Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №340/7382/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/7382/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року (суддя Брегей Р.І.)

у справі №340/7382/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправним і скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 14.10.2025 №110130020263 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 06.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, проте рішенням ГУ ПФУ у Одеській області протиправно відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що на дату звернення позивачка не досягла 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на роботах з шкідливими умовами праці за Списком №2. Позивачка вважає, що відповідач неправомірно відмовив у призначенні пільгової пенсії, не взявши до уваги рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, яким визнано право жінок на вихід на пенсію на пільгових умовах після досягнення 50 років і за умови наявності стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах за Списком №2.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14 жовтня 2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі заяви від 06 жовтня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 06 жовтня 2025 року, керуючись приписами пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і правовими висновками суду.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, оскільки у справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Суд дійшов висновку, що захист порушеного права полягає у визнанні протиправним і скасуванні рішення про відмову у призначенні пенсії і зобов`язанні повторно розглянути заяву про призначення пенсії, врахувавши правові висновки суду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник вказує, що вік позивачки на час звернення до пенсійного органу становить 51 рік, а відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV необхідною умовою для призначення пенсії є досягнення 55 років. Вважає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці прийнято правомірно, а отже скасуванню не підлягає.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 06.10.2025 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності заява позивачки від 06.10.2025 та додані до неї документи розглянуті ГУ ПФУ в Одеській області.

ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення від 14.10.2025 №110130020263 про відмову в призначенні позивачу пенсії.

У цьому рішенні зазначено, що вік заявниці становить 50 років. Страховий стаж заявниці становить 30 років 10 місяців 06 днів, з урахуванням кратності - 37 років 01 місяць 06 днів, пільговий стаж - 36 років 05 місяців. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. В призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону №1058-ІV відмовлено, оскільки заявниця не досягла відповідного віку 55 років.

Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Спір між сторонами виник з приводу висновку пенсійного органу про недосягнення позивачкою встановленого законодавством для призначення пенсії за віком на пільгових умовах віку.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

За правилами п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В той же час згідно ст.13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

пункт «б» - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, згідно якої передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

п. «б» - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, віковий ценз для жінок збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу і збільшена тривалість необхідного стажу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону №2148-VIII.

Таким чином, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

За такого правового регулювання суд апеляційної інстанції вважає, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки Закону, а саме: положенням пунктів «а», «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин і явно суперечать один одному, таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, як то правильно зазначено судом першої інстанції.

Обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивачки.

Зі змісту спірного рішення пенсійного органу вбачається, що станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 – 06.10.2025 позивачка досягла віку 50 років, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пенсійним органом протиправно відмовлено позивачці в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 з підстави недосягнення нею необхідного пенсійного віку, тому оскаржуване рішення пенсійного органу від 14.10.2025 № 110130020263 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Також враховуючи, що пенсійним органом встановлено, що позивачка на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, мала страховий стаж в розмірі 30 років 10 місяців 06 днів з урахуванням кратності - 37 років 01 місяць 06 днів, пільговий стаж заявниці становить 36 років 05 місяців, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву про призначення пенсії, врахувавши правові висновки суду.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 340/7382/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров