату страхових внесків.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання зарахування до страхового стажу саме періоду роботи з підстав несплати роботодавцем страхових внесків, а також періоду навчання.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За положеннями частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 10.06.1988 року містить записи про періоди роботи у СФГ «Славія» на посаді головного агронома, у СФГ «Юлія» - на посаді голови фермерського господарства.

Крім того, довідкою СФГ «Юлія» від 12.02.2026 року підтверджено період роботи позивача з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року.

Основним доводом відповідача є неможливість зарахування періоду роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року та з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року через відсутність в індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Довідка ОК-5) інформації про нарахований дохід та сплачені внески за цей період.

Статтею 20 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відтак, обов`язок зі сплати страхових внесків покладається на роботодавця (страхувальника), саме страхувальник несе відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже несплата роботодавцем (страхувальником) страхових внесків не може бути підставою для неврахування отриманого особою доходу (заробітної плати).

Відповідно, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії у належному розмірі.

Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач як громадянин України за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Відтак, судом першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу періоду роботи з 07.10.1994 року по 11.02.1997 року та з 14.02.1997 року по 01.10.1999 року.

Стосовно питання зарахування до страхового стажу періоду навчання суд зазначає таке.

Період навчання позивача з 01.09.1983 року по 29.04.1988 року підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту д) частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Оскільки позивач навчався за відповідною спеціальністю, був призваний на строкову військову службу під час навчання, після завершення служби продовжив навчання та надалі працював за отриманою спеціальністю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача та, відповідно, про протиправність рішення №104850012295 від 16 квітня 2026 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком.

Апелянтом не наведено доводів у спростування висновків суду першої інстанції щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, тому судом не надається оцінка рішенню суду в цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року в справі № 160/11443/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року в справі № 160/11443/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов