Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №160/32201/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/32201/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року

у справі № 160/32201/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.10.2025 №046350013816 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком в повному обсязі наступні періоди роботи: у колгоспі з 01.07.1980 до 31.12.1980 у розрахунку 6 місяців; у колгоспі «Орільський» з 01.01.1981 до 31.08.1981 у розрахунку 8 місяців; у колгоспі «Орільський» з 23.07.1986 до 23.11.1986 у розрахунку 4 місяці; у колгоспі «Орільський» з 03.06.1988 до 31.12.1988 у розрахунку 6 місяців 28 днів; в КСП «КОЛОС» з 07.09.1994 до 31.12.1994 у розрахунку 3 місяці 24 дні; в СФГ «Шандрівське» з 25.06.2000 до 07.04.2001 у розрахунку 9 місяців 13 днів; у Фермерському господарстві «МЮД» з 06.09.2005 до 07.09.2006 у розрахунку 1 рік 1 день та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 04.09.2023 з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійним органом не здійснено належним чином розрахунок страхового стажу позивача та протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, що порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Судом встановлено, що у відомостях трудової книжки колгоспника позивача наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату. Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві. Відповідачем не доведено зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи у меншому, ніж фактично відпрацьовано позивачем, розмірі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що рішення пенсійного органу від 20.10.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є правомірним, адже у позивача відсутній необхідний страховий стаж 30 років, оскільки згідно наданих позивачем до пенсійного органу документів встановлено, що страховий стаж позивача складає лише 28 років 9 місяців 7 днів.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 04.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 08.09.2023 №046350013816 про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №160/19520/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянуто заяву позивача від 04.09.2023 про призначення пенсії за віком.

За результатом розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046350013816 від 20.10.2025 на виконання рішення суду.

Підставою для відмови у призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу 30 років.

Позивач не погоджується з порядком розрахунку страхового стажу, а саме: вважає, що відповідачем зараховано спірні періоди роботи позивача у меншому розмірі. Щодо підстав зарахування періодів роботи позивача у меншому розмірі, ніж зазначено позивачем у позовних вимогах, відповідачем у відзиві на позовну заяву пояснень не надано, так само як і не обґрунтовано у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії. Натомість, указано, що всі періоди роботи позивача зараховано до страхового стажу.

Зі змісту форми РС-право, доданої відповідачем до спірного рішення, встановлено, що спірні періоди зараховано до страхового стажу позивача наступним чином:

- 01.07.1980 - 31.12.1980 – 3 місяці 21 день;

- 01.01.1981 - 31.08.1981 – 5 місяців;

- 23.07.1986 - 23.11.1986 – 1 місяць 3 дні;

- 03.06.1988 - 31.12.1988 – 3 місяці 28 днів;

- 07.09.1994 - 31.12.1994 – 2 місяці;

- 01.01.2000 - 30.06.2000 – 6 місяців;

- 01.07.2000 - 31.12.2000 – 6 місяців;

- 01.01.2001 - 07.03.2001 – 2 місяці 7 днів;

- 25.04.2001 - 07.05.2002 – 1 рік 13 днів;

- 06.09.2005 - 03.08.2006 – 7 місяців 11 днів.

Щодо спірних періодів роботи позивача трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 15.11.1988 містить наступні записи:

- 01.07.1980 – прийнятий у члени колгоспу «Орільський» Новомосковського району Дніпропетровської області, наказ №8 від 12.07.1980 (запис №1);

- 26.02.1990 – звільнений з членів колгоспу по переводу згідно поданої заяви, наказ №2 від 27.02.1990 (запис №2);

- 05.09.1994 – прийнятий у члени КСП «Колос» та призначений на посаду головного інженера, наказ №10 від 05.09.1994 (запис №15);

- 25.06.2000 – звільнений за власним бажанням у зв`язку з реорганізацією, ст. 38 КЗпП країни, наказ №4 від 25.06.2000 (запис №16);

- 25.06.2000 – прийнятий на роботу в якості головного інженера СФГ «Шандрівське», наказ №4 від 25.06.2000 (запис №17);

- 07.04.2001 – звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, наказ №12 від 07.04.2001 (запис №18)

- 06.09.2005 – прийнятий до Фермерського господарства «МЮД» в тракторну бригаду №1, наказ №107 від 06.09.2005 (запис №30);

- 07.09.2006 – звільнений з роботи за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказ №124-к від 06.09.2006 (запис №31).

Крім того, у трудовій книжці позивача наявні наступні записи щодо річного мінімуму трудової участі: 1980 – 97 за норми 90; 1981 – 127 за норми 124; 1986 – 29 за норми 29; 1988 – 99 за норми 99; 1994 – 90 за норми 90.

Вважаючи рішення відповідача №046350013816 від 20.10.2025 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).

Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Згідно п.2 Постанови Ради Міністрів СССР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Відтак, особи, що працювали як члени колгоспів, мали свій окремий вид трудової книжки - трудову книжку колгоспника.

Також, суд враховує встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Як правильно з`ясував суд першої інстанції, трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 підтверджує трудову діяльності позивача у періодах з 01.07.1980 по 31.12.1980 у розрахунку 6 місяців; з 01.01.1981 по 31.08.1981 у розрахунку 8 місяців; з 23.07.1986 по 23.11.1986 у розрахунку 4 місяці; з 03.06.1988 по 31.12.1988 у розрахунку 6 місяців 28 днів; з 07.09.1994 по 31.12.1994 у розрахунку 3 місяці 24 дні; з 25.06.2000 по 07.04.2001 у розрахунку 9 місяців 13 днів; з 06.09.2005 по 07.09.2006 у розрахунку 1 рік 1 день.

Також трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 містить відомості про трудову участь позивача в колгоспі, а саме: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві та інформацію про його виконання позивачем: 1980 – 97 за норми 90; 1981 – 127 за норми 124; 1986 – 29 за норми 29; 1988 – 99 за норми 99; 1994 – 90 за норми 90.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що пенсійним органом не доведено правомірність зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи у меншому розмірі, ніж фактично відпрацьований позивачем, що вбачається зі змісту розрахунку страхового стажу позивача форми РС-право, який здійснено пенсійним органом, а саме: період роботи з 01.07.1980 по 31.12.1980 зараховано відповідачем як 3 місяці 21 день, проте, фактично означений період склав 6 місяців; період роботи з 01.01.1981 по 31.08.1981 зараховано відповідачем як 5 місяців, проте, фактично означений період склав 8 місяців; період роботи з 23.07.1986 по 23.11.1986 зараховано відповідачем як 1 місяць 3 дні, проте, фактично означений період склав 4 місяці; період роботи з 03.06.1988 по 31.12.1988 зараховано відповідачем як 3 місяці 28 днів, проте, фактично означений період склав 6 місяців 28 днів; період роботи з 07.09.1994 по 31.12.1994 зараховано відповідачем як 2 місяці, проте, фактично означений період склав 3 місяці 24 дні; період роботи з 25.06.2000 до 07.04.2001 (який відповідачем у сукупності не розраховано) фактично склав 9 місяців 13 днів; період роботи з 06.09.2005 по 07.09.2006 (який розраховано відповідачем лише по 03.08.2006) зараховано відповідачем як 7 місяців 11 днів, проте, фактично означений період склав 1 рік 1 день.

За цих обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування позивачу до страхового стажу періодів: з 01.07.1980 по 31.12.1980 у розрахунку 6 місяців; з 01.01.1981 по 31.08.1981 у розрахунку 8 місяців; з 23.07.1986 по 23.11.1986 у розрахунку 4 місяці; з 03.06.1988 по 31.12.1988 у розрахунку 6 місяців 28 днів; з 07.09.1994 по 31.12.1994 у розрахунку 3 місяці 24 дні; з 25.06.2000 по 07.04.2001 у розрахунку 9 місяців 13 днів; з 06.09.2005 по 07.09.2006 у розрахунку 1 рік 1 день.

Відтак, пенсійним органом не здійснено належний розрахунок страхового стажу позивача, а отже спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.10.2025 №046350013816 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу є протиправним та підлягає скасуванню, як то правильно виснував суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує, що в спірному випадку заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та саме цим органом прийнято спірне рішення.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у цьому спорі є належним відповідачем, а тому суд першої інстанції правильно вказав про необхідність з метою захисту прав позивача зобов`язати саме цей пенсійний орган вчинити певні дії.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 160/32201/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров