Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/2917/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/2917/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року в адміністративній справі №160/2917/26 (головуючий суддя першої інстанції - Рябчук О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09.02.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в м.Києві, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 19.05.2026 року просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 22.01.2026 №046550009841 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком на підставі заяви від 15.01.2026 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м.Києві зарахувати до загального трудового стажу періоди його роботи з 27.06.1991 року по 04.09.1995 року, з 01.01.1998 року по 28.05.1998 року, з 17.08.1998 року по 12.02.1999 року та період з 01.07.2000 року по 30.11.2001 року на підставі записів трудової книжки від 23.01.1991 року НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м.Києві призначити пенсію згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, з 15.01.2025 року;

Крім того, в уточненому позові просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 22.01.2026 року №046550009841 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на підставі заяви від 15.01.2026 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.06.1991 року по 04.09.1995 року, з 01.01.1998 року по 28.05.1998 року, з 17.08.1998 року по 12.02.1999 року та період з 01.07.2000 року по 30.11.2001 року на підставі записів трудової книжки від 23.01.1991 НОМЕР_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ГУ ПФУ в м.Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати з правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відмова у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення в інтересах держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України згідно додатку 6 є законною та обґрунтованою, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. В частині стягнення витрат на правничу допомогу апеляційна скарга не містить заперечень.

Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.01.2026 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в м.Києві №046550009841 від 22.01.2026 року, прийнятим за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а також зазначено, що відповідно наданих до заяви документів про стаж ( ідентифікаційний номер, трудові книжки, військовий квиток, диплом, уточнююча довідка) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей загальний страховий стаж складає 19 років 15 днів.

Згідно трудової книжки від 23.01.1991 № НОМЕР_1 до загального страхового стажу не враховано:

- період роботи з 27.06.1991 року по 04.09.1995 року ( на печатці, якою завірено запис про звільнення, не проглядається назва підприємства);

- період отримання допомоги по безробіттю з 01.01.1998 року по 28.05.1998 року ( немає назви центру зайнятості при призначенні виплати);

- період отримання матеріальної допомоги з центру зайнятості з 17.08.1998 року по 12.02.1999 року ( не зазначено вид матеріальної допомоги, до страхового стажу зараховується період отримання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації);

- період роботи з 01.07.2000 року по 30.11.2001 року ( згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків, що є обов`язковим з 01.07.2000 року).

До уваги не взята довідка від 17.10.2025 року №2943 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення в інтересах держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, оскільки не відповідає додатку 6 до постанови КМУ від 20 серпня 2014 року №413 ( не вказано найменування області, району, населеного пункту де заявник брав участь).

Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач оскаржив таку відмову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені види пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі по тексту - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету Ради міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин щодо періоду роботи позивача з 02.07.1984 року по 01.10.1991 рік) в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, в графі 2 вказується дата прийняття на роботу. В графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії чи посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії чи посади, на яку прийнято працівника, здійснюються: для робітників – у відповідно до найменувань професій, вказаних в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій для робітників; для службовців – у відповідно до найменувань посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розпису.

Згідно до п.2.25 Інструкції №162 записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з додержанням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 – дата звільнення; в графі 3 – причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер.

Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 року «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Згідно із п.2.4 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі – Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції №58 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Відповідно до п.4.1 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і

нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» від 27.04.1993 року № 301 за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно до пунктом 1 частини 1 ст. 45 Закону України № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно копії трудової книжки НОМЕР_1 позивача наявні наступні записи щодо роботи у спірних періодах:

- 27.06.1991 року П`ятихатський МКЗ прийнятий на роботу слюсарем – ремонтником. Наказ №39 від 25.06.1991року;

- 15.10.1991 року переведений підмінним водієм. Наказ №59к від 15.10.1991 року;

- 07.05.1992 року переведений водієм автокрана. Наказ №33 від 13.05.1992 року;

- 01.04.1994 року присвоєна кваліфікація водія першого класу. Наказ №23к від 26.04.1994 р.;

- 04.09.1995 року звільнений за власним бажанням. Наказ №38 від 11.09.1995 року;

- 0.01.1998 року призначено виплату допомоги по безробіттю за ІІІ рік безробіття. Наказ №33 від 19.01.1998 року;

- 25.12.1997 року продовжена виплата допомоги по безробіттю відповідно до п.3 ст.28 та п.1 «а» ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення». Наказ №805 від 27.04.1998 року;

- 28.05.1998 року закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 30 Закону України «Про зайнятість». Наказ № 1128 від 17.06.1998 року;

- П`ятихатський центр зайнятості;

- 17.08.1998 року розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість». Наказ №1622 від 18.08.1998 року;

- 12.02.1999 року припинено виплату матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 «з» ст. 30 Закону України «Про зайнятість». Наказ №785 від 15.04.1999 року;

- 01.10.1999 року прийнятий на роботу на посаду старшого механіка. Розп. №9 від 01.10.1999 року;

- 30.11.2001 року звільнений за згодою сторін ст. 36.1 КЗпП України. Розп. №20 від 30.11.2001.

Записи скріплені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб.

Отже, наведені записи є такими, що, незважаючи на виявлені органом Пенсійного фонду недоліки, дають можливість підтвердити страховий стаж позивача.

Неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини відповідальної особи підприємства не може бути підставою для обмеження права особи на призначення пенсії.

Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 29.03.2019 року.

Пунктом 17 Постанови №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За даних обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо вказання в трудовій книжці періоду роботи позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

З урахуванням того, що позивачем подані необхідні та належні відомості щодо періоду його роботи, у відповідача відсутні підстави для їх не врахування.

Водночас підставою для відмови у врахуванні до страхового стажу спірних періодів стала і відсутність сплати страхових внесків.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

До страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 року у справі №414/736/17, від 20.03.2019 року у справі №688/947/17, від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а.

З огляду на викладене, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до пільгового та страхового стажу позивача такого періоду роботи.

Щодо не врахування до страхового стажу періодів отримання допомоги по безробіттю, то законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 20.04.2022 року по справі №638/7217/16-а.

Як вже зазначалось, трудова книжка позивача містить записи про початок, продовження та припинення виплати допомоги по безробіттю, а отже неврахування відповідачем спірних періодів до страхового стажу є протиправним.

Відтак, відмова у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів, вчинена відповідачем не у спосіб, передбачений законодавством, та є необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року в адміністративній справі №160/2917/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року в адміністративній справі №160/2917/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко