Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/10055/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/10055/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року (суддя Юрков Е.О., повне судове рішення складено 01 липня 2026 року) в справі № 160/10055/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області) про:

визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28 листопада 2025 року про припинення виплати їй пенсії з 01 грудня 2025 року;

визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 19 березня 2026 року №912140186992;

зобов`язання поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );

стягнення в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заборгованості по пенсії за період з грудня 2025 року по квітень 2026 року включно у розмірі 39671,20 грн;

стягнення з відповідачів інфляційних витрат у розмірі 623,07 грн солідарно;

стягнення 3% річних у розмірі 199,55 грн солідарно;

стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн солідарно.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 27.02.2026 року №912140186992 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 19.03.2026 року №912140186992.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.12.2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсію за минулий час (з 01.12.2025 року) без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до вимог Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Звертає увагу, що за даними Централізованої підсистеми “Звернення” в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України 23.11.2025 позивачем було пройдено ідентифікацію через авторизацію в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис", при цьому проставлено відмітку “Виплата пенсії в інший 5 державі. Отримую в РФ”, у зв`язку з чим з 01.12.2025 виплату пенсії позивачу призупинено обґрунтовуючись.

Для поновлення пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду необхідна наявність двох юридичних подій: з`ясування обставин, що стали причиною для прийняття рішення про призупинення виплат - по суті спору врегульовано Порядком № 299; наявність умов для відновлення виплати - врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

У встановленому порядку та встановленої форми документи для поновлення виплати пенсії позивачу до територіальних органів Пенсійного фонду України не подавались, та такі докази суду Позивачем не надано.

Крім того, зауважує, що відсутність факту нарахування, та виплати грошового доходу свідчить про відсутність виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Хмельницькій області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що оскільки за даними Централізованої підсистеми “Звернення” в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України 23.11.2025 позивачкою було пройдено ідентифікацію через авторизацію в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис", при цьому проставлено відмітку “Виплата пенсії в інший державі. Отримую в РФ”, тому виплату пенсії було припинено, відтак висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення виплати пенсії є хибним та безпідставним.

Вважає, що зобов`язання, покладені на відповідача судом першої інстанції є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання суду першої інстанції нарахувати та виплати позивачу пенсію за минулий час (з 01.12.2025 року) без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» звертає увагу, що основною умовою для виплати громадянину компенсації згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), тому вважає такі зобов`язання передчасними.

У відзивах позивач просить залишити рішення без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить висновку, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не може бути задоволена, апеляційна скарга ГУ ПФУ в Хмельницькій області має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено даними паспорту громадянина України серія № НОМЕР_2 , який видано 18.06.1997 року Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області.

ОСОБА_1 є особою, якій призначена пенсія за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 07.06.2016 року.

Судом встановлено, що на підставі заяви від 14.01.2026 року 27.01.2026 року зі ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було проведено опитування, яке зафіксовано протоколом опитування. В ході вказаного опитування позивачу було поставлено ряд питань, зокрема: Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)? (питання №30), на яке було надано відповідь: від РФ не отримує, в Німеччині отримує допомогу.

Також рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про встановлення особи № 1269297 від 20.02.2026 року особу ОСОБА_1 встановлено, вказано, що на питання “Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?” відповіла “від РФ не отримує. В Німеччині отримує допомогу”.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 27.02.2026 року №912140186992 відмовлено в здійсненні поновлення пенсії (заява № 1121 від 20.02.2026 року). В зазначеному рішенні зазначено, що з 01.12.2025 року виплату пенсії призупинено. Для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутись із заявою згідно додатку №1 Порядку до територіального органу Пенсійного фонду України або направити документи, визначені пунктом 1.1 розділом І Порядку поштою.

Також рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 19.03.2026 року №912140186992 відмовлено в здійсненні поновлення пенсії (заява № 1121 від 20.02.2026 року). В зазначеному рішенні зазначено, що для поновлення пенсії необхідно звернутись із заявою про поновлення пенсії, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Листом від 30.03.2026 року № 35903-20857/С-01/8-0400/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на звернення позивача від 28.02.2026 року повідомлено, що за даними Централізованої підсистеми “Звернення” в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України 23.11.2025 року було пройдено ідентифікацію через авторизацію в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис", при цьому проставлено відмітку “Виплата пенсії в інший державі. Отримую в РФ”. Враховуючи зазначене, виплату пенсії припинено з 01.12.2025 року, тому для поновлення виплати пенсії необхідно подати відповідну заяву з необхідними документами.

Листом від 14.04.2026 року № 9729-7866/С-03/8-2200/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повідомлено позивача про те, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи заяви про поновлення пенсії, передбаченої Порядком №299, прийнято рішення від 27.02.2026 року №912140186992 про відмову в поновленні виплати пенсії. Вказано, що для поновлення виплати пенсії відповідно до пункту 8 Порядку №299, необхідно звернутись з заявою про поновлення виплати пенсії, зокрема, шляхом її подання з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Суд першої інстанції вважав, що не відновлення виплати пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, є незаконним, тому визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 27.02.2026 року №912140186992 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 19.03.2026 року №912140186992.

Також суд першої інстанції вважав, що виплата позивачу пенсії має бути проведена із нарахуванням компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що для виплати на користь позивача моральної шкоди не достатньо лише зазначення про наявність останньої, натомість реальне завдання такої шкоди має бути доведено, що позивачем у позові не відображено. Отже, підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні.

Суд визнає висновок суду першої інстанції не в повній мірі обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, їй призначена пенсія за віком.

ОСОБА_1 в теперішній час проживає за межами України.

На підставі заяви від 14.01.2026 року ГУ ПФУ в Сумській області 27.01.2026 року зі ОСОБА_1 проведено опитування, яке зафіксовано протоколом опитування. На питання «Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?» (питання №30) позивачем надано відповідь: «від РФ не отримує, в Німеччині отримує допомогу».

Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області про встановлення особи № 1269297 від 20 лютого 2026 року особу ОСОБА_1 встановлено, що на питання «Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?» відповіла «від РФ не отримує. В Німеччині отримує допомогу».

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 27 лютого 2026 року №912140186992 відмовлено в здійсненні поновлення пенсії (заява № 1121 від 20.02.2026 року).

В рішенні зазначено, що з 01.12.2025 року виплату пенсії призупинено. Для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутись із заявою згідно додатку №1 Порядку до територіального органу Пенсійного фонду України або направити документи, визначені пунктом 1.1 розділом І Порядку поштою.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 19.03.2026 року №912140186992 відмовлено в здійсненні поновлення пенсії (заява № 1121 від 20.02.2026 року). У рішенні зазначено, що для поновлення пенсії необхідно звернутись із заявою про поновлення пенсії, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Листом від 30.03.2026 року № 35903-20857/С-01/8-0400/26 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на звернення позивача від 28.02.2026 року повідомлено, що за даними Централізованої підсистеми «Звернення» в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України 23.11.2025 року було пройдено ідентифікацію через авторизацію в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис", при цьому проставлено відмітку “Виплата пенсії в інший державі. Отримую в РФ”. Враховуючи зазначене, виплату пенсії припинено з 01.12.2025 року, тому для поновлення виплати пенсії необхідно подати відповідну заяву з необхідними документами.

Листом від 14.04.2026 року № 9729-7866/С-03/8-2200/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повідомлено позивача про те, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах пенсійної справи заяви про поновлення пенсії, передбаченої Порядком №299, прийнято рішення від 27.02.2026 року №912140186992 про відмову в поновленні виплати пенсії. Вказано, що для поновлення виплати пенсії відповідно до пункту 8 Порядку №299, необхідно звернутись з заявою про поновлення виплати пенсії, зокрема, шляхом її подання з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія.Підпис" ("Дія ID"), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Отже, судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з 01 грудня 2025 року у зв`язку з тим, що при проведенні 23 листопада 2025 року ідентифікації через авторизацію в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис" позивачем проставлено відмітку «Виплата пенсії в інший державі. Отримую в РФ».

Спірним в цій справі є питання наявності підстав для поновлення виплати пенсії.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Отже, враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі – Закон №1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.

Пунктами 2.8 та 2.9 Порядку 22-1 установлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Пунктом 6 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №299 від 11 лютого 2025 року (далі - Порядок №299), одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.

В межах спірних правовідносин підставою для відмови у поновленні виплати позивачу пенсії є те, що 23.11.2025 року позивачем пройдено ідентифікацію через авторизацію в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис", при цьому проставлено відмітку «Виплата пенсії в інший державі. Отримую в РФ».

Суд зауважує, що на виконання приписів частини другої статті 49 Закону № 1058-IV обставини та наявність умов для поновлення виплати пенсії з`ясовані шляхом проведення фізичної ідентифікації, що підтверджено протоколом опитування від 27 січня 2026 року, проведеного ГУ ПФУ в Сумській області, під час якого позивачем на питання, чи отримує вона пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації), надано відповідь: від РФ не отримує, в Німеччині отримує допомогу.

Аналогічно рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області про встановлення особи № 1269297 від 20.02.2026 року особу ОСОБА_1 встановлено, на питання, чи отримує пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації), надана відповідь, що від РФ не отримує, в Німеччині отримує допомогу.

Задля поновлення виплати пенсії позивачем подано заяву №1121 від 20 лютого 2026 року.

Відтак, позивачем виконано умови для поновлення виплати пенсії, а відмова у поновленні виплати пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав є безпідставною.

Тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішень ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у поновленні позивачу виплати пенсії.

Доводи апелянтів зводяться до правомірності припинення виплати позивачу пенсії та відсутності підстав для поновлення та спростовані наведеними висновками суду.

Разом з тим, суд визнає доречними доводи ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо передчасності покладання на цей орган Пенсійного фонду зобов`язання про здійснення виплати позивачу пенсії за минулий час (з 01.12.2025 року) без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі – Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За положеннями статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення);сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За приписами статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Зміст наведених норм права дає підстави для висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічна права позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 520/1001/19, від 23 березня 2023 року у справі №520/2020/19, від 19 червня 2024 року в справі № 440/700/20.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду в цій справі позивачу не сума пенсійних виплат не нараховувалась та виплачувалась, відсутні докази виплати позивачу відповідної суми пенсійних виплат.

Зі змісту норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 можна дійти висновку, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Відтак, на цей час відсутні підстави для нарахування та виплати на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а суд першої інстанції неправильно вирішив позовні вимоги в цій частині, тому рішення суду першої інстанції в цій частині має бути скасовано, у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для скасування рішення в цій частині.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року в справі № 160/10055/25 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року в справі № 160/10055/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року в справі № 160/10055/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми скасувати в частині вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії за минулий час (з 01 грудня 2025 року).

Ухвалити в скасованій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 жовтня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов