Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №753/7362/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7362/25

провадження № 2/753/2205/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гуртового К.Д., позивача - ОСОБА_1 , представника позивачів - адвоката Криги О.П., представника відповідача-1 - адвоката Корзнікова С.В., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Дарницького районного суду міста Києва зі спільним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 9091785,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Мале сумісне підприємство «Теннер» на кошти його засновників збудувало нежитлову будівлю о АДРЕСА_1 , про що 21 листопада 2000 року був виготовлений Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. В подальшому на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 2-3773-1/10 визнано право власності на вказану будівлю за ОСОБА_3 , яка зареєструвала за собою право власності на неї. 04 листопада 2013 року Апеляційний суд м. Києва скасував вказане рішення Солом`янського районного суду міста Києва, однак ОСОБА_3 продала частки спірної будівлі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в свою чергу в подальшому відчужили їх ОСОБА_6

МСП «Теннер» звернулося з позовом до суду про витребування з чужого незаконного володіння у ОСОБА_6 спірної будівлі, за результатом розгляду якого Верховний Суд у своїй постанові від 04 жовтня 2023 року виснував, що майно, яке має право витребувати МСП «Теннер» не існує, а тому відсутні підстави для задоволення вимог.

З огляду на неможливість витребування майна, позивачі як засновники МСП «Теннер», які за свої коши побудували нежитлову будівлю і якою протиправно заволоділа ОСОБА_3 , просять відшкодувати завдані цим збитки.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2025 року справу передано для розгляду судді Мицик Ю.С.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

29 травня 2025 року від позивачів надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13 серпня 2025 року.

13 серпня 2025 року підготовче засідання відкладено на 06 жовтня 2025 року.

06 жовтня 2025 року підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Мицик Ю.С. на лікарняному.

Підготовче засідання призначено на 04 листопада 2025 року.

04 листопада 2025 року підготовче засідання відкладено на 02 грудня 2025 року.

У зв`язку з відрахуванням судді Мицик Ю.С. зі штату Дарницького районного суду міста Києва розпорядженням керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва № 110 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2025 року справу передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року прийнято справу № 753/4751/21 до провадження, призначено підготовче засідання на 11 лютого 2026 року.

Розгляд справи у судовому засіданні 11 лютого 2026 року відкладено на 04 березня 2026 року.

04 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 18 березня 2026 року.

18 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 15 квітня 2026 року.

У судовому засіданні 15 квітня 2026 року позивачі подали уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просили стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 474 400 грн.

15 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 06 травня 2026 року, а 06 травня 2026 року - на 17 червня 2026 року.

09 червня 2026 року позивачі подали заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якою просили:

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди, яку понесли позивачі при будівництві нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 у розмірі 1 474 400 грн.;

- стягнути з відповідачів витрати за виготовлення Звіту про незалежну оцінку об`єкта, які становлять 16 400 грн.;

- стягнути з відповідачів борг за оренду нежитлової будівлі, яка розташована на АДРЕСА_2 , згідно з Договором укладеним 01 травня 2002 року між ТОВ «НІКОС» та МСП «ТЕННЕР», в період з 01 травня 2002 року по 01 травня 2026 року в розмірі 658 281 грн.

- стягнути з відповідачів борг за оренду земельної ділянки, згідно з Договором укладеним 01 травня 2002 року між ТОВ «НІКОС» та МСП «ТЕННЕР», в період з 01 травня 2002 року по 01 травня 2026 року в розмірі 216 885 грн.

- стягнути з відповідачів грошові кошти, які були сплачені засновниками за виготовлення проектної документації на будівництво будівлі по АДРЕСА_2 сумі 663 480 грн.

- стягнути з відповідачів судові витрати за 16 років слухання справ за позовом МСП «ТЕННЕР», за згодом за позовом позивачів, як засновників, з приводу незаконного заволодіння нежитловою будівлею, яка розташована на АДРЕСА_2 , які складають 100 000 грн.,

а всього стягнути з відповідачів грошові кошти у розмірі 3 144 586 грн. в рівних долях.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні не заперечував проти прийняття вказаної заяви.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивачів про уточнення та збільшення позовних вимог, підготовче провадження у справі № 753/7362/25 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16 липня 2026 року.

16 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 15 вересня 2026 року, а у судовому засіданні 15 вересня 2026 року оголошено перерву до 24 вересня 2026 року.

24 вересня 2026 року суд розглянув справу по суті і відклав проголошення судового рішення до 05 жовтня 2026 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи при вирішенні спору по суті, дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої цієї статті).

Як передбачено ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що розпорядженням представника Президента України у Харківському районі м. Києва від 26 травня 1995 року № 233 МСП «Теннер» надано дозвіл на тимчасове встановлення збірно-розбірних павільйонів для продажу товарів народного споживання та харчування за трьома адресами, в тому числі і за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації м. Києва від 24 вересня 1996 року № 488 МСП «Теннер» надано у користування земельну ділянку площею 212 кв. м на АДРЕСА_1 під розміщення двох павільйонів для торгівлі товарами повсякденного вжитку терміном до 31 грудня 1997 року зі встановленням плати за землю в розмірі одного земельного податку.

24 жовтня 1996 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва надало МСП «Теннер» дозвіл на виконання будівельних робіт № 266 з будівництва торгового павільйону на АДРЕСА_1 на строк до 31 грудня 1996 року.

07 лютого 1999 року Харківська районна державна адміністрація м. Києва видала МСП «Теннер» свідоцтво торговельної точки № 000190 на магазин-кафе, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженого МСП «Теннер» та зареєстрованого в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 21 листопада 2000 року за № 164, до експлуатації прийнято торговий павільйон з благоустроєм території, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проектною площею 60 кв. м, фактичною площею 58 кв. м.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що прийнятий в експлуатацію об`єкт являє собою металевий збірно-розбірний павільйон площею 60 кв. м, покрівля - металочерепиця, підлога - керамічна плитка, з підведеними до нього комунікаціями - водопостачанням та каналізацією.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи на спірну будівлю, які перебувають в розпорядженні КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», спірна будівля побудована у 2000 році і станом на 27 червня 2007 року її площа становить 131,3 кв. м.

01 травня 2002 року МСП «Теннер» як орендодавець в особі директора ОСОБА_7 уклало з TOB «Нікос» (орендарем) в особі директора ОСОБА_8 договір оренди спірного нежилого приміщення.

Відповідно до умов цього договору термін оренди складає три роки, але якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення терміну його дії не заявить про намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на невизначений строк.

У 2010 році ОСОБА_3 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_9 , КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, у якому, зокрема, просила визнати за нею право власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв. м, зобов`язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» зареєструвати за нею вказане нежитлове приміщення, а Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - видати на нього сертифікат відповідності.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 2-3773-2/10 визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 131,1 кв. м, зобов`язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» зареєструвати за ОСОБА_3 вказане нежитлове приміщення, а Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - видати на нього сертифікат відповідності.

На підставі цього рішення з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06 квітня 2011 року, 18 квітня 2011 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» здійснило реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю (літ. «Б») загальною площею 131,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

06 червня 2011 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видала ОСОБА_3 сертифікат КВ № 16411002974, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта - нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 загальною площею 131, 1 кв. м проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. Вказаний сертифікат виданий на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2010 року, ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року у справі № 2-3773-1/10, постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 квітня 2011 року № 25835799.

З виготовленого на замовлення ОСОБА_3 технічного паспорта на громадський (виробничий) будинок (приміщення) АДРЕСА_1 , спірна будівля має загальну площу 131,3 кв. м і складається з основного приміщення площею 77 кв. м та підвалу площею 54,3 кв. м. Нежитлова будівля побудована у 2000 році, стіни основного приміщення виготовлені з цегли та металу, покрівля - з металевих листів, підлога - з плитки, до будівлі підведені електрика, водопровід та каналізація.

У березні 2013 року МСП «Теннер» оскаржило рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2010 року в апеляційному порядку.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2015 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2010 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 06 квітня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 ..

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 не надала докази на підтвердження права власності на спірну будівлю. З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки було укладено з МСП «Теннер», дозвіл на виконання будівельних робіт та акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта також було видано МСП «Теннер».

В період перегляду цієї справи судами апеляційної та касаційної інстанції спірне майно неодноразово відчужувалось на підставі цивільно-правових угод.

03 грудня 2014 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, за умовами якого продала спірну будівлю в рівних частинах останнім.

29 квітня 2015 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 уклали договір купівлі продажу з ОСОБА_6 , за умовами якого відчужили останньому свої частки спірної будівлі.

Вказані вище обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 753/13133/17 за позовом Малого сумісного підприємства «Теннер» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Наталія Петрівна, про витребувати 58/131 часток спірної нежитлової будівлі з незаконного володіння ОСОБА_6 та зобов`язати останнього передати цю частку МСП «Теннер».

Як передбачено частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 травня 2021 року у справі № 753/13133/17 позов Малого сумісного підприємства «Теннер» задоволено частково та витребувано у ОСОБА_6 на користь Малого сумісного підприємства «Теннер» 58/131 частин нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 486982580000.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року касаційну скаргу Малого сумісного підприємства «Теннер» задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року в частині вирішення вимог Малого сумісного підприємства «Теннер» про витребування майна з чужого незаконного володіння змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Верховний Суд дійшов висновку, що МСП «Теннер» у 2000 році побудувало торговий павільйон на АДРЕСА_1 фактичною площею 58 кв. м, право власності на яке не було зареєстроване у встановленому законом порядку за підприємством. В подальшому вказане приміщення було добудоване та ОСОБА_3 набула право власності на спірну нежитлову будівлю загальною площею 131,1 кв. м і отримала сертифікат про готовність до експлуатації вказаного об`єкта нерухомості на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2010 року, яке було скасоване рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2015 року. Отже підстава, на якій нежитлова будівля площею 131,1 кв. м була зареєстрована як окремий об`єкт нерухомості та набута ОСОБА_3 , відпала. Водночас, на момент розгляду справи майно, яке має право витребувати позивач, не існує, тому відсутні підстави для задоволення вимог МСП «Теннер».

Відповідно до частини першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (зокрема, такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/203).

Частинами першою, другою статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Як передбачено статтею 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 є учасниками МСП «Теннер», яким належать частки по 20% статутного капіталу підприємства.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судоми під час розгляду справи № 753/13133/17, забудовником торгового павільйону на АДРЕСА_1 фактичною площею 58 кв. м було саме МСП «Теннер», яке не зареєструвало у встановленому законом порядку за собою право власності на це майно. І позовні вимоги у справі № 753/13133/17 про витребування майна обґрунтовувалися тим, що МСП «Теннер» є законним володільцем спірної нежитлової будівлі. МСП «Теннер» на дату вирішення судом цього спору не припинено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що право вимагати відшкодування завданої шкоди належить МСП «Теннер». Натомість позивачі не довели підстав виникнення і наявності у них права вимагати відшкодування завданої шкоди.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 серпня 2023 року у cправі № 910/5958/20)

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне відшкодування матеріальної шкоди, слід відмовити з підстав відсутності порушення прав позивачів.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 89, 141, 259, 263, 265,280, 353-354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК