Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №160/8978/26
Суддя: Шальєва В.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/8978/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року (суддя Кучма К.С.) в справі № 160/8978/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбакор» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14 жовтня 2025 року №UA205050/2025/000255/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 жовтня 2025 року №UA205050/2025/000928.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 14.10.2025 р. №UA205050/2025/000255/1, прийняте Волинською митницею.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.10.2025р. №UA205050/2025/000928, прийняте Волинською митницею.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставини справи, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга містить виклад обставин прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом позову, та фактично повторює зміст відзиву на позовну заяву.
Доводи апелянта зводяться до неврахування судом першої інстанції, що подані декларантом для митного оформлення документи мали розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, тому у відповідача виник обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом, який став підставою для витребування додаткових документів та для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, адже декларантом не надано усіх додатково витребуваних документів.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з умовами контракту ТОВ “АЛЬБАКОР” на митну територію України ввезено вантаж - ікру мойви.
Згідно з інвойсом постачальника від 09.10.2025 №25/0801 товар постачався за ціною 3,857 дол.США за 1 кг товару на умовах DPU Клайпеда, Литва.
Для здійснення митного оформлення товару 13.10.2025 позивачем до митного поста Волинської митниці подано митну декларацію №25UA205050039888U1, відповідно до якої заявлено митну вартість товару у розмірі 373 377,65 грн.
Митну вартість товару позивачем визначено за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Заявлена митна вартість включала вартість товару згідно із рахунками - 359 434,02 грн, вартість вантажно-розвантажувальних робіт - 5 098,63 грн та витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України - 8 845 грн.
Разом із митною декларацією позивачем надано митному органу такі документи: контракт №73A/2017Р від 23.03.2017; інвойс від 09.10.2025 №25/0801; CMR №5423/1 від 10.10.2025; рахунок на перевезення №192 від 10.10.2025; довідку про вартість транспортних послуг від 10.10.2025; договір міжнародного перевезення №33/19МП від 02.12.2019 із заявкою; інвойс експедитора UAB “VPA Logistics” від 10.10.2025 №VPO32216; розрахунок транспортних витрат від 13.10.2025 №34-67; сертифікат якості №12822500 від 09.10.2025; сертифікат походження від 09.10.2025.
Митниця направила ТОВ “АЛЬБАКОР” повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
“…Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано договір про міжнародні перевезення від 02.12.2019 № 33/19МП, рахунок на оплату від 10.10.2025 № 192, довідку про транспортні витрати від 10.10.2025 б/н, заявку від 06.10.2025 б/н.
Загальна вартість перевезення товарів у складі консолідованого вантажу транспортним засобом р/н НОМЕР_1 /BK8732XF до митного кордону України згідно рахунку на оплату від 10.10.2025 № 192 складає 69 815 грн. В довідці про транспортні витрати від 10.10.2025 б/н вказано, що вартість перевезення саме оцінюваного товару до митного кордону України згідно інвойсу № 25/0801 складає 8 845 грн.
При цьому, декларантом не надано документального підтвердження правильності розподілу транспортних витрат між товарами, що перевозилися даним транспортним засобом, а отже, не надано документального підтвердження числового значення такої складової митної вартості оцінюваного товару, як витрати на транспортування.
Згідно із п.2 ч.2 ст.52 МК України - декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Отже, декларантом не дотримано вимог пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу.
Умови поставки товару, вказані в інвойсі від 09.10.2025 № 25/0801 - DPU Klaipeda LT. Згідно із міжнародними правилами інтерпретації умов поставки DPU, продавець виконав свої зобов`язання, розвантаживши товар у місці призначення.
Продавцем товару відповідно до контракту від 23.03.2017 № 73А/2017Р (далі - Контракт) є Pesquera Azimut S. L. (Іспанія). Відправником товару з Литви є третя особа - UAB “VPA LOGISTICS” (Литва).
Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 Кодексу при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до наданого рахунку від відправника товару від 10.10.2025 № VP032216 не можливо встановити, чи включено до суми рахунку в повній мірі витрати на вивантаження в порту, перевантаження на складі та навантаження товару на автомобільний транспортний засіб зі складу в місті Клайпеда. Сказане може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі невід`ємні складові.
Окрім того, згідно наданого розрахунку понесених витрат від ТОВ “АЛЬБАКОР” від 13.10.2025 № 34-67 до інвойсу № VP032216 зазначено загальну суму витрат 453,42 євро (347,44 євро + 105,98 євро), що не відповідає загальній вартості витрат, вказаній в рахунку від 10.10.2025 № VP032216 - 453,43 євро (379,25 євро + 74,18 євро).
Окрім того, декларантом не надано документального підтвердження розподілу витрат згідно розрахунку від ТОВ “АЛЬБАКОР” від 13.10.2025 № 34-67 між інвойсами, які вказані в даному розрахунку”.
Відповідачем витребувані додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Позивач додаткові документи на вимогу митного органу під час митного оформлення не надав.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000255/1 від 14.10.2025.
За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
На підставі даного рішення відповідач оформив оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000928 від 14.10.2025.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та відповідно, не спростування правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування основного методу визначення митної вартості.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Альбакор» укладено з компанією Pesquera Azimut S.L. (Іспанія) від 23 березня 2017 року №73A/2017P, умовами якого передбачена постачання на адресу позивача товару - ікри мойви.
Відповідно до інвойсу від 09 жовтня 2025 року № 25/0801 погоджено поставку товару - ікра мойви грейд Б (Mallotus villosus), очищена від ястикових оболонок, без додаванням солі, морожена, за ціною 3,857 долСША/кг на умовах DPU Клайпеда (Литва) згідно з правилами Інкотермс-2020.
ТОВ «Альбакор» подано до Волинської митниці 13 жовтня 2025 року електронну митну декларацію (далі- ЕМД) №25UA205050039888U1, якою до митного оформлення заявлено товар - ікра мойви грейд Б (Mallotus villosus), очищена від ястикових оболонок, без додаванням солі, морожена, за ціною 3,857 долСША/кг на умовах DPU Клайпеда (Литва) згідно з правилами Інкотермс-2020.
Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України у розмірі 373 377,65 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості декларантом до МД подані наступні документи: контракт №73A/2017Р від 23.03.2017; інвойс від 09.10.2025 №25/0801; CMR №5423/1 від 10.10.2025; рахунок на перевезення №192 від 10.10.2025; довідку про вартість транспортних послуг від 10.10.2025; договір міжнародного перевезення №33/19МП від 02.12.2019 із заявкою; інвойс експедитора UAB «VPA Logistics» від 10.10.2025 №VPO32216; розрахунок транспортних витрат від 13.10.2025 №34-67; сертифікат якості №12822500 від 09.10.2025; сертифікат походження від 09.10.2025.
Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Позивачем повідомлено митницю про неподання додаткових документів.
Волинською митницею 14 жовтня 2025 року прийнято рішення про коригування митної вартості №UA205050/2025/000255/1, яким митну вартість товару визначено за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, при цьому застосовано джерело інформації - МД від 12 серпня 2025 року, за якою рівень митної вартості аналогічного товару становив 5,3 доларів США за 1 кг товару.
Також митним органом видана позивачу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000928.
Спірним є питання наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом другорядного методу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларація митної вартості подається у разі:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.
Згідно з частинами восьмою – дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості товару є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.
Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Виходячи з рішення про коригування митної вартості та доводів, викладених в апеляційній скарзі, документи, подані згідно з частиною другою статті МК України, містять розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:
1) в інвойсі від 09.10.2025 № 25/0801 вказано в описі товару «Грейд Б». При цьому, в сертифікаті якості від 09.10.2025 № 12822500 відсутні відомості щодо Грейду (якості) товару, що може свідчити про надання недостовірних відомостей в інвойсі;
2) декларантом не надано документального підтвердження правильності розподілу транспортних витрат між товарами, що перевозилися транспортним засобом, а отже, не надано документального підтвердження числового значення такої складової митної вартості оцінюваного товару, як витрати на транспортування;
3) умови поставки товару, вказані в Інвойсі, - DPU Klaipeda LT. Згідно з міжнародними правилами інтерпретації умов поставки DPU,- продавець виконав свої зобов`язання, розвантаживши товар у місці призначення. Продавцем товару відповідно до контракту від 23.03.2017 № 73A/2017P є Pesquera Azimut S. L. (Іспанія). Відправником товару з Литви є третя особа - UAB "VPA LOGISTICS" (Литва). Згідно з наданим рахунком відправника товару від 10.10.2025 № VPO32216 неможливо встановити, чи включено до суми рахунку витрати на вивантаження в порту, перевантаження на складі та навантаження товару на автомобільний транспортний засіб зі складу в місті Клайпеда, що може свідчити про те, що до митної вартості не включено всі її невід`ємні складові;
4) згідно з розрахунком понесених витрат від ТзОВ «Альбакор» від 13.10.2025 № 34-67 до інвойсу № VPO32216 вказано загальну суму витрат 453,42 євро (347,44 євро +105,98 євро), що не відповідає загальній вартості витрат, вказаній в рахунку від 10.10.2025 № VPO32216- 453,43 євро (379,25 євро + 74,18 євро). Окрім того, декларантом не надано документального підтвердження розподілу витрат згідно розрахунку від ТзОВ «Альбакор» від 13.10.2025 № 34-67 між інвойсами, які вказані в даному розрахунку.
Стосовно відсутності в сертифікаті якості від 09 жовтня 2025 року № 12822500 інформації щодо якості товару «Грейд Б» (якості) суд зауважує, що декларантом митному органу надано лист постачальника з поясненнями щодо порядку заповнення сертифіката якості.
Отже, відсутність у сертифікаті якості відомостей по якості «Грейд» обумовлена правилами заповнення відповідного сертифікату та жодним чином не свідчить не недостовірність відомостей, які містяться в інвойсі.
Стосовно недоведеності розміру транспортної складової митної вартості суд зазначає наступне.
Митний орган дійшов висновку, що декларантом не надано документального підтвердження правильності розподілу транспортних витрат між товарами, які перевозилися зазначеним транспортним засобом, а тому не підтверджено числове значення такої складової митної вартості, як витрати на транспортування.
Так, відповідач зазначає, що загальна вартість перевезення товарів у складі консолідованого вантажу транспортним засобом із номерним знаком НОМЕР_2 / НОМЕР_3 до митного кордону України згідно з рахунком на оплату від 10 жовтня 2025 року № 192 становить 69 815 грн, тоді як у довідці про транспортні витрати від 10 жовтня 2025 року б/н зазначено, що вартість перевезення саме оцінюваного товару до митного кордону України згідно з інвойсом № 25/0801 становить 8 845 грн.
Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
З цього питання суд першої інстанції правильно зазначив, що вартість перевезення визначається перевізником у довідці про транспортні витрати.
Виходячи з документів, наданих до митного оформлення, вага брутто оцінюваного товару становить 2 622 кг, тоді як максимальна вантажопідйомність транспортного засобу становить 20 000 кг, тобто вага оцінюваного товару складає орієнтовно 13% від максимальної вантажопідйомності транспортного засобу.
При цьому вартість перевезення у розмірі 8 845 грн становить близько 13% від загальної вартості перевезення 69 815 грн.
Відтак, наведене зауваження щодо непідтвердження транспортної складової митної вартості є безпідставним та жодним чином не вказує на неможливість перевірки числового значення транспортної складової митної вартості.
Щодо непідтвердження включення до митної вартості витрат на вивантаження в порту, перевантаження на складі та навантаження товару на автомобільний транспортний засіб зі складу в місті Клайпеда суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Умови DPU (Delivered at Place Unloaded) згідно з Інкотермс 2020 означає «Доставка до місця розвантаження».
Відповідальність продавця за умовами DPU полягає у забезпеченні доставки товару до вказаного місця розвантаження в країні призначення та його розвантаження засобами, наданими покупцем.
За умовами поставки DPU продавець зобов`язаний організувати доставку товару до вказаного місця розвантаження, яке може бути не лише терміналом, а й іншим місцем, таким як склад, завод або адреса покупця.
Продавець відповідає за розвантаження товару засобами, наданими покупцем, на вказаному місці розвантаження. Це означає, що продавець повинен надати інформацію та інструкції для правильного розвантаження товару.
Продавець повинен виконувати митні формальності на стороні експорту, забезпечуючи правильний експорт товару та своєчасне надання необхідних документів для митних процедур.
Продавець несе відповідальність за товар і всі ризики, пов`язані з ним, до моменту завершення розвантаження на вказаному місці розвантаження. Після розвантаження ризики переходять на покупця.
В умовах DPU продавець не зобов`язаний надавати страхування товару, але якщо страхування зазначено у контракті, продавець повинен забезпечити страхування до завершення розвантаження на місці розвантаження.
Продавець несе відповідальність за доставку товару до певного місця в країні призначення, після чого всі зобов`язання та ризики, пов`язані з подальшим транспортуванням та доставкою товару, переходять на покупця.
Отже, за умовами DPU продавець зобов`язаний забезпечити вивантаження продукції з транспортного засобу.
Судом встановлено, що на підтвердження цієї складової митної вартості товару (витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України) митному органу надано інвойс експедитора UAB «VPA Logistics» від 04 вересня 2025 року №VPO30619, відповідно до якого вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить до суми, зазначеної у рахунку у пункті «Forwarding fee», що у розрахунку № 34-67 до інвойсу перекладено як «експедиційні послуги / вантажно-розвантажувальні роботи», та включена до митної вартості товару.
При цьому інвойс №VPO30619 виставлений на весь автомобіль, що підтверджується тим, що «Forwarding fee» розраховувався на 18,070 т товару, тоді як у розрахунок витрат від 13 жовтня 2025 року № 34-67 включено лише товар вагою брутто 2,622 т, що також зазначено у графі 11 CMR, тобто розрахунок витрат здійснено пропорційно до відповідної партії товару.
Зауваження митниці про розбіжність у загальній сумі витрат, а саме 453,42 євро у розрахунку ТОВ «Альбакор» від 13 жовтня 2025 року № 34-67 та 453,43 євро у рахунку від 10 жовтня 2025 року № VPO32216 суд відхиляє, позаяк незначна різниця (у 0,01 євро) жодним чином не вказує на недостовірність заявленої митної вартості, не впливає істотно на її числове значення та не унеможливлює перевірку складових митної вартості за поданими документами.
Також суд першої інстанції правильно зазначив про недоведеність відповідачем, яким чином зазначена різниця вплинула на правильність визначення митної вартості товару або перешкоджала застосуванню основного методу визначення митної вартості - за ціною договору.
Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.
Подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.
Верховним Судом у постанові від 23 липня 2019 року в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Також апелянтом зазначається про ненадання декларантом додатково витребуваних документів.
Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статті 53 МК України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт не подання декларантом додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару.
Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 вересня 2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31 березня 2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Статтею 57 МК України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Згідно з частиною другою статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частинами третьою – п`ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
За приписами статті 64 МК України, яка регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу, метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митною декларацією, зазначеною у рішенні про коригування митної, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні про коригування митної вартості не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеними митними деклараціями та митною декларацією, поданою позивачем, є подібними або аналогічними, мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаною декларацією та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а також що час експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, а оскаржене рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митним органом, ґрунтується на митній вартості подібного (аналогічного) товару з розрахунку вищою, ніж визначено позивачем, митною вартістю.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схожими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.
На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.
Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 Митною кодексу України.
Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.
Стосовно доводів апелянта, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки не мають належного документального підтвердження та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд зазначає, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року в справі № 160/8978/26 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року в справі № 160/8978/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 06 жовтня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua