Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/13991/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/13991/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року (суддя В.М. Олійник) у справі № 160/13991/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.03.2026 №046150020116 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачу відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 2 р/2019 від 04.06.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 30 січня 2026 року позивачу пенсію за вислугу років, згідно із п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням пенсійного органу протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, що порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046150020116 від 19.03.2026 року щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 09.07.1991 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з 30.01.2026 року призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 09.07.1991 року, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року.

Судом першої інстанції зазначено, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади

зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд першої інстанції з`ясував, що позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046150020116 від 19.03.2026 року щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 09.07.1991 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що спірним рішенням пенсійного органу правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 через відсутність страхового стажу станом на 11.10.2017 року – 26 років 6 місяців.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 11.03.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити з 30.01.2026 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046150020116 від 19.03.2026 року позивачу повідомлено наступне.

«Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день набрання чинності Закону України від 03.11.2017 року №2148-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (11.10.2010) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбаченим Законом №1788.

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788 право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники локомотивних бригад після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі станом на 11.10.2017.

Пенсійний вік - 55 років.

Необхідний страховий стаж станом на 11.10.2017 року становить - 26 років 06 місяців, стаж за вислугу років працівникам локомотивних бригад станом на 11.10.2017 року становить - 12 років 06 місяців.

Страховий стає складає 33 роки 11 місяців 20 днів, страховий стаж станом на 11.10.2017 року становить 25 років 08 місяців 20 днів.

Спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 року складає 20 років 01 місяць 22 дні.

До страхового стажу та до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років працівникам локомотивних бригад, станом на 11.10.2017 зараховано всі періоди.

За результатами розгляду документів встановлено, що згідно трудової книжки від 05.07.1989 року заявник працює на посаді машиніста тепловоза, служба рухомого складу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка дає право на призначення пенсії за вислугу року та потребує уточнення щодо відповідності постанові Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 згідно статті 7 Закону №1788.

За наведених обставин особа матиме право на пенсійну виплату на загальних умовах у віці 63 років - 30.01.2034.

За результатами розгляду заяви, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з тим, що заявник працює на посаді, яка дає право на отримання пенсії за вислугу років та з відсутністю страхового стажу станом на 11.10.2017 - 26 років 06 місяців».

Вважаючи рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом «а» статті 55 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

- жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що 03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Таким чином, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, визначальним для встановлення права особи на призначення пенсії за вислугу років є наявність в особи стажу, необхідного для призначення пенсії станом на 11.10.2017.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у справі №440/1286/20 (постанова від 27.07.2022).

Зі змісту спірного рішення №046150020116 від 19.03.2026 року вбачається, що вік позивача 55 рік, станом на 11.10.2017 року позивач мав страховий стаж 25 років 08 місяців 20 днів, а також спеціальний стаж 20 років 01 місяць 22 дні, який дає право на пенсію згідно пункту «а» статті 55 Закону № 1788-XII.

За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на пенсію згідно пункту «а» статті 55 Закону № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019.

Відтак, апеляційний суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046150020116 від 19.03.2026 року щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 09.07.1991 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи скаржника про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу шляхом зобов`язання його вчинити дії, оскільки такі повноваження пенсійним органом вже реалізовано самостійно шляхом прийняття оскаржуваного рішення, яке було предметом судового контролю у межах цієї справи, а суб`єктом звернення дотримано всі умови згідно закону для прийняття позитивного для нього рішення, адже страховий та спеціальний стаж позивача є достатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону № 1788-XII, що виключає право пенсійного органу діяти на власний розсуд.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі № 160/13991/26 –без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк