Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №461/4690/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4690/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретаря судового засідання Бевзюк М.О.,

представника заявника Трофімова Р.В.,

представника заявника Корніцької Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за заявою адвоката Трофімова Руслана Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні, Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті, –

в с т а н о в и в:

22.06.2026 року адвокат Трофімов Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні, Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянина Сполучених Штатів Америки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Хайлендс, штат Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки, військовослужбовця Збройних Сил України, гранатометника 2 відділення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, який загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Кам`янка, Куп`янського району, Харківської області під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від збройної агресії російської федерації.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ОСОБА_3 , громадянка США є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який вважається таким, що зник безвісти 29.05.2025 року поблизу населеного пункту Кам`янка, Куп`янського району, Харківської області, внаслідок бойових дій з боку противника та виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України. Зазначає, що ОСОБА_4 уклав контракт зі Збройними Силами України з метою участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України. 29.05.2025 року солдат ОСОБА_4 був направлений для виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі населеного пункту Кам`янка, Куп`янського району, Харківської області. З огляду на те, що тіло ОСОБА_2 не було вивезене з території населеного пункту Кам`янка, Куп`янського району, Харківської області, видача лікарського свідоцтва чи фельдшерської довідки про його смерть неможлива, що у свою чергу унеможливлює державну реєстрацію його смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану та видачу свідоцтва про його смерть.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.06.2026 року відкрито спрощене провадження у справі.

27.07.2026 року представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Тіщенко А.В. скерував на адресу суду пояснення, відповідно до яких доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва / довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Разом з тим, долучені до матеріалів справи докази свідчать про факт зникнення безвісти військовослужбовця, однак ці докази не свідчать про його беззаперечну загибель. Відтак, просив відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту смерті та проводити розгляд справи без участі представника.

Представники заявника ОСОБА_5 , Корніцька Н.Б. у судовому засіданні вимоги заяви підтримали повністю, просили таку задовольнити.

Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи

Представник заінтересованої особи Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, наслідки неявки. Скерував на адресу суду клопотання, в якому просить заяву задовольнити повністю, а розгляд заяви здійснювати за його відсутності.

Представник заінтересованої особи Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, заслухавши думку представників заявника, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 , громадянка США є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який вважається таким, що зник безвісти 29.05.2025 року поблизу населеного пункту Кам`янка, Куп`янського району, Харківської області, внаслідок бойових дій з боку противника та виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України.

ОСОБА_4 уклав контракт зі Збройними Силами України з метою участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.

06.02.2025 року солдат ОСОБА_4 , призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.01.2025 №134 РС (по особовому складу) на посаду гранатометника 2 відділення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення, який прибув із військової частини НОМЕР_2 , з 06.02.2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

З 06.02.2025 року призначений на посаду гранатометника 2 відділення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2025 №37 вбачається, що 29.05.2025 солдат ОСОБА_4 був направлений для виконання бойового завдання по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі населеного пункту Кам`янка, Куп`янського району, Харківської області.

Відповідно до журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , від 29.05.2025 близько 04.45 з метою розвідувально - пошукових дій в районі н.п. Кам`янка до виконання бойового завдання приступила зведена група о 10.20-11.15 відбулося бойове зіткнення з противником; внаслідок зіткнення із солдатом БАНАССОМ втрачений зв`язок.

Відповідно до акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом зникнення безвісти військовослужбовця було розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 06.06.2025 за № 12025221100001272.

Відповідно до листа Головного управління військового співробітництва Збройних Сил України від 09.06.2025 №315/2/9733, проінформовано Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні, що військовослужбовець Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2 , вважається зниклим безвісти з 29.05.2025 внаслідок бойових дій.

Будучи опитаним в ході проведення розслідування, опитаними солдата у ході проведення службового ОСОБА_6 , солдат БРАНДШТЕТТЕР ОСОБА_7 зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виконували розвідувальне завдання в районі Куп`янська. Після прибуття в зону відповідальності розпочали розвідку в напрямку ймовірного розташування ворожих позицій та вступили в вогневий контакт з великою групою російських військових. Після короткого бою, в ході якого зайняли вихідні позиції, по них було завдано удару вибуховим пристроєм. У результаті вибуху загинули солдат ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) і солдат ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ).

Будучи опитаними у ході проведення службового розслідування, лейтенанта ОСОБА_11 зазначив, що згідно виконання бойового розпорядження командира 92 ошбр від 09.03.2025 року №6/3/832кп/дск і БР командира об СпП №600 від 09.03.2025 зведена група виконувала бойове завдання поблизу населеного пункту Кам`янка, Куп`янського району, Харківської області о 10.20-11.15 відбулося бойове зіткнення з противником внаслідок зіткнення із солдатом ДЖЕЗУШЕМ АЛКАРІЯ ГУЕРРЕЙРУ Джеронім, солдатом ПІТЕРСОМ ОСОБА_12 був втрачений зв`язок. Солдат БАНАС ОСОБА_2 після зіткнення виходив на зв`язок сказав, що він трьохсотий, пізніше коли намагалися вийти з ним на зв`язок він вже не відповідав. Після чого був здійснений обльот місцевості БПЛА та було виявлено тіла загиблих військовослужбовців. Враховуючи, що територія знаходиться під контролем ворога проведення пошуково - евакуаційних заходів безвісті зниклих військовослужбовців на даний час не є можливим.

Також, у нотаріально посвідченій заяві від 21.11.2025 року громадянка Болгарії, ОСОБА_13 повідомила, що вона з ОСОБА_4 служили разом у Третьому Батальйоні Інтернаціонального Легіону в/ч НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у районі ОСОБА_14 , о 06:40 год, ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ), позивний «Бананас» («Bananas») та ще 4 бійців, виконували активні бойові завдання та група вступила у прямий ближній вогневий бій з ворожими силами. ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ) повідомив, що він отримав поранення та вона дала йому медичні інструкції щодо надання першої допомоги, однак в подальшому відповіді не було. Під час прямої трансляції БПЛА вона не бачила жодного руху протягом 3-4 хвилин. Зі знімків його обличчя та травм, на фотографіях та прямій трансляції було видно, що положення його тіла та напрямок обличчя був таким же, як і на фотографіях, зроблених дві години тому. Вона намагалась встановити радіозв`язок з ОСОБА_17 ( ОСОБА_16 ) протягом усього дня до 23:15, однак відповіді не було, його рація не показувала жодної спроби зв`язку, як ми могли бачити на нашій системі зв`язку. В подальшому під час повторних прямих трансляцій БПЛА, вона бачила, як ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ) лежав у тому ж місці та положенні, що й 29 травня 2025. Під час прямої трансляції вона змогла побачити його тіло та обличчя, однак його положення дещо змінилося після того, як там були росіяни. На прямій трансляції та на всіх фотографіях вона без сумніву могла ідентифікувати ОСОБА_18 ( ОСОБА_16 ) та зазначила, що може безсумнівно сказати, що він загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з листа Об`єднаного центру з координації розшуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України №34.7-зв-5929 від 12.06.2026, об`єднаним центром з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України в рамках взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відомості про місцезнаходження ОСОБА_18 ( ОСОБА_16 ), можливе перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались.

Згідно листа Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими №222/ КШ/12927 від 11.06.2026, до Координаційного штабу не надходили повідомлення від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони російської федерації дані про перебування ОСОБА_18 ( ОСОБА_16 ) у полоні, стану його здоров`я та місця утримання.

Як вбачається з листа ДП “Український національний центр розбудови миру” Міністерства національної єдності України №08-06/29004 від 10.06.2026 з додатками, згідно з даними з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави- агресора будь-яка інформація про перебування ОСОБА_18 ( ОСОБА_16 ) у полоні - відсутня.

Заявник вказує, що встановлення факту смерті ОСОБА_18 ( ОСОБА_16 ) в судовому порядку є єдиним належним способом захисту прав Заявника та необхідною передумовою для подальшого оформлення правових наслідків, пов`язаних із загибеллю його сина, а тому він змушений звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження.

Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Відповідно до ст. 496 ЦПК України, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 7 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

У рішенні суду повинно бути чітко зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (стаття 319 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22 та від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті (зокрема, й на підставі ст. 317 ЦПК України) є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва / довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як було встановлено судом, надані заявником докази у своїй сукупності підтверджують факт проходження ОСОБА_2 військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , виконання ним 16.07.2024 бойового завдання, а також втрату з ним зв`язку та візуального контакту внаслідок бойових дій.

Разом з тим, надані докази підтверджують лише факт зникнення військовослужбовця і самі по собі не підтверджують беззаперечного факту його смерті.

Так, журнал бойових дій підтверджує дату, місце та факт бойового зіткнення.

Акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , наказ командира військової частини, доповідь командира підтверджують обставини виконання бойового завдання, що втрата зв`язку та візуального контакту із солдатом ОСОБА_2 відбулася саме під час виконання бойового завдання внаслідок бойового зіткнення з противником, однак не містять висновку про встановлення факту його смерті.

Так, із наведених показань не вбачається, що особи, які повідомили про загибель ОСОБА_2 , безпосередньо спостерігали момент його смерті або після припинення бойового зіткнення здійснювали огляд його тіла.

Зокрема, показання військовослужбовців, наведені у матеріалах службового розслідування, ґрунтуються на обставинах, які вони спостерігали під час бойового зіткнення, на втраті зв`язку з ОСОБА_2 та на подальшій інформації щодо перебування його у зоні бойових дій. При цьому з матеріалів не встановлено, що зазначені особи мали можливість фізично наблизитися до ОСОБА_2 після отримання ним поранення, перевірити його стан, зафіксувати відсутність життєвих ознак або здійснити його ідентифікацію після смерті.

Разом із тим, показання свідків мають оцінюватися з урахуванням способу, у який відповідна інформація була ними отримана. У даному випадку частина відомостей про загибель ОСОБА_2 є результатом сприйняття бойової обстановки та припущення щодо наслідків отриманих ним поранень, а відомості ОСОБА_13 щодо подальшого стану військовослужбовця отримані не внаслідок безпосереднього контакту з ним, а шляхом дистанційного спостереження за допомогою БПЛА.

Також, матеріали справи не містять фото- чи відеозаписів виявленого тіла, висновку судово-медичної експертизи, результатів генетичної ідентифікації або інших даних, які б дозволяли достовірно встановити, що виявлене тіло належало саме ОСОБА_2 .

За таких обставин суд не може покласти зазначені показання в основу безумовного висновку про те, що смерть ОСОБА_2 настала саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутній безпосередній доказ, який би підтверджував припинення життєдіяльності особи та дозволяв достовірно визначити час смерті.

При цьому суд звертає увагу, що навіть твердження свідка про те, що вона «безсумнівно» ідентифікувала тіло ОСОБА_18 , є її особистим сприйняттям та оцінкою побаченого, а не результатом проведення відповідної процедури ідентифікації особи. Матеріали справи не містять даних про проведення судово-медичної експертизи, дослідження останків, встановлення генетичної спорідненості чи іншої процедури, яка б об`єктивно підтверджувала тотожність особи та факт її смерті.

Крім того, суд враховує, що відповідно до матеріалів службового розслідування територія, на якій, за наданими доказами, залишився ОСОБА_2 , перебувала під контролем противника, у зв`язку з чим проведення пошуково-евакуаційних заходів було неможливим. Саме ця обставина об`єктивно перешкодила отриманню безпосередніх доказів смерті та проведенню необхідних процедур ідентифікації.

Отже, показання свідків у цій справі у своїй сукупності формують послідовну картину подій, які відбулися 29.05.2025 року, та дають підстави припускати загибель ОСОБА_2 . Проте вони не усувають об`єктивної невизначеності щодо юридично значимого факту його смерті та моменту її настання.

За відсутності можливості огляду тіла, проведення його ідентифікації та отримання медичного документа про смерть суд не має достатніх підстав перетворювати висновки, зроблені свідками на підставі їхнього сприйняття бойової ситуації та дистанційного спостереження, на категоричний висновок про встановлений факт смерті.

Для заявника ОСОБА_19 агліві ОСОБА_3 встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті її сина ОСОБА_2 є необхідним для отримання свідоцтва про смерть та подальшого використання вказаного документу у цивільно-правових відносинах.

За змістом статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно із частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження.

Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Відповідно до ст. 496 ЦПК України, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 7 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

У рішенні суду повинно бути чітко зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (стаття 319 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22 та від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті (зокрема, й на підставі ст. 317 ЦПК України) є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Підставами для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, які можуть підтвердити ті обставини, про які стверджує заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю (див. mutatismutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2026 року у справі № 754/13452/25).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі № 199/1061/25, суд окремо зазначив, що документи військової частини, акт службового розслідування, витяг із журналу бойових дій, відомості про зникнення безвісти та матеріали кримінального провадження можуть підтверджувати обставини зникнення військовослужбовця та існування відповідного розслідування, однак самі по собі не підтверджують факт його смерті. При цьому письмові пояснення очевидця можуть бути оцінені судом як письмовий доказ у сукупності з іншими доказами, проте така сукупність повинна беззаперечно підтверджувати саме факт смерті.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 334/9435/24, у якій суд зазначив, що витяг із висновку службового розслідування та наказ командира військової частини про обставини зникнення військовослужбовця підтверджують факт його зникнення безвісти, однак не є безумовною підставою для встановлення факту смерті. Верховний Суд погодився з тим, що за відсутності достатніх та беззаперечних доказів смерті наявні матеріали можуть свідчити про обґрунтоване припущення щодо загибелі, але не дозволяють достовірно встановити факт смерті у визначені дату та обставини.

У даному випадку суд встановив, що ОСОБА_2 зник під час виконання бойового завдання, а надані заявником матеріали свідчать про реальну загрозу його життю, отримання ним поранення та подальше припинення зв`язку. Водночас наведені обставини, з урахуванням способу отримання відповідної інформації свідками та відсутності можливості безпосередньої ідентифікації тіла, не дають суду можливості достовірно встановити факт смерті саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд при цьому виходить із того, що відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Саме тому встановлення судом факту смерті не може ґрунтуватися виключно на припущенні про те, що за встановлених обставин особа, найімовірніше, загинула. Необхідним є такий обсяг доказів, який у своїй сукупності виключає обґрунтовані сумніви щодо самого факту смерті та часу її настання.

Таким чином, обставини справи свідчать про зникнення військовослужбовця під час виконання бойового завдання, а не про його смерть у конкретний час, у конкретному місці та за конкретних бойових обставин.

За таких обставин, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 263-265, 273, 293, 294, 315-319, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_20 , за участю заінтересованих осіб: Військової частини НОМЕР_3 , Міністерства оборони України, Посольства Фінляндії в Україні, Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 05.10.2026 року.

Учасники у справі:

Заявник: адвокат Трофімов Руслан Валерійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ,

Заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ),

Міністерство оборони України (адреса 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6 ЄДРПОУ 00034022),

Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні (адреса 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 4 ЄДРПОУ 24249491),

Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса 79005, м. Львів, вул. Грушевського, 16 ЄДРПОУ 33286062)

Суддя Мисько Х.М.