Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №160/12084/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/12084/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року (суддя Неклеса О.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 09.04.2026 № М/471 в частині призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від квітня 2026 року в частині зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до списків особового складу частини;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) та виключити солдата ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу від 09.04.2026 № М/471 рядовий ОСОБА_1 призваний на військову службу за загальною мобілізацією 09.04.2026 згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до цього направлений на військову службу за призовом під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 . Мобілізація ОСОБА_1 відбулась на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 № М/471 до військової частини НОМЕР_1 Позивача зараховано згідно наказу від квітня 2026 року. Разом з цим, на глибоке переконання сторони позивача, мобілізація ОСОБА_1 є незаконною, оскільки останній має та мав беззаперечне право на відстрочку. До моменту мобілізації ОСОБА_1 його роботодавцем, що входить до підприємства ТОВ «КРИВОРІЖРИБА» було вжито заходів щодо бронювання працівників, у тому числі і ОСОБА_2 . Зокрема, роботодавцем подано заяву про бронювання працівників від 09.04.2026, а також заяву до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо наміру бронювання військовозобов`язаного працівника - ОСОБА_2 від ТОВ «КРИВОРІЖРИБА», що підтверджується відповідними документами. Враховуючи викладене, мобілізація ОСОБА_3 є незаконною, оскільки станом на дату її проведення він був включений роботодавцем ТОВ «КРИВОРІЖРИБА» до списку працівників, поданих на бронювання як критично важливих для забезпечення безперервної діяльності підприємства. Однак відповідачем протиправно здійснено процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації (направлено позивача на проходження військово-лікарської комісії), а в подальшому здійснено призов на військову службу під час мобілізації не надавши оцінку документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Скаржник, мотивуючи правову позицію зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено доводи позивача щодо незаконності його затримання та примусового доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_10, оскільки матеріали справи містять копію відповіді на адвокатський запит, в якій зазначається про зупинення позивача працівниками поліції для перевірки документів та його подальше направлення до ІНФОРМАЦІЯ_10 для уточнення персональних даних. Проте, суд не надав оцінки тому факту, що затримання позивача відбулося без складання протоколу, без роз`яснення прав та без зазначення підстав затримання, що є порушенням статей 29, 55 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального процесуального кодексу України. Окрім того, суд першої інстанції не врахував, що позивач не мав можливості оскаржити дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_10 під час його затримання та примусового доставлення до військової частини, оскільки був позбавлений свободи пересування та спілкування з адвокатом, що є порушенням його права на захист та доступ до правосуддя, гарантованих статтями 59, 63 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судом першої інстанції також було допущено помилку при застосуванні норм матеріального права, зокрема положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки суд дійшов висновку, що на момент призову позивач не мав оформленого права на відстрочку, оскільки не було прийнято рішення про бронювання. У даному випадку, ІНФОРМАЦІЯ_10 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності наказу про призов позивача, зокрема, доказів того, що він перевірив наявність у позивача права на відстрочку від призову під час

мобілізації, та доказів того, що він розглянув заяву роботодавця позивача про бронювання та повідомлення про намір бронювання, не надав суду доказів того, що він вчинив дії щодо перевірки статусу позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_11» на предмет наявності підстав для бронювання, та не довів, що він звертався до уповноважених органів для отримання інформації щодо статусу заяви про бронювання позивача. Позивач мав беззаперечне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки роботодавцем позивача - ТОВ «КРИВОРІЖРИБА» - було подано заяву про бронювання працівників НОМЕР_7 та офіційне повідомлення (вих. №29 від 09.04.2026) про намір бронювання військовозобов`язаного працівника ОСОБА_1 , який є критично важливим для забезпечення безперервної діяльності підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу Військова частини НОМЕР_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповіді на відзив відповідача, позивач заперечив проти його доводів.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 , перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, номер запиту НОМЕР_8 від 05.04.2026 статус ОСОБА_1 , як працівника ТОВ «КРИВОРІЖРИБА», - не заброньовано.

Згідно відомостей з роздруківки застосунку «Дія» директор ТОВ «КРИВОРІЖРИБА» 09.04.2026 направив заяву НОМЕР_7 про бронювання працівників в т.ч. позивача.

Роботодавець позивача (ТОВ «КРИВОРІЖРИБА») звернувся до ТВО начальника із заявою щодо намірів бронювання військовозобов`язаного працівника - ОСОБА_1 .

Так, у заяві в т.ч. зазначено наступне «…. підприємство ТОВ «Криворіжриба» має намір здійснити бронювання військовозобов`язаного працівника, який є критично важливим для забезпечення безперервної діяльності підприємства. Зазначений працівник: ОСОБА_1 (ІПІН НОМЕР_3 ) Посада: тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва, Наказ про прийняття Nє23-к від 30.03.2026 Враховуючи виробничу необхідність та важливість виконуваних функцій, підприємство планує подати відповідний пакет документів для бронювання у встановленому порядку до 10.04.2026. Просимо врахувати зазначену інформацію при здійсненні облікових та мобілізаційних заходів щодо даного працівника. У разі необхідності готові надати додаткові документи та обґрунтування ТОВ «Криворіжриба».

У позовній заяві позивач наголосив, що 09 квітня 2026 року його безпідставно позбавлено волі особами у формі поліції спільно з особами у формі схожої на військову форму, які доставили його на територію ІНФОРМАЦІЯ_6 де утримували з 09.04.2026 до моменту направлення у військову частину.

Відповідно до довідки ВЛК №2026-0409-1521-3195-3 від 09.04.2026, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечений, ІНФОРМАЦІЯ_10, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Згідно наказу від 09.04.2026 № М/471 рядовий ОСОБА_1 був призваний на військову службу за загальною мобілізацією 09.04.2026 згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до цього направлений на військову службу за призовом під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2026 №105 рядового ОСОБА_2 НОМЕР_3), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2024 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 11.04.2026 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 12.04.2026, визнано таким, що з 11.04.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2730 гривень на місяць, шпк «солдат». Підстава - поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 №1/471.

17 квітня 2026 року представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом, в якому зокрема просив надати довідку військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ); наказ/витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі якого було мобілізовано ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

22 квітня 2026 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, в якому зокрема просив надати довідку військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ); наказ/витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 28.04.2026 №1/2230 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив представника позивача, що перевіркою встановлено, що 09.04.2026 на підставі положень п. 54 Постанови КМУ від 16.05.2024 №560 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зупинений працівниками Полку патрульної поліції для перевірки документів. Після перевірки громадянину ОСОБА_5 було запропоновано добровільно прослідувати у найближчий ІНФОРМАЦІЯ_10. По прибутті до ІНФОРМАЦІЯ_9 громадянин ОСОБА_6 був скерований для уточнення своїх персональних даних, а також звірки даних військово-облікового документа із військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_11». Відповідно до даних зазначеного реєстру громадянин ОСОБА_6 знаходився у картотеці вільних залишків як військовозобов`язаний, який підлягає призову. Жодних документів, які могли би підтвердити право на відстрочку громадянина ОСОБА_7 , не було представлено ні в паперовому ні в електронному вигляді. Після уточнення поточного стану військового обліку громадянин ОСОБА_6 був супроводжений для проходження медичного огляду до позаштатної військово-лікарської комісії, за результатами якого був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_10, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони на підставі статті 30б,31в, 39в, графи II розкладу хвороб наказу МО №402 від 2008, що зафіксовано в протоколі ВЛК. Таким чином, за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 09.04.2026 № М/471 рядовий запасу ОСОБА_6 був призваний по мобілізації і відправлений до навчального центру військової частини НОМЕР_1 для проходження базової загальновійськової підготовки.

В якості додатків до листа було надано копію довідки ВЛК №2026-0409-1521-3195-3 від 09.04.2026, витяг з наказу № М/471 від 09.04.2026.

Згідно результатів бронювання за заявою № НОМЕР_9 працівника ОСОБА_1 не заброньовано, з причини - особа не підлягає бронюванню.

Вважаючи протиправними наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 09.04.2026 № М/471 в частині призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на військову службу під час мобілізації; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від квітня 2026 року в частині зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до списків особового складу частини, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі по тексту також - Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, регламентовано види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (надалі по тексту також - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за №3543-XII (надалі по тексту також - Закон №3543-XII)

Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VІІІ (надалі по тексту також - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (надалі по тексту також - Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до вимог статей 20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Згідно приписів частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_10 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_10, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_10 або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону №3543-XII).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено перелік підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За змістом частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;

2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

5) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

7) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

8) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду;

10) опікун особи, визнаної судом недієздатною;

11) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

14) члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;

15) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

16) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

17) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;

19) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

20) Голова та інші члени Рахункової палати;

21) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;

22) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;

23) державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

24) інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;

2) наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

3) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;

4) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

5) члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року);

6) особи, стосовно яких у визначеному законом порядку встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою (частина 5 статті 23 Закону №3543-ХІІ).

За змістом частини 6 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв`язку із звільненням з полону. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Таким чином, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав, за яких військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та мають право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до частини 7 статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_10.

Частиною 8 статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 9 статті 23 Закону № 3543-XII єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Повноваження ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо перевірки підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, передбачено також Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_10, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (надалі по тексту також - Положення № 154).

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні ІНФОРМАЦІЯ_10, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі по тексту також - Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, норми пункту 56 Порядку №560 прямо передбачають, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може бути надана виключно з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, Порядок №560 не встановлює жодних додаткових або альтернативних підстав для надання відстрочки.

Разом з тим, відповідно до пункту 71 глави ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року за №2105-IX, та дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, військовослужбовці базової військової служби, строк військової служби яких, встановлений частиною 1 статті 23 цього Закону, закінчився під час дії воєнного стану та військову службу яких продовжено понад встановлені строки відповідно до частини 9 статті 23 цього Закону, як виняток з положень частини 9 статті 23 цього Закону звільняються з військової служби в запас у строки, визначені Указом Президента України. Такі особи не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації протягом дванадцяти місяців з дня звільнення з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Також згідно абзацу 8 підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 року за №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-IX військовозобов`язані працівники центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, та державного правоохоронного органу, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Ані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» та будь-якими іншими нормативно-правовими актами, які стосуються питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку не передбачено інших підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Пунктом 57 Порядку № 560 визначено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_10 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_10 (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

За змістом абзацу 1 пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_10 або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

За доводами позивача, роботодавець позивача (ТОВ «КРИВОРІЖРИБА») звернувся до ТВО начальника із заявою щодо намірів бронювання військовозобов`язаного працівника - ОСОБА_1 . Так, у заяві в т.ч. зазначено наступне «підприємство ТОВ «Криворіжриба» має намір здійснити бронювання військовозобов`язаного працівника, який є критично важливим для забезпечення безперервної діяльності підприємства. Зазначений працівник: ОСОБА_1 (ІПІН НОМЕР_3 ) Посада: тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва, Наказ про прийняття Nє23-к від 30.03.2026. Враховуючи виробничу необхідність та важливість виконуваних функцій, підприємство планує подати відповідний пакет документів для бронювання у встановленому порядку до 10.04.2026. Просимо врахувати зазначену інформацію при здійсненні облікових та мобілізаційних заходів щодо даного працівника. У разі необхідності готові надати додаткові документи та обґрунтування ТОВ «Криворіжриба».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_10). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23, від 01.10.2024 у справі №200/4189/22, від 14.11.2024 у справі № 160/33822/23.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій (подання заяви за встановленою формою з документами, що підтверджують право на відстрочку) та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (комісією при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_10 (відокремлених відділах)).

При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22 та від 14 травня 2026 року у справі № 620/183/23.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на момент призову позивача на військову службу - 09.04.2026 (дата винесення оскаржуваного Наказу №М/471), в останнього не було належним чином оформленого права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а тому суд не вбачає наявності порушень вимог пункту 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ зі сторони відповідача 1 при прийнятті наказу №М/471 від 09.04.2026 про призов позивача на військову службу по мобілізації, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання цього наказу протиправним та його скасування.

При цьому, позивачем не доведено, що під час проведення мобілізаційних процедур він мав та надавав документи для підтвердження наявності у нього відстрочки від військової служби чи його непридатності до військової служби. Окрім того, як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач на момент проведення мобілізаційних процедур був заброньований в установленому порядку на період мобілізації.

Крім того, згідно результатів бронювання за заявою № НОМЕР_9 працівника ОСОБА_1 не заброньовано, з причини - особа не підлягає бронюванню.

Колегія суддів зауважує, що сам по собі факт звернення роботодавця до ТВО начальника із заявою щодо намірів бронювання військовозобов`язаного працівника - ОСОБА_1 свідчить про початок відповідної адміністративної процедури, однак, станом на 09.04.2026 (день видання спірного наказу про призов) рішення про надання відстрочки прийнято не було, відповідний статус у Реєстрі був відсутній.

Щодо тверджень позивача про примусове доставлення та незаконне його затримання, колегія суддів зазначає, що такі факти (у разі їх наявності) можуть бути предметом окремого реагування в порядку кримінального або адміністративного судочинства щодо дій конкретних посадових осіб. Проте самі по собі процедурні зауваження щодо порядку оповіщення чи прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_10 не спростовують виконання позивачем конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни (ст. 65 Конституції України) та не нівелюють законність наказу про призов, виданого щодо особи, яка є придатною до служби і не має діючої відстрочки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 № М/471 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Як наслідок, відсутні підстави для скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу та зобов`язання щодо його звільнення.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров