Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/16390/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/16390/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року (суддя Н.Є. Калугіна) у справі № 160/16390/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2026 №045550032603 про відмову в призначенні пенсії позивачці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання з 01.09.1988 по 04.07.1990 та періоди роботи з 01.11.2011 по 30.06.2012, з 03.11.2016 по 30.06.2017, з 01.09.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019, починаючи з 06.05.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням пенсійного органу позивачці протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, що порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Судом першої інстанції зазначено, що на день звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за вислугу років 06.05.2026 року пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд першої інстанції врахував, що пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Суд першої інстанції встановив, що період навчання позивачки з 01 вересня 1988 року по 04 липня 1990 року належить зарахуванню до спеціального трудового стажу, що надає право на пенсію за вислугу років.

Також, суд першої інстанції дослідив, що періоди з 01.11.2011 по 30.06.2012, з 03.11.2016 по 30.06.2017, з 01.09.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022 мають бути зараховані до спеціального стажу позивачки.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2026 №045550032603 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, суперечить чинному законодавству, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Суд першої інстанції звернув увагу, що у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.

З метою повного та ефективного захисту прав позивачки, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачці пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 06.05.2026.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є правомірнім через відсутність у позивачки необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017 року. Зауважує, що спірний період навчання позивачки згідно законодавства правомірно зараховано лише до страхового стажу, зарахування спірного періоду навчання до спеціального стажу законодавством не передбачено. Звертає увагу, що до спеціального стажу позивачки не підлягає зарахуванню період роботи з 01.11.2011 по 11.10.2017.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка 06.05.2026 звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугою років, однак відповідач рішенням від 13.05.2026 №045550032603 відмовив у призначенні пенсії, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю спеціального стажу.

Як зазначив відповідач у рішенні: «Дата звернення заявника до територіальних органів Пенсійного фонду України 06.05.2026. Заявник на обліку, як отримувач пенсії в органах Пенсійного фонду України не перебуває. Вік заявника 56 років. Страховий стаж становить 36 років 4 місяці 1 день. Спеціальний стаж становить 22 роки 6 місяців 10 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До спеціального стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.11.2011 по 11.10.2017, оскільки працювала на посаді відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1986 «Завідувачем дошкільного відділу» що не передбачено Постановою КМУ №909 від 04.11.1993, а згідно довідки №34-РФК від 22.04.2026 робота здійснювалась за сумісництвом, що не передбачено чинним законодавством. Відповідно до Витяга з ЕРС для ФОП заявник здійснює підприємницьку діяльність з 14.05.2024. До страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 14.05.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2026 по 30.04.2026, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 24.07.1986 по 20.08.1986 згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 від 11.09.1986, оскільки відсутня печатка при звільнені.

Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Не працює, підприємець.

Таким чином заявник матиме право на пенсійну виплату з 25.07.2029.

За таких обставин вирішено: 1. Відмовити у задоволенні заяви позивачки про призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пунктів 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки відсутній спеціальний стаж роботи 26 років 6 місяців.».

Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції.

У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також внесено зміни.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що 03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Таким чином, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, визначальним для встановлення права особи на призначення пенсії за вислугу років є наявність в особи спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії станом на 11.10.2017. У спірному випадку, враховуючи вищенаведені положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», такий стаж повинен становити від 25 до 30 років.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у справі №440/1286/20 (постанова від 27.07.2022).

Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Рішенням від 13.05.2026 №045550032603 відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII через відсутність необхідного спеціального стажу у позивачки.

За змістом рішення відповідача спеціальний стаж позивачки становить 22 роки 6 місяців 10 днів, до нього не зараховано періоди роботи з 01.11.2011 по 11.10.2017.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено “Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років” (далі Перелік № 909).

Розділом 1 “Освіта” Переліку №909 передбачені вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади з наступним переліком посад: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально- виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою Гуманітарного фахового коледжу Приватної установи «Заклад вищої освіти «Міжнародний гуманітарно-педагогічний інститут «Бейт-Хана» №34-РФК від 22.04.2026, позивачка працювала за сумісництвом:

- з 01.11.11 р. (Нак. №009/КГК від 30.10.11p.) по 30.06.12р. (Нак. №020/КГК від 25.06.12р.) на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 200 годин на рік;

- з 03.11.16р. (Нак. №016-КГК/тр від 02.11.16р.) по 30.06.17р. (Нак. №005-КГК/тр від 26.06.17р.) на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 200 годин на рік;

- з 01.09.17р. (Нак. №014-КГК/тр від 29.08.17р.) по 30.06.18р. - на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 230 годин на рік;

- з 01.07.18р. (Нак. №010-ГК/тр від 15.06.18р.) по 27.05.19р. (Нак. №005-ГК/тр від 30.04.19р.) на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 180 годин на рік;

- з 02.09.19р. (Нак. №023-ГК/тр від 20.08.19р.) по 25.08.20 р. - на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 310 годин на рік;

- з 26.08.20р. (Нак. №023-ГК/тр від 20.08.20р.) по 25.08.21 р. на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 190 годин на рік.

Також, за змістом довідки №34-РФК від 22.04.2026 визначено та пенсійним органом не спростовано, що навчальний заклад прирівнюється до І-ІІ рівня акредитації.

Колегія суддів враховує, що у постановах від 02.04.2019 у справі №352/1740/16-а, від 29.11.2019 у справі №414/53/17, від 21.05.2020 у справі №338/263/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«…Згідно із пунктом 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" (далі - Порядок №78), працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

За наведеного правового регулювання, зарахування роботи на посаді вчителя до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати)».

Відтак, враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи позивачки з 01.11.2011 по 30.06.2012, з 03.11.2016 по 30.06.2017, з 01.09.2017 по 11.10.2017 підлягають зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

Також, як правильно з`ясував суд першої інстанції, відповідно до довідки №53 від 20.02.2026, ОСОБА_2 дійсно навчалася в Дніпропетровському педагогічному училищі на дошкільному відділенні денної форми навчання з 01.09.1988 р. На підставі рішення державної кваліфікаційної комісії та наказу від 04.07.1990 р. № 33-К позивачці присвоєно кваліфікацію вихователь дитячого садка, та видано диплом від 04.07.1990 р., реєстраційний № 279 та додаток до нього. Після втрати якого був виданий дублікат диплома від 02.07.2010 р.. Підстава: книга наказів за 1988-1990 р., книга видачі дипломів за 1982- 2001 роки.

Розділом 1 “Освіта” Переліку №909 визначено «Дошкільні навчальні заклади всіх типів» та зазначено посади: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивачки входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.

Вказаний висновок відповідає позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 442/4963/17.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що період навчання позивачки з 01 вересня 1988 року по 04 липня 1990 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що пенсійний орган не здійснив належним чином розрахунок спеціального стажу позивачки, що дає право на пенсію за вислугу років, а отже спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2026 №045550032603 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням спірних періодів з 01.11.2011 по 30.06.2012, з 03.11.2016 по 30.06.2017, з 01.09.2017 по 11.10.2017 та з 01.09.1988 по 04.07.1990, а також зарахованого пенсійним органом спеціального стажу 22 роки 6 місяців 10 днів, колегія суддів зазначає, що станом на 11.10.2017 року позивачка має більше 25 років спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка має право на пенсію за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи скаржника про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу шляхом зобов`язання його вчинити дії стосовно призначення пенсії позивачці, оскільки такі повноваження пенсійним органом вже реалізовано самостійно шляхом прийняття оскаржуваного рішення, яке було предметом судового контролю у межах цієї справи, а суб`єктом звернення дотримано всі умови згідно закону для прийняття позитивного для нього рішення, адже пільговий стаж позивачки є достатнім для призначення пенсії згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, що виключає право пенсійного органу діяти на власний розсуд.

Водночас, колегія суддів вважає помилковими доводи позивачки про безпідставне неврахування до спеціального стажу періодів її роботи з 12.10.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022, оскільки у спірному випадку встановлюється право позивачки на пенсію за вислугу років, у зв`язку з чим спеціальний стаж визначається станом на 11.10.2017.

В той же час, у разі наявності необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017, а відповідно і наявності в особи права на пенсію за вислугу років, стаж роботи в закладі освіти, набутий після 11.10.2017, повинен враховуватися до стажу працівника, але такий стаж не враховується при визначенні права на пенсію, а впливає на розрахунок вже самого розміру пенсії.

Відтак, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу зарахувати до спеціального стажу позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 12.10.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022.

Підсумовуючи, керуючись ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог про зобов`язання пенсійного органу зарахувати до спеціального стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди з 12.10.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022 та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 160/16390/26, в частині задоволених вимог про зобов`язання Головно управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 12.10.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022 – скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 160/16390/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк